Рішення № 110028179, 05.04.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

05 квітня 2023 р. Справа № 120/452/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач) в якій просить:

- визнати протиправними дії відповідача в частині розрахунку розміру пенсії та скасувати "протокол" від 14.12.2022 №905090131449, зобов`язавши відповідача створити та видати новий з врахуванням проведеного розрахунку пенсії з 01.03.2022 у розмірі 32 458,75 грн;

- зобов`язати відповідача виплачувати пенсію у розмірі, що розраховується щорічно згідно з "Порядком призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробувального складу", затвердженого Постановою КМУ від 21.07.1992 №418;

- зобов`язати виплатити одним платежем невиплачену різницю між нарахованою та фактично виплаченою пенсією з 01.03.2020.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що відповідач з 01.03.2022 обмежив розмір його пенсії, незважаючи на наявність судових рішень, якими визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо обмеження максимальним розміром пенсії ОСОБА_1 у попередніх періодах. Тому, з метою виплати з 01.03.2022 пенсії у розмірі, що нараховується до виплати згідно з "Порядком призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації", затвердженим постановою КМУ від 21.07.1992 за №418 з урахуванням виплаченої пенсії та без обмеження максимальним розміром, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою від 01.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачеві строк для подачі відзиву на позовну заяву.

02.02.2023 на адресу суду надійшла заява позивача, в якій він вказав про допущену ним помилку у позовній заяві відносно вказаного коду ЄДРПОУ відповідача.

07.02.2023 на адресу суду надійшов відзив, в якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог. Зазначає, що позивач з 1991 отримує пенсію за вислугою років як працівник льотно-випробного складу цивільної авіації, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".

На виконання окремої ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.10.2022 у справі №120/4483/21-а позивачу було проведено перерахунок пенсії з 01.03.2021 без обмеження її максимальним розміром станом на 01.03.2021 шляхом застосування методики розрахунку «макетна обробка». Таким чином розмір пенсії з 01.03.2021 становить 26846,49 грн. Оскільки, перерахунок пенсії з 01.03.2022 не був предметом розгляду у справі №120/4483/21-а, перерахунок пенсії з 01.03.2022 не відображено в рішенні від 14.12.2022 №905090131449. Вимога позивача провести перерахунок пенсії та здійснити її виплату без обмеження її максимальним розміром не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не підлягає задоволенню, оскільки обмеження максимальним розміром пенсійної виплати прямо передбачено та закріплено у ст. 85 ЗУ №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".

Також відповідач зазначив, що з 01.10.2011 набув чинності Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668, згідно якого пенсії призначенні, починаючи з 01.10.2011 обмежуються максимальною величенною десять прожиткових мінімумів, що кореспондується із ч. 3 ст. 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Отже, розмір пенсії позивача обрахований згідно вимог чинного законодавства та із застосуванням обмеження її максимального розміру, передбаченого ст. 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

07.02.2023 до суду надійшла відповідь на відзив. Однак, остання судом не приймається до уваги, оскільки відповідно до частини 3 статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою статті 263 КАС України, заявами по суті справи є позов та відзив.

31.03.2023 відповідачем подано до суду рішення №905090131449 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2021. Крім того, відповідач вказав, що з 01.03.2021 розмір пенсії позивача виплачується управлінням на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.07.2021 з урахуванням висновків викладених в ухвалі Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.10.2022 по справі №120/4483/21-а та становить 26 846,49 грн.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Вінницькій області та отримує пенсію за вислугу років як працівник льотного складу цивільної авіації відповідно до Закону № 1788-ХІІ. З 01.01.2018 органом Пенсійного фонду було обмежено розмір пенсії позивача 10 прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність. Такі дії органу Пенсійного фонду позивач оскаржив до суду.

Рішенням Вінницького окружного суду від 17.07.2018 у справі № 127/9519/18-а за позовом ОСОБА_1 , з урахуванням додаткового рішення від 15.08.2018, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного суду від 07.11.2018, визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці щодо обрахування та осучаснення пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язано управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 12003 (дванадцять тисяч три) гривні 53 копійок починаючи з 01 березня 2017 року з урахуванням раніше виплачених сум без обмеження її максимальним розміром.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07.08.2020 у справі № 120/2767/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 до виплати максимальним розміром; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 з 01.03.2020 виплату пенсії, перерахованої відповідно до пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 №713, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням вже виплачених сум пенсії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08.07.2021 у справі №120/4483/21 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 01.03.2021 згідно з "Порядком призначення та виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 № 418 (в редакції постанови КМУ від 09.08.2005 №713) без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням вже виплачених сум пенсії.

04.10.2022 Сьомим апеляційним адміністративним судом постановлено окрему ухвалу у справі №120/452/23.

На виконання судових рішень у справі №120/4483/21 позивачу було проведено перерахунок пенсії з 01.03.2021 без обмеження її максимальним розміром станом на 01.03.2021.

Згідно з протоколом-рішенням від 14.12.2022 №905090131449 розмір пенсії з 01.03.2021 склав 26846,49 грн.

Листом від 18.11.2022 №9287/9157/М-02/8-0200/22 відповідач повідомив позивача, що з 01.03.2023 проведено індивідуально-масовий перерахунок пенсій відповідно до постанови КМУ від 09.08.2005 №713. Вказали, що розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022 становить 32 458,756 грн, а сума до виплати з урахуванням максимального розміру, визначеного законодавством, становила 19 340 грн, а з 01.07.2022 - 20 270 грн.

Згідно з рішенням від 14.12.2022 №905090131449 на виконання судових рішень у справі №120/4483/21 позивачу встановлено з 01.03.2021 загальний розмір пенсії за віком по 2-х складових - 26846,49 грн.

Разом з тим, як вказує позивач та не заперечується відповідачем з 01.03.2022 ГУ ПФУ у Вінницькій області проведено перерахунок пенсії позивача, відтак її розмір склав 32458,756 грн. Разом з тим, відповідач продовжує виплачує пенсію позивачу у розмірі 26846,49 грн.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо обмеження розміру пенсії під час її перерахунку з 01.03.2022, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується та виходить з наступного.

Спірні правовідносини, в межах даної справи, регулюються Конституцією України, Законом України "Про пенсійне забезпечення" 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII), Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" 09.07.2003 № 1058-IV(далі - Закон № 1058-IV) та Порядком призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №418 від 21.07.1992 (в редакції постанови КМУ від 09.08.2005 №713) (далі Порядок № 418).

Положеннями частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України визначаються Законами України від 09.07.2003 №1058-VI "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-VI), Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ).

Відповідно до статті 51 Закону №1058-IV, пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Частиною 3 статті 53 Закону №1788-XII встановлено, що працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (частина 1 статті 64 та статті 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами 1-3, 6 статті 19 та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах.

При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія.

Відповідно до п. «а» частини 1 статті 54 Закону № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті: працівники льотного і льотно-випробного складу після досягнення 50 років і за наявності вислуги років на цих посадах станом на 1 квітня 2015 не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок та після цієї дати при набутті вислуги років на цих посадах.

Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу, Перелік посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації затверджений постановою Кабінету Міністрів України №418 від 21.07.1992.

У відповідності до пункту 7 Порядку №418 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2015 №529), пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу призначаються у розмірі 55 процентів заробітку (пункт 6 цього Порядку) і за кожний рік вислуги (у чоловіків - понад 30 років і у жінок - понад 25 років) пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії за віком. За кожний рік роботи, яка дає право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктом "а" статті 13 та статтею 14 Закону №1788, пенсія збільшується на 1 процент заробітку.

Згідно з абз. "в" п. 7 Порядку, у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня (починаючи з 2005 року) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії. Коли розмір пенсії, обчислений із заробітку, визначеного відповідно до цього пункту, менший ніж розмір пенсії до перерахунку, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Отже, відповідно до вказаних вище норм законодавством передбачено право позивача на перерахунок його пенсії в разі збільшення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня.

Матеріалами справи підтверджується, що з 01.03.2022 відповідачем здійснено перерахунок пенсії, розмір якої становить 32458,75 грн. Проте, відповідачем встановлено розмір пенсії до виплати у сумі 26 846,49 грн, тобто застосовано обмеження максимального розміру пенсії з урахуванням розміру пенсії визначеного на виконання судових рішень у справі №120/4483/21-а.

Щодо обмеження виплати пенсії на які покликається відповідач, що визначені положеннями ст. 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI, то суд виходить з наступного.

За правилами статті 2 Закону №3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до частини 3 статті 85 Закону №1788-XII (в редакції Закону №3668-VI), максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Згідно із абзацом 1 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положення" Закону №3668-VI, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Водночас за приписами абзацу 2 цього ж пункту, пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Верховний Суд у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові у справі № 580/234/19 від 24.06.2020 вирішив правову проблему щодо визначення порядку здійснення перерахунку пенсій особам, яким пенсія призначена до набрання чинності Закону № 3668, що запровадив обмеження пенсій максимальним розміром до низки спеціальних законів з питань пенсійного забезпечення громадян та зазначив наступне.

Як було зазначено вище, згідно з абзацом першим пункту 2 розділу II "Прикінцевих та перехідних положень2 Закону № 3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

При цьому абзацом другим пункту 2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 3668-VI визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Наведені в пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI норми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб`єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо).

ВС зауважив, що тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом № 3668-VI, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов`язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.

При цьому, звертає на себе увагу факт, що норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту «обмеження максимального розміру пенсії» за колом осіб в момент набуття чинності Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.

Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI).

Норми статті 2 Закону № 3668-VI кореспондуються з положеннями частини третьої статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 03.04.2018 у справі №361/4922/17, від 29.08.2018 у справі №359/6255/17.

У цій справі судом встановлено, що починаючи з 01.03.2022 внаслідок перерахунку пенсії позивача, її розмір перевищив максимальний, а тому відповідачем пенсія виплачується з урахуванням обмежень.

На переконання суду оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону № 3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Зазначені положення Закону № 3668-VI та частини третьої статті 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов`язкові для застосування.

Аналогічна правова позиція висловлена ВС у постановах від 25.01.2023 по справі №380/12268/20 та від 26.12.2022 у справі №280/5502/19.

В зв`язку із викладеним вище, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог та правомірність дій відповідача щодо виплати пенсії із обмеженим розміром виплати після проведеного перерахунку з 01.03.2022.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на рішення ВОАС від 17.07.2018 у справі №127/9519/18, від 07.08.2020 у справі №120/2767/20, від 08.07.2021 №120/4483/21, які набрали законної сили, як на підставу для зобов`язання ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити виплату пенсії за вислугу років з 01.03.2022 без обмеження граничним розміром, оскільки відповідно до частини 7 статті 78 КАС України, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 03 червня 2014 року (у справі за заявою Великода проти України) підтвердив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

На залежність розмірів соціальних виплат від економічних чинників вказав і Конституційний Суд України, зокрема, у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік".

У цьому Рішенні вказано, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень (абзац сьомий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення). При цьому Конституційним Судом України взято до уваги статтю 22 Загальної декларації прав людини, за якою розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 р. у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення).

Як відзначив Конституційний Суд України, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

В рішенні Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 зазначено, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов`язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

З системного аналізу наведених рішень слідує, що при їх прийнятті Конституційний Суд України виходив із додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування у межах фінансових можливостей держави права кожного на достатній життєвий рівень.

При цьому, як відзначив Конституційний Суд України, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист (пункт 2.1 рішення від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011).

Суд наголошує, дії пенсійного фонду щодо обмеження граничного розміру пенсії є правомірними та не призвели до зменшення розміру пенсії останнього, яку він отримує до цього, зокрема на виконання рішення суду у справі №120/4483/21. В даному випадку дії за своєю суттю не є звуженням обсягу вже набутих позивачем прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.

З огляду на викладене позовні вимоги в цій частині у спосіб визначений позивачем задоволенню не підлягають. Як не підлягає задоволенню і вимога про зобов`язання виплатити одним платежем невиплачену різницю між нарахованою та фактично виплаченою пенсією, як похідна від основної.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403).

Повний текст рішення складено та підписано суддею 05.04.2023

Суддя Томчук Андрій Валерійович