Рішення № 110048470, 04.04.2023, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 640/2503/20

Провадження № 2-а/761/56/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.М.,

при секретарі: Ткачук Х.І.,

розглянувши в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного інспектора з паркування відділу інспекції з паркування Деснянського району управління (інспекції) з паркування департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Шимкова Ярослава Йосиповича, Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправною та скасування постанови; визнання дій протиправними; визнання бездіяльності; стягнення майнової та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

В березні 2021 р. позивака звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з вказаним позовом, яким просить суд:

-визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії АС №0000023988 від 02 вересня 2020р., щодо притягнення до адміністративної відповідальності позивачку, складену Головним інспектором з паркування відділу інспекції з паркування Дніпровського району управління з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської державної адміністрації Шимковим Я.Й. (далі за текстом - відповідач 1), а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити;

-визнати протиправними дії відповідача 1, щодо тимчасового затримання транспортного засобу OPEL ASTRA J, д.н.з. НОМЕР_1 ;

-визнати бездіяльність відповідача 1, щодо не вчинення дії з повідомлення позивачки про тимчасове затримання транспортного засобу OPEL ASTRA J, д.н.з. НОМЕР_1 , та не направлення копії постанови про накладення адміністративного стягнення та акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу в визначений законом строк;

-стягнути з Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі за текстом - відповідач 2) на користь позивачки завдану майнову шкоду (збитки) у розмірі 2014,44грн.;

-стягнути з відповідача 2 на користь позивачки завдану моральну шкоду у розмірі 5000, 0 грн.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що постановою відповідача 1 серії АС №0000023988 від 02 вересня 2020р. її було притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 02 вересня 2020р. об 10 год. 20 хв. по вул. Антоновича, 18-4, в м. Києві, нею було залишено транспортний засіб OPEL ASTRA J, д.н.з. НОМЕР_1 , таким чином, що створює перешкоду для інших транспортних засобів та пішоходів, чим порушено п. 15.10д) ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 3. ст. 122 КУпАП.

Крім того, відповідачем 1, без достатніх на те підстав було складено акт огляду та тимчасового затримания транспортного засобу OPEL ASTRA J, д.н.з. НОМЕР_1 , від 02 вересня 2020р. та евакуйовано на спеціальний майданчик.

Позивачка вважає, що вищезазначена постанова про притягнення її до адміністративної відповідальності є протиправною, а дії інспектора з паркування не законними. Зазначені дії, на думку позивачки, заподіяли їй майнову та моральну шкоду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09 листопада 2021р. було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

15 листопада 2022р. на адресу суду надійшов відзив на позов, яким відповідач 2 заперечив щодо задоволення позовних вимог, зазначивши, що відповідач 1 діяв в межах закону, а постанову про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності винесено винесено з повним дотриманням діючих нормативно-правових актів.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою відповідача 1 серії АС №0000023988 від 02 вересня 2020р. позивачку було притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 02 вересня 2020р. об 10 год. 20 хв. по вул. Антоновича, 18-4, в м. Києві, нею було залишено транспортний засіб OPEL ASTRA J, д.н.з. НОМЕР_1 , таким чином, що створює перешкоду для інших транспортних засобів та пішоходів, чим порушено п. 15.10д) ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 3. ст. 122 КУпАП.

Згідно п. 15.10д) ПДР України стоянка забороняється у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005р. №14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. При ньому повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказано мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Як вбачається з матеріалів справи, дії позивачки кваліфіковано за порушення п. 15.10д) ПДР України.

В той же час, матеріали справи не містять доказів порушення позивачкою п. 15.10д) ПДР України, які б утворювали склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, оскільки її дії не перебувають у причинному зв`язку з винесенням оскаржуваної постанови, з фотофіксацієї правопорушення, доданої до відзиву на позов, неможливо встановити місце зупинки транспортного засобу позивачки і відповідно наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого вищезазначеною нормою закону.

Щодо визнання протиправними дії відповідача 1, щодо тимчасового затримання транспортного засобу OPEL ASTRA J, д.н.з. НОМЕР_1 та .

Відповідно до ч. 1 ст. 265-2 КУпАП у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені, зокрема ч.ч. 3-5 ст. 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, порушення правил зупинки чи стоянки на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю), працівник уповноваженого підрозділу України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Згідно з ч. 3 ст. 265-2 КУпАП у разі якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво не перешкоджає дорожньому руху, такий транспортний засіб не може бути доставлений для зберігання на спеціальний майданчик.

Тобто, виключною підставою для доставлення затриманого транспортного засобу для зберігання на спеціальний майданчик дозволяється лише у випадку, якщо транспортний засіб суттєво перешкоджає дорожньому руху.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави вважати, що уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення.

На думку суду, відповідач 2, заперечуючи проти позову, не довів належними доказами факт вчинення позивачем зазначеного вище адміністративного правопорушення, та з фотоматеріалів, досліджених судом, яким зафіксовано дану подію, не вбачається порушення транспортним засобом п. 15.10д ПДР України, що створюють суттєві перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Вказаний висновок судом зроблено з урахуванням постанови Верховного Суду від 18 червня 2020р. у справі №686/14075/16-а.

У зв`язку з цим вказана вимога обґрунтована та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про визнання бездіяльності відповідача 1, щодо не вчинення дії з повідомлення позивачки про тимчасове затримання транспортного засобу OPEL ASTRA J, д.н.з. НОМЕР_1 , та не направлення копії постанови про накладення адміністративного стягнення та акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу в визначений законом строк.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії .

Однак вказана вимога не відповідає визначеним ст. 5 КАС України способам захисту та виходить за межі повноважень суду, а отже не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 2014,44 грн, яка складається з сплати штрафу у розмірі 283,33 грн., оплата послуги евакуації в розмірі 1411,11 грн., оплати вартості зберігання транспортного засобу на спецмайданчику в розмірі 320,0 грн.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Законом визначено, що обов`язок відшкодувати завдану потерпілому шкоду покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Таким чином, з урахуванням положень ст.ст. 1173, 1174 ЦК України, обов`язок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади виникає саме у держави, а не в органу державної влади, посадовою чи службовою особою якого є особа, чиїми незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю завдано шкоди.

Варто зазначити, що згідно ст. 170 ч. 1 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Варто зазначити, що витрати за послуги з евакуації в розмірі 1270,00 грн були перераховані позивачем на рахунок ТОВ «АВТОСОС-СЕРВІС», а витрати за зберігання на спецмайданчику в розмірі 288,00 грн на рахунок ГУНП у м. Києві (а.с. 21). Між тим, ТОВ «АВТОСОС-СЕРВІС» та ГУНП у м. Києві залучені до участі у справі не були, а тому в стягненні вказаних коштів як матеріальної шкоди з відповідача 2 слід відмовити.

Щодо стягнення штрафу в розмірі 255,00 грн, то відповідно до ч. 1 ст. 296 КУпАП скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення тягне за собою повернення стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, зв`язаних з цією постановою.

Позовна вимога про стягнення на користь позивачки 255,0 грн. сплаченого штрафу на підставі оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення не підлягає задоволенню, оскільки згідно ч. 3 ст. 286 КАС України, суд може прийняти одне з таких рішень:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Процедура повернення штрафу передбачена ст. 296 КАС України і не може бути розглянута в цій справі. Окремий порядок повернення коштів передбачений Порядком повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013р. № 787.

Вказана позиція узгоджується з постановою Верховного Суду від 22 липня 2019р. у справі №757/2757/16-а

Щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 5000,0 грн.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, члені її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 10 квітня 2019р. у справі № 464/3789/17.

У вказаній постанові Верховним Судом зазначено, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 09 липня 2019р. у справі №9901/21/19 зазначив наступне: «отриманню беззаперечного висновку про заподіяння моральної шкоди має передувати така взаємообумовлена послідовність: ухвалення рішення, вчинення дії, допущення факту бездіяльності суб`єктом владних повноважень, яким порушено права, свободи, інтереси; настання негативних наслідків (заподіяння) шкоди від ухваленого рішення, вчиненої дії, допущеного факту бездіяльності суб`єктом владних повноважень; існування причинно-наслідкового зв`язку між рішенням, дією, бездіяльністю й заподіяною особі шкодою».

Як вбачається з матеріалів справи, наявність моральної шкоди позивачка обґрунтовує фактом притягнення її до адміністративної відповідальності та затриманням її автомобіля. Між тим, в даному випадку існування зазначених обставин не може безумовно вважатися завданням особі моральної шкоди. При цьому, зібраними у справі доказами неможливо встановити причинно-наслідковий зв`язок між будь-якими моральними стражданнями позивача та фактом притягнення її до адміністративної відповідальності.

З огляду на вищевказане, позивачкою не доведено та не надано відповідних доказів, що прямо чи опосередковано підтверджують заподіяння їй моральних страждань, шкоди здоров`ю, чи інших втрат немайнового характеру саме протиправними діями чи бездіяльністю відповідача.

За правилами ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

В силу ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Поряд із цим, згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.

У той же час, відповідачами у ході розгляду даної справи не було надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину позивача у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, за вкладених у оскаржуваній постанові про притягання до відповідальності обставин.

У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення вказаного позову.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позов задоволено частково, суд вважає за можливе стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь позивачки судовий збір в розмірі 1261,2 грн.

Керуючись ст.ст. 19, 62 Конституції України, ст.ст. 2, 12, 25, 72, 77, 78, 286 КАС України, ст.ст. 7, 122, КУПАП, суд, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного інспектора з паркування відділу інспекції з паркування Деснянського району управління (інспекції) з паркування департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Шимков Ярослав Йосипович (місцезнаходження: м. Київ, вул. Леонтовича, 6), Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (ЄДРПОУ: 37405284, місцезнаходження: м. Київ, вул. Леонтовича, 6) про визнання протиправною та скасування постанови; визнання дій протиправними; визнання бездіяльності; стягнення майнової та моральної шкоди - задовольнити частково.

Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серія АС №0000023988 від 02 вересня 2020р.. головного інспектора з паркування відділу інспекції з паркування Деснянського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держаної адміністрації) Шимкова Ярослава Йосиповича про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.122 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 122 КУпАП - закрити.

Визнати протиправними дії Головного інспектора з паркування відділу інспекції з паркування Деснянського району Управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Шимкова Ярослава Йосиповича щодо тимчасового затримання транспортного засобу OPEL ASTRA J, д.н.з. НОМЕР_1 .

Стягнути з за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1261 /одна тисяча двісті шістдесят один/ грн. 20 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: