Ухвала суду № 110050649, 06.04.2023, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

06.04.2023 Справа № 5015/118/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Чорній Л.З., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування" від 05.04.2023 за вх. №8535/23 про відвід судді Чорній Л.З. від розгляду справи №5015/118/11

у справі за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина", м. Київ,

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач", с. Коростів Сколівського району Львівської області

Представники сторін не викликалися

Суть спору: Заяву подано Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина", м. Київ про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач", с.Коростів Сколівського району Львівської області, у порядку, встановленому ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки сума заборгованості останнього становить 1 060 656,25 грн., яка не була задоволена боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

15.09.2010 року ухвалою Господарського суду Львівської області (с.Морозюк А.Я.) провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач" припинено у зв`язку із недотриманням кредитором вимог ст.6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2010 року апеляційну скаргу ТзОВ "Укравтозапчастина" задоволено повністю, ухвалу Господарського суду Львівської області від 15.09.2010 року у справі №28/45 скасовано та матеріали справи скеровано на розгляд до Господарського суду Львівської області в іншому складі суду.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.01.2011 року прийнято справу №28/45 до розгляду та присвоєно справі №5015/118/11.

Ухвалою від 08.02.2011р.введено процедуру розпорядження майном боржника і призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Скочка І.Я..

24.02.2011р. ТзОВ "Укравтозапчастина" подано апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Львівської області від 08.02.2011 р.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2011 р. ухвалу господарського суду Львівської області від 08.02.2011 р. в у справі №5015/118/11 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Справу повернуто в місцевий господарський суд.

Постановою господарського суду від 15.07.2011р. ТзОВ "Управляюча компанія "Львівський автонавантажувач" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. 06.08.2011р. в газеті "Голос України" №143 (5143) опубліковано оголошення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Ухвалою суду від 06.12.11р. заяву арбітражного керуючого - ліквідатора Скочка І.Я. про дострокове припинення його повноважень, як ліквідатора ТзОВ "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач" задоволено, повноваження арбітражного керуючого Скочка Івана Ярославовича, як ліквідатора банкрута - припинено.

Ліквідатором у справі призначено арбітражного керуючого ХомишинаІгора Григоровича (ліцензія серії АВ №499060 Державного департаменту з питань банкрутства від 21.12.2009р., який проживає за адресою: АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1 ).

Ухвалою суду від 16.10.15 р. в прийнятті до розгляду заяви ПрАТ "ВНК "Розточчя СТ" №777-13з-3 від 13.10.15 р. за вх. номером канцелярії господарського суду 4706/15 про визнання недійсним договору про відступлення прав вимог за кредитним договором невідновлювальної кредитної лінії №600/21-93 від 23.08.2007 р., укладеного між ТзОВ "ФК "Глобал Плюс" та ПП "Фірма Галич-Кабель" 26.08.2015 р., відмовлено та повернуто її заявнику. В задоволенні заяви ПрАТ "ВНК "Розточчя СТ" за вх. №4654/15 від 12.10.15 р. про роз`яснення ухвали господарського суду Л/о у справі №5015/118 від 17.12.14 р. відмовлено. В задоволенні заяви ПрАТ"ВНК "Розточчя СТ" за вх.№4677/15 від 13.10.2015 р. про роз`яснення ухвал господарського суду у справі №5015/118/11 (28/45)відмовлено. Залучено до участі у розгляді справиправонаступника ПАТ "Укрсоцбанк" (первісний кредитор) - ПП "Фірма "Галич-Кабель" (новий кредитор) (79015, м.Львів, вул. Городоцька, 146/12). В задоволенні клопотання ПрАТ "ВНК "Розточчя СТ" за вх. №4753/15 від 16.10.15 р. про зупинення провадження у справі 5015/118/11 відмовлено.

Вказану ухвалу ПрАТ "ВНК "Розточчя СТ" оскаржено в апеляційному порядку.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.12.15 р. ухвалу господарського суду Л/о від 16.10.15 р. у справі №5015/118/11 залишено без змін, а апеляційну скаргу ПрАТ "ВНК "Розточчя СТ" без задоволення. Матеріали справи повернуто до господарського суду Л/о.

В судове засідання з`явився ліквідатор, подав через канцелярію суду звіт про виконану роботу, яким повідомив суд, що виставлене на реалізацію майно підприємства-банкрута 05.11.2015р., згідно протоколу проведення аукціону реалізовано за ціною 14 091 564 грн. Однак, у зв`язку із невиконанням переможцем аукціону умов оплати за вищевказане майно, ТБ "НАША" (протокол №П/5-094 від 15.01.2016р.) аукціон з реалізації будівлі адміністративного корпусу, позначеного літ.Ж-4, визнано таким, що не відбувся. На даний час ТБ "НАША" запропоновано провести другий повторний аукціон по реалізації будівлі адміністративного корпусу позначеного літ.Ж-4, на умовах встановлення початкової ціни лота на рівня початкової ціни попереднього аукціону в сумі 3 239 440грн., з можливістю зниження ціни до 50%. Ліквідатором дану пропозицію доведено до заставного кредитора ПП "Фірма "Галич-Кабель", яку останнім погоджено.

21.01.16 р. на адресу господарського суду від ЛАГС надійшов запит про витребування справи №5015/118/11 для подальшого її скерування до ВГСУ (постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.12.15 р. у справі №5015/118/11 оскаржено в касаційному порядку).

Відповідно до п.7 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.13 р. №01-06/606/2013 Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.11 р. №4212-VI) у разі оскарження судових рішень, які опосередковують рух справи про банкрутство (ухвали про порушення провадження у справі, постанови про визнання боржника банкрутом), провадження у справі про банкрутство підлягає зупиненню відповідно до ст. 79 ГПК України.

Ухвалою суду від 03.02.16 р. провадження у справі №5015/118/11 зупинено до повернення матеріалів справи до господарського суду Л/о.

Постановою ВГСУ від 05.04.16 р. Касаційну скаргу ПАТ ВНК "Розточчя СТ" залишено без задоволення, постанову ЛАГС від 14.12.15 р. та ухвалу господарського суду Л/о від 16.10.15 р. в частині відмови в прийнятті до розгляду заяви ПрАТ "ВНК "Розточчя" про визнання недійсним договору від 26.08.15 р. про відступлення прав вимог за кредитним договором та в частині залучення правонаступника ПП "Фірма "Галич-Кабель" до участі у розгляді справи №5015/118/11 залишено без змін. Матеріали справи повернуто до господарського суду Л/о.

Рух справи відображено в відповідних ухвалах суду.

Ухвалою суду від 29.03.2023 заяву Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про заміну кредитора задоволено, замінено кредитора у справі №5015/118/11 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач" - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області на правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885), зобов`язано ліквідатора Козія Володимира Юрійовича внести зміни до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач". Розгляд справи відкладено на 03.05.2023.

05.04.2023 на електронну адресу суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування" від 05.04.2023 за вх. №8535/23 про відвід судді Чорній Л.З. від розгляду справи №5015/118/11. Заявник вважає, що наявні об`єктивно обґрунтовані факти, які ставлять під сумнів безсторонність судді Чорній Л.З. та як наслідок, до даного складу суду відсутня довіра з боку Уповноваженої особи учасників ТОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» - ТОВ «Львівські заводи автомобілебудування».

Заява про відвід мотивована тим, що в результаті розгляду справи №5015/118/11 протягом 12 років головуючою суддею Чорній Л.З. порушено конституційну засаду судочинства (розумні строки розгляду справи), яка передбачена у п. 7 ч. 1 статті 129 Конституції України та п. 10 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, порушено п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також внаслідок позбавлення боржника права самостійно управляти і розпоряджатись своїм майном протягом 12 років (на весь час розгляду спору) суддею Чорній Л.З. порушено ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ТОВ «Львівські заводи автомобілебудування» вважає, що додатковими негативними наслідкам розгляду справи поза межами розумного строку є радикальна зміна законодавства, на підставі якого здійснюється розгляд справи 2013 та 2019 рр, збільшення витрат боржника ТОВ «УК «ЛА» на оплату послуг ліквідаторів.

Заявник посилається на те, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом в силу п. 10 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України. Принцип розумності строків розгляду справи судом передбачається пунктом 7 частини першої статті 129 Конституції України, норми якої мають пряму дію. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006у справі "Красношапка проти України")». Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Касаційного господарського суду від 20 липня 2021 року у справі № 910/12515/19 (910/19887/20), у Постанові Касаційного господарського суду від 27 липня 2021 року у справі № 910/4436/19 та у Постанові Касаційного господарського суду від 16 березня 2021 року у справі № 5011-15/2551-2012.

У заяві про відвід судді заявник вказує на те, що у вересні 2016 року ПрАТ «ВНК «Розточчя СТ» звернулось до Господарського суду Львівської області із скаргами на бездіяльність ліквідатора у проведенні технічної інвентаризації майна та виявлення майна, що є предметом забезпечення вимог ПрАТ «Оргхім». У грудні 2016 року ПрАТ «ВНК «Розточчя СТ» звернулось до Господарського суду Львівської області із вимогою зобов`язати ліквідатора Козія В.Ю. надати докази належного проведення інвентаризації, в результаті якої із ліквідаційної маси вилучено майно загальною площею понад 500 м2. 16.08.2017 на адресу Господарського суду Львівської області від ПрАТ «ВНК «Розточчя СТ» надійшла заява-скарга на дії ліквідатора Козія В.Ю. із проведення технічної інвентаризації майна банкрута та визнання недійсними результатів технічної інвентаризації 2016 р.; рішення про поділ на окремі об`єкти нерухомості та скасування державної реєстрації прав власності. До даної заяви-скарги від 16.08.2017 року здійснювались уточнення, які пов`язані із незаконними діями ліквідатора Козія В.Ю. при повторній технічній інвентаризації 2018 р. та незаконними рішеннями щодо об`єднання та поділу об`єктів нерухомості, внаслідок чого ПрАТ «ВНК «Розточчя СТ» просило скасувати державну реєстрацію цих об`єктів нерухомості. Лише 25.07.2022 головуюча суддя Чорній Л.З. прийняла ухвалу у справі №5015/118/11, якою частково задовольнила заяву-скаргу ПрАТ «ВНК «Розточчя СТ» на дії ліквідатора Козія В.Ю. із проведення технічної інвентаризації майна банкрута та визнання недостовірними результатів технічної інвентаризації 2016; рішення про поділ на окремі об`єкти нерухомості та скасування державної реєстрації прав власності, з врахуванням заяв про збільшення та уточнення, визнала незаконними дії ліквідатора ТОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» Козія Володимира Юрійовича із проведення технічної інвентаризації майна банкрута, а у решті вимог заяви-скарги ПрАТ «ВНК «Розточчя СТ» відмовила.

ТОВ «Львівські заводи автомобілебудування» вважає, що головуюча суддя Чорній Л.З. здійснювала розгляд заяви-скарги на дії арбітражного керуючого протягом п`яти з половиною років, що є неприпустимим з огляду на основну конституційну роль суду (ст. 55 Конституції України) - забезпечення права на захист, складовим елементом якого є розумний строк розгляду справи. Судовий розгляд повинен здійснюватися не задля створення видимості розгляду справи, а задля забезпечення ефективного та реального захисту порушених прав. Заявник стверджує, що розгляд заяви-скарги протягом п`яти з половиною років підтверджує, що здійснення суддею Чорній Л.З. розгляду справи №5015/118/11 відбувалось неефективно та завдавало шкоди боржнику здійснення оплати послуг арбітражного керуючого Козія В.Ю., який неналежно виконує свої повноваження. Варто звернути увагу, що за час довготривалого розгляду даного спору відбулось зміна законодавства внаслідок чого став неможливим повноцінний розгляд заяви-скарги на дії ліквідатора.

На думку ТОВ «Львівські заводи автомобілебудування», суддею Чорній Л.З. не забезпечується належний, ефективний та реальний судовий захист прав та інтересів боржника та всіх кредиторів та постійно допускається порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Заявник посилається на те, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Розглянувши викладені в заяві ТОВ «Львівські заводи автомобілебудування» доводи про відвід, суд вважає, що підстави для відводу судді Чорній Л.З. у справі № 5015/118/11 відсутні, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.

В силу приписів ч. 1 ст. 35 ГПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Як вбачається зі змісту поданої заяви, заявник, як на підставу відводу, посилається п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України, відповідно до яких, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Щодо твердження заявника про існування обставин, які викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді, суд вказує на таке.

У заяві про відвід ТОВ «Львівські заводи автомобілебудування» посилається на те, що суд порушує розумний строк розгляду справи та допускається порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: правова та фактична складність справи, поведінка заявника, інших учасників справи та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (справи "Фрідлендер проти Франції", "Федіна проти України", "Матіка проти Румунії", "Літоселітіс проти Греції").

Критерій розумності строку розгляду справи визначений у листі Верховного Суду України від 25.01.2006, № 1-5/45 "Щодо перевищення розумних строків розгляду справ", в якому зазначено, що критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає в разі нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при переданні або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів для дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторного направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" зазначив, що [. . .] очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Суд неодноразово визнавав, що неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо (рішення у справі "Штеґмюллер проти Авторії"). Таким чином, у кожній справі постає питання оцінки, що залежатиме від конкретних обставин.

Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з метою надання учасникам судового процесу можливості для реалізації їх процесуальних прав, керуючись завданням господарського судочинства, визначеним ч. 2 ст. 2 ГПК України, судом здійснюється розгляд заяв в розумні строки.

Обставини, які покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.

Європейський суд з прав людини зазначив, що у контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.

У контексті об`єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення Суду у справі Газета Україна-Центр проти України, № 16695/04 від 15.07.2010 р.).

Як визначено статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

У контексті означеного суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вказано, що суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Частиною 3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Кожен суддя об`єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснює правосуддя, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснює повноваження та виконує обов`язки судді, дотримуючись етичних принципів і правил поведінки судді, підвищує свій професійний рівень, не вчиняє дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

Пункт 4 ст. 129 Конституції України змагальність сторін прямо пов`язує зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Як слідує з усталеної практики Європейського суду з прав людини, за умови конкуренції у судовій практиці двох принципів вимог процесуального законодавства, а саме, дотримання змагальності та дотримання розумних строків розгляду справи, суд має зберегти баланс забезпечення справедливого публічного розгляду справи та дотримання розумного строку.

Так, у своїй діяльності суд виходить з того, що бажання зекономити час і прискорити провадження не обґрунтовує невиконання такого фундаментального принципу, як право на змагальні провадження (Niderцst-Huber v. Switzerland (Нідерьост-Хубер проти Швейцарії), заява №104/1995/610/698, п. 30). Застосовуючи зазначений підхід, Верховний Суд у постанові від 3 жовтня 2018 року у справі №134/18/13-ц, виходив також з того, що у пункті 1 статті 6 Конвенції гарантується "процесуальна" справедливість, тобто змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (рішення "Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece" №54111/07); справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом загалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (рішення "Mirolubovs and Others v. Latvia", №798/05, №103).

Змагальність сторін - це встановлена законом можливість реалізації та практична реалізація наданих їм процесуальних прав при безумовному виконанні покладених на них процесуальних обов`язків на всіх стадіях судового процесу за участю компетентного суду.

При цьому конкуренція двох принципів змагальності та дотримання розумних строків розгляду справи повинна вирішуватися шляхом пошуку справедливого балансу між сутнісними та часовими вимогами для суду забезпечити справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Базовим у цьому аспекті є підхід, згідно з яким бажання зекономити час і прискорити провадження не обґрунтовує невиконання такого фундаментального принципу, як право на змагальні провадження. В свою чергу, за необхідності отримати належні докази та у разі залучення до участі у справі нових учасників суд має відкласти розгляд справи, оскільки сторонам повинна бути надана можливість повідомити про будь-які докази, необхідні для успіху їх справи.

Суд вважає за необхідне зазначити, що з 2014 по даний час згідно даних КП «Діловодство спеціалізованого суду» у справі № 5015/118/11 зареєстровано 178 заяв, скарг, клопотань, які потребують винесення окремих процесуальних документів та підлягають оскарженню. Суд зазначає, що дана справа неодноразово перебувала (частина перебуває) в апеляційному та касаційному порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, неодноразові відкладення судових засідань були зумовлені відсутністю представників сторін, клопотаннями учасників справи та їх заявами з процесуальних питань, обов`язок із всебічного дослідження та розгляду яких процесуальним законодавством покладено саме на суд, що, в свою чергу, зумовило неможливість подальшого розгляду справи в даних судових засіданнях.

Крім того, відкладення розгляду справи 5015/118/11 та, зокрема, і заяви-скарги на дії ліквідатора Козія В.Ю. із проведення технічної інвентаризації майна банкрута та визнання недійсними результатів технічної інвентаризації, відбувалось з метою надання сторонам та учасниками справи можливості реалізувати принцип змагальності, рівності всіх учасників процесу перед законом та судом, забезпечення участі представників у судовому засіданні та надання додаткових доказів в обґрунтування заявлених вимог та заперечень, а також з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи, оцінки та дослідження доказів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Тобто, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді цивільного позову в національному суді, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

До того ж, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Коніг проти Федеративної Республіки Германія" сформовано критерії розумності строків судового розгляду, до яких віднесено складність справи, поведінку заявника, поведінку органів державної влади (насамперед суду), важливість предмета позову для заявника у справі.

В рішенні Європейський суд з прав людини у справі "Білуха проти України" (Заява №33949/02) від 9 листопада 2006 року зазначено: "стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного".

Наведені в заяві ТОВ «Львівські заводи автомобілебудування» підстави для відводу судді Чорній Л.З. від розгляду справи №5015/118/11 зводяться виключно до незгоди заявника із процесуальними рішеннями судді, не підтверджують упередженість та необ`єктивність судді Чорній Л.З. при розгляді даної справи та свідчать про відсутність підстав, передбачених статтею 35 Господарського процесуального кодексу України для відводу судді.

При цьому, наявності інших підстав, які б викликали сумніви у неупередженості судді, не встановлено.

Крім цього суд зазначає, що нормами чинного законодавства визначено засади та окремі механізми реалізації прав всіх учасників судового процесу, в тому числі, забезпечення права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, що може бути реалізовано у передбаченому чинним господарським процесуальним законодавством порядку у разі непогодження з процесуальними рішеннями судді.

Згідно зі ст. 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.

Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Згідно з ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

На підставі викладеного, суд вважає заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування" від 05.04.2023 за вх. №8535/23 про відвід судді Чорній Л.З. від розгляду справи №5015/118/11 необґрунтованою.

Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 39 ГПК України, оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про відвід надійшла до суду більше ніж за три робочі дні до наступного засідання, суд вважає за необхідне передати заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування" від 05.04.2023 за вх. №8535/23 про відвід судді Чорній Л.З. від розгляду справи №5015/118/11 для автоматизованого розподілу справи між суддями з метою вирішення питання про відвід в іншому складі суду.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 58-67, п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 35, 38, 39, 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування" від 05.04.2023 за вх. №8535/23 про відвід судді Чорній Л.З. від розгляду справи №5015/118/11 визнати необґрунтованою.

2. Передати матеріали справи №5015/118/11 та заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування" про відвід судді Чорній Л.З. для автоматизованого розподілу з метою визначення судді, який вирішуватиме питання про відвід судді Чорній Л.З. у порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 ГПК України та ч. 3 ст. 39 ГПК України.

Ухвала суду набирає законної сили в строк та в порядку, передбачених ст. 235 ГПК України.

Суддя Чорній Л.З.