Рішення № 110028907, 04.04.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2023 року Справа № 160/1254/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

24.01.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), в якій позивач просить:

- визнати протиправною діяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у обмеженні виплати пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» та статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру»;

- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії) без обмежень відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» та статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії за вислугу років у. відповідності до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/582/19 від 22.02.2019 року та суму недовиплаченої пенсії виплатити на користь ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що пенсію йому було призначено на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2019 року у справі № 160/582/19, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакціях Законів України від 05.10.1995 № 358-ВР та від 12.07.2001 № 2663-ІІІ) виходячи з розміру 90 відсотків від суми щомісячного заробітку без обмеження максимального розміру пенсії. Розрахунковий розмір пенсії позивача складає 37364,64 грн х 90% = 33 628,18 грн. Проте, ПФУ повідомив позивача, що оскільки він є працюючим пенсіонером, працює на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», тому пенсія з моменту призначення виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування». Вказані дії відповідача, позивач вважає протиправними, оскільки законодавством встановлено право осіб, яким призначено пенсію згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» на її призначення, перерахунок та виплату вже призначеної пенсії. Обмеження пенсії позивача у зв`язку з тим, що він є працюючим пенсіонером та працює на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», на перерконання позивача, є протиправними та незаконними, оскільки Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакціях Законів України від 05.10.1995 № 358-ВР та від 12.07.2001 № 2663-ІІІ) не визначено жодних обмежень для працюючих пенсіонерів органів прокуратури, а отже, не може застосовуватися до пенсії позивача. Згідно викладеного у рішеннях Конституційного Суду України (від 06.07.1999 № 8-рп/99 та від 20.03.2002 № 5-рп/2002) розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії. Тобто, безпідставним є застосування до спірних правовідносин норм Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ, оскільки вказаний закон поширює свою дію на прокурорів та слідчих органів прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується за нормами цього Закону з дати набрання чинності.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суд у від 30.01.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі № 160/1254/23 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

13.02.2023 року до суду надійшов від Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Позивачу призначено пенсію за вислугу років з 10.10.2018 згідно Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 № 1789-ХІІ (далі Закон № 1789) з урахуванням норм Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058). Пенсію призначено на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2019 року по справі № 160/582/19, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакціях Законів України від 05.10.1995 №358/95-ВР та від 12.07.2001 №2663-ІІІ) виходячи з розміру пенсії 90 відсотків від суми щомісячного заробітку та без обмеження максимального розміру пенсії. Відповідно до пункту 13-1 «Прикінцевих положень» Закону № 1058 з 1 жовтня 2017 року пенсії, призначені після набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (крім осіб з інвалідністю І та ІІ груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на умовах законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про наукову і науково-технічну діяльність» у період роботи на посадах державної служби, визначених Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ, а також на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», виплачується у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону. Після звільнення з роботи виплата пенсії, призначеної відповідно до зазначених законів, поновлюється. Розрахунковий розмір пенсії склав: 37364,64 х 90% = 33628,18 грн. Оскільки позивач продовжує працювати на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», тому пенсія з моменту призначення виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування». Враховуючи наведене, відповідач вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що не підлягають задоволенню.

24.02.2023 року до суду надійшла відповідь ОСОБА_1 на відзив відповідача, в якому позивач наполягає на задоволенні позовних вимог, зазначає, що доводи відповідач є безпідставними та необґрунтованими, наводить аргументи, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно зі ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частинами 5, 8 статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог ст.ст. 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

ОСОБА_1 з 10.10.2018 року призначено пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 № 1789-ХІІ (далі Закон № 1789) з урахуванням норм Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058).

Пенсію призначено на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2019 року по справі № 160/582/19.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2019 року по справі № 160/582/19 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакціях Законів України від 05.10.1995 № 358/95-ВР та від 12.07.2001 №2663-ІІІ).

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та нарахувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакціях Законів України від 05.10.1995 № 358/95-ВР та від 12.07.2001 №2663-ІІІ) з 10.10.2018 року, виходячи з розміру пенсії 90 відсотків від суми щомісячного заробітку та без обмеження максимального розміру пенсії.

14.06.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо роз?яснення питання стосовно обмеження розміру його пенсії.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом № 20209-15501/П-01/8-0400/22 від 11.07.2022 року повідомило позивача про наступне:

«Вам призначено пенсію за вислугу років з 10.10.2018 згідно Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 № 1789-ХІІ (далі Закон № 1789) з урахуванням норм Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058).

Пенсію призначено на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2019 року по справі № 160/582/19, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакціях Законів України від 05.10.1995 № 358/95-ВР та від 12.07.2001 №2663-ІІІ) виходячи з розміру пенсії 90 відсотків від суми щомісячного заробітку та без обмеження максимального розміру пенсії.

Відповідно до пункту 13-1 «Прикінцевих положень» Закону № 1058 з 1 жовтня 2017 року пенсії, призначені після набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (крім осіб з інвалідністю І та ІІ груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи та учасників бойових дій, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на умовах законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про наукову і науково-технічну діяльність» у період роботи на посадах державної служби, визначених Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ, а також на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», виплачуються у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону.

Після звільнення з роботи виплата пенсії, призначеної відповідно до зазначених законів, поновлюється.

Розрахунковий розмір пенсії склав: 37364,64 х 90% = 33628,18 грн. Так, як Ви продовжуєте працювати на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», тому пенсія з моменту призначення виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування».»

Позивач, не погодившись з діями Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження розміру його пенсії, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із частиною 13 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закону №1697-VII) пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.

Відповідно до абзацу 4, 5 частини 15 статті 86 Закону №1697-VII з 1 січня 2018 року пенсія, призначена відповідно до цієї статті, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Норми статті 86 Закону №1697-VII кореспондуються з положеннями пункту 13-1 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), якими передбачено, що з 1 жовтня 2017 року пенсії, призначені після набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на умовах законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про наукову і науково-технічну діяльність» у період роботи на посадах державної служби, визначених Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, а також на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», виплачуються у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону.

Після звільнення з роботи виплата пенсії, призначеної відповідно до зазначених законів, поновлюється.

Виплата працюючим пенсіонерам у період роботи на інших посадах пенсій, призначених на умовах законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про наукову і науково-технічну діяльність», з 1 жовтня 2017 року поновлюється у розмірах, що були встановлені відповідними законами.

Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI набрав чинності 01 жовтня 2011 року.

Положення наведених норм є чинними, як на дату призначення позивачу пенсії, так і на час розгляду справи в суді.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на виконання Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2019 року по справі № 160/582/19, позивачу з 10.10.2018 року призначено пенсію відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакціях Законів України від 05.10.1995 № 358-ВР та від 12.07.2001 № 2663-ІІІ) виходячи з розміру 90 відсотків від суми щомісячного заробітку без обмеження максимального розміру пенсії. Розрахунковий розмір пенсії позивача складає 37364,64 грн х 90% = 33 628,18 грн.

Водночас, позивачем не спростовано, що він перебуває на посаді, яка дає право на виплату пенсії за Законом України «Про прокуратуру», а тому, до спірних правовідносин необхідно застосовувати норму пункту 13-1 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З огляду на те, що позивач є пенсіонером, який працює на посаді та на умовах, передбачених Законом України «Про прокуратуру» та не відноситься до осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в даному випадку, на позивача поширюються положення п. 13-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та абзацу четвертого частини п`ятнадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до яких пенсія на період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про прокуратуру», виплачуються у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2022 року по справі № 380/4215/20 та у постанові від 09 листопада 2022 року по справа № 340/1307/20.

При цьому, суд зазначає, що після звільнення позивача з роботи, виплата пенсії, призначеної відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакціях Законів України від 05.10.1995 № 358-ВР та від 12.07.2001 № 2663-ІІІ), поновлюється.

Посилання позивача на висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладені у рішенні від 14.09.2020 у зразковій справі №560/2120/20 є недоречними для застосування до спірних правовідносин з огляду на наступне.

Так, висновки Верховного Суду в цій зразковій справі №560/2120/20 належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовами до територіальних органів Пенсійного фонду України з вимогами перерахувати пенсію відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ або статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 №7-р(II)/2019.

Натомість предметом спору у цій справі є протиправність дій пенсійного органу щодо обмеження розміру пенсії працюючого пенсіонера, призначеної відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакціях Законів України від 05.10.1995 № 358-ВР та від 12.07.2001 № 2663-ІІІ), розміром, передбаченим Законом України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування».

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Виходячи із заявлених позовних вимог, положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень доведено правомірність своїх дій, натомість позивач не надав доказів законності та обґрунтованості заявлених позовних вимог, а тому, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна