печерський районний суд міста києва
Справа № 757/8066/22-ц
Категорія 42
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Новака Р.В.
при секретарі судових засідань - Бурячок А.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 в особі адвоката Архіпова Олександра Юрійовича звернувся до Печерського районного суду м. Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису № 3209, виданого 13.03.2020 Приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» заборгованості в загальному розмірі 10 649,90 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у нотаріуса не було права на вчинення оспорюваного виконавчого напису на кредитному договорі, який не був нотаріально посвідчений, а також те, що сума заборгованості не підтверджена об`єктивно, не є та не може вважатися безспірною.
Ухвалою судді від 16.02.2022 у справі відкрито провадження для розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою судді від 16.02.2022 заяву представника позивача про забезпечення позовної заяви задоволено, зупинено стягнення на підставі оспорюваного виконавчого напису.
Представник позивача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги ним підтримуються у повному обсязі, просить суд задовольнити позов, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач про час, дату, місце судового розгляду повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі, відзив та інші заяви з процесуальних питань від відповідача до суду не надходили.
Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, частиною 4 статті вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 13.03.2020 Приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем вчинено виконавчий напис № 3209 про стягнення з позивача на користь ТОВ «Фінфорс» заборгованості в загальному розмірі 10 649,90 гривень за період з 30.07.2019 по 20.01.2020.
Оспорюваний виконавчий напис вчинено на договорі про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 453399-А від 26.12.2018, укладеному позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «СС ЛОУН» (ідентифікаційний код 40071779), правонаступником якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 40071779-14 від 30.07.2019, став відповідач.
Як вбачається з матеріалів справи, договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 453399-А від 26.12.2018 є електронним договором у розумінні Закону України «Про електронну комерцію» та, відповідно, не був посвідчений нотаріально.
Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, як вчинення виконавчого напису.
Виконавчий напис - це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.
Частинами 1-2 ст. 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, передбачено стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до Переліку, у тому числі: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами позивача про те, що у нотаріуса не було права на вчинення оспорюваного виконавчого напису на кредитному договорі, який не був нотаріально посвідчений.
Також суд враховує доводи позивача про те, що нотаріус не встановив безспірність заборгованості за кредитним договором.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» в редакції, чинній на час вчинення оспорюваного виконавчого напису, передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
П. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів встановлено, що для одержання виконавчого напису подаються а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.
Водночас у матеріалах справи відсутня заява ТОВ «Фінфорс» до приватного нотаріуса Колейчика В.В. чи інші докази, з яких би вбачалося, що нотаріусу були подані документи, які підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 14 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Оскільки ТОВ «Фінфорс» не скористалося своїм правом подати докази та спростувати твердження позивача про те, що заявлена сума заборгованості не підтверджена, суд вважає, що ТОВ «Фінфорс» не було подано нотаріусу документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Позивач у позовній заяві просив покласти судові витрати на відповідача ТОВ «Фінфорс». Також позивачем було наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, що складає орієнтовно 7 000,00 грн., з яких 992,40 грн судовий збір за подання позовної заяви, 496,20 грн судовий збір за подання заяви про забезпечення позову, 5 000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу та витрати на поштову кореспонденцію у розмірі орієнтовно 500,00 грн, докази понесення яких будуть надані окремою заявою в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
19.07.2022 позивач в особі свого представника звернувся до суду із заявою про долучення доказів розміру судових витрат, понесених позивачем.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивачем було надано належним чином засвідчені копії договору про надання правової допомоги № 01 02/22 від 02.02.2022; акту про надання правової допомоги (послуг) від 17.02.2022 за договором № 01-02/22 від 02.02.2022; рахунку № 1 від 02.02.2022; платіжного доручення АТ «ОТП Банк» від 08.02.2022.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позивач виконав вимоги ч. 3 ст. 137 ЦПК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Верховний суд у постанові від 02.08.2022 у справі № 593/114/21 зазначив, що суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Отже, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 992,40 грн судового збору за подання позовної заяви, 496,20 грн судового збору за подання заяви про забезпечення позову, 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Водночас позивач не надав доказів понесення витрат на поштову кореспонденцію у розмірі 500,00 грн, а тому суд вважає зазначені витрати недоведеними і відмовляє у їх стягненні.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст. ст. 12, 13, 14, 76-89, 137, 141, 174, 258, 259, 264, 265, 268, 280-284 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 3209, виданий 13.03.2020 Приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» заборгованості в загальному розмірі 10 649,90 гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» на користь ОСОБА_1 6 488,60 грн судових витрат.
Після набрання рішенням суду законної сили видати виконавчий лист.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва до Київського апеляційного суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс»; код ЄДРПОУ: 41717584; місцезнаходження 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корпус В, каб. 508-2.
Суддя Р.В. Новак
Судове рішення № 110048301, Печерський районний суд міста Києва було прийнято 27.02.2023. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 757/8066/22-ц. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: