Ухвала суду № 110026376, 30.03.2023, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/578/23 Провадження № 1-кс/304/175/2023

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2023 року м. Перечин

Слідчий суддя Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором, на підставі матеріалів кримінального провадження, внесених до ЄРДР за № 12023071130000091 від 29 березня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, розлученого (має на утриманні малолітню дитину), офіційно не працевлаштованого, українця, громадянина України, раніше не судимого,

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,

У С Т А Н О В И В :

старший слідчий СВ відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням на підставі матеріалів кримінального провадження, внесених до ЄРДР за № 12023071130000091 від 29 березня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 60 діб з можливістю внесення застави. Клопотання мотивує тим, що слідчим відділенням відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління ГУ НП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування вказаного кримінального провадження, під час якого встановлено, що 29 березня 2023 року о 02.31 год ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з метою заволодіння транспортним засобом відчинив закриту на засув хвіртку домогосподарства АДРЕСА_2 , що належить потерпілому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та заволодів належним потерпілому транспортним засобом марки «FORD SCORPIO», р/н НОМЕР_1 , розвернув автомобіль на території домогосподарства, пошкодивши при цьому передню та задню його частини, після чого виїхав з подвір`я у напрямку міста Ужгорода, однак біля будинку № 109 по вулиці Ужгородській був зупинений працівниками поліції на зустрічній смузі руху. Слідчий вказує, що того ж дня ОСОБА_4 було затримано у порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України. Вважає, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 29 березня 2023 року подвір`я будинку АДРЕСА_2 , звідки підозрюваний незаконно заволодів транспортним засобом; протоколом огляду місця події від 29 березня 2023 року навпроти будинку АДРЕСА_2 , де було виявлено автомобіль марки «FORD SCORPIO», р/н НОМЕР_1 ; протоколами допиту потерпілого ОСОБА_7 та свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , які зупинили викрадений автомобіль. Також слідчий зазначає, що ОСОБА_4 має задовільний стан здоров`я, на обліку у лікарів психіатра, фтизіатра та нарколога не перебуває, стійких соціальних зв`язків не має, постійного місця роботи також, на обліку у центрі зайнятості не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо. Обґрунтовуючи клопотання слідчий посилається на те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого умисного злочину, а тому обрати відносно нього більш м`який запобіжний захід неможливо; осіб, які б поручилися за виконання покладених на нього обов`язків органом досудового розслідування не встановлено, через що застосування відносно ОСОБА_4 особистої поруки неможливе, а запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не забезпечить усунення встановлених органом досудового розслідування ризиків. Зокрема слідчий вказує, що перебуваючи на волі ОСОБА_4 зможе переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у даному кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. З цих підстав слідчий вважає, що більш м`які запобіжні заходи, такі як особисте зобов`язання, особиста порука, домашній арешт, застава не зможуть запобігти ризикам, визначеним ч. 1, 5 ст. 177 КПК України, та на підставі наведених аргументів просить клопотання задовольнити.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання слідчого підтримав у повному обсязі та просив таке задовольнити, посилаючись на обставини викладені у ньому.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 вказував на те, що підозрюваний щиро кається у вчиненому, раніше не судимий, дає покази органу досудового розслідування, взяв участь у відтворенні, під час якого детально відтворив обставини події, зобов`язався відшкодувати потерпілому завдані збитки, через що останній не має до ОСОБА_4 ніяких претензій, а відтак захисник вважає, що заявлені стороною обвинувачення ризики відсутні; подія мала місце лише через те, що підозрюваний вжив алкогольні напої. Також захисник просив слідчого суддю врахувати те, що підозрюваний позитивно характеризується за місцем проживання, де зареєстрований у встановленому законом порядку, має на утриманні малолітню дитину, а відтак за наведених обставин вважав, що цілодобовий домашній арешт повністю забезпечать процесуальну поведінку ОСОБА_4 .

У судовому засіданні підозрюваний позицію свого захисника підтримав та пояснив, що взяв автомобіль лише тому, що не міг вже йти та просто хотів доїхати додому, оскільки до міста Перечина прийшов пішки з міста Ужгорода через відсутність коштів на автобус. Повністю засуджує свою поведінку та більше ніколи таке не вчинить; просив застосувати відносно нього більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки через відсутність грошей будь який розмір застави для нього буде непосильний, за неофіційним місцем роботи заробітну плату не виплатили, існує заборгованість з виплати такої.

Слідчий суддя, заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали клопотання, прийшов до такого висновку.

Відповідно до ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість.

Встановлено, що 29 березня 2023 року о 05.06 год надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що заявник ОСОБА_7 залишив транспортний засіб марки «Форд Скорпіо», р/н НОМЕР_1 , на подвір`ї будинку АДРЕСА_2 , ключі були у замку запалювання, техпаспорт та військовий квиток, паспорт і водійське посвідчення знаходилися у автомобілі; просить прийняти міри до невідомих осіб, які вночі викрали вказаний автомобіль (а. к. 10-11, 12).

За підозрою у вчиненні вказаного кримінального правопорушення того ж дня о 08.15 год у порядку ст. 208 КПК України затримано ОСОБА_4 , якого під час патрулювання міста Перечина за порушення Правил дорожнього руху було зупинено працівниками поліції навпроти будинку № 109 по вулиці Ужгородській та який керував транспортним засобом марки «FORD SCORPIO», р/н НОМЕР_1 ; під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_4 було встановлено, що останній незаконно заволодів вказаним транспортним засобом (а. к. 10, 43-47).

Двадцять дев`ятого березня 2023 року за вказаним фактом було розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023071130000091 від 29 березня 2023 року, а також повідомлено ОСОБА_4 про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення (а. к. 5, 50-52).

Частиною 1 статті 194 КПК України на слідчого суддю під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу покладений обов`язок встановити існування наступних складових: - чи доведені обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри; - чи наявні ризики, передбачені статтею 177 КПК, та на які вказує слідчий; - чи не є достатнім застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з доводами, викладеними у клопотанні та документами, наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_4 вищевказаного кримінального правопорушення підтверджується сукупністю зібраних в межах досудового розслідування доказів.

Положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» обґрунтованість підозри є необхідною умовою законності тримання особи під вартою.

Європейський Суд з прав людини у справі «K.F. проти Німеччини» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Слід враховувати, що на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення, а лише встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, на підставі доданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.

Крім того, слідчий суддя на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

З огляду на зазначене, слідчий суддя вважає, що наданими органом досудового розслідування матеріалами достатньою мірою підтверджується обґрунтованість підозри, пред`явленої ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 289 КК України.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підставі суто формального судового рішення порушує принцип верховенства права. Обґрунтування необхідності тримання особи під вартою лише санкцією статті, за яку передбачено кримінальну відповідальність за інкриміноване такій особі кримінальне правопорушення, без урахування інших обставин (зокрема, обґрунтованості підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; існування хоча б одного із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які заявлені стороною обвинувачення; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам), не забезпечує балансу між метою застосування такого запобіжного заходу у кримінальному провадженні та правом особи на свободу та особисту недоторканність.

Обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими. У разі обмеження конституційного права або свободи необхідним є оптимальне досягнення легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є, серед іншого, забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка …; вчинити інше кримінальне правопорушення.

За викладених обставин вбачається, що на даний час у кримінальному провадженні продовжують існувати обставини, з якими закон пов`язує можливість перебування особи під одним із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України.

Вирішуючи питання про існування на час розгляду клопотання передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки ОСОБА_4 , слідчий суддя приймає до уваги те, що ризиком у цьому випадку слід вважати дію, яка може бути вчинена з високим ступенем ймовірності.

Так, слідчий у клопотанні вказує на наявність ризиків переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та потерпілого, вчинення іншого кримінального правопорушення.

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя враховує, що Європейський Суд з прав людини у справі «В. проти Швейцарії» зазначив, що небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати, зокрема, з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів, зв`язків з державою.

Під час розгляду клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя з`ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування саме такого запобіжного заходу.

Надаючи оцінку можливості переховування підозрюваним ОСОБА_4 від органу досудового розслідування, слідчий суддя не вважає наведені ризики такими, що об`єктивно існують.

Так, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 на час розгляду клопотання має постійне місце проживання в АДРЕСА_1 , де позитивно характеризується та проживає разом з матір`ю і сестрою; на диспансерному обліку у лікаря психіатра/нарколога КНП «Перечинська лікарня» Перечинської міської ради не перебуває; раніше не судимий (а. к. 39, 40, 41, 42).

Крім цього, як встановлено у судовому засіданні, підозрюваний ОСОБА_4 категорично засуджує свою поведінку, не розуміє як міг таке допустити, до того ж взяв участь у слідчому експерименті, під час проведення якого детально відтворив обставини події, яка мала місце у ніч з 28 на 29 березня 2023 року, тобто навпаки співпрацював з органом досудового розслідування, що додатково спростовує існування ризиків переховування від органу досудового розслідування.

Недоведеним слідчий суддя вважає й наявність ризику впливу підозрюваного на свідків, які є працівниками правоохоронного органу та, на думку слідчого судді, можуть бути піддані впливу ОСОБА_4 з дуже малим ступенем ймовірності; ризик впливу підозрюваного на потерпілого ОСОБА_7 також малоймовірний, оскільки ОСОБА_4 повністю засудив свої дії та зобов`язався відшкодувати потерпілому спричинені збитки.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).

Отже виключних обставин для тримання підозрюваного під вартою в матеріалах провадження немає, оскільки даних, які б свідчили про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів слідчим у клопотанні не вказано та прокурором в судовому засіданні не доведено.

Слідчий суддя вважає за можливе вирішити питання щодо застосування менш суворого запобіжного заходу, який зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_4 його процесуальних обов`язків.

Врахування зазначених обставин у сукупності з покаранням, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, існуючі ризики, пов`язані з можливістю вчинення іншого кримінального правопорушення, приводить слідчого суддю до переконання, що забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного може більш м`який запобіжний захід, ніж ініційований стороною обвинувачення.

Відтак слідчий суддя приходить до висновку, що підозра, пред`явлена ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, за відсутності достатньо обґрунтованих фактичних даних, які б свідчили про те, що інші більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити його належної поведінки та виконання процесуальних обов`язків, передбачених КПК України, не є підставою для обрання відносно підозрюваного найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до п. «с» ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

З урахуванням сукупності викладених висновків, а також даних про особу підозрюваного, за відсутності обґрунтованої впевненості в тому, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити його належної поведінки, в силу характеру діяння, в якому підозрюється ОСОБА_4 , наслідків, які настали та потреби у встановленні істини у кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку, що слідчим, прокурором доведено обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої статті 194 КПК України, але не доведено обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, а тому в задоволенні клопотання слідчого слід відмовити.

При цьому, приймаючи до уваги наявність окремих ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, враховуючи процесуальну поведінку підозрюваного, його вік та особу, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, слідчий суддя приходить до висновку про доцільність в даному випадку застосувати до ОСОБА_4 наступний за суворістю після тримання під вартою запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який, на переконання слідчого судді, повністю нівелює усі заявлені та встановлені ризики і в повному обсязі урівноважує інтереси сторін щодо запобігання вчиненню дій, спрямованих на перешкоджання розслідуванню кримінального провадження з одного боку та щодо забезпечення можливості захищатися від кримінального переслідування належним чином з іншого.

З огляду на те, що за своєю суттю такий запобіжний захід, як цілодобовий домашній арешт полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу, відповідно до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, для зменшення наведених вище ризиків, на підозрюваного ОСОБА_4 слід покласти обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Згідно з ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Крім цього, слідчий суддя зазначає , що згідно зі ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Керуючись ст. 5 п. 1 підпункт «с» Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст. 29 Конституції України, ст. 177, 183, 186, 193, 194, 196-198, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 на підставі матеріалів кримінального провадження, внесених до ЄРДР за № 12023071130000091 від 29 березня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю строком до 28 травня 2023 року (включно).

У порядку ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

1) цілодобово не залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

2) прибувати до старшого слідчого СВ відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 , прокурора чи суду за їх першою вимогою;

3) повідомляти старшого слідчого СВ відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 , прокурора чи суд про зміну місця проживання;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Дата закінчення дії ухвали 28 травня 2023 року.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту направити для виконання до відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1