Ухвала суду № 110032764, 10.02.2023, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/2136/23

Провадження №1-кс/369/448/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2023 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Києві клопотання заступника начальника ВРЗЗС СВ Бучанського РУП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023111050000440 від 08.02.2023 за ознаками кримінальних правопорушень (проступків), передбачених ч.1 ст. 296 КК України, та за ознаками кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч.2 ст. 156 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшло клопотання заступника начальника ВРЗЗС СВ Бучанського РУП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Києво-Святошинської окружної прокуратури ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Клопотання мотивоване тим, що у провадженні СВ Бучанського РУП ГУНП в Київській області перебувають матеріали досудового розслідування №12023111050000440 від 08.02.2023, за ознаками кримінальних правопорушень (проступків), передбачених ч. 1 ст. 296 КК України, та за ознаками кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 08.02.2023, близько 11 год. 00 хв. (більш точного часу не встановлено), ОСОБА_4 , знаходячись за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Білогородка, на перетині вулиць Франка та Георгіївська побачив малолітню ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та вирішив вчинити розпусні дії щодо неї. Так, реалізуючи свій злочинний умисел діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, будучи обізнаним, що остання є особою, яка не досягла чотирнадцятирічного віку, підійшов до малолітньої ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зняв штани зі спідньою білизною та демонстрував свій статевий орган, в ході чого вчинив розпусні дії відносно потерпілої.

Так, 08.02.2022 року заступником начальникаВРЗЗС СВБучанського РУПГУНП вКиївській областістаршим лейтенантомполіції ОСОБА_6 згідно ст. 208 КПК України було затримано ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 2 ст.152 КК України, а саме у вчиненні розпусних дій щодо малолітньої особи.

Таким чином, ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст.152 КК України, а саме у вчиненні розпусних дій щодо малолітньої особи.

Крім того, 08.02.2023 року слідчим СВ Бучанського РУП ГУНП в Київській області за погодженням з прокурором Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області повідомлено про підозру ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 2 ст.152 КК України, а саме у вчиненні розпусних дій щодо малолітньої особи.

Таким чином,у вчиненнізлочину,передбаченого ч.2ст.156КК Українипідозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Київ, громадянин України, українець, маючий вищу освіту, не одружений, офіційно не працюючий, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, 20.09.2022 звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки.

Підозра ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КК України обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме протоколом допиту малолітнього потерпілого, представника малолітнього потерплого, протоколом допиту свідка, протоколом пред`явлення особі для впізнання, протоколом затримання згідно ст. 208 КПК України, повідомленням ОСОБА_4 про підозру та іншими доказами в їх сукупності.

Крім того, 09.02.2023 року дізнавачем СД ВП №4 Бучанського РУП ГУНП в Київській області за погодженням з прокурором Києво-Святошиської окружної прокуратури Київської області в рамках кримінальних проваджень № 12023116390000070 від 09.02.2022 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, № 12023116390000071 від 09.02.2022 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України було повідомлено про підозри ОСОБА_4 .

Крім того,09.02.2023 прокурором Києво-Святошиської окружної прокуратури Київської області було об`єднано кримінальні провадження №12023111050000440 від 08.02.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України,№ 12023116390000070 від 09.02.2022 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, № 12023116390000071 від 09.02.2022 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК Україниоб`єднано в одне кримінальне провадження за загальнимномером №12023111050000440 від 08.02.2023.

Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного ОСОБА_4 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченогоч.2 ст.156 КК України, який відповідно до ст.12 КК України за ступенем тяжкості є злочином тяжким.

У ході досудового розслідування задля об`єктивного його розслідування в розумні строки, виникла необхідність в обранні підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу з метою забезпечення виконання ним перед органом досудового розслідування та судом покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, та які вказують, що підозрюваний може: переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні;вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зокрема,ризик переховування ОСОБА_4 від органудосудового розслідуваннята судуобґрунтовується тим,що ОСОБА_4 підозрюється увчиненні тяжкогозлочину покаранняза якийзаконом передбаченопокарання увиді позбавленняволі настрок від5до 8років,у зв`язкуз чим,усвідомлюючи невідворотністьреального покарання,буде намагатисьуникнути кримінальноївідповідальності зазлочин (п.1ч.1ст.177КПК України).Підставою застосуваннящодо ньогозапобіжного заходує наявністьобґрунтованої підозриу вчиненнізлочину танаявність ризиків,які даютьпідстави слідчомусудді вважати,що ОСОБА_4 може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи викладене, слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав, з підстав, викладених в останньому.

Захисник ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечував та просив слідчого суддю обрати до підозрюваного більш м`який захід забезпечення кримінального провадження.

Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника.

Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.

08.02.2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 156 КК України, (кримінальному провадженні присвоєно № 120231110000440) відносно того, що 08.02.2023 року до ЧЧ ВП № 4 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області надійшло повідомлення від ОСОБА_9 , про те, що за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Білогородка, на перетині вулиць Франка та Георгіївська невідома особа вчинила розпусні дії щодо її дочки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

08.02.2022 року заступником начальникаВРЗЗС СВБучанського РУПГУНП вКиївській областістаршим лейтенантомполіції ОСОБА_6 за погодженням із прокурором ОСОБА_7 повідомлено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України

09.02.2023 року прокурором Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 винесено постанову, якою матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях № 12023116390000070 від 09.02.2022 та кримінальне провадження № 120231163900000071 об`єднано в одне кримінальне провадження із загальним номером 120231110000440.

09.02.2023 року заступником начальникаВРЗЗС СВБучанського РУПГУНП вКиївській областістаршим лейтенантомполіції ОСОБА_6 за погодженням із прокурором ОСОБА_7 повідомлено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про зміну раніше повідомленої підозри.

Зі змісту протоколів допитів малолітнього потерпілого, свідків, протоколів пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками вбачається причетність ОСОБА_4 до скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 296 КК України, ч.2 ст. 156 КК України.

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У відповідності до ст. 12 КПК України, під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Розділ ІІ Кримінального процесуального кодексу України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження. До заходів забезпечення згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 цього Кодексу віднесені також запобіжні заходи. Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

З аналізу зазначених норм слідує, що запобіжні заходи можуть застосовуватися, зокрема, до підозрюваного. Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276 - 279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 42 КПК України).

Відповідно до ч.2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Санкція ч. 2 ст. 156 КК України передбачає позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Санкція ч.1ст.296КК Українипередбачає покаранняу виді штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п`яти років.

Отже, виходячи із кваліфікацій кримінальних правопорушень ч. 2 ст. 156, ч.1 ст.296 КК України застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є законодавчо передбаченим.

Разом з тим, на підставі ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам кримінального провадження.

Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу дослідженню підлягають чотири групи обставин:

- чи наявна обґрунтована підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення;

- чи наявні ризики кримінального провадження;

- індивідуальні обставини підозрюваного, передбачені статтею 178 КПК України;

- чи наявні обставини, які є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.

Разом з тим, коли йдеться про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слід також зважати на те, чи наявні у справі специфічні ознаки того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (наприклад, рішення у справі "Лабіта проти Італії" (980_009) (Labita v. Italy), N 26772/95, п. 153, ECHR 2000-IV)

Згідно зі ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ, обґрунтованість підозри це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30.08.1990, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаyv.UnitedKingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).

Описана у клопотанні фабула у сукупності з наданими прокурором поясненнями та представленими матеріалами кримінального провадження дає слідчому судді можливість дійти висновку про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.

Досліджені матеріали у взаємному зв`язку з обставинами кримінального правопорушення, дають слідчому судді підстави дійти до висновку про наявність обґрунтованої підозри.

Відповідно до ч. 4 ст. 193 КПК України за клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя має право дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу. В світлі конкретних обставин даного клопотання, досліджених матеріалів достатньо для того, щоб в рамках судового контролю, який здійснюється слідчим суддею при розгляді питання про застосування запобіжного заходу, дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри. Підозра є обґрунтованою, вона ґрунтується на відомостях, що об`єктивно пов`язують підозрюваного із вчиненими кримінальними правопорушеннями.

Необхідно зауважити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою (за стандартом "обґрунтованої підозри") для застосування щодо неї запобіжного заходу.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак, вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови достатньої вірогідності їх здійснення.

Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження слідчий суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, слідчий суддя має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

На переконання сторони обвинувачення, в цьому провадженні існують ризики, що підозрюваний може:

- переховуватися від органу досудового розслідування та суду;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, що має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- впливати на потерпілу, свідків у вказаному кримінальному провадженні;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 156, ч.1 ст.296 КК України. Санкція відповідної частини статті відносить інкримінований злочин до тяжких і передбачає покарання у виді позбавлення волі до 8 років. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення. Досудове розслідування як процедура, пов`язана з притягненням особи до відповідальності, не є статичною, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки такої особи, адже співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його ув`язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі робить цей ризик достатньо високим.

Отже, оцінюючи можливість підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя вважає такі дії цілком вірогідними в будь-який момент кримінального провадження.

Також досить вірогідним є заявлений ризик можливого впливу на потерпілого та свідків. Ризик незаконного впливу об`єктивізується також з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

Слідчий суддя зазначає, що ризики перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, слідчим та прокурором не доведені.

З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, застосування до підозрюваного запобіжного заходу вбачається обґрунтованим. Отже, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження і належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків кримінального провадження, слідчий суддя на підставі наданих сторонами матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності додаткові відомості щодо кримінального правопорушення та особи підозрюваного.

Дослідивши надані сторонами кримінального провадження відомості, слідчий суддя під час обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу враховує такі обставини:

- надані відомості свідчать про вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.156, ч.1 ст.296 КК України;

- інкримінований злочин КК України відноситься до тяжких і у разі визнання підозрюваного винуватим, йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років;

Щодо застосування найбільш суворого запобіжного заходу, то слідчий суддя зазначає наступне.

Встановлені під час судового засідання обставини у свої сукупності та взаємозв`язку формують у слідчого судді переконання, що запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам неможливо без застосування запобіжного заходу.

Частиною 1 ст. 176 КПК України встановлена відповідна ієрархія запобіжних заходів від найбільш м`якого (особисте зобов`язання) до найбільш суворого (тримання під вартою). Слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам (ч. 3 ст. 176 КПК України).

З урахуванням встановлених обставин, слідчий суддя вважає, що застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.

Слідчий суддя зазначає, що у даному випадку є можливим визначення застави, з одночасним покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у розмірі, що буде релевантним встановленим ризикам кримінального провадження.

Окремо слід зауважити, що згідно зі ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Керуючись ст.176-178,183,194,196,205,206 КПК України,слідчийсуддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, українця, маючого вищу освіту, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області за ч.4 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, 20.09.2022 року звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в арештному домі ДУ «Київський слідчий ізолятор», строком на 58 діб, тобто до 08 квітня 2023 року (включно).

Одночасно визначити розмір застави для ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 20 * 2684 гривень = 53 680 гривень (п`ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят гривень) 00 копійок.

Отримувач ТУ ДСА України в Київській області, код отримувача (код ЄДРПОУ) 26268119, банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ, рахунок отримувача UA768201720355259001000018661.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави, оригінали документів з відміткою банку, який підтверджує внесення на зазначений рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи Міністерства юстиції України «Київський слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державна установа Міністерства юстиції України «Київський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 , з-під варти, якщо відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання даного підозрюваного під вартою, та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Києво-Святошинського районного суду Київської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду, котрі будуть здійснювати розслідування чи розгляд по суті кримінального провадження щодо нього;

- не відлучається із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

- утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками;

- здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання тобто з 13 год. 30 хв. 08 лютого 2023 року.

Визначити строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою що до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 13 год. 30 хв. 08 квітня 2023 року.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1