Постанова № 1100393, 30.10.2007, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.07

Справа №АС4/23-07.

Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Костенко Л.А., судді: Моїсеєнко В.М., Коваленко О.В.

При секретарі судового засідання Будко О.В.

За участю представників сторін:

Від позивача – Середа В.О., Титаренко М.Д. (дов. № 190 від 01.10.2007 р.)

Від відповідача – Петрищев О.О. (дов. № 3298-п/9/10-с від 20.03.2007 р.)

Розглянувши матеріали справи № АС 4/23-07

за позовом - Сумського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Сумський Агролісгосп», м. Суми

до відповідача: Сумської міжрайонної державної податкової інспекції

про зобов»язання вчинити певні дії

Предмет спору: Позивач - Сумське дочірнє агролісогосподарське підприємство «Сумський Агролісгосп», м. Суми звернувся до суду з позовом про визнання за ним права на застосування спрощеної системи оподаткування у 2007 році та зобов»язати Сумську міжрайонну державну податкову інспекцію видати йому свідоцтво про сплату єдиного податку.

Відповідач вимоги позивача заперечує, посилаючись на те, що засновником підприємства є орган місцевого самоврядування, який не є суб»єктом малого підприємництва, тому на позивача не поширюється дія Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98.

В судовому засіданні відповідно до ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України оголошувалася перерва з 01.10.2007 року до 11:00 годин 30.10.2007 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

Позивач 13.12.2006 року подав до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції заяву про видачу йому Свідоцтва про право сплати єдиного податку та перевести підприємство на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності в 2007 році.

Листом № 13044/10/15-014 від 21.12.2006 року Сумська МДПІ відмовила позивачу у видачі свідоцтва про сплату єдиного податку.

Відмову позивачу у видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку відповідач обґрунтовує слідуючим :

Згідно статуту ДП «Сумський Агролісгосп» створене Сумським обласним комунальним підприємством «Агролісгосп» і засновано на комунальній власності.

Враховуючи поняття суб»єкта малого підприємництва, наведене у статті 1 Указу, уповноважені органи, які діють від імені держави чи територіальних громад, не є суб»єктами малого підприємництва.

Крім того, частиною першою ст. 8 Господарського кодексу України передбачено, що держава, орган державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб»єктами господарювання.

Таким чином, оскільки засновники (органи державної влади та органи місцевого самоврядування) державних та комунальних підприємств не є суб»єктами малого підприємництва і їх частка в цих підприємствах перевищує 25 відсотків, дія Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб»єктів малого підприємництва» на зазначені підприємства не поширюється.

Цими ж обставинами відповідач заперечує позовні вимоги.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне :

Відповідно до ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб»єктів малого підприємництва» № 727 від 03.07.1998 року (із змінами та доповненнями) установлено, що спрощена система оподаткування обліку та звітності запроваджується зокрема для юридичних осіб – суб»єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Звертаючись до податкового органу про видачу свідоцтва про право сплати єдиного податку в 2007 році позивач – суб»єкт господарювання надав відомості про чисельність працюючих 47 чол., обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становить 783 тис. грн.

Відповідач відмовив у видачі свідоцтва позивачу, посилаючись на те, що дочірнє агролісогосподарське підприємство «Сумський Агролісгосп» створений Сумським обласним комунальним підприємством «Агролісгосп» і засноване на комунальній власності.

Зазначене твердження суперечить ст. 7 Указу Президента № 727 від 03.07.1998 р., яка містить випадки, на які не поширюється дія зазначеного Указу, а саме на :

- суб»єктів підприємницької діяльності, на яких поширюється дія Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» в частині придбання спеціального патенту;

- довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та не банківські фінансові установи;

- суб»єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких, частки, що належать юридичним особам – учасникам та засновникам даних суб»єктів, які не є суб»єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків.

Спільну діяльність, визначену пунктом 7.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до Статуту Сумського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Сумський Агролісгосп», зареєстрованого Сумською районною держадміністрацією 01.08.2000 р. за № 139, підприємство є спеціалізованим агро лісогосподарським підприємством, створене відповідно до наказу № 1 від 12.07.2000 року генеральним директором Сумського обласного комунального агро лісогосподарського підприємства «Сумиоблагролісгосп». Засновник підприємства – Сумське обласне комунальне агролісогосподарське підприємство «Сумиоблагроліс».

Джерелами формування майна позивача є майно, передане йому обласним підприємством, інше майно придбане чи отримане згідно з чинним законодавством (п.4.5 Статуту).

Разом з тим, Статут позивача не містить положень про статутний фонд підприємства та поділ його між учасниками, що не суперечило діючому на час державної реєстрації підприємства законодавству, зокрема, ст. 9 Закону України «Про підприємства в Україні» № 887-ХП від 27.03.1991 року, та втратило чинність на даний час.

Таким чином, посилання відповідача в запереченні проти позову на те, що засновник позивача є орган місцевого самоврядування в особі уповноваженого органу не є суб»єктом малого підприємництва і його частка перевищує 25 відсотків, суд вважає безпідставними.

Крім того, позивач з січня 2003 року застосував спрощену систему оподаткування, не змінюючи весь цей час свого організаційно-правового статусу.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обставини, на які посилався відповідач, відмовляючи позивачу у видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, не підтвердилися в ході судового розгляду справи, навпаки, спростовані належним доказами, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати за Сумським дочірнім агролісогосподарським підприємством «Сумський агролігосп» (40020, м. Суми, пр-т Курський, 2«а», ід. код 14013667) право на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності у 2007 році.

3. Зобов»язати Сумську міжрайонну державну податкову інспекцію видати Сумському дочірньому агролісогосподарському підприємству «Сумський агролігосп» (40020, м. Суми, пр-т Курський, 2«а», ід. код 14013667) свідоцтво про сплату єдиного податку на 2007 рік.

4. Постанова суду може бути оскаржена в порядку ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого, зокрема, заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Харківського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Сумської області.

5. Відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. В разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.