Рішення № 11003080, 03.09.2010, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 2-1428/

2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2010 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Гургули В.Б.

секретаря Василюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі про стягнення невиплаченого підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01 січня 2009 року до 30 червня 2010 року, -

в с т а н о в и в :

Позивачка 28.07.2010 р. звернулася в суд з позовом до відповідача про стягнення невиплаченого підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01 січня 2009р. до 30 червня 2010р.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни, до яких вона відноситься, з 01.01.2006 р. пенсії підвищуються на 30% від мінімальної пенсії за віком. Виклад ст.6 у новій редакції Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано неконституційним згідно Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. Наведені Рішення Конституційного Суду мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у звязку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Згідно ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. У звязку з цим відповідач незаконно їй протягом 2009 р. шести місяців 2010 р. виплачував лише 10% підвищення до пенсії.

Позивачка в судове засідання не зявилася, проте подала до суду заяву, в якій просили справу розглянути в її відсутності, позов підтримала, просила його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, у поданій суду заяві проти позову заперечив, просив справу розглянути в його відсутності; у запереченні відповідач посилався на те, що відсутній механізм реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії, так як ст.28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; ч.3 вказаної статті зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. У 2008 році п.41 розд.ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст.6 Закону викладено в новій редакції, згідно якої дітям війни виплачується підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, що складало 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність. Дана доплата виплачувалась позивачу у повному обсязі. Крім того, при вирішенні спору просив застосувати позовну давність, встановлену ст.257 ЦК України. Просив відмовити у позові.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Встановлено, що між сторонами виник спір щодо захисту порушеного права на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Позивачка є пенсіонеркою, ІНФОРМАЦІЯ_1 Вона відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 р., набула статусу «дитина війни», тому згідно ст.6 вказаного Закону має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

Стосовно вимог за 20092010 р. р. судом встановлено, що згідно п.41 розд. П Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладена в новій редакції, згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Вказані положення визнані неконституційними згідно Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. Незважаючи на те, що з 22.05.2008 р. відновлено дію ст.6 Закону у попередній редакції, відповідач всупереч рішенню Конституційного Суду України в період з 01.01.2009 р. до 30.06.2010 р. нараховував та виплачував позивачці підвищення до пенсії у розмірі лише 10% мінімальної пенсії за віком.

З урахуванням встановленого ст.54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що з 01.01.2009 р. дорівнював розміру, який діяв у грудні 2008 р. 498 грн., з 01.11.2009 р. 573 грн., відповідач заборгував позивачці за 2009 р. 1240,20 грн. підвищення до пенсії, виходячи з розрахунку: за 10 місяців позивачка мала отримати 1494 грн. підвищення до пенсії (498х10х30%), за листопад-грудень 343,80 грн. (573х2х30%), а всього за 2009 р. 1837,80 грн., а фактично отримала 597,60 грн. (49,80х12).

З урахуванням встановленого ст.52 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік» мінімального розміру пенсії за віком, що дорівнює розміру прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність (з 01.01. 695 грн., з 01.04. 706 грн.), відповідач не виплатив позивачці за шість місяців 2010 р. 962,10 грн. підвищення до пенсії, виходячи з розрахунку: за січень березень позивачка мала отримати 625,50 грн. підвищення до пенсії (695х3х30%), за квітень червень 635,40 грн. (706х3х30%), а всього за шість місяців 1260,90 грн., у той час, як отримала лише 298,80 грн. (49,80х6) згідно довідки відповідача.

Таким чином, сума заборгованої позивачці пенсії за період з 01.01.2009 р. до 30.06.2010 р. становить 2202,30 грн. (1240,20+962,10).

Посилання відповідача на необхідність застосування передбаченої ст.257 ЦК України позовної давності суд вважає безпідставним, оскільки трьохрічний строк позовної давності для позивачки не сплив. Крім того, відповідно до вимог ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені позивачкою вимоги підлягають до задоволення. З відповідача слід стягнути у користь позивачки невиплачене підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 20% мінімальної пенсії за віком за період з період з 01.01.2009р. до 30.06.2010 р. у сумі 2202, 30 грн.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік», ст.52 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік», Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007, Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008, керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області у користь ОСОБА_1 невиплачене підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 20% мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2009 року до 30 червня 2010 року в сумі 2202 (дві тисячі девятсот сімнадцять) грн. , 30 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду до апеляційного суду Івано-Франківської області може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення через Тисменицький районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий В.Б. Гургула