Рішення № 110022718, 05.04.2023, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/9535/15-ц

Провадження № 2/638/83/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2023 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Семіряд І.В.,

за участю секретаря Межирицької В.Ю.,

за участю:

представника позивача Мельничук О.А. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова, в особі Харківської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про приведення об`єкту самочинної реконструкції у первісний стан,-

ВСТАНОВИВ:

09.06.2015 до Дзержинського районного суду міста Харкова звернувся прокурор Дзержинського району міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з позовом про приведення об`єкту самочинної реконструкції у первісний стан. 11.01.2018 позивачем подано заяву про зміну предмету позову. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що заочним рішенням суду від 14.08.2013 задоволено позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , визнано право власності на нежитлові приміщення цокольного поверху №2-1, 2-2, другого поверху №2-8, 2-9, 2-10, 2-11, 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, загальною площею 299,3 кв.м., за ОСОБА_2 та на нежитлові приміщення першого поверху №2-3, 2-4, 2-5, 2-6, 2-7, загальною площею 70,8 кв.м, за ОСОБА_4 у будівлі літ. «А-2» по АДРЕСА_1 . Рішенням апеляційного суду від 06.08.2014 зазначене рішення суду скасоване. Апеляційним судом було встановлено, що без отримання у встановленому порядку дозволу на будівництво та належно затвердженого проекту ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , здійснили реконструкцію та прибудову до належних приміщень у будинку літ «А-2» по АДРЕСА_1 . Доказів того, що вказаним особам у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, а також того, що компетентним органами з питань оформлення прав власності на об`єкт самочинного будівництва їм було неправомірно відмовлено у прийнятті нерухомого майна в експлуатацію позивачами не надано. Факт реконструкції будівлі шляхом самовільної прибудови встановлено судом під час розгляду справи №638/11262/13 та підтверджено матеріалами, наданими в обґрунтування позову. Відповідно до наданих пояснень ОСОБА_3 , встановлено, що Департаментом державної архітектурно- будівельної інспекції у Харківській області зареєстрована декларація про початок виконання будівельних робіт на об`єкті «Реконструкція квартир «1,2 та нежитлових приміщень в літ. «А-2» під торгівельно - офісні приміщення по АДРЕСА_1 від 23.04.2015. у подальшому на вказаний об`єкт зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 26.08.2015. Проте, наказом Інспекції державного архітектурно- будівельного контролю Департаменту територіального контролю ХМР від 22.08.2017 №222 скасовано реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт. Крім того, на підставі договору купівлі - продажу №4847 від 13.11.2004 ОСОБА_2 на праві власності належала квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 48,8 кв.м. На підставі договору купівлі- продажу №4940 від 19.11.2004 ОСОБА_2 на праві власності належала квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 77,6 кв.м. Рішенням сесії ХМР від 22.02.2005 №24/05 квартири АДРЕСА_11 переведено до нежитлового фонду. На підставі рішення суду від 23.03.2006 у справі №2-2803-06 ОСОБА_3 на праві власності належали нежитлові приміщення АДРЕСА_10 , загальною площею 50,2 кв.м. Протягом 1999-2012 років ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за рахунок власних коштів, без розробки проекту та отримання дозволу на початок будівельних робіт, виконали реконструкцію належних їм приміщень з прибудовою приміщення цокольного та другого поверху внаслідок чого їх розмір збільшився до 299,3 кв.м. та 70,8 кв.м. відповідно. На час подання декларації про початок виконання будівельних робіт та про готовність до експлуатації на об`єкт загальна площа приміщень становила 1766 кв.м. З урахуванням зазначених документів, роботи з реконструкції квартир АДРЕСА_5 та нежитлових приміщень в літ. «А-2» під торгівельно- офісні приміщення у АДРЕСА_1 виконано зі збільшенням площі з 176,6 кв.м. до 413,9 кв.м., тобто зі зміною зовнішньої конфігурації без отримання містобудівних умов та обмежень. Рішенням сесії ХМР №247/05 від 23.12.2005 надано ОСОБА_2 в оренду земельну ділянку площею 496 кв.м. по АДРЕСА_1 для будівництва прибудови та надбудови мансардного поверху та дозволено реконструкцію нежитлових приміщень під магазин непродовольчих товарів до 31.12.2007, але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації та її подальшої експлуатації до 31.12.2030. У подальшому рішенням сесії ХМР від 27.02.2008 №21/08 у зв`язку з закінченням строку дії дозволу на будівництво об`єкту та у зв`язку з порушенням норм Земельного кодексу України, тимчасового положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі у м. Харкові, скасовано пункту 76 додатку 1 до рішення 44 сесії ХМР 4 скликання від 23.12.2005 №247/05 про надання ОСОБА_2 в оренду земельну ділянку площею 496 кв.м. по АДРЕСА_1 для будівництва прибудови та надбудови . В декларації про початок виконання будівельних робіт від 23.04.2015 №ХК 083151120437 та готовність об`єкта до експлуатації від 26.08.2015 зазначено недостовірні дані щодо затвердженої проектної документації та містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки. Будівництво виконано на земельній ділянці не відведеній для цієї мети. У зв`язку з чим є підстави вважати, що об`єкт реконструкції квартир АДРЕСА_5 та нежитлове приміщення в літ. «А-2» під торгівельно - офісні приміщення є самочинним будівництвом, як такий, що реконструйований без належного затвердженого проекту та з істотним порушенням будівельних норм та правил. У зв`язку з чим позивач просить зобов`язати ОСОБА_2 привести у попередній стан, тобто такий, що існував до початку реконструкції нежитлові приміщення підвалу №2-1, 2-2, 2-3 та 1 поверху 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 2-8, 2-9, 2-10, 2-11 у літ. «А-2», загальною площею 286,3 кв.м. в літ. «А-2» по АДРЕСА_1 . Зобов`язати ОСОБА_3 привести у попередній стан, тобто такий, що існував до початку реконструкції нежитлові приміщення цокольного поверху №3-1, 3-3, 3-4, 3-5, 3-6, 2-4, 2-5, 2-6, 2-7 в літ. «А-2», загальною площею 127,6 кв.м.( том 1 а.с. 1-4, а.с. 216-224)

16.12.2016 представником Харківської міської ради подані письмові пояснення, які відкликані, відповідно до заяви представника ХМР від 20.07.2017 (том 1 а.с. 114-120, а.с.173).

16.11.2017 представник ХМР подані додаткові пояснення у справі, в яких зазначено, що факт реконструкції будівлі шляхом самовільної прибудови встановлено судом під час розгляду справи №638/11262/13-ц та підтверджено матеріалами, наданими у обґрунтування позову (том 1 а.с. 196-198).

20.03.2018 відповідачем ОСОБА_3 подано відзив на змінену позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що прокурор порушив право щодо пред`явлення до суду позовної заяви в інтересах держави, підмінивши собою компетентні державні органи, які мають самостійне право на таке звернення до суду. Згідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка надана прокурором, щодо об`єкта нерухомості будинок АДРЕСА_1 02.03.2016 зареєстровано право власності на нежитлові приміщення цокольного поверху. Власником зазначеного майна є відповідач ОСОБА_3 . Спірні приміщення не можуть розглядатись в межах цієї позовної заяви, як самочинне будівництво, у зв`язку з чим не можуть бути застосовані наслідки передбачені ст. 376 ЦК України. Тобто підставою зобов`язання особи провести перебудову є здійснення самочинного будівництва, на яке право власності розповсюджується. Прокурор не надав доказів того, що реконструйовані приміщення, які належать відповідачу ОСОБА_3 ставлять загрозу надійності та безпечності експлуатації цих приміщень, внаслідок чого порушуються норми архітектурні, екологічні, санітарні та протипожежні. Посилання прокурора на нібито існуючі загрози життю та здоров`ю людей, а також інших загрозах ґрунтується на припущеннях, що не неприпустимо під час розгляду справ. Прокурором не доведено існуючих загроз. Згідно з вимогами п. 2 ч. 7 ст. 376 ЦК України - зобов`язання особи провести перебудову можливо за умови існування такої технічної можливості, однак прокурор не надав суду відповідних доказів. У зв`язку з чим відповідач ОСОБА_3 , просить суду відмовити у задоволені позову (том 1 а.с.247-250).

20.07.2018 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова провадження у зазначеній справі зупинено до розгляду та набрання рішенням законної сили у справі №638/8317/18 (том 2 а.с. 26-27).

19.01.2023 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова відновлено провадження у справі (том 2 а.с. 39).

Представник позивача Мельничук О.А. у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити, з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник ХМР у судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлені своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не сповістив.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з`явились, про день та час слухання справи повідомлені своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не сповістили.

Суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особо, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113- IX з 15.03.2021 утворено окружні прокуратури.

Тобто, Харківська місцева прокуратура №1 реорганізована та на теперішній час має назву Шевченківська окружна прокуратура міста Харкова.

Судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду Харківської області від 06 серпня 2014 року за апеляційною скаргою прокурора Дзержинського району міста Харкова рішення Дзержинського районного суду міста Харкова у справі № 638/9535/15-ц, яким задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та визнано право власності на нежитлові приміщення цокольного поверху №№ 2-1, 2-2, другого поверху №№ 2-8, 2-9, 2-10, 2-11, 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, загальною площею 299,3 кв. м. за ОСОБА_2 та на нежитлові приміщення першого поверху №№ 2-3, 2-4, 2-5, 2-6, 2-7, загальною площею 70,8 кв. м. за ОСОБА_3 в будівлі літ. «А-2» по АДРЕСА_1 , скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено на підставі того, що спірне майно є самочинним будівництвом (том 1 а.с. 5-6).

Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, за заявою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , була зареєстрована декларація про початок виконання будівельних робіт на об?єкті «Реконструкція квартир АДРЕСА_6 та нежитлових приміщень в літ. «А-2» під торговельно-офісні приміщення по АДРЕСА_1 » за номером ХК 083151120437 від 23.04.2015 та декларація про готовність об?єкта до експлуатації ХК 143152250892 від 26.08.2015 (том 1 а.с. 51-76).

26.08.2015 за №ХК 143152250892 Департаментом державної архітектурно - будівельної інспекції у Харківській області зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації реконструйованої квартири АДРЕСА_5 та нежитлових приміщень в літ. «А-2» під торгівельно - офісні приміщення по АДРЕСА_1 . Замовники: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (том 1 а.с. 131-139).

Наказом Інспекції Департаменту територіального контролю Харківської міської ради №222 від 22.08.2017 скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 23.04.2015 серія та номер: ХК 083151120437 на об?єкт «Реконструкція квартир АДРЕСА_6 та нежитлових приміщень в літ. «А-2» під торговельно-офісні приміщення по АДРЕСА_1 » (замовник - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) та реєстрацію декларації про готовність об?єкта до експлуатації N XK 143152250892 від 26.08.2015 на об?єкт «Реконструкція квартир АДРЕСА_6 та нежитлових приміщень в літ. «А-2» під торговельно-офісні приміщення по АДРЕСА_1 » (замовник - ОСОБА_2 ОСОБА_3 ) (том 1 а.с. 194-195).

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.12.2022 у справі №638/8317/18 у задоволенні позовної заяви Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Попрас Юлія Вікторівна про скасування рішень про державну реєстрацію права власності та визнання договорів купівлі-продажу недійсними відмовлено. Постановою Харківського апеляційного суду від 22.03.2023 рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.12.2022 залишено без змін. Тобто, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.12.2022 у справі №638/8317/18 набрало законної сили 22.03.2023.

З наданих у судовому засіданні Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №327046232 від 27.03.2023 вбачається, що право власності на нежитлові приміщення підвалу №2-1, 2-2, 2-3 та першого поверху 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 2-8, 2-9, 2-10, 2-11 в літ. «А-2» за адресою АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5 1\2 частина та ОСОБА_2 1\2 частина.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 327046434 від 27.03.2023 вбачається, що право власності на нежитлове приміщення цокольного поверху №3-1, 3-3, 3-4, 3-5, 3-6, 2-4, 2-5, 2-6, 2-7, в літ. «А-2» по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 1\3 частка, ОСОБА_6 1\3 частка та ОСОБА_3 1\3 частка.

ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (тут і надалі в редакції, яка діяла станом на день звернення до суду з позовом, тобто станом на 09.06.2015) замовник має право виконувати будівельні роботи після: направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - орган державного архітектурно-будівельного контролю) - щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування

Згідно із частинами четвертою, п`ятою статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Реконструкцію, реставрацію або капітальний ремонт об`єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані, а також реконструкцію або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення, а так само нове будівництво відповідно до містобудівної документації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури на замовлення органів державної влади та органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності, може бути проведено за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою..

Контроль за виконанням підготовчих робіт з винесення інженерних мереж, будівельних робіт здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2015 року № 747) затверджено Порядок виконання підготовчих та будівельних робіт (далі - Порядок № 466).

25. Згідно із пунктами 4, 5, 11, 13 Порядку № 466 підготовчі роботи, визначені будівельними нормами, стандартами і правилами, можуть виконуватися замовником після набуття права на земельну ділянку відповідного цільового призначення та подання повідомлення про початок виконання підготовчих робіт до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Виконання підготовчих робіт може здійснюватися на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - дозвіл).

Будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та: подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) та об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта; видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками.

Повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, та повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) (далі - повідомлення), повідомлення про зміну даних у зазначених повідомленнях за формою згідно з додатками 1, 2 і 2 1 до цього Порядку подається замовником (його уповноваженою особою) особисто або надсилається рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронну систему здійснення декларативних та дозвільних процедур у будівництві до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю за місцезнаходженням об`єкта не пізніше ніж за один календарний день до початку виконання підготовчих або будівельних робіт.

Замовник несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданому ним повідомленні, за виконання будівельних робіт без подання повідомлення та за порушення вимог, визначених цим Порядком, відповідно до Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та Кодексу України про адміністративні правопорушення

Статтею 35 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що Після набуття права на земельну ділянку замовник може виконувати підготовчі роботи, визначені будівельними нормами, державними стандартами і правилами, крім винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень, з повідомленням органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що належать до I-III категорій складності, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводить орган державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п`яти робочих днів з дня надходження декларації.

Виконувати будівельні роботи, підключати об`єкт будівництва до інженерних мереж та споруд без реєстрації зазначеної декларації забороняється

Згідно ч. 1,2 ст. 38 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», У разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво

При цьому, згідно пп. 3 п. «б» ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» (тут і надалі в редакції, яка діяла станом на день звернення до суду з позовом, тобто станом на 09.06.2015), до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об`єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.

Частинами першою - п`ятою статті 376 Цивільного кодексу України установлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно з частиною сьомою статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Пунктом 17 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі - Порядок № 553) передбачено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис).

Згідно із абзацом 3 пункту 21 Порядку № 553 у разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням.

Отже, відповідно до вимог частини сьомої статті 376 Цивільного кодексу України для задоволення позову у цій справі необхідно наявність таких фактів як неможливість перебудови об`єкту, або відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Крім того, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов`язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Таку правову позицію неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема, у постановах від 06 березня 2019 року у справах № 810/5680/15 та № 814/2645/15.

Положення частини першої статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлюють перелік юридичних фактів, які обумовлюють виникнення повноваження на пред`явлення позову про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсації витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Зокрема, пред`явленню позову передують такі дії: виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; визначення такого об`єкту як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою; внесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку.

Тобто, тягар доказування наявності вказаних фактів та умов покладається на суб`єкті владних повноважень, що звертається до суду, а їх перевірка покладена на суд.

Зверненню суб`єкта владних повноважень з позовом про приведення у попередній стан нежитлових приміщень, тобто фактично про зобов`язання знести самочинне будівництва передує саме наявність вищезазначених обставин.

У постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 420/228/19 Верховний Суд висловив правові позиції про те, що залежно від ознак самочинного будівництва особи, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво, знесення самочинно збудованого об`єкта або проведення перебудови власними силами або за її рахунок; приведення земельної ділянки в попередній стан або відшкодування витрат. При цьому знесення самочинного будівництва можливе добровільно особою, яка його здійснила (здійснює), а також, за наявності для цього підстав, примусово, однак лише за рішенням суду, зокрема, ухваленим за позовом відповідного органу місцевого самоврядування та у разі неможливості здійснити перебудову такого будівництва.

У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18 суд на підставі аналізу положень статті 376 Цивільного кодексу України, статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зробив висновок, що у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Можливість перебудови та усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.

Для висновку про задоволення позову у цьому випадку визначальним та достатнім є той факт, що відповідач здійснив будівництво без документів, що дають право на це, і без належно затвердженого проекту та не виконав вимоги зобов`язального припису, яким вимагалось усунути виявлені порушення.

З матеріалів зазначеної справи вбачається, що відсутні дві з обов`язкових та визначальних обставин, які дають позивачу право на звернення до суду із позовом про знесення самочинного будівництва, а саме винесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та встановлення факту невиконання відповідачем вимог зобов`язального припису, яким вимагалось усунути виявлені порушення.

Оскільки відсутній як юридичний факт та як адресований відповідачам акт індивідуальної дії - припис зобов`язального характеру, невиконання якого надавало би позивачу підстави для звернення до суду, а відтак і підстави для прийняття судом рішення про зобов`язання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 привести у попередній стан тобто такий, що існував до початку реконструкції нежитлові приміщення підвалу та цокогольного приміщення за адресою АДРЕСА_1 .

Зазначений висновок узгоджується з правовою позиціє, висловленою Верховним Судом у постанові від 21 вересня 2022 року у справі № 540/1808/19.

В силу приписів пунктів 17, 21 Порядку № 553 у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, перевіряючий мав видати припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, який у разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання припису, мав надіслати йому рекомендованим листом з повідомленням.

Нескладення припису про усунення порушень за результатами проведеної перевірки, в ході якої було виявлено порушення дотримання суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, є свідченням недотримання Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

У п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень.

Окрім того, в судовому засіданні було встановлено, що станом на день розгляду справи власниками нежитлових приміщень підвалу по АДРЕСА_1 є ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , нежитлових приміщень цокольного поверху по АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_6

ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем у цій справі зазначено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

При цьому, співвласники нежитлових приміщень ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до справи не залучені у якості співвідповідачів.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини третьої статті 175 ЦПК України).

Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила його суб`єктивні права, свободи чи інтереси. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Згідно з ч. 1, 3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.

Відповідно до ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Аналіз положень ст. 51 ЦПК України дає підстави для висновку, що заміна первинного відповідача належним відповідачем належить до повноважень суду.

У разі пред`явлення позову не до всіх належних відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і щодо тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Зазначені правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18); від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18); від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18); від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18); від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18), від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19); а також у постанова Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі № 388/351/20 (провадження № 61-4876св22); від 11 січня 2023 року у справі № 645/6452/20 (провадження № 61-16787св21); від 07 грудня 2022 року у справі № 607/10025/20 (провадження № 61-16978 св 21); від 23 листопада 2022 року у справі № 233/1775/21 (провадження № 61-3819св22); від 18 листопада 2022 року у справі № 562/2210/17 (провадження № 61-6720св21); від 16 листопада 2022 року у справі № 761/2815/21 (провадження № 61-8406 св 22) та ін.

Разом з тим, позивач, подав заяву про зміну предмету позову 11.01.2018, при цьому не зазначив у якості відповідачів співвласників нежитлових приміщень ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , хоча відповідно до Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який надано позивачем, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є співвласниками нежитлових приміщень з 22.04.2016.

Відповідачем є та процесуальна особа, яка на думку позивача, своєю діяльністю (діями або бездіяльністю) порушила його права та до якої позивач направляє свої позовні вимоги (свій позов), звернувшись при цьому до органу суду.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, а також встановивши, що позовні вимоги пред`явлені не до всіх відповідачів, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 76, 81, 141, 158, 200, 259 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, ст. 376 ЦК України, ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволені позову Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова, в особі Харківської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про приведення об`єкту самочинної реконструкції у первісний стан - відмовити.

До визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до або через Харківський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05.04.2023.

Сторони:

Позивач - керівник Шевченківської окружної прокуратури, м. Харків, вул. тобольська, 55-а, м. Харків, в особі Харківської міської ради, ЄДРПОУ 04059243, м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003.

Відповідач - ОСОБА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_8 .

Відповідач - ОСОБА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , АДРЕСА_9 .

Суддя - І.В. Семіряд