Ухвала суду № 110020990, 05.04.2023, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

__________________________УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

"05" квітня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/4028/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А., розглянувши, в порядку ст.140 ГПК України заяву (вх. № 2-449/23) по справі № 916/4028/21

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „БУДЛІФТМОНТАЖ ГРУП" (04112, м. Київ, вул. Івана Франка, 90)

до відповідача: Приватного підприємства „МЕБЕЛЬНИЙ ДІМ АРКА (65072, м. Одеса, площа Бориса Дерев`янко, 2)

про стягнення 117 563,17грн.

та

за зустрічним позовом: Приватного підприємства „МЕБЕЛЬНИЙ ДІМ АРКА (65072, м. Одеса, площа Бориса Дерев`янко, 2)

до відповідача за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „БУДЛІФТМОНТАЖ ГРУП"

про стягнення 112 000 гривень.

В С Т А Н О В И В:

Предметом первісного позову є стягнення 117 563,17 гривень з підстав заборгованості за договором від 16.04.2021 року № 16.04/2021-1 на поставку, демонтажні, монтажні та пусконалагоджувальні роботи, укладеним між сторонами справи. Позов ґрунтується на тому, що Відповідач порушив п. 1.1.,2.4., 2.5, 2.7., 5.2. Договору, ст. ст. 526, 612 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 175, 188, 193, 222 Господарського кодексу України.

Предметом зустрічного позову є стягнення з позивача по справі штрафних санкцій по договору у розмірі 112 000 гривень. Зустрічний позов обґрунтовано простроченням строків виконання робіт по Договору.

03.04.2023 року Приватне підприємство „МЕБЕЛЬНИЙ ДІМ АРКА надало заяву (вх. № 2-449/23) про забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти. Заявник просить суд: вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю «Будліфтмонтаж Груп» (код ЄДРПОУ: 40216795) в розмірі 4 133 340 гривень, які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках товариства з обмеженою відповідальністю «Будліфтмонтаж Груп», інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.

04.04.2023 року суд отримав заяву Приватного підприємства „МЕБЕЛЬНИЙ ДІМ АРКА про збільшення розміру позовних вимог та про зміну предмету позову в якій Відповідач (Позивач за зустрічним позовом) просить стягнути з Позивача (Відповідача за зустрічним позовом) 2 085 500грн., 26 000 доларів США та розірвати, укладені з ТОВ „Будліфтмонтажгруп договори від 16.04.2021р. і від 13.05.2021р.

На час розгляду заяви про забезпечення позову, питання щодо прийняття вищевказаної заяви Приватного підприємства „МЕБЕЛЬНИЙ ДІМ АРКА про збільшення розміру позовних вимог та про зміну предмету позову - судом ще не розглянуто.

Приймаючи до уваги, що відповідно до ч.1 ст.140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, суд розглядає вказану заяву незалежно від наслідків розгляду заяви про зміну предмету позову.

Так, заява Приватного підприємства „МЕБЕЛЬНИЙ ДІМ АРКА (вх. № 2-449/23) про забезпечення позову обґрунтована тим, що існує досить висока ймовірність того факту, що ТОВ «Будліфтмонтаж Груп» може не дочекавшись рішення суду вчинити дії щодо припинення своєї господарської діяльності із закриттям поточних банківських рахунків, що може значно утруднити, або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду у майбутньому, у разі задоволення позову.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини вказав, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Отже, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Більш того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача та інших осіб з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення у випадку задоволення позову.

Передбачивши різні види забезпечення позову, закон не встановлює конкретно, який вид в яких судових справах застосовується. Це питання вирішується судом за заявою заявника (особи, яка бере участь у справі), враховуючи причини, у зв`язку з якими необхідно забезпечити позов, характер спірних правовідносин тощо.

Положеннями ст. 136 ГПК України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вирішуючи питання стосовно необхідності у забезпеченні позову, суд виходить з того, що адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві та іншим особам вчиняти певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Крім того, суд враховує, що тягар доказування законодавець покладає на сторону, яка повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Ст. 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В даному випадку саме заявник, стверджуючи, що: "існує досить висока ймовірність того факту, що ТОВ «Будліфтмонтаж Груп» може не дочекавшись рішення суду вчинити дії щодо припинення своєї господарської діяльності із закриттям поточних банківських рахунків…" - мав надати відповідні докази на підтвердження вказаних обставин. Таких доказів суду не надано. При цьому, саме по собі послання в заяві на високу ймовірність, що ТОВ «Будліфтмонтаж Груп» може не дочекавшись рішення суду вчинити дії щодо припинення своєї господарської діяльності із закриттям поточних банківських рахунків - не є підставою для забезпечення позову.

З огляду на викладене, в задоволені заяви Приватного підприємства „МЕБЕЛЬНИЙ ДІМ АРКА надав заяву (вх. № 2-449/23) про забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти - слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 136-140, 234 ГПК України , суд

У Х В А Л И В :

У задоволені заяви Приватного підприємства „МЕБЕЛЬНИЙ ДІМ АРКА надав заяву (вх. № 2-449/23) про забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти відмовити.

Ухвала набрала законної сили 05.04.2023р.

та може бути оскаржена в порядку ст.ст.253-259 ГПК України

Суддя О.А. Демешин