Рішення № 110035678, 04.04.2023, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/10916/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2023 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді Гончарука В.П.

при секретарі Гриценку О.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача АТ КБ «ПриватБанк» на його користь 32327,35 грн завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди шкоди та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 11 квітня 2019 року в місті Києві по вул. Дніпровська набережна, 1, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить АТ КБ «ПриватБанк», здійснив наїзд на автомобіль «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , який рухався в попутному напрямку під керуванням ОСОБА_3 . У результаті ДТП автомобілю позивача були завдані механічні пошкодження передньої лівої частини автомобіля, відновлювальна вартість яких склала 46 528,38 грн.

Оскільки автомобіль був застрахований ПАТ «Страхова компанія «УНІКА», позивач 12 квітня 2019 року звернувся до останнього із заявою № 00297327 про подію, що має ознаки страхового випадку, та 21 червня 2019 року, шляхом перерахуванням страховиком на рахунок ТОВ «АВТОДІМ АТЛАНТ-М» суми страхового відшкодування у розмірі 41 533,38 грн. та проведеної позивачем доплати за ремонт автомобіля в сумі 4 995,00 грн. (франшизи) ТОВ «АВТОДІМ АТЛАНТ-М») виконало відновлювальний ремонт автомобіля.

Водночас, у відповідності до постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 13 травня 2019 року у справі № 755/6868/19, винним в даній дорожньо-транспортній пригоді визнано ОСОБА_2 , водія транспортного засобу «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить відповідачу.

На думку позивача, оскільки ОСОБА_2 , як водій належного відповідачу транспортного засобу на момент вчинення дорожнього-транспортної пригоди перебував в трудових відносинах з Банком, то з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню заподіяна шкода у вигляді не відшкодованої страховиком франшизи в розмірі 4995,00 грн та втрати товарної вартості транспортного засобу, яка згідно звіту № 7475/06/19 про оцінку транспортного засобу легкового автомобіля Volkswagen моделі Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить -27 332,35 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 02 листопада 2022 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 01 березня 2023 року задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів. Витребувано у Головного управління Державної податкової служби у місті Києві інформацію про податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ), що був поданий Акціонерним товариством Комерційного банку «ПриватБанк» (код в ЄДРПОУ (14360570) за квітень 2019 року, в частині нарахування відповідного доходу у вигляді заробітної плати громадянину ОСОБА_2 .

24 березня 2023 року від представника АТ КБ «ПриватБанк» Хитрової Л.В. до суду надійшов відзив, в якому представник відповідача з приводу задоволення позову заперечує, мотивуючи такими обставинами.

Представник відповідача зазначає, що позивачем не надано суду належних доказів перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах з АТ КБ «ПриватБанк» та на момент ДТП виконував свої трудові обов`язки.

Крім того, зазначає, що як вбачається з матеріалів справи та підтверджується позивачем, на момент ДТП автомобіль Volkswagen Transporter, яким керував винний в ДТП ОСОБА_2 був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО 5459432 з терміном дії до 31.03.2020 року, який видано AT СГ «ТАС» з лімітом відповідальності 100 000, 00 грн. Разом з тим, позивач не надає жодних доказів свого звернення до AT СГ «ТАС» з метою отримання страхового відшкодування, з чого випливає що ліміт відповідальності визначений полісом не вичерпано.

Щодо стягнення величини втрати товарної вартості, представник відповідача зазначає, що оскільки автомобіль позивача вже піддавався відновлювальному ремонту, що вбачається зі страхового акту № 00297327 від 06 червня 2019 року, а саме виплата попередніх страхових відшкодувань в розмірі 28314,20 грн, тому в даному випадку, відповідно до підпункту «д» пункту 8.6.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, втрато товарної вартості не може бути нарахована.

Також представник відповідача зазначає про те, що складений ТОВ «Сател Груп» Звіт № 7475/06/19 від 25 червня 2019 року виконаний не у відповідності Закону України «Про судову експертизу», а тому не є належним та допустимим доказом завданого позивачу матеріального збитку, в тому числі і втрати товарної вартості автомобіля.

Третя особа ОСОБА_2 жодних пояснень з приводу даного позову до суду не направив.

Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.

11 квітня 2019 року, в місті Києві по вул. Дніпровська набережна, 1, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить АТ КБ «ПриватБанк», не врахував дорожньої обстановки та не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив наїзд на автомобіль «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , який рухався в попутному напрямку під керуванням ОСОБА_3 .

Згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 власником транспортного засобу «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 .

У результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілю ОСОБА_4 , у відповідності до довідки Управління патрульної поліції у місті Києві від 03 червня 2019 року № 3019105347400694, були завдані механічні пошкодження передньої лівої частини автомобіля, відновлювальна вартість яких, згідно даних TOB АВТОДІМ АТЛАНТ-М», склала 46 528,38 грн, що підтверджується рахунком № СНС4364711-1 від 12 квітня 2019 року.

Згідно договору добровільного комплексного страхування на транспорті № 245003/4093/0000971 від 13 серпня 2018 року автомобіль «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , був застрахований ПАТ СК «УНІКА».

12 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ СК «УНІКА» із заявою № 00297327 про подію, що має ознаки страхового випадку.

Згідно страхового акту ПАТ СК «УНІКА» № 00297327 від 06 червня 2019 року вартість матеріального збитку, завданого автомобілю ОСОБА_1 склала - 46 528,38 грн., франшиза - 4 995,00 грн., сума страхового відшкодування - 41 533,38 грн.

21 червня 2019 року, у зв`язку з перерахуванням ПАТ СК «УНІКА» на рахунок ТОВ «АВТОДІМ АТЛАНТ-М» суми страхового відшкодування у розмірі 41 533,38 грн. та проведеної ОСОБА_1 доплати за ремонт автомобіля в сумі 4 995,00 грн (франшиза), ТОВ «АВТОДІМ АТЛАНТ-М» виконало відновлювальний ремонт автомобіля«Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується актом виконаних робіт № Н4364711.

Відповідно до постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 13 травня 2019 року у справі № 755/6868/19, винним в даній дорожньо-транспортній пригоді визнано ОСОБА_2 , водія транспортного засобу «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно інформації регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві встановлено, що згідно даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів автомобіль «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за ПАТ «Комерційний банк «ПриватБанк».

Згідно даних довідки Управління патрульної поліції у місті Києві від 03 червня 2019 року № 3019105347400694, АТ КБ «ПриватБанк», як власник «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахував свою відповідальність за шкоду, заподіяну майну потерпілих в AT СТ «ТАС» (поліс АО 5459432).

Згідно звіту № 7475/06/19 про оцінку транспортного засобу легкового автомобіля Volkswagen моделі Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2 , оформлений на замовлення ОСОБА_1 ТОВ «Сател Груп» (сертифікат суб`єкта оціночної діяльностіь30/19 від 14 січня 2019 року), втрата товарності вартості автомобіля внаслідок ДТП, що трапилась 11 квітня 2019 року становить - 27 332,35 грн.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Аналогічний висновок викладено у постанові ВС № 205/5571/15-к (не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки у зв`язку з трудовими відносинами з володільцем цього джерела).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначала, що ОСОБА_2 , який керував належним АТ КБ «ПриватБанк» транспортним засобом, перебував на момент скоєння ДТП у трудових відносинах з відповідачем.

У поданому до суду відзиві представник відповідача не спростував факт перебування водія ОСОБА_2 у трудових відносинах з АТ КБ «ПриватБанк», лише зазначив про те, що позивачем вказаний факт не доведено.

Натомість, відповідач не надав суду доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 керував належним АТ КБ «ПРиватБанк» транспортним засобом, не виконуючи при цьому покладені на нього трудові обовєязки або ж у не робочий час.

Судом витребовувались відомості у ГУ ДПС у м. Києві щодо отримання доходів ОСОБА_2 у АТ КБ «ПриватБанк», однак запитувану інформацію отримати не вдалося через відсутність особистих даних.

Статтею 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до частини шостої статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

У відповідності до п. 1.3.1. Договору добровільного комплексного страхування на транспорті № 245003/4093/0000971 від 13 серпня 2018 року, розмір франшизи за ризиком ДТП становить - 0,5% від страхової суми, тобто - 4 995,00 грн. (999 000,00 грн. * 0,5%).

Така ж сума франшизи підтверджується і страховим актом ПАТ СК «УНІКА» № 00297327 від 06 червня 2019 року, з якого вбачається, що сума страхового відшкодування в розмірі 41 533,38 грн становить різницю між вартістю матеріального збитку, завданого автомобілю ОСОБА_1 в сумі 46 528,38 грн. та франшизою в сумі 4 995,00 грн.

Таким чином, оскільки відповідачем не спростовано належними доказами наявність трудових відносин між ним та ОСОБА_2 , а також враховуючи, що відповідачу належить транспортний засіб, що спричинив ДТП, суд вважає, що саме на АТ КБ «ПРиватБанк» покладається обов`язок щодл відшкодування суми франшизи в розмірі 4995,00 грн.

Щодо стягнення втрати товарної вартості суд зазначає таке.

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

У статті 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Таким чином, страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки.

Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Зокрема, правила відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені у статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно з пунктом 22.1. якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена в порядку, встановленому цим законом.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно зі статтями 29, 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану з утратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 07 квітня 2021 року у справі № 757/29950/14-ц (провадження № 61-17433 св 19).

З наведеного вбачається, що посилання відповідача на той факт, що позивач не зверталася до страховика винуватця ДТП АТ СГ «ТАС» з вимогою виплати страхового відшкодування, в даному випадку величини втрати товарної вартості, не заслуговують на увагу, оскільки шкоду, пов`язана з утратою товарної вартості транспортного засобу, страховиком не відшкодовується.

Натомість, слід зазначити, що згідно з пунктом 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 8.3. Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Отже, за змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Пунктом 1.6. Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.

Пунктом 8.6. Методики передбачено два випадки, коли в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.

Отже, показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу.

Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду.

Враховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, викликане передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей у результаті зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів й агрегатів, з`єднань і захисних властивостей покриттів унаслідок ДТП і подальшого ремонту. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є результатом проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу. Втрата товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією з причин фізичного зносу (у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту), яким характеризується величина втрати товарної вартості.

Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до конкретних виявів реальних збитків.

Відповідно до пункту 8.6.1. Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника (ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Складова частина КТЗ (складник) - деталь, складова одиниця чи комплектувальний виріб, які відповідають вимогам конструкторської документації (пункт 1.6 Методики).

Тобто величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкодженої: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації, усіх типів КТЗ.

Пунктом 8.6.2. Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема якщо складові частини КТЗ раніше піддавалися відновлювальному ремонту або пофарбуванню повному, зовнішньому, частковому (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень, відповідно до пункту 1.6 розділу I цієї Методики); КТЗ раніше був аварійно пошкоджений (підпункти «д», «ж»).

Таким чином, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли проводиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується.

У страховому акті № 00297327 від 06 червня 2019 року містяться відомості про суму попередніх страхових відшкодувань в розмірі 28314,20 грн.

Таким чином, є всі підстави вважати, що вказаний автомобіль уже був пошкоджений в результаті ДТП та відповідно проводилась виплата страхового відшкодування на відновлювальний ремонт даного транспортного засобу, а тому відшкодування втрати товарної вартості в даному конкретному випадку не проводиться.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково,а саме в частині стягнення з відповідача франшизи в розмірі 4995,00 грн.

Також стягненню з відповідача підлягають судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 153,33 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 999, 1166, 1167,1172, 1187, 1188, 1192 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтями 12, 13, 81, 137, 141, 259, 263-265, 353 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , франшизу в розмірі 4995,00 грн (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто п`ять гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: