Рішення № 110028175, 05.04.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

05 квітня 2023 р. Справа № 120/1629/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036)

Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (вул. Батюка, 8, м. Слов`янськ, Донецька обл., 84116)

про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач 1) та Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (далі - відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача 2 №024350002327 про відмову в призначенні позивачеві дострокової пенсії за віком; визнання протиправними дії відповідачів щодо зарахування позивачеві періодів військової служби з 27.06.2019 року по 20.02.2020 року, з 14.03.2020 року по 27.05.2020 року в одинарному розмірі; зобов`язання відповідача 1 призначити, нарахувати та виплачувати позивачеві пенсію за віком з 08.12.2022 року, зарахувавши до страхового стажу період військової служби з 09.08.2014 року по 29.07.2015 року, в тому числі зарахувавши в потрійному розмірі періоди з 02.10.2014 року по 17.11.2014 року, з 03.01.2015 року по 05.03.2015 року, з 10.05.2015 року по 13.07.2015 року, а також з 27.06.2019 року по 20.02.2020 року, з 14.03.2020 року по 27.05.2020 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 08.12.2022 року звернувся до відповідача 1 із заявою про призначення дострокової пенсії за віком на підставі п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Розгляд вказаної заяви здійснював відповідач 2. Так, за результатами опрацювання заяви та доданих до неї документів, відповідачем 2 прийнято рішення №024350002327 від 14.12.2022 року про відмову в призначенні позивачеві пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідачем 2 до страхового стажу позивача не зараховано період його участі в бойових діях з 09.08.2014 року по 29.07.2015 року з підстав невідповідності довідки про грошове забезпечення №40 від 25.03.2022 року формі №3-1. Крім того, позивач зауважує, що періоди військової служби з 27.06.2019 року по 20.02.2020 року, з 14.03.2020 року по 27.05.2020 року йому зараховано до страхового стажу в одинарному розмірі. Таким чином, вважаючи протиправними дії відповідачів щодо розрахунку страхового стажу з 27.06.2019 року по 20.02.2020 року, з 14.03.2020 року по 27.05.2020 року в одинарному розмірі, а також рішення про відмову в призначенні пенсії протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 27.02.2023 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, вказаною ухвалою у відповідача 1 витребувано належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача.

06.03.2023 року за вх.№9837/23 до суду від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач 2 зазначає, що згідно п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону 1058 право на достроковий вихід на пенсію мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські особи із числа резервістів і військовозобов`язаних, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської федерації в Донецькій та Луганській областях у районах їх здійснення, після досягнення чоловіками 55 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років. П. 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 232 від 04.06.2014 ) передбачено, що до вислуги років для призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» один місяць за три місяці зараховується час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції. Слід зазначити, що обчислення вислуги років для призначення пенсії належить до компетенції міністерства відомств, у яких військовослужбовці проходять службу. Відповідач зауважує, що зазначене пільгове обчислення стажу не поширюється на пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» або «Про пенсійне забезпечення». Відповідно ст. 59 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота, незалежно від віку, в тому числі як вільнонайманого складу у військових частинах, і служба, крім військової служби, передбаченої статтею 57 цього Закону, в роки Великої Вітчизняної війни та в інші періоди ведення бойових дій, зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі, а час перебування у фашистських концтаборах, гетто та інших місцях примусового утримання в період війни осіб, у тому числі дітей, насильно вивезених з тимчасово окупованої території у період Великої Вітчизняної війни, - у потрійному розмірі. Враховуючи вищенаведене, відповідач вказує, що ст. 59 не передбачено зарахування участі в антитерористичній операції в пільговому обчисленні. Таким чином, до страхового стажу не зараховано період участі в бойових діях з 09.08.2014 по 29.07.2015, оскільки довідка про грошове забезпечення №40 від 25.03.2022 не відповідає формі №3-1 та період роботи з 03.08.1999 по 03.09.1999, оскільки зазначений період потребує уточнюючої довідки (наявне виправлення у датах наказів). Період участі в бойових діях з 27.06.2019 по 20.02.2020, з 14.03.2020 по 27.05.2020 зараховано до страхового стажу в одинарному розмірі. Отже, страховий стаж за наданими документами та індивідуальними відомостями про застраховану особу складає 21 рік 02 місяці 24 дні. У зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу ним було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії №024350002327 від 14.12.2022 відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону 1058. З огляду на викладене, відповідач 2 вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

14.03.2023 року за вх.№11217/23 до суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву. Так, відповідач 1 зазначає, що період прийняття позивачем безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України не має можливості зарахувати до страхового та пільгового стажу у кратному розмірі, а саме - один місяць служби за три місяці, оскільки Україну не внесено до «Переліку держав і періодів бойових дій на їх територіях» та період АТО відсутній в Переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 № 63. Крім того, відповідач 1 звертає увагу, що кратність застосовується тільки до 01.01.2004 по Закону "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-XII.

Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 23.10.2015 року.

Згідно довідки Тульчинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №440 від 10.02.2022 року позивач в період з 09.08.2014 року по 29.07.2015 року та з 30.05.2019 року по 29.05.2020 року служив в Збройних Силах України, в тому числі проходив військову службу в складі діючої армії в період бойових дій, зокрема в період з 02.10.2014 року по 17.11.2014 року, з 03.01.2015 року по 05.03.2015 року, з 10.05.2015 року по 13.07.2015 року брав безпосередню участь в антитерористичній операції, а в період з 27.06.2019 року по 20.02.2020 року, з 14.03.2020 року по 27.05.2020 року в операції об`єднаних сил.

08.12.2022 року позивач звернувся до відповідача 1 із заявою про призначення дострокової пенсії за віком на підставі п. 4 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

На момент звернення із заявою позивач досяг 55-річного віку.

За принципом екстериторіальності вказану заяву передано на розгляд відповідача 2.

Опрацювавши заяву позивача, відповідачем 2 14.12.2022 року прийнято рішення №024350002327 про відмову в призначенні позивачеві пенсії за віком відповідно до п.4 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років.

Так, страховий стаж позивача складає 21 рік 02 місяці 24 дні.

До страхового стажу не зараховано період участі в бойових діях з 09.08.2014 року по 29.07.2015 року, оскільки довідка про грошове забезпечення №40 від 25.03.2022 року не відповідає формі №3-1, а також не зараховано період роботи з 03.08.1999 року по 03.09.1999 року, адже наявне виправлення у датах наказів.

Крім того, відповідно до розрахунку пенсії позивача період його участі в бойових діях з 27.06.2019 по 20.02.2020, з 14.03.2020 по 27.05.2020 зараховано до страхового стажу в одинарному розмірі.

Позивач не погоджуючись з таким рішенням відповідача 2, звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови і порядок призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлюються законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п`ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Отже, передумовою призначення пенсії на підставі п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону №1058-IV є наявність двох складових: віку особи та відповідного страхового стажу.

Ст. 1 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Приписами ч. 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).

Судом встановлено, до на момент звернення 08.12.2022 року із заявою про призначення пенсії позивач досяг 55-річного віку.

Спірним в даному випадку є питання наявності у позивача необхідного страхового стажу не менше 25 років.

Так, відповідачем 2, за результатами розгляду документів позивача, до його страхового стажу не зараховано період участі в бойових діях з 09.08.2014 року по 29.07.2015 року, оскільки довідка про грошове забезпечення №40 від 25.03.2022 року не відповідає формі №3-1, а також не зараховано період роботи з 03.08.1999 року по 03.09.1999 року, адже наявне виправлення у датах наказів.

Щодо не зарахування до страхового стажу позивача період його роботи з 03.08.1999 року по 03.09.1999 року, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

П. 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

П. 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Згідно трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 , зокрема записів №20,21, 03.08.1999 року позивач прийнятий різноробочим в СФГ ОСОБА_2 та 03.09.1999 року звільнений за власним бажанням.

Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 року № 58(далі -Інструкція № 58).

Відповідно до п.2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1Інструкції № 58).

З аналізу вказаних норм судом встановлено, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року "Про трудові книжки працівників" № 301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому, працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Відповідачем 2 не враховано, що не усі недоліки записів (заповнення) у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, в якій зазначено, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відтак, судом встановлено, що трудова книжка позивача містять всі необхідні записи про роботу позивача у спірний період, ці записи є належними та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача.

Оцінюючи допустимість трудової книжки позивача, як доказу в підтвердження страхового стажу, суд враховує, що відповідач не навів жодного аргументу, який би вказував на невідповідність трудової книжки позивача чи записів у ній вимогам чинного законодавства.

Таким чином суд доходить висновку, що відповідачем 2 безпідставно не зараховано до страховного стажу позивача період його роботи з 03.08.1999 року по 03.09.1999 року.

Щодо не зарахування періоду участі позивача в бойових діях з 09.08.2014 року по 29.07.2015 року, оскільки довідка про грошове забезпечення №40 від 25.03.2022 року не відповідає формі №3-1, то суд звертає увагу на наступне.

Ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.

Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Ч. 4 вказаної статті Закону передбачено види військової служби, до яких, і зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

Приписами ст. 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 6 Порядку №637 для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв`язку приймаються:

- військові квитки;

- довідки територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС;

- довідки архівних і військово-лікувальних установ.

Військова служба у складі діючої армії в період бойових дій, в тому числі під час виконання інтернаціонального обов`язку, зараховується до стажу роботи на підставі довідок територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, які видаються в порядку, що визначається Міноборони.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем при зверненні із заявою про призначення пенсії 08.12.2022 року пенсійному органу надано, серед іншого, довідку Тульчинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №440 від 10.02.2022 року, в якій зазначено про те, що позивач у період з 09.08.2014 року по 29.07.2015 року дійсно служив в Збройних Силах України, в тому числі в період з 02.10.2014 року по 17.11.2014 року, з 03.01.2015 року по 05.03.2015 року, з 10.05.2015 року по 13.07.2015 року проходив військову службу в складі діючої армії в період бойових дій та брав безпосередню участь в антитерористичній операції.

Зазначена довідка відповідає зразку визначеному Порядком №637 (додаток № 2).

Отже, на переконання суду, період проходження позивачем військової служби з 09.08.2014 року по 29.07.2015 року підтверджено належними доказами, які є достатніми для зарахування вказаного періоду до страхового стажу позивача.

Стосовно порядку зарахування періодів участі позивача в антитерористичній операції з 02.10.2014 по 17.11.2014 рр., з 03.01.2015 по 05.03.2015 рр., з 10.05.2015 по 13.07.2015 рр., а також з 27.06.2019 по 20.02.2020 рр., з 14.03.2020 по 27.05.2020 рр. в операції об`єднаних сил, суд звертає увагу на ст. 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення», якою передбачено пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії, та встановлено, що час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах, у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям.

Судом встановлено, що період з 02.10.2014 року по 17.11.2014 року, з 03.01.2015 року по 05.03.2015 року, з 10.05.2015 року по 13.07.2015 року відповідачем 2 не зараховано до страхового стажу, а період з 27.06.2019 року по 20.02.2020 року, з 14.03.2020 року по 27.05.2020 року зараховано в однократному розмірі.

В контексті наведеного, суду зазначає, що у відповідності до пп.1 п.2.3 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 року №530, при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди служби військовослужбовців зараховуються на пільгових умовах (з урахуванням вимог пунктів 2.4 та 2.5 цього розділу): один місяць служби за три місяці, зокрема період проходження служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції чи забезпеченні її проведення.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.

Таким чином, час проходження служби, протягом якого позивач брав участь в АТО та ОСС, підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за три.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 05.06.2018 року у справі №348/347/17, від 30.07.2019 року у справі № 346/1454/17, від 02.04.2020 року у справі №185/4140/17 (92-а/185/282/17) та від 21.03.2023 року у справі №160/6146/19.

Отже, страховий стаж позивача за період з 27.06.2019 року по 20.02.2020 року та з 14.03.2020 року по 27.05.2020 року відповідачем 2 розраховано з порушенням норм чинного законодавства.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що рішення відповідача 2 від 14.12.2022 №024350002327 про відмову у призначенні позивачеві дострокової пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо визнання протиправними дій відповідачів щодо зарахування позивачеві періодів військової служби з 27.06.2019 по 20.02.2020 рр., з 14.03.2020 по 27.05.2020 рр. в одинарному розмірі, то суд зазначає, що вказані дії вчинені відповідачем 2 в межах прийняття оскаржуваного рішення, щодо якого суд вже дійшов висновку про його протиправність, а тому суд не вбачає підстав для задоволення вимог в цій частині.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача 1 призначити, нарахувати та виплачувати позивачеві пенсію за віком з 08.12.2022 року, зарахувавши до страхового стажу період військової служби з 09.08.2014 року по 29.07.2015 року, в тому числі зарахувавши в потрійному розмірі періоди з 02.10.2014 року по 17.11.2014 року, з 03.01.2015 року по 05.03.2015 року, з 10.05.2015 року по 13.07.2015 року, а також з 27.06.2019 року по 20.02.2020 року, з 14.03.2020 року по 27.05.2020 року, суд вказує наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. Водночас, згідно п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Так, у зв`язку з тим, що судом визнано протиправним та скасовано рішення відповідача 2 №024350002327 від 14.12.2022 про відмову у призначенні позивачеві дострокової пенсії за віком, оскільки ним безпідставно не зараховано до страхового стажу позивача період його роботи з 03.08.1999 року по 03.09.1999 року, період військової служби з 09.08.2014 року по 29.07.2015 року, який охоплює період участі позивача в антитерористичній операції з 02.10.2014 року по 17.11.2014 року, з 03.01.2015 року по 05.03.2015 року, з 10.05.2015 року по 13.07.2015 року, а також оскільки страховий стаж за період з 27.06.2019 року по 20.02.2020 року та з 14.03.2020 року по 27.05.2020 року розраховано з порушенням норм чинного законодавства, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача 2 зарахувати до страхового стажу позивача період його роботи з 03.08.1999 року по 03.09.1999 року, період військової служби з 09.08.2014 року по 29.07.2015 року, здійснивши обчислення стажу за періоди участі в антитерористичній операції та операції об`єднаних сил з 02.10.2014 року по 17.11.2014 року, з 03.01.2015 року по 05.03.2015 року, з 10.05.2015 року по 13.07.2015 року, а також з 27.06.2019 року по 20.02.2020 року, з 14.03.2020 року по 27.05.2020 року з розрахунку один місяць за три.

Водночас, зважаючи на те, що із скасуванням оскаржуваного рішення, процедура розгляду питання про призначення позивачу дострокової пенсії за віком вважається незакінченою, а також на те, що для вирішення питання щодо такого призначення відповідачеві 1 необхідно дослідити та надати оцінку умовами, що виникли у зв`язку з розглядом даної справи, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача 1 повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

Таким чином, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача 1 призначити позивачеві пенсію з 08.12.2022 року задоволенню не підлягають.

Суд звертає увагу, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії", заява № 32457/05, п. 40, від 13.12.2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії", заява № 35298/04, п. 67, від 11.06.2009 року).

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись Конституцією України, Законами України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про військовий обов`язок і військову службу", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №637, Положенням про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 року №530 та ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від 14.12.2022 року №024350002327 про відмову в призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 03.08.1999 року по 03.09.1999 року, період військової служби з 09.08.2014 року по 29.07.2015 року, здійснивши обчислення стажу за періоди участі в антитерористичній операції та операції об`єднаних сил з 02.10.2014 року по 17.11.2014 року, з 03.01.2015 року по 05.03.2015 року, з 10.05.2015 року по 13.07.2015 року, а також з 27.06.2019 року по 20.02.2020 року, з 14.03.2020 року по 27.05.2020 року з розрахунку один місяць за три та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.12.2022 року про призначення дострокової пенсії за віком на підставі п.4 ч.1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням висновків суду, викладених в даному рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 13322403)

Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (вул. Батюка, 8, м. Слов`янськ, Донецька обл., 84116, код ЄДРПОУ 13486010)

Повний текст рішення складено та підписано суддею 05.04.2023 року.

Суддя Маслоід Олена Степанівна