Рішення № 110050775, 03.04.2023, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/497/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліна Т.Г. при секретарі судового засідання Боднарук І.В. розглянувши справу № 916/497/23

за позовом Державного підприємства Адміністрація морських портів України (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Чорноморської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України(Адміністрація морського порту Чорноморськ) (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 38728418)

до відповідача: Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 01125672)

про стягнення 4 701 597, 77 грн.

Представники:

від позивача: Тодорашко А.В., самопредставництво;

від відповідача: Марченко Д.В. -довіреність № 57 від 24.06.2022р.

Державне підприємство Адміністрація морських портів України в особі Чорноморської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України(Адміністрація морського порту Чорноморськ) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ про стягнення 4 701 597, 77 грн. .

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем зобов`язань за договором №13-Пп-ЧФ-22 від 20.01.2022р.

В матеріалах справи наявні докази отримання відповідачем ухвали суду про відкриття провадження у справі 20.02.2023р. (а.с.65). Відзиву на позовну заяву відповідач не надавав.

06.03.2023р. відповідач надіслав до суду клопотання про зменшення розміру пені (вих № 172/06-23 від 06.03.2023р.)

Ухвалою від 13.03.2023р. суд закрив підготовче провадження у справі № 916/497/22 за позовом Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Чорноморської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України до Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ про стягнення 4 701 597, 77 грн., призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на "03" квітня 2023 р.

Заслухавши в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, між державним підприємством «Адміністрація морських портів України» та державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (далі - ДП «МТП «Чорноморськ»/Замовник/Відповідач) було укладено Договір про відшкодування витрат з розподілу електричної енергії № 13-Пп-ЧФ-22 від 20.01.2022 (далі - Договір).

Права та обов`язки державного підприємства «Адміністрація морських портів України» за Договором реалізує Чорноморська філія державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) (далі - Виконавець/ЧФ ДП «АМПУ»/Позивач).

Відповідно до и. 1.1. Договору ДП «МТП «Чорноморськ» відшкодовує ЧФ ДП «АМПУ» витрати з розподілу (передачі) електричної енергії параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309, та Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 09.12.2020 № 2374 за об`єктами ДП «МТП «Чорноморськ».

Розрахунковим періодом є календарний місяць (з першого по останнє число місяця) (п. 4.1. Договору).

Сторони погодились, що Акт наданих послуг є документом, що підтверджує факт надання Виконавцем послуг за даним Договором Замовнику.

Згідно умов Договору (п.4.4.) протягом дії Договору розмір попередньої оплати складає 100% від вартості за надані послуги за попередній місяць. Авансовий платіж підлягає оплаті не пізніше 25-го числа місяця за який виставлено рахунок. Замовник щомісячно до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, здійснює доплату різниці між сумою виставленого остаточного розрахунку та сумою авансу.

Відповідно до п. 12.1. Договору даний Договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та скріплення печатками, і діє з 01.01.2022 по 31.12.2022, а в частині розрахунків - до повного виконання.

Для оплати вартості наданих у 2022 році послуг ЧФ ДП «АМПУ» було виставлено ДП «МТП «Чорноморськ» наступні рахунки:

-№ Пр/479 від 31.01.2022 на суму 1 435 329,82 грн.

-№ Пр/2705 від 28.02.2022 на суму 1 174 410.16 грн.;

-№ Пр/2994 від 31.03.2022насуму 173 825,26грн.;

-№ Пр/3283 від 30.04.2022насуму 443 496,98грн.;

-№ Пр/3519 від 31.05.2022насуму 162 946,15грн.;

-№ Пр/3912 від 30.06.2022насуму 154 500,94грн.;

-№ Пр/4206 від 31.07.2022насуму 187 154,24грн.

Акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) за вищезазначеними рахунками прийнято, підписано уповноваженою особою ДП «МТП «Чорноморськ» та засвідчено печаткою підприємства.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином у відповідності з умовами договору та вимогами дійсного Кодексу, інших актів цивільного законодавства. У відповідності з положеннями ч.І ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 ЦК України встановлює, що порушенням зобов`язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В порушення зазначених статей законодавства та умов Договору Відповідачем вищезазначені рахунки до теперішнього часу не сплачено, у зв`язку з чим за державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» рахується заборгованість у сумі 3 731 663,55 грн. /три мільйони сімсот тридцять одна тисяча шістсот шістдесят три гривні 55 коп)

Відповідно до п. 7.2. Договору у разі порушення Замовником терміну оплати наданих послуг, він сплачує Виконавцю пеню у розмірі 50% облікової ставки HBV від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, яка з урахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України складає 175 110,74 грн. /сто сімдесят п`ять тисяч сто десять гривень 74 копійок/.

Крім того, згідно п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити три відсотки річних від простроченої суми, які складають 90 644,05 грн. /дев`яносто тисяч шістсот сорок чотири гривень 05 копійок/, а також суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, шо становить 704 179,43 грн. /сімсот чотири тисячі сто сімдесят дев`ять гривень 43 копійок/.

З огляду на вищенаведені обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача загальну суму 4 701 597, 77 грн.

Відповідач не надав будь-яких заперечень проти фактів отримання (споживання електричної енергії за договором , обов"язку відшкодування витрат з розподілу електричної енергії, наявності та розміру заборгованості станом на день розгляду справи. Разом з тим, 06.03.2023р. відповідач надіслав клопотання про зменшення пені (а.с.65-69)

Мотивуючи заявлене клопотання, відповідач зазначає наступне.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повінню бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Пунктом 2 цієї ж статті зазначено, що якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Проте, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 1 1.07.2013 № 7-рп/2013.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 02.12.2020 р. у справі № 913/698/19 «Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватися на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором розміру штрафу, пені, річних відсотків, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливлювати виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора».

Аналогічні положення визначені в Постанові Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», відповідно до п. 2.4 розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України, пункт 3 статті 83 ГПК).

Відповідно до 3.17.4. Постанови Пленума ВГСУ від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Відповідач заявляє, що відповідно Звіту про фінансові результати за 2022 рік чистий фінансовий результат від`ємний, тобто збитковий.

У зв`язку зі скрутним фінансовим становищем на підприємстві було прийнято ряд невідкладних та рішучих заходів, а саме:

- Наказом від 20.12.2019 № 469 «Про зміну істотних умов праці» було встановлено з 01.03.2020 неповний робочий тиждень, зі зменшенням робочого тижня на один робочий день;

- Наказом від 31.12.2019 № 500 було скасовано надбавки за виконання особливо важливої роботи на термін її виконання;

- Наказом від 31.12.2019 № 501 було скасовано надбавки за високі досягнення у праці та особливий характер роботи;

- Наказами від 31.12.2019 № 503, 505 було прийнято заходи щодо подолання фінансової кризи, а саме призупинено нарахування та виплату близько 20 видів доплат, передбачених Колективним договором ДП «МТП «Чорноморськ»;

- Наказом від 29 квітня 2022 року №70 було призупинено дії трудового договору з окремим працівниками ДП «МТП «Чорномоськ»;

- Наказом від 24.06.2022 №84 «Про зміни в організації виробництва і праці та скорочення чисельності працівників» було скорочено значну частину працівників підприємства.

Також відповідач звертає увагу, що Законом України від 24.02.2022 р. «Про затвердження Указу Президента України «Про запровадження військового стану в Україні» 24 лютого 2022 р. на території України введено військовий стан, який в подальшому продовжено і до теперішнього часу.

Враховуючи такі обставини, ДП «МТП «Чорноморськ» було вимушене видати наказ від 09 березня 2022 року №44 «Про заходи в період дії воєнного стану» та оголосити простій вдома працівникам підприємства, в тому числі і представникам по судовій справі, що розглядається, на строк до закінчення підстав, що зумовили оголошення простою - військова агресія Російської Федерації.

Таким чином, відповідач ДП «МТП «Чорноморськ» заявляє, що знаходиться у скрутному становищі, пов`язаному із зниженням попиту на послуги підприємства через складну політично- економічну ситуацію в країні.

Відповідач вважає, що несплата ним рахунків проотягом року не спричинила жодних збитків позивачу. Тому просить зменшити нараховану позивачем пеню до 1000,00грн.

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" проти зменшення розміру пені заперечує, виходячи з наступного:

В даному випадку, період прострочення оплати рахунків відповідачем, зазначених у позовній заяв і є значним.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження обставин, за яких можливе зменшення неустойки, а лише зазначено про скрутне матеріальне становище Відповідача, внаслідок якого Відповідач не зміг своєчасно оплатити рахунки за надані послуги за цим Договором, а саме не надано наприклад доказів відсутності грошових коштів на рахунках на момент (період) виникнення заборгованості.

На підтвердження можливості зменшення штрафних санкцій Відповідачем надано копії витягу зі звіту про фінансові результати за 2022 рік, який на думку Відповідача підтверджує скрутне матеріальне становище Відповідача.

У п. 29 постанови Пленуму ВССУ від 17.10.2014 р. №10 (взято за аналогією) зазначено, що для врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи мають братися банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Тобто, сам по собі «важкий» фінансовий стан не є винятковим випадком в розумінні ст. 233 ГК України та не є підставою для зменшення неустойки, яка підлягає до стягнення та, відповідно, не є доказом винятковості такого випадку.

Звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) відображає лише фінансові результати господарської діяльності підприємства за звітний період і містить дані про доходи, витрати і фінансові результати в сумі наростаючим підсумком з початку року до звітної дати.

ДП «МТП «Чорноморськ» згідно п. 1.1 Статуту є державним унітарним підприємством і діє як комерційне підприємство, тобто характер його господарської діяльності базується на одержанні прибутку, функціонуванні та розвитку за рахунок власного капіталу (прибутку).

Отже, в даному випадку, Позивачем надано суду докази того, що ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК» отримав дохід, здійснював видатки за укладеними договорами (правова оцінка доцільності таких договорів не надається, оскільки це не є компетенцією Позивача).

Відповідно до ч. 7 ст. 82 ГПК України у порядку, передбаченому цією статтею, суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту.

Зважаючи на викладене, посилання Відповідача на те, що ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК» за звітами про фінансові результати за 2022 рік має збиток жодним чином не є доказом винятковості випадку в розумінні ст. 233 ГК України та не є підставою для зменшення неустойки, яка підлягає до стягнення.

Таким чином, Відповідачем не доведено неможливість сплатити заборгованість.

Посилання Відповідача на значну заборгованість контрагентів перед Відповідачем за звітний період в жодному разі не є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки виникнення такої значної дебіторської заборгованості ще раз доводить те, що показники діяльності підприємства безпосередньо залежать від ефективності діяльності його менеджменту та раціонального використання державних грошових коштів.

Крім того, ДП «АМПУ» на підставі ст. 80 ГПК України заявляє, що подана Позивачем «Дебіторська заборгованість (за товари, роботи, послуги) контрагента перед підприємством станом на 31.12.2022» викликає сумніви з приводу її достовірності, є неналежним та недопустимим доказом виходячи з наступного:

- жодна сторінка «Дебіторської заборгованості (за товари, роботи, послуги) контрагента перед підприємством станом на 31.12.2022» не містить ознак оригіналу та бланку;

- «Дебіторська заборгованість (за товари, роботи, послуги) контрагента перед підприємством станом на 31.12.2022» не містить буд-якого посилання на джерело даних, з якого вона роздрукована;

Крім того, Позивач звертає увагу суду на той факт, що «Дебіторська заборгованість (за товари, роботи, послуги) контрагента перед підприємством станом на 31.12.2022» подана до суду з клопотанням 06.03.2023, тобто більш ніж через два місяці після виникнення останньої суми заборгованості, що доводить її невідповідність та неналежність в якості доказу як за період виникнення заборгованості за рахунками, зазначеними в Позові - за січень-липень 2022 року, так і на момент клопотання.

Також Позивач звертає увагу суду, що при вибірковому аналізі відомих на ринку суб`єктів підприємницької діяльності в якості дебіторів Відповідача, які не перебувають у стані припинення, з сумою заборгованості понад 1 млн. грн., а саме наприклад:

1.ТОВ «ТРАНС-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 21001601) - 13 813 100,00 грн. (аркуш 4 інформації);

2.ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНИЙ ТЕРМІНАЛ РИСОІЛ» (код ЄДРПОУ 39880732) - 3 182 500,00 грн. (аркуш 4 інформації);

3. ТОВ «ТЕК-ТРАНС ГРУП ФОРВАРД» (код ЄГРПОУ 39591876) - 5 962 800,00 грн. (аркуш 4 інформації);

4. ТОВ «ФРАМ ШИППІНГ ЕДЖЕНСІ» (код ЄДРПОУ 39611492) - 9 769 100,00 грн. (аркуш 4 інформації);

за даними Єдиного державного реєстру судових рішень відсутні навіть ухвали про відкриття проваджень за позовами Відповідача про стягнення, що свідчить про відсутність дій щодо стягнення такої заборгованості.

Твердження Відповідача про відсутність у Позивача будь-яких збитків внаслідок допущеного Відповідачем порушення строку виконання грошового зобов`язання за Договором не відповідає дійсності з огляду на наступне.

За п. 1.1 Договору предметом його є саме відшкодування витрат Позивача з розподілу електричної енергії, тобто витрат, які Позивач своєчасно (з січня 2022р. по липень 2022р.) та в повному обсязі сплатив на користь оператора розподільних мереж - АТ «ОДЕСАОБЛЕНЕРГО». Таким чином, Позивач фактично витратив власні кошти на «авансування» відповідних витрат Відповідача і не отримує відшкодування вже більше року.

Також не відповідають дійсності твердження Відповідача про незначність прострочення виконання, адже таке прострочення склало від 13 місяців до 7 місяців.

Таким чином зменшення розміру штрафних санкцій лише спонукатиме Відповідача і в подальшому ухилятися від своєчасної оплати виставлених рахунків.

Разом з цим, частиною першою ст. 550 ЦК України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Отже, при вирішенні спору щодо стягнення суми неустойки наявність чи відсутність збитків у кредитора не мають значення.

Стаття 216 ГК України також встановлює господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин.

Так, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

При цьому, відповідно до частини 2 ст. 216 ГК України, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 9 ст. 80 ГПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи положення ст. 204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину, який не був визнаний судом недійсним у встановленому порядку, договір про відшкодування витрат з розподілу електричної енергії № 13-Пп-ЧФ-22 від 20.01.2022р. є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази у сукупності, суд вважає доведеним факт надання позивачем послуг, обумовлених договором.

В свою чергу, оскільки належних доказів, які підтверджують оплату ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" наданих за актами надання послуг, відповідачем згідно приписів ст.74, 76-77 ГПК України, суду не надано, а вказана заборгованість підтверджується не оспорюється відповідачем та підтверджена матеріалами справи, суд вважає позовні вимоги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація морського порту Чорноморськ) в цій частині цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України встановлено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на викладене, враховуючи положення п.7.2 договору, а також відсутність оплати наданих послуг, суд вважає правомірним нарахування позивачем відповідачу пені.

Водночас, вирішуючи питання щодо зменшення розміру пені, з урахуванням відповідного клопотання відповідача, суд вказує наступне.

Так, норми матеріального права, а саме ст.233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України, встановлюють, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

При цьому, суд акцентує увагу на тому, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини першої статті 550 ЦК України.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19.

Водночас, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення за клопотанням відповідача суми пені до 1 000 грн. , суд враховує дискреційність повноважень суду щодо зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності.

Суд також враховує, що доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача, матеріали справи не містять, вимоги про стягнення збитків позивачем не заявлялись. Водночас, як встановлено судом з матеріалів справи, основне зобов`язання відповідачем не виконано.

Суд вважає за необхідне відзначити, що зменшення судом розміру неустойки, враховуючи положення ст. 219 Господарського кодексу України, яка регулює межі господарсько-правової відповідальності, порядок і умови зменшення розміру та звільнення від відповідальності, свідчить про те, що зменшення судом розміру стягуваної пені є проявом обмеження відповідальності боржника, та жодним чином не є звільненням його від відповідальності.

Водночас зменшення розміру пені до 1000 грн. фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

З урахуванням викладеного у сукупності, суд, враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо відсутності необхідності зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача

Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із приписами ст.86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши методологію здійснення розрахунків 3% річних, наданих позивачем, суд дійшов висновку про їх відповідність вимогам чинного законодавства, а відтак приймає їх за основу при винесенні рішення та задовольняє відповідні вимоги.

Стосовно інфляційних нарахувань, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, суд вказує, що такі нарахування не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно із Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, загальна сума інфляційних втрат, заявлених позивачем до стягнення на підставі розрахунків, що перевірені судом. Вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

Згідно із ч. ч. 1-5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, позиція суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Суд дійшов висновку, що у даному судовому рішенні учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин.

Керуючись ст.ст.129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємСтва "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вулиця Праці, будинок 6, код ЄДРПОУ 0112567 2) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація морського порту Чорноморськ) (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вулиця Праці, будинок 6, код ЄДРПОУ 38728418)

- основний борг у сумі 3 731 663 ( Три міліони сімсот тридцять одна тисяча шістсот шістдесят три ) грн. 55 коп,

- 3% річних у сумі 90 644 (Дев"яносто тисяч шістсот сорок чотири) грн. 05коп,

- інфляційні втрати у сумі 704 179 ( Сімсот чотири тисячі сто сімдесят дев`ять ) грн.43 коп,

- пеню у сумі 175 110 ( Сто сімдесят п"ять тисяч сто десять) грн.74 коп,

- судовий збір у сумі 70 523 ( Сімдесят тисяч п"ятсот двадцять три ) грн.97 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України. Повний текст рішення складено 06 квітня 2023 р.

Суддя Т.Г. Пінтеліна