Рішення № 110046521, 05.04.2023, Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 395/110/23

Провадження № 2/396/174/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

05.04.2023 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Русіної А.А.,

за участю секретаря судового засідання Пасічник І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Новоукраїнка Кіровоградської області цивільну справу № 395/110/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 55 908 грн. за договором про надання фінансових послуг № 2111278222401 від 23.04.2021 року, а також понесені ним судові витрати на оплату судового збору в розмірі 2 684 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 9 000 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.04.2021 року ТОВ "Служба миттєвого кредитування" та ОСОБА_1 уклали договір про надання фінансових послуг № 2111278222401 "Стандартний", згідно з п 1.1 якого відповідачу надано кредит без конкретної споживчої мети на суму 5 000 грн. Орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту його отримання. Згідно п. 1.4 договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування, протягом фактичного строку користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у визначених договором розмірах. Строк дії договору 1 рік (п. 1.9). Відповідно до п. 4.3 договору в якості підпису сторін використовується електронний підпис одноразовим ідентифікатором, згідно з ЗУ "Про електронну комерцію". Таким чином, договір укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача, відповідно до ЗУ "Про електронну комерцію" та ч. 1 ст. 205 ЦК України. Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення вказаного договору шляхом заповнення заяви про надання грошових коштів на сайті позикодавця, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням реквізитів банківської карти, на рахунок якої в подальшому позикодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі 5 000 грн. Переказ грошових коштів було здійснено 23.04.2021 року ТОВ ФК "Вей фор пей" на карту, яка належить позичальнику відповідно до договору, укладеного мід ТОВ "Служба миттєвого кредитування" та ТОВ ФК"Вей фор пей" про організацію грошових коштів.

01.12.2021 року між ТОВ "Служба миттєвого кредитування" та ТОВ "Вердикт Капітал" укладено договір факторингу № 1-12, згідно з яким ТОВ "Служба миттєвого кредитування" відступило на користь ТОВ "Вердикт Капітал" право грошової вимоги до боржників за договорами, в тому числі за договором, що укладений з відповідачем. Таким чином, ТОВ "Вердикт Капітал" набуло право грошової вимоги до відповідача. Загальний розмір заборгованості становить 55 908 грн., з яких: заборгованість за кредитом 5 000 грн., заборгованість за процентами 32 500 грн., заборгованість за простроченими процентами 18 408 грн.

Ухвалою суду від 28.02.2023 року справу за підсудністю прийнято до провадження та вирішено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами; запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення йому даної ухвали подати відзив на позовну заяву, а також всі письмові та електронні докази, висновки експерта і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

31.03.2023 року від представника позивача до суду надійшло клопотання, в якому представник просить долучити до матеріалів справи копію договору про надання фінансових послуг № 2111278222401 від 23.04.2021 року "Стандартний" з додатком №1 з підписом відповідача із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Заяв та клопотань до суду не надходило.

В судове засідання призначене на 05.04.2023 року відповідач не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України ухвала про відкриття провадження у справі разом з додатками надсилалася відповідачу, які останній не отримав про що свідчить поштовий конверт, який повернувся на адресу суду із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", що відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України вважається повідомлений належним чином. Відзив до суду не подав, з заявами та клопотаннями не звертався.

Крім того, відповідач повідомлявся належним чином шляхом розміщення оголошення про виклик відповідача на веб-сайті "Судова влада" 28.02.2023 року в судове засідання призначене на 05.04.2023 року.

05.04.2023 року винесено ухвалу про заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Справа розглядається відповідно до ст. ст. 280-281 ЦПК України, в порядку заочного розгляду, за формою спрощеного провадження, з повідомленням (викликом) сторін, на підставі наявних доказів.

Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку про задоволення позову частково з таких підстав.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (чч. 1, 2 ст. 83 ЦПК України).

Судом установлено, що 23 квітня 2021 року між ОСОБА_1 (Позичальник) та ТОВ «Служба миттєвого кредитування» (Товариство) укладено договір про надання фінансових послуг № 2111278222401 (далі - Договір). За цим Договором Товариство зобов`язується надати Позичальникові кредит без конкретної споживчої мети на суму, що зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті та складає 5 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно з умовами Договору, його додатків та правил. Кредит надається на строк, зазначений в заяві-анкеті та графіку платежів, що є додатками до цього Договору та є невід`ємними його частинами. Орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів (а.с. 10-15).

Згідно з п. 1.4 Договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі Процентна ставка), протягом фактичного строку користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту в такому розмірі:

а) 2 відсотки за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту;

б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64 відсотки з процентною ставкою, зазначеною в п. 1.4.а);

в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38 відсотка порівняно з процентною ставкою, зазначеною в п. 1.4.б);

г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65 відсотка порівняно з процентною ставкою, зазначеною в п. 1.4в);

д) тип процентної ставки фіксована.

За пунктами 1.4.1, 1.4.2 Договору нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати. В разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов`язковій сплаті кожні 16 днів в сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом.

Відповідно до пунктів 1.5, 1.6 Договору у разі підписання електронного договору договір буде вважатися укладеним в письмовій формі з дати прийняття (акцепту) позичальником пропозицій (оферти) Товариства. Датою прийняття (акцепту) та підписання кредитного договору (всіх без виключення його складових, а саме: цього договору; самої заяви анкети; правил, паспорту кредиту; повідомлення суб`єкта персональних даних про його права, визначені Законом України «Про захист персональних даних», мету збору даних, склад та зміст зібраних персональних даних, та осіб, яким передаються його персональні дані) вважається дата складання та підписання сторонами заяви-анкети. Заява-анкета підписується сторонами шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власний власноручний підпис.

У п. 1.9 Договору зазначено, що граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 рік.

Згідно з п. 4.2 Договору реальна річна процентна ставка дорівнює загальній вартості кредиту та складає:

- при нарахуванні відсотків згідно з п. п. 1.4а) договору 730 відсотків річних (або 732 відсотки річних, якщо на період користування припадає високосний рік);

- при нарахуванні відсотків згідно з п. п. 1.4 б) договору 1302,36 відсотків річних (або 1306 відсотків річних, якщо на період користування кредитом припадає високосний рік);

- при нарахуванні відсотків згідно з п. п. 1.4 в) договору 1711,7 відсотків річних (або 1769,68 відсотків річних, якщо на період користування кредитом припадає високосний рік);

- при нарахуванні відсотків згідно з п. п. 1.4 г) договору 2735,45 відсотків річних (або 2743,05 відсотків річних, якщо на період користування кредитом припадає високосний рік).

В заяві-анкеті (Додаток № 1) до Договору Позичальник просить надати кредит на особисті потреби в розмірі: 5 000 грн. Орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту. Нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту. Строком на 365 днів з правом повернення достроково та зобов`язується повернути кредит в розмірі 5 000 грн та сплатити проценти в розмірі 1 600 грн. Розмір процентів: а) 2 відсотка за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64 відсотка порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38 відсотка порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 6); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65 відсотка порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. в). Дата початку нарахування процентів за користування кредитом 23 квітня 2021 року (а.с. 15).

Змістом Договору також визначено граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору), який становить 1 рік.

Аналізуючи зміст Договору можливо стверджувати, що зобов`язання Позичальника з повернення кредиту повинні бути виконані протягом 16 днів з моменту отримання кредиту, а в разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів, однак не довше граничного строку кредитування, що становить 1 рік.

Тобто по суті у разі виконання Позичальником зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом у строк кредитування, що становить 16 днів, договір пролонгується (продовжується) на новий 16 денний строк, однак не довше граничного строку кредитування, після спливу якого Позичальник зобов`язаний виконати всі свої зобов`язання, в тому числі повернути кредит повністю.

Отже, строк кредитування за Договором становить 16 днів з моменту отримання кредиту.

Зміст розрахунку заборгованості за Договором від 23 квітня 2021 року № 2111278222401 свідчить, що Позичальник не здійснював сплату всіх нарахованих процентів протягом 16 днів з моменту отримання кредиту, відповідно строк Договору не продовжувався, тобто в Позичальника виник обов`язок виконати всі свої зобов`язання, а в Товариства виникло права на позов (а.с. 24-26).

Право вимоги за вищезазначеним правочином відступлено Первісним кредитором на користь позивача, згідно із договором факторингу № 1-12 від 1 грудня 2021 року, Реєстром боржників до договору факторингу № 1-12 від 1 грудня 2021 року (а.с. 30-39).

Зміст вищезазначених документів беззаперечно на переконання суду свідчить про перехід до позивача права вимоги до відповідача за договором про надання фінансових послуг від 23 квітня 2021 року № 2111278222401.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

За змістом ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронна форма представлення інформації - спосіб документування інформації, що означає створення, запис, передачу або збереження інформації у цифровій чи іншій нематеріальній формі за допомогою електронних, магнітних, електромагнітних, оптичних або інших засобів, здатних до відтворення, передачі чи зберігання інформації. Електронною формою представлення інформації вважається документування інформації, що дає змогу її відтворювати у візуальній формі, придатній для сприйняття людиною; електронне повідомлення - інформація, представлена в електронній формі, надана учасником відносин у сфері електронної комерції з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Положеннями ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, виходячи з приписів Закону України «Про електронну комерцію», укладення електронного договору можливо шляхом зазначення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (чч. 1-3 ст. 207 ЦПК України).

У чч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513, ст. 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Статтею 1081 ЦК України передбачено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за закономнадані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

У чч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать про те, що Правила про порядок надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Прості займи» перебувають в загальному доступі, розміщенні на офіційному сайті фінансової установи та в розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК Україниє публічною пропозицією (офертою) на укладення договору позики із визначенням порядку і умов кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, суд доходить висновку, що в даному випадку між сторонами було укладено кредитний договір в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Служба миттєвого кредитування» в електронній формі.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Наведений висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Відповідно до укладеного між сторонами кредитного договору № 2111278222401 від 23.04.2021 року позичальник ОСОБА_1 отримав кошти у розмірі 5 000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності строком на 16 днів, зі сплатою відсотків.

Доказів повернення (сплати) відповідачем вказаних грошових коштів на рахунок позивача матеріали справи не містять.

Застосовуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд доходить висновку, що відповідач зобов`язаний повернути позивачу фактично отриману суму кредитних коштів. У зв`язку із тим, що отримання у кредит грошових коштів Відповідачем, підтверджено належними доказами по справі, і у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов`язання повернути такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначеними у кредитному договорі, то позов в цій частині ґрунтується на законі та підлягає задоволенню.

Враховуючи зазначені обставини та надані суду докази, суд приходить до висновку, що станом на 18.01.2023 року за Договором про надання фінансових послуг № 2111278222401 від 18.01.2023 року за тілом кредиту виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у судовому порядку.

Щодо стягнення заборгованості за відсотками, суд вказує про наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12) дійшла висновку, що припис абзацу 2 ч. 1ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів визначених змістом договору після закінчення строку дії цього договору, є необґрунтованими, оскільки в охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України.

У цій справі ТОВ «Вердикт Капітал» не заявляло вимог про стягнення процентів за користування позикою згідно з положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного сторонами кредитного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування», як фінансова установа, надало позичальнику суму позики, а останній зобов`язувався повернути надану позику у повному обсязі до 08.05.2021 року (тобто напротязі 16 днів з моменту отримання кредиту з 23.04.2021 року), як зазначено в Додатку №1 до Кредитного договору № 2111278222401 (а.с. 10).

Таким чином, позикодавець Товариство з обмеженою відповідальністю Служба миттєвого кредитування», відповідно дост. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування (16 днів), тобто до 08.05.2021 року. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Щодо вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками за період з 01.08.2019 року по 20.09.2021 року то суд вказує, що такий період не охоплюється строком дії кредитного договору. А оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, то заявлена Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування», вимога в частині стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками за користування позикою за період з 01.12.2021 року по 17.01.2022 року є безпідставною та задоволенню також не підлягає (а.с. 29).

Враховуючи, що в заяві-анкеті (для отримання кредиту), який є додатком №1 до кредитного договору (а.с. 15), сторони погодили, що відповідач зобов`язується повернути кредит у розмірі 5 000,00 грн. та сплатити проценти у розмірі 1 600,00 грн., то з відповідача підлягає стягненню заборгованість за договором про надання фінансових послуг, а саме 5 000 грн. заборгованість за кредитом та 1 600 грн. проценти, а всього 6 600 грн.

В частині стягнення витрат на правову допомогу та судового збору суд виходить з такого.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, що передбачено ст. 15 ЦПК України.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень частин 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвокат має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Крім того, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Вердикт Капітал» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» 03.01.2023 був укладений Договір про надання правової допомоги № 03-01/2023. До позову додано копію прайс-листа АО «Лігал Ассістанс»; копію заявки на надання юридичної допомоги №22 від 05.01.2023 про погодження наданих правових (юридичних) послуг на суму 9000 грн.; копію витягу з акту №2 про надання юридичної допомоги від 09.01.2023 на суму 9000 грн.

Також до матеріалів справи долучено копію платіжного доручення № 0358540000 від 17.01.2023, згідно якого від імені ТОВ «Вердикт Капітал» на рахунок отримувача АО «Лігал Ассістанс» була проведена оплата, призначення платежу: оплата згідно договору про надання правової допомоги № 03-01/2023 від 03.01.2023.

У постанові Верховного Суду від 24 січня 2022 року в справі № 757/36628/16ц (провадження № 61-19062св21) вказано, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат, з урахуванням наведених обставин, відсутні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу та судового збору.

Так, згідно з ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн. та 2684,00 грн. судового збору.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 128, 141, 280, 281, 526, 536, 549, 572, 589, 1054 ЦК України, Закону України «Про споживче кредитування», Закону України "Про електронну комерцію", Закону України "Про електронний цифровий підпис", ст.ст. 81, 141, 263 - 265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (місцезнаходження за адресою: вул. Кудрявський Узвіз, 5-б, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код: 36799749) заборгованість за договором про надання фінансових послуг № 2111278222401 від 23 квітня 2021 року в розмірі 6 600 (шість тисяч шістсот) грн., що складається з: 5 000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за тілом кредиту, 1 600 грн. 00 коп. - проценти.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000 (дев`ять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» судовий збір в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Всього підлягає стягненню 18 284 (вісімнадцять тисяч двісті вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку після закінчення строку для подання апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: А. А. Русіна