Рішення № 110033424, 04.04.2023, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/134/23

2-а/530/22/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

04.04.2023 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Должко С.Р., секретаря Стрілець Л.Г., представника позивача адвоката Зінченко О.Г. розглянувши у судовому засіданні справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 до Воробйова Ігора Сергійовича - інспектора сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції №3 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, службова адреса: м.Синельникове, вул.Виконкомівська, 36, Дніпропетровської області; Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області, місце знаходження: м.Дніпро, вул.Троїцька, 20А про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

В Зіньківськийрайонний судПолтавської областііз позовноюзаявою звернувсяОСОБА_1 до Воробйова Ігора Сергійовича - інспектора сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції №3 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, службова адреса: м.Синельникове, вул.Виконкомівська, 36, Дніпропетровської області; Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області, місце знаходження: м.Дніпро, вул.Троїцька, 20А про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

В своїй заяві позивач ОСОБА_1 вказує, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення Серії БАВ № 355695 від 01.02.2023 року складеної відносно ОСОБА_1 вбачається, що 01.02.2023 року о 12 год 14 хв. ОСОБА_1 по а/д М-30 перехрестя смт. Межова- сел. Олов`янка керував автомобілем SKODA OCTAVIA д.н.з. НОМЕР_1 у якого було виявлено ГБО не погоджено в ТСЦ, чим порушив п.32.2 б ПДР України та не ввімкнув аварійну під час зупинки працівниками поліції ,чим порушив ч.1 ст.121, ст.125 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

ОСОБА_1 з постановою не згоден.

Відповідач Воробйов Ігор Сергійович - інспектор сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції №3 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області у судове засідання не з`явився.

Відповідач представник ГУНП в Дніпропетровській області не з`явився, надіслав до суду відзив в якому представник просить у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, оскільки постанова серії БАВ № 355695 відповідає вимогам ст.283 КУпАП.

Позивач ОСОБА_1 не з`явився, з`явилася його представник адвокат Зінченко О.Г., позовні вимоги підтримала та просила їх задовільнити.

Заслухавши думку учасників справи, зачитавши позовну заяву, дослідивши наявні матеріали справи, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає до задоволення з наступних підстав.

Норма ст.61 Конституції України встановлює, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно частин 1,2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. При цьому, застосування уповноваженими на те посадовими особами заходів адміністративного впливу здійснюється в точній відповідності з законом (ч.3 ст.7 КУпАП).

Відповідно доРішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року у справі №23-рп/2010адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій вст.62 Конституції Українипрезумпції невинуватості.

Відповідно до ст.222 Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд справ про правопорушення, передбачені ч.1 ст.121, ст.125 цього Кодексу, покладено на органи національної поліції.

Згідно ст.254 КпАП України, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовими особами або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Протоколне складається у випадках, передбаченихстаттею 258цього Кодексу.

Відповідно до ст.258 КУпАП протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбаченихстаттями 70,77,частиною третьою статті 85,статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,частиною першою статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,статтею 107(у випадках вчинення правопорушень, перелічених вчастині третійстатті 238)частиною третьою статті 109,статтями 110,115,частинами першою,третьоюіп`ятою статті 116,частиною третьою статті 116-2,частинами першоюітретьою статті 117(при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушення),статтями 118,119,статтями 134,135,185-3,статтею 197(при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження),статтею 198(при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження) цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.

Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимогстатті 283цього Кодексу.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимогстатті 256цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченогостаттею 185-3цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

У разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня винесення такої постанови.

Відповідно дост.280КУпАП обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення вказано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.283 КпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Постанова повинна містити:

найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;

дату розгляду справи;

відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;

опис обставин, установлених під час розгляду справи;

зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;

прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:

дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;

транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);

технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис;

розмір штрафу та порядок його сплати;

правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;

відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Постанова по справіпро адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайта в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.

Якщо при вирішенні питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення органами (посадовими особами), переліченими упунктах 1-4статті 213 цього Кодексу, одночасно вирішується питання про відшкодування винним майнової шкоди, то в постанові по справі зазначаються розмір шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування.

Постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження.

У відповідності до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею ст.251 КпАП України передбачено, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 5ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримувати вимог цьогоЗакону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 1.3.Правил дорожнього руху, затвердженихПостановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 р, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 2.3Правил дорожнього руху, затвердженихПостановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 р. передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний зокрема: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

В судовомузасіданні буловстановлено,що відповіднодо постановисерія БАВ№ 355695від 01.02.2023року водіяавтомобіля SKODAOCTAVIA д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 було притягнутодо адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень за ч. 1 ст. 121 , ст.125 КУпАП за те, що він 01.02.2023 року о 12 год 14 хв. по а/д М-30 перехрестя смт. Межова- сел. Олов`янка керував автомобілем SKODA OCTAVIA д.н.з. НОМЕР_1 у якого було виявлено ГБО не погоджено в ТСЦ, чим порушив п.32.2 б ПДР України та не ввімкнув аварійну сигналізацію під час зупинки працівниками поліції ,чим порушив ч.1 ст.121,ст.125 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Частиною 1статті 121 КУпАПвизначена адміністративна відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Відповідальністьза ст.125КУпАПнастає за інші порушення правил дорожнього руху, крім передбаченихстаттями 121-128,частинами першоюідругою статті 129,статтями 139і140цього Кодексу.

В порушення зазначених вимог закону, відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 126,ст.125 КУпАП, що є порушенням вимогст. 251 КУпАП.

Крім цього з копії постанови, яка мається в матеріалах справи не вбачається ,що посадові особи поліції складаючи постанову не роз`яснили права ОСОБА_1 передбаченіст.63 Конституції України,ст.268 КУпАП не надавали можливості скористатись своїми правами на адвоката та надати свої пояснення та заперечення.

У судовомузасіданні буловстановлено що позивачне заперечуєтого факту,що 01.02.2023року на автомобіліSkodaOctavia,днз НОМЕР_1 ,який належитьйого дружині ОСОБА_2 ,виїжджав зперехрестя всторону містаПавлоград,де наблокпосту йогозупинили працівникиполіції.Після тогояк вінзупинив автомобіль,до ньогопідійшов одинз працівниківполіції,який непредставившись,не пред`явившисвоє посвідчення,зазначивши причиною зупинкизабруднений спередуномерний знак,попрохав документи.Також працівникполіції запитавчи переобладнанийавтомобіль підГБО.Передавши інспекторудокументи, відповів,що вониз дружиноюпридбали данийавтомобіль щев вересні2022року втакому станіде заправний клапанта балондля заправкигазу вжебув внаявності,але самогоредуктора тапереобладнання інжекторапід ГБОне було,та жодного переобладнання не здійснював. Інспектор попрохав витерти номерний знак спереду після чого від`їхати трохи в сторону, оскільки автомобіль заважає руху інших транспортних засобів. ОСОБА_1 від`їхав на декілька метрів в бік, а коли зупинив автомобіль та вийшов з нього, то інспектора з документами вже не було. Підійшовши до інших працівників поліції, які стояли поруч, почав розпитувати в них де документи, на що працівники поліції повідомили, що в його нічного не брали та документи в них відсутні. Тоді він підійшов до автомобіля поліції який стояв неподалік, де побачив, що в салоні автомобіля інспектор, якому він передавав свої документи, тримає їх в руках та вже складає постанову про адміністративне правопорушення. Вийшовши з автомобіля, інспектор надав на підпис постанову, і лише після її підписання надав її копію та повернув посвідчення водія та документи на автомобіль. Ознайомившись з постановою, ОСОБА_1 пояснив інспектору про її безпідставність, та на те, що при зупинці автомобіля аварійну світлову сигналізацію як завжди вмикав, а автомобіль на даний час не переобладнаний під ГБО, не дивлячись на наявність заправного клапану та балону для заправки газу, оскільки газовий редуктор в автомобілі не встановлений, автомобіль не переобладнаний під ГБО, та як і передбачено документами працює на бензині. На пояснення та доводи інспектор не відреагував.

Зрозумівши, що поліцейський на доводи не реагує, ОСОБА_1 повідомив його про бажання скористатися послугами адвоката, на якого в ситуації, що склалася, мав законне право та за допомогою якого ОСОБА_1 міг захистити свої законні права. На що інспектор зухвало відповів, що даних послуг він не надає, а скористатися ними зможе в суді при оскарженні даної постанови, після чого він поїхав далі.

Згідно з ч. 3 ст.. 18 Закону України «Про національну поліцію», звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов`язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред`явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук.

Відповідно до ст.. 7 Закону України «Про національну поліцію», під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованихКонституцієюта законамиУкраїни,а такожміжнародними договорамиУкраїни,згода наобов`язковість якихнадана ВерховноюРадою України,і сприяєїх реалізації. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначенихКонституцієюі законамиУкраїни,за нагальноїнеобхідності ів обсязі,необхідному длявиконання завданьполіції. Здійснення заходів, що обмежують права та свободи людини, має бути негайно припинене, якщо мета застосування таких заходів досягнута або немає необхідності подальшого їх застосування.

Згідно п.3ч.1ст..18Закону України«Про національнуполіцію»,зокрема середіншого,поліцейський зобов`язаний поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Тобто, в даному випадку не задовольняючи мого клопотання про бажання скористатися послугами адвоката безоплатної правової допомоги, інспектор фактично відмовив мені в законному праві на захист, та обмежив мої права як громадянина України, чим грубо порушив ст. 59 Конституції України та п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про національну поліцію».

Статтею 40 Закону України «Про національну поліцію» закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Так, відповідно до правил, визначених п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 року №1026, включення портативного відео реєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних із виникненням у поліцейського особистого приватного становища. У процесі включення портативного відео реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати і часу.

Всупереч цим положенням Закону, в матеріалах справи та протоколі відсутні відомості про проведення працівником поліції відео фіксації під час виявлення «порушення», процесу оформлення адміністративного матеріалу та розгляду на місці даного правопорушення.

Крім цього з копії постанови, яка мається в матеріалах справи не вбачається ,що посадові особи поліції складаючи постанову не роз`яснили права, передбаченіст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, та як наслідок не надавали можливості скористатись своїми правами на адвоката та надати свої пояснення та заперечення.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України N 1395 від 07 листопада 2015 року, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Предметом судового дослідження у спірних правовідносинах є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

У відповідності до ч. 4ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст.55, ст.124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення визначено відповідними статтями КУпАП, а процедура оформлення поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначена Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 N 1395, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за N 1408/27853.

Статтею ст.251 КУпАП України передбачено, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В порушення зазначених вимог закону, відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу вчинення мною адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1ст. 121 та ст.125 КУпАП, що є порушенням вимог ст. 251 КУпАП.

Таким чином, до складеного відносно ОСОБА_1 адміністративного матеріалу не додано жодного належного, допустимого та беззаперечного доказу , в тому числі відео фіксації порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, пояснень свідків тощо, на підтвердження вчинення ним адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 121 та ст.. 125 КУпАП.

Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

В даному випадку відповідач ОСОБА_3 як суб`єкт владних повноважень мав би, використовуючи свої повноваження, зібрати докази, які підтверджували наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення та спростувати його свідчення. Проте, такі докази відсутні. При поданні відзиву відповідачем також таких заходів вжито не було.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ч. 1ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до положень частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порушення зазначених вимог закону, відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу вчинення мною адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1ст. 121 та ст.. 125 КУпАП, що є порушенням вимог ст. 251 КУпАП.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Так, ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені у статті 251 КУпАП.

Для підтвердження порушення вказаного у оскаржуваній постанові відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП, мав би надати, зокрема, пояснення очевидців даного правопорушення, відео чи фото фіксацію правопорушення, відповідний висновок про переобладнання автомобіля з порушенням відповідних правил, норм і стандартів. Проте, будь яких доказів, що свідчили б про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.121, ст.125 КУпАП до матеріалів справи не надано.

Водночас, постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не може бути доказом вчинення особою правопорушення. Вона є лише рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому має передувати фіксування цього правопорушення. Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за вчиненням адміністративного правопорушення працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку та підтверджує факт скоєння правопорушення.

Сама по собі постанова про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. ст. 121,ст.125 КУпАП, не дає підстав стверджувати про порушення останнім Правил дорожнього руху України в той день та час, оскільки зазначені обставини не підтверджуються в сукупності іншими доказами.

Тобто візуальне спостереження працівником поліції за порушенням не може бути доказом порушення. В матеріалах справи відсутній будь-який доказ, як-то відеозапис з нагрудного реєстратора інспектора патрульної поліції, який би підтвердив факт порушенням мною ПДР, що свідчить про недоведеність правомірності прийнятої інспектором відносно ОСОБА_1 постанови.

Аналогічна правова позиція міститися в постанові ВС в справі №357/10134/17 від 23.10.2019 року.

Відповідно до ст.7КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Частиною другою та четвертоюстатті 258 КУпАПвизначено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Відповідно до ст.222КУпАП органи Національної поліції розглядають справи правопорушенняправил дорожнього руху,правил,що забезпечуютьбезпеку рухутранспорту (втому числіст.ст.125,121КУпАП).

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимогстатті 283 цього Кодексу.

Частиною 5ст. 258 КУпАПне передбачені винятки щодо необхідності складання протоколу за правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху у разі заперечення особи щодо порушення.

В порушення зазначених вимог закону, відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 121,ст.125 КУпАП, що є порушенням вимогст. 251 КУпАП.

Статтею 252 КУпАПвстановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суд вважає, що належних та допустимих доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст. 121,ст.125 КУпАП, відповідачем не надано, а судом таких обставин не встановлено.

Статтею 72 КАС Українивстановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Відповідно дост. 75 КАС Українидостовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.Відповідно до ч. 1ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.Відповідно до положень частини другоїстатті 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення (постанови) з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства. Належних доказів, які б спростовували доводи позивача відповідач суду не надав.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться наїї користь.

Суд наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі Конвенція).

Так, ч.1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Згідно зіст. 252 КУпАПорган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно дост.280 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п.1ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені устатті 251 КУпАП.

Водночас, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути доказом вчинення особою правопорушення. Вона є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому має передувати фіксування цього правопорушення. Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Сама по собі постанова про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за адмінправопорушення, передбаченест. 121 ч. 1,ст.125 КУпАП, не дає підстав стверджувати про порушення позивачемПравил дорожнього рухуУкраїни в той день та час, оскільки зазначені обставини не знайшли підтвердження під час розгляду справи.

Отже, суд дійшов висновку, що постанова винесена без достатніх підстав, що вказують на наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення та без встановлення дійсних обставин справи.

Крім того, відповідачем не надано належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення в той час, як уст. 62 Конституції Українизазначено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, адже відповідно дост. 71 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 121, ст.125 КУпАП, є недоведеним і необґрунтованим.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що постанова поліцейського за таких обставин підлягає скасуванню, оскільки вона винесена без достатніх належних та допустимих доказів, а позовна заява підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судові витрати покласти на відповідача в порядку передбаченому ч.1ст.139 КАС України

Керуючись ст. ст. 121, 125,251, 252, 268, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про Національну поліцію»,ст. ст. ст.ст.8,9,72-77,90,139,241-246,255, 262,263, 293,295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заявуОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 до Воробйова Ігора Сергійовича - інспектора сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції №3 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, службова адреса: м.Синельникове, вул.Виконкомівська, 36, Дніпропетровської області; Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області, місце знаходження: м.Дніпро, вул.Троїцька, 20А про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задоволити.

Скасувати постанову серія БАВ № 355695 від 01.02.2023 року винесену інспектором СРПП ВП №3 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Воробйовим І.С. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121, ст.125 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 340 (триста сорок) грн., а справу закрити в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Стягти із Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 - 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Написано власноручно.

Суддя Зіньківського

районного суду Полтавської області С.Р. Должко