Рішення № 110044174, 05.04.2023, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

05.04.2023

ЄУН 337/1313/23

Провадження № 2-а/337/18/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2023 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Сидорової М.В.,

за участю секретаря Коваленко В.С.,

представника позивача Додонова П.О.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Запоріжжі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Морозова Кирила Олександровича, Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

13.03.2023р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, який він мотивує тим, що 07.03.2023р. інспектором УПП в Запорізькій області винесено постанову ЕАС №6646731, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. за те, що він, керуючи транспортним засобом, порушив правила обгону, чим порушив п.14.6 ПДР. Вважає вказану постанову незаконною, оскільки він 07.03.2023р. приблизно о 22.45 год. в темний час доби рухався на автомобілі Dacia Lodgy, державний номер НОМЕР_1 по вул.Щаслива в м.Запоріжжі в напрямку від 9-ї лікарні до Правобережного ринку. Попереду нього в режимі патрулювання рухався автомобіль працівників поліції без увімкнених проблискових маячків зі швидкістю 20 км/год. Вибравши безпечне місце, враховуючи відсутність зустрічного транспорту, пряму ділянку дороги, він завчасно включив лівий поворот та розпочав здійснювати маневр обгону автомобіля поліції. Після початку ним такого маневру, автомобіль поліції почав збільшувати швидкість свого руху, здійснюючи йому перешкоду для завершення розпочатого обгону та збільшуючи відстань маневру, фактично створюючи аварійну ситуацію. Відстань від місця, з якого він розпочав обгін, до місця коли він порівнявся з автомобілем поліції, складала більше 150 метрів. Відстань до місця, коли він повернувся на свою полосу до пішохідного переходу, складала більше ніж 70 метрів. При цьому розмітка на проїзній частині була відсутня, тому визначити чи було це обгін або випередження неможливо. Крім того, освітлення в той час по місту було вимкнено, тому наявність або відсутність пішохідного переходу, який позначається знаками, він побачити не міг.

В подальшому він був зупинений працівниками поліції, які повідомили, що ним нібито порушено п.14.6 ПДР, а саме правила обгону (заборонено обгін на пішохідному переході) та складено оскаржувану постанову. Незважаючи на його заперечення, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення докази його провини, у тому числі відеозапис події, надані не були, та не доведено, яка була відстань від його автомобіля до пішохідного переходу.

Просить скасувати постанову ЕАС №6646731 від 07.03.2023р. про накладання на нього адміністративного стягнення за ч.2 ст.122 КУпАПу вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн., а провадження у справі щодо притягнення його до адміністративної відповідальності закрити, стягнути на його користь понесені судові витрати зі сплати судового збору та витрати на правову допомогу.

Ухвалою суду від 15.03.2023р. позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до судового розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання за участю сторін.

22.03.2023р. від представника відповідача Управління патрульної поліції в Запорізькій області - Назаренко М.М. до суду надійшов відзив на вказаний позов, в якому зазначено, що вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на те, що 07.03.2023р. під час несення служби поліцейським УПП в Запорізькій області ДПП було виявлено адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 , який здійснив обгін ближче ніж за 50 метрів перед пішохідним переходом у населеному пункті та закінчив маневр після того, як перетнув цей пішохідний перехід, чим порушив п.14.6в ПДР. Факт порушення позивачем ПДР зафіксовано на відеозаписі зі службового відеореєстратора. В ході розгляду справи йому було роз`яснено та дотримано права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що теж підтверджується відеозаписом, доданим до відзиву. Твердження позивача, що ним було дотримано ПДР в частині обгону, оскільки він розпочав здійснювати обгін на дозволеній ділянці дороги, залежить виключно від власного переконання позивача про таку дорожню обстановку. Обставини, на які вказує позивач, не виключають подію інкримінованого йому правопорушення та склад такого правопорушення в його діях. У зв`язку з вчиненням позивачем адміністративного правопорушення, відносно нього була винесена постанова ЕАС №6646731 за ч.2 ст.122 КУпАП. Просить у задоволенні позовних вимог позивача відмовити. Також заперечив проти стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу та вважає розмір витрат на правову допомогу, заявлений позивачем, завищеним та неспівмірним з обсягом наданих адвокатом послуг, сплата гонорару не підтверджена належними документами.

Представник позивача адвокат Додонов П.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підставі, викладених у позовній заяві, просить їх задовольнити. Додатково пояснив, що з відеозапису, який долучений представником УПП в Запорізькій області до відзиву, а саме з боді-камери поліцейського вбачається, що було порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, поліцейським Кузьмову О.В. не були роз`яснені права, у тому числі право на правову допомогу, докази його провини у вчиненні адміністративного правопорушення не надавались. При цьому відеозапис зі службового автомобіля поліцейських не можна приймати до уваги, оскільки такий відеозапис не вказаний у постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та під час розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 такий відеозапис не демонструвався.

Представник УПП в Запорізькій області ДПП в судове засідання не прибув, про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У відзиві на позов просив проводити розгляд справи без участі представника УПП в Запорізькій області.

Інспектор УПП в Запорізькій області ДПП Морозов К.О. в судове засідання не прибув по невідомим суду причинам, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Суд вважаєможливим розглянутисправу увідсутність відповідача -інспектора УППв Запорізькійобласті ДППМорозова К.О.тапредставника відповідача УПП вЗапорізькій областіДПП.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Суд встановив,що 07.03.2023р. інспектором 1 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області сержантом поліції Морозовим К.О. винесена постанова ЕАС №6646731у справіпро адміністративнеправопорушення усфері забезпеченнябезпеки дорожньогоруху,зафіксоване нев автоматичномурежимі,про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАПу вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.

Відповідно дозмісту постанови,07.03.2023р. о 22.44 год. в м. Запоріжжі на вул. Щаслива біля буд.1, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Dacia Lodgy, державний номер НОМЕР_1 , здійснив обгін ближче ніж за 50 метрів перед пішохідним переходом у населеному пункті, чим порушив п. 14.6.в ПДР.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2ст.286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримав на місці її винесення, не погодився із зазначеним рішенням та 13.03.2023р. звернувся до суду з даним позовом. Отже, строк звернення до суду для оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення позивачем не пропущений.

Відповідно до ч.1, 2 ст.2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП.

Так, ст.7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ч.2 ст.122 КУпАП, адміністративна відповідальністьпередбачена,зокрема,за порушенняправил обгонута тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст.222 КУпАП розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, віднесено до компетенції органів Національної поліції, від імені яких діють працівники, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови (ст.245 КУпАП).

Згідно з ст.251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виноситьпостанову по справі.

Постанова повиннамістити: найменуванняоргану (прізвище,ім`я тапо батькові,посада посадовоїособи),який виніспостанову; датурозгляду справи; відомостіпро особу,стосовно якоїрозглядається справа(прізвище,ім`я тапо батькові(занаявності),дата народження,місце проживаннячи перебування; описобставин,установлених підчас розглядусправи; зазначеннянормативного акта,що передбачаєвідповідальність затаке адміністративнеправопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначенихчастиною другоюцієї статті,повинна міститивідомості про: дату,час імісце вчиненняадміністративного правопорушення; транспортнийзасіб,який зафіксованов моментвчинення правопорушення(марка,модель,номерний знак); технічнийзасіб,яким здійсненофото абовідеозапис (якщотакий записздійснювався); розмірштрафу тапорядок йогосплати; правовінаслідки невиконанняадміністративного стягненнята порядокйого оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Частиною 1ст.40Закону України«Про Національнуполіцію» визначено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення ,зокрема,фото-і відеотехніку,у томучислі техніку,що працюєв автоматичномурежимі,технічні приладита технічнізасоби звиявлення та/абофіксації правопорушень. Такі технічні прилади та технічні засоби, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Відповідно дост.9,77КАС України,розгляд івирішення справв адміністративнихсудах здійснюютьсяна засадахзмагальності сторінта свободив наданніними судусвоїх доказіві удоведенні передсудом їхпереконливості.При цьому,в адміністративнихсправах пропротиправність рішень,дій чибездіяльності суб`єктавладних повноваженьобов`язокщодо доказуванняправомірності свогорішення,дії чибездіяльності покладаєтьсяна відповідача.Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

У відповідності до вимог ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ст. 73 КАС України).

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини даної справи, суд приходить до висновку про протиправність постанови інспектора патрульної поліції щодо притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАПу вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.

Так, суд виходить з того, що позивач посилається, зокрема, на неправомірність винесення інспектором УПП спірної постанови через відсутність доказів його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.

Як вже зазначалось вище, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п.14.6 в) ПДР, а саме за те, що він здійснив обгін ближче ніж за 50 метрів перед пішохідним переходом у населеному пункті.

Відповідно до п.14.6 в) ПДР, обгін заборонено ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті і 100 м поза населеним пунктом.

У п.7 оскаржуваної постанови зазначено, що до неї додається Бк470390.

На підтвердження правомірності оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення, представником УПП надано DVD-R диск, який містить два файли з відеозаписами: з нагрудної боді-камери інспектора поліції та з реєстратора службового автомобіля. Тобто відеозапис зроблений не на один технічний пристрій, а на два.

Надаючи правову оцінку даним відеозаписам, суд вважає за необхідне зазначити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

З цього приводу суд зазначає, що зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно зазначити технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.

Як встановлено судом оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, в порушення ст.283 КУпАП, не містить відомостей про технічний засіб, яким здійснено відеозапис самого правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, та не вказано про те, чи взагалі таке фіксування проводилось.

Як вже зазначалось, у п.7 постанови «До постанови додаються» зазначене лише «Бк470390» без розкриття змісту.

При цьому судом встановлено, що такий номер Бк470390 відповідає номеру нагрудної боді-камери поліцейського, яким винесено оскаржувану постанову, що вбачається з одного з відеофайлів, який міститься на диску, який наданий представником УПП.

Так,відтворивши вказанийфайлвідеозапису з нагрудної боді-камери поліцейського, суд встановив, що такий відеозапис фактично відображає лише процес розгляду поліцейським справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Однак доказів порушення позивачем ПДР, які стали підставою для прийняття рішення про притягнення його до відповідальності, досліджений відеофайл не містить.

Крім того, на вказаному відеозаписі відсутня інформація на підтвердження дотримання інспектором поліції порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема, роз`яснення прав позивачу, у т.ч., на отримання правової допомоги тощо.

Інший файл з відеозаписом з реєстратора службового автомобіля суд не бере до уваги, оскільки в оскаржуваній постанові відсутнє посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено такий відеозапис. При цьому суд враховує, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейським такий відеозапис позивачу не демонструвався незважаючи на його заперечення щодо вчинення ним правопорушення.

У зв`язку з цим суд вважає вказаний відеозапис неналежним та недопустимим доказом у цій справі.

Верховний Суд неодноразово наголошував на імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Зокрема, у постанові від 05.03.2020р. у справі №607/7987/17 Верховний Суд вказує, що приписами ч.3 ст.283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

У разі відсутності ж в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, з точки зору процесуального законодавства статті 70 КАС України (в редакції на час розгляду справи судом, наразі - статей 73, 74), такий запис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

За загальним правилом судочинства в справах про адміністративні правопорушення, суд може брати до уваги лише ті докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у провадженні, та інших обставин, які мають значення для провадження, а також враховувати належність та допустимість таких доказів.

Неналежний та недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватись «згідно із законом».

У п. 44 рішення по справі «Корнєв та Карпенко проти України» від 30 вересня 2010 року Суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Відповідний правовий висновок викладено у п. 39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а.

Разом з тим, відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, не надали належних та допустимих доказів щодо недотримання позивачем Правил дорожнього руху.

Натомість, саме на суб`єктів владних повноважень покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Сама лише постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є доказом вчинення адміністративного правопорушення, а лише є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення.

Крім того, з урахуванням того, що позивач на місці події заперечував подію правопорушення та свою винуватість, в постанові інспектора поліції не наведені мотиви відхилення заперечень позивача та відсутні будь-які обґрунтування про доведеність вини ОСОБА_1 .

Отже, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі, об`єктивні та беззаперечні докази наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, то факт вчинення ним вказаного правопорушення є недоведеним, сумнівним, що в силу принципу презумпції невинуватості трактується на користь позивача.

Вищенаведене обставина є достатньою підставою ставити під сумнів законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови.

На підставі викладеного суд прийшов до висновку, що оскаржувана постанова про накладання адміністративного стягнення є протиправною і підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.122 КУпАП відносно ОСОБА_1 закриттю на підставі п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАПу зв`язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов підлягає задоволенню, сплачений позивачем судовий збір за подання адміністративного позову в сумі 536.80 грн., підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції, оскільки Управління патрульної поліції в Запорізькій області є його територіальним підрозділом.

Крім того у позові позивачем зазначено, що розмір судових витрат на правову допомогу складає 1000 грн. На підтвердження їх понесення позивачем надано копію свідоцтва ОСОБА_2 про право на зайняття адвокатською діяльністю, копію ордеру АР №1104855 від 10.03.2023р. та копію квитанції до прибуткового касового ордеру №177 від 10.03.2023р. про прийняття адвокатом Додоновим П.О. від ОСОБА_1 1000,00 грн.

При цьому, згідно ч.4, ч.5 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрати на оплату послуг адвоката, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому закономпорядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд зазначає, що договору про надання професійної правничої допомоги, акту приймання-передачі наданих послуг за договором про надання професійної правничої допомоги, детального опису робіт адвоката або будь-які інші дані, які б дозволяли ідентифікувати послуги адвоката як такі, що надані у зв`язку з розглядом даної адміністративної справи, надали суду можливостіоцінити співмірність суми витрат зі складністю справи, відповідність цих сум критеріям реальності та розумності, матеріали справи не містять.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.19 Конституції України,Законом України «Про Національну поліцію», ст.7, 9, 122, 245, 222, 268, 276, 278, 279, 283 КУпАП, ст.2, 5, 9, 72-79, 90, 242-246, 262, 268-272, 286 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Морозова Кирила Олександровича, Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕАС №6646731 від 07.03.2023р., винесену інспектором 4 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції сержантом поліції Морозовим Кирилом Олександровичем по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (місце знаходження: 03048, місто Київ, вулиця Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя М.В. Сидорова