Рішення № 110020870, 31.03.2023, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2023 року Справа № 915/135/22

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16-А, ідентифікаційний код 30401456, адреса ел. пошти: ІНФОРМАЦІЯ_3)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАГРО ТРАСТ" (54002, м.Миколаїв, вул. Мала Морська, буд. 108/7, фактична адреса: 57212, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с. Калинівка, вул. Польова, 1/1, ідентифікаційний код 42484588)

до відповідача-2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса ел. пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про: стягнення 296188,34 грн.

в с т а н о в и в:

07.02.2022 Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 14/88 від 31.01.2022 (вх. №1818/22) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАГРО ТРАСТ" заборгованості за договором фінансового лізингу № 14-20-68 ств-фл/185 від 12.05.2020 в сумі 296188,34 грн., яка складається з 233451,87 грн. - основного боргу, 10622,87 грн. - пені, 4683,77 грн. - індексу інфляції, 15507,07 грн. - 25% річних, 31922,76 грн. - штрафу, а також сплаченого судового збору.

Позивач у поданій позовній заяві зазначає відповідачем-1: Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАГРО ТРАСТ" та відповідачем-2: ОСОБА_1 .

У відповідності з приписами ч. 6 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) 09.02.2022 та 11.10.2022 судом надіслано запити до Департаменту надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради та Управління Державної міграційної служби у Миколаївській області щодо надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інших персональних даних, що містяться в реєстрі територіальної громади/Єдиному демографічному реєстрі відносно відповідача-2 - ОСОБА_1 .

24.02.2022 розпочалася військова агресія Російської Федерації проти України.

Відповідно до положень частини 7 статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи, зокрема, неможливість Господарським судом Миколаївської області здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Голова Верховного Суду розпорядженням від 22.03.2022 №12/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ на Господарський суд Одеської області.

25.07.2022 відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 25.07.2022 № 41 було відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.

Після відновлення територіальної підсудності судових справ Господарського суду Миколаївської області суддя Адаховська В.С. перебувала у відпустці.

За повідомленням Департаменту надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради № 19.03.03-11/1311/22 від 25.10.2022 (вх. № 4723/22 від 25.10.2022), за відомостями Реєстру територіальної громади міста Миколаєва станом на 23.02.2022, місце проживання відповідача-2 - ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 31.10.2022 вказану позовну заяву залишено без руху. Встановлено заявнику строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

17.11.2022, на виконання вимог ухвали суду від 31.10.2022, на адресу Господарського суду Миколаївської області від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви № 14/529 від 08.11.2022 (вх. № 5528/22), до якої позивач додав заяву про збільшення позовних вимог № 14/524 від 04.11.2022 (вх. № 5522/22), з урахуванням якої позивач просить:

- прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі;

- здійснити розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження;

- стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАГРО ТРАСТ" (ідентифікаційний код 42484588) та ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) заборгованість в сумі 296188,34 грн., яка складається з 233451,87 грн. - основного боргу, 10622,87 грн. - пені, 4683,77 грн. - індексу інфляції, 15507,07 грн. - 25% річних, 31922,76 грн. - штрафу;

- судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідачів.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.11.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та за вказаними вимогами відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

Відповідачі правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористалися.

Так, ухвалою суду від 22.11.2022 відповідачам було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву, оформленого у відповідності до вимог ст. 165 ГПК України, з доданням до нього: доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Від відповідачів у вказаний строк відзивів на позовну заяву не надходило.

Так, поштове відправлення з ухвалою суду від 22.11.2022 про відкриття провадження у справі, направлене на адреси відповідача-1 (адресу місцезнаходження юридичної особи та фактичну адресу, зазначену відповідачем-1 у договорі фінансового лізингу № 14-20-68 ств-фл/185 від 12.05.2020), повернено до суду відділенням поштового зв`язку з відмітками від 30.12.2022 "за закінченням терміну зберігання" та від 29.12.2022 "адресат відсутній за вказаною адресою", а поштове відправлення з ухвалою суду від 22.11.2022 про відкриття провадження у справі, направлене на адресу відповідача-2, повернено до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою від 30.12.2022 "за закінченням терміну зберігання".

Проте суд вважає, що відповідачів належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі, так як ухвалу від 22.11.2022 направлено на адресу реєстрації відповідача-1 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та відповідача-2 на його зареєстроване місце проживання.

У відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з`явилися у засідання. Зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву, з урахуванням вихідних днів, для відповідачів тривав до 16.01.2023 включно.

Разом із тим, протягом встановленого процесуального строку відповідачі відзиви на позовну заяву не надали.

Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.

Враховуючи викладене, та що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 5 ст. 252 ГПК України.

За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Розгляд справи здійснено поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

12.05.2020 між Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", як лізингодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАГРО ТРАСТ", як лізингоодержувачем, був укладений Договір фінансового лізингу № 14-20-68ств-фл/185 (далі - Договір фінансового лізингу), відповідно до предмета якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, лізингодавець зобов`язується набути у власність у постачальника предмет лізингу відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати його (предмет лізингу) за плату (лізингові платежі) у користування лізингоодержувачу на визначений у цьому Договорі строк не менше одного року (п. 1.1).

За умовами наведеного Договору фінансового лізингу:

- лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов цього договору (п. 3.4.3);

- з моменту підписання акту лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, що включають: відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмета лізингу (п. 4.2.1); комісію за організацію лізингової операції в розмірі 2 (двох) відсотків (без ПДВ) від вартості предмету лізингу відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість, яка сплачується одночасно із сплатою першого, другого та третього лізингового платежу в частині відшкодування вартості предмета лізингу та комісії за супроводження договору згідно з графіком сплати лізингових платежів, що є додатком до цього договору (п. 4.2.2); комісію за супроводження договору в розмірі 16 (шістнадцяти) відсотків річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими лізинговими платежами вартості предмета лізингу, відповідно до законодавства України; щодо оподаткування податком на додану вартість. Комісія за супроводження договору є складовою частиною лізингового платежу, не відноситься до послуг та не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість. Якщо з дня отримання повідомлення про готовність передати предмет лізингу, надісланого лізингодавцем відповідно до п. 3.4.1. договору, лізингоодержувач відмовляється від його отримання, лізингоодержувач зобов`язаний сплачувати лізингові платежі, визначені у п. 4.2. договору, починаючи з 6-го календарного дня отримання від лізингодавця повідомлення про готовність передати предмет лізингу та сплачуються щомісячно (п. 4.2.3);

- лізингові платежі у частині відшкодування вартості предмета лізингу сплачуються лізингоодержувачем на користь лізингодавця один раз на 3(три) місяці. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акта. Перший лізинговий платіж у частині відшкодування вартості сплачується через 3 місяці з дати підписання акта, всі наступні лізингові платежі - через три місяці. Лізингові платежі у частині комісії за супроводження договору сплачуються лізингоодержувачем на користь лізингодавця щомісячно. Термін сплати кожного лізингового платежу у частині комісії за супроводження договору встановлюється числом дати підписання акта. Перший лізинговий платіж сплачується через 1 місяць з дати підписання акта, всі наступні лізингові платежі - щомісячно (п. 4.3);

- розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються графіком сплати лізингових платежів, що є додатком до цього договору (п. 4.4);

- зобов`язання лізингоодержувача за цим договором забезпечуються шляхом укладання договору/договорів застави та/або іпотеки, та/або банківської гарантії, та/або шляхом забезпечення укладання між лізингодавцем та третьою особою договору поруки, та/або іншим незабороненим законодавством України шляхом або додаткового збільшення попереднього лізингового платежу в частині відшкодування вартості техніки (п. 7.1);

- сторони цим договором домовилися і встановили, що за будь-яке порушення умов договору (у тому числі строків розрахунків та сум платежів), що не передбачене п. 8.4 цього договору, лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь лізингодавця штраф у розмірі 0,1% від невідшкодованої вартості предмета лізингу. У разі порушення умов договору вдруге лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь лізингодавця штраф у розмірі 3% від невідшкодованої вартості предмета лізингу. У разі порушення умов Договору втретє лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь лізингодавця штраф у розмірі 5% від невідшкодованої вартості предмета лізингу. За кожне наступне порушення умов договору лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь лізингодавця штраф у розмірі 10% від невідшкодованої вартості предмета лізингу. Для розрахунку штрафу, визначеного цим пунктом, сума невідшкодованої вартості предмета лізингу становить різницю між первинною вартістю предмета лізингу та сумою попереднього лізингового платежу в частині відшкодування вартості предмета лізингу (п. 8.1);

- сторони цим договором домовилися і встановили, що за кожен день прострочення сплати лізингових платежів (встановлюється графіком) нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, та відсотки (проценти) у розмірі 25% (двадцять п`ять) річних. Сплата лізингоодержувачем на користь лізингодавця пені та процентів за договором, не звільняє лізингоодержувача від сплати штрафу, встановленого п. 8.1 цього договору (п. 8.3);

- цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, і діє до закінчення строку лізингу, зазначеного в додатку до цього договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", та виконання сторонами всіх зобов`язань за цим договором, якщо інше не визначено цим Договором (п. 9.1);

- лізингодавець має право повністю або частково відмовитись від договору (достроково припинити дію договору) з наступних підстав: за несплату (повністю чи частково) лізингоодержувачем протягом 30 календарних днів лізингового платежу; встановлення порушення лізингоодержувачем правил користування чи зберігання предмета лізингу, що може завдати шкоди предмету лізингу чи призведе до зниження його вартості; за неукладення лізингоодержувачем відповідних правочинів або невиконання інших зобов`язань, передбачених договором (в тому числі невиконання лізингоодержувачем у встановлений і цим Договором строк умов договору щодо забезпечення своїх зобов`язань або нездійснення попередньої оплати у встановлений строк, нездійснення страхування предмету лізингу та страхових ризиків, пов`язаних з експлуатацією предмета лізингу) (п. 9.3);

- у випадках дострокового припинення дії договору (відмови від договору) відповідно до п. 9.3 дія цього договору вважається достроково припиненою за угодою сторін з 10 (десятого) дня дати відправлення цінного листа з повідомленням про відмову від договору (про дострокове припинення дії договору) на адресу лізингоодержувача, зазначену у договорі, з урахуванням п. 10.2 договору. При цьому, на дату дострокового припинення дії договору лізингоодержувач зобов`язаний сплатити лізингодавцю усі лізингові платежі, визначені договором (в тому, числі в частині відшкодування вартості техніки) (п. 9.4);

- у випадках дострокового припинення дії цього договору (відмови від договору) лізингові платежі підлягають сплаті у повному обсязі в розмірі, що визначений графіком сплати лізингових платежів, а строк сплати цих платежів вважається таким, що настав, у момент припинення цього договору (п. 9.5);

- в інших випадках дострокове розірвання, припинення дії цього договору допускається за взаємною згодою сторін (п. 9.6);

- протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту дострокового припинення цього договору (відмови від договору) та/або з моменту закінчення терміну для сплати викупного платежу лізингоодержувач зобов`язаний повернути лізингодавцю предмет лізингу до визначеного лізингодавцем місця разом з технічною документацією одержаною від постачальника згідно акту в технічно справному та комплектному стані та сплатити лізингові платежів, в тому числі частині відшкодування вартості техніки) до моменту дострокового припинення строку дії цього договору, а також неустойку в розмірі подвійного лізингового платежу (з розрахунку останнього діючого лізингового платежу) до дати фактичного повернення предмета лізингу. У разі невідповідності нормальному ступеню спрацювання предмету лізингу або його некомплектності, лізингодавець проводить експертну оцінку предмета лізингу за рахунок лізингоодержувача. Якщо вартість предмета лізингу, визначена експертним шляхом, менша ніж залишкова вартість, розрахована за графіком, різницю між залишковою вартістю предмета лізингу та вартістю предмета лізингу за експертною оцінкою відшкодовує лізингоодержувач, який користувався предметом лізингу (п. 9.7);

- дострокове повернення предмета лізингу лізингоодержувачем допускається виключно на вимогу або за згодою лізингодавця (п. 9.10).

Також, 21.05.2020 між ОСОБА_1 , як поручителем, та Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", кредитором, був укладений Договір поруки № 193 (далі - Договір поруки), відповідно до предмета якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель поручається перед кредитором у повному обсязі, солідарно, за виконання ТОВ "УКРАГРО ТРАСТ" (код ЄДРПОУ 42484588) (далі - боржник) зобов`язань, що виникають із договору фінансового лізингу від 12.05.2020 № 14-20-68ств-фл/185 з урахуванням додаткових договорів та додатків до нього (далі - основний договір), укладеним між кредитором (в основному договорі - лізингодавець) та боржником (в основному договорі - лізингоодержувач), в тому числі, але не виключно, зобов`язань щодо строків/термінів та розмірів сплати лізингових платежів, сплати визначеної неустойки, індексу інфляції, відсотків річних, збитків та будь-яких інших умов відповідно до умов основного договору (п. 1.1).

За умовами наведеного Договору поруки:

- передбачений п. 1.1 договору обов`язок поручителя перед кредитором не обмежується певною сумою та встановлюється в повному обсязі, визначеному в основному договорі (п. 2.1);

- у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником своїх зобов`язань за основним договором, кредитор вправі звернутися з вимогою про усунення таких порушень та виконання зобов`язань за основним договором як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором (п. 3.1);

- у випадку порушення боржником зобов`язань, що випливають із основного договору, в тому числі, але не виключно, зобов`язань щодо строків/термінів та розмірів сплати лізингових платежів, сплати основного боргу, неустойки, індексу інфляції, відсотків, збитків та будь-яких інших умов відповідно до умов основного договору, у поручителя виникають всі обов`язки боржника і поручитель відповідає солідарно з боржником перед кредитором своїм майном, майновими правами та грошовими коштами, на які може бути накладено стягнення згідно з чинним законодавством України (п. 3.4);

- порушенням основного договору є невиконання або неналежне виконання зобов`язань боржника за основним договором (п. 4.1);

- за порушення поручителем зобов`язань за цим договором, що випливають із основного договору, після одержання вимоги кредитора, вказаної в п. 3.1-3.3 Договору, поручитель сплачує на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу (невиконаного зобов`язання основного договору) за кожен день такого прострочення (п. 4.2);

- сторона не несе відповідальності за порушення договору, якщо воно сталося не її вини (п. 4.3);

- сторона вважається невинуватою і не несе відповідальності за порушення договору, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання договору (п. 4.4);

- усі спори, пов`язані з виконанням договору, вирішуються сторонами шляхом переговорів. Якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в суді відповідної юрисдикції за місцезнаходженням кредитора (п. 4.5);

- цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами (повноважними представниками сторін) та діє до моменту припинення поруки відповідно до п. 5.1 договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення та виконання зобов`язань за основним договором (п. 5.2).

Оформлений між сторонами акт № 1 приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 13.05.2020 свідчить про те, що відповідно до умов договору фінансового лізингу № 14-20-68ств-фл/185 позивач передав, а відповідач-1 прийняв у платне користування предмет лізингу (одна одиниця) косарку-плющилку ротаційну трисекційну начіпну КПР-9-04 в комплекті з ЗІП зав. № 02331/0381, та зобов`язання по сплаті вартості переданої техніки в сумі 1330115,00 грн на умовах цього договору.

Відповідач-1 свої зобов`язання, щодо сплати лізингових платежів вчасно не виконав, в зв`язку з чим позивач звернувся з позовною заявою до Господарського суду Миколаївської області про стягнення солідарно з відповідачів 364439,22 грн; розірвання договору фінансового лізингу від 12.05.2020 № 14-20-68 ств-фл/185 та вилучення і передачу позивачу Косарку-плющилку ротаційну трисекційну начіпну КПР-9-04 в комплекті з ЗІП зав. №02331/0381, залишковою вартістю 709394,68 грн.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2021 у справі №915/1006/21 позовні вимоги задоволено; вирішено стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАГРО ТРАСТ" та ОСОБА_1 на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" заборгованість в сумі 364439,22 грн, з яких: 320376,50 грн - сума основного боргу, 13288,68 грн - сума пені, 5209,63 грн - сума інфляції, 24500,32 грн - 25% річних, 1064,09 грн - штраф; розірвати Договір фінансового лізингу від 12.05.2020 № 14-20-68 ств-фл/185, укладений між Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАГРО ТРАСТ"; вилучити у Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАГРО ТРАСТ" косарку-плющилку ротаційну трисекційну начіпну КПР-9-04 в комплекті з ЗІП зав. № 02331/0381, залишковою вартістю 709394,68 грн та передати Державному публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАГРО ТРАСТ" на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" 15644,22 грн судового збору; стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" 2733,29 грн судового збору.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2021 у справі № 915/1006/21 не оскаржувалось та набрало законної сили 18.01.2022.

Обставини встановлені рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2021 у справі № 915/1006/21 не підлягають доказуванню при розгляд цієї справи.

Згідно з ч. 5 ст. 188 ГК України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно з ч. 3 ст. 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Згідно наданої позивачем роздруківки скриншота витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна станом на 25.01.2022 зареєстровано обтяження за боржником Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАГРО ТРАСТ", обтяжувач: Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг".

Позивач у позові посилається на те, що за період з 13.07.2021 по 05.01.2022 (до моменту розірвання договору) відповідач повинен був сплатити позивачу 233451,87 грн лізингових платежів.

Як свідчить рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2021 у справі № 915/1006/21 між тими ж сторонами, заборгованість по лізинговим платежам за період з 13.11.2020 до 13.06.2021 (щодо 6-13 платежів) була предметом розгляду справи №915/1006/21.

Таким чином, поза межами справи № 915/1006/21 є правовідносини щодо заборгованості по лізинговим платежам за період з 13.07.2021 по 05.01.2022.

Отже, правовідносини за цей період підлягають дослідженню у межах справи №915/135/22.

Відповідач свої зобов`язання по внесенню лізингових платежів у повному обсязі не виконав.

За період з 13.07.2021 по 05.01.2022 (щодо 14-20 платежів) заборгованість з лізингових платежів становить 233451,87 грн.

28.01.2022 позивач направив відповідачам вимоги № 14/79, № 14/80 про заборгованість, у тому числі лізингових платежів станом на 24.01.2022, з урахуванням річних і індексу інфляції та штрафних санкцій, що підтверджується копіями поштових накладних, квитанцій, фіскальних чеків та описів вкладення у цінний лист від 28.01.2022.

Позивач у позові зазначає, що відповідач-1 акт повернення передачі сільськогосподарської техніки не підписав, лізингові платежі не сплатив, орендовану техніку позивачу не повернув. Доказів у спростування наведеного відповідачі суду не надали.

Наявність заборгованості лізингоодержувача стала підставою для звернення позивача до суду для захисту свого порушеного права.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту повного та своєчасного виконання грошових зобов`язань за договором фінансового лізингу закон покладає на лізингоодержувача.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі регулюються положеннями чинного законодавства України про фінансовий лізинг.

Так, відповідно до ст. 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Об`єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Згідно з ч. 1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг) на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом (ч. 2 ст. 806 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Пункт 7 статті 17 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлює, що лізингодавець має право стягнути з лізингоодержувача заборгованість із сплати лізингових платежів на дату розірвання договору, а також збитки, неустойку (штраф, пеню), інші витрати, у тому числі понесені лізингодавцем у зв`язку із вчиненням виконавчого напису нотаріусом.

У випадках дострокового припинення дії цього Договору (відмови від договору) лізингові платежі підлягають сплаті у повному обсязі в розмірі, що визначений Графіком сплати лізингових платежів, а строк сплати цих платежів вважається таким, що настав у момент припинення цього Договору (пункт 9.5 Договору фінансового лізингу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, щодо стягнення заборгованості за лізинговими платежами до дати розірвання Договору.

Як уже було вище наведено, на виконання умов Договору фінансового лізингу лізингодавець (позивач) передав, а лізингоодержувач (відповідач-1) прийняв у лізинг майно: косарку-плющилку ротаційну трисекційну начіпну КПР-9-04 в комплекті з ЗІП зав. №02331/0381, що підтверджується актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки № 1 від 13.05.2020.

До дати розірвання Договору залишились несплачені відповідачем чергові лізингові платежі: № 14 в сумі 9458,60 грн, що наступив 13.07.2021, № 15 в сумі 98132,93 грн, що наступив 13.08.2021, № 16 в сумі 8276,27 грн, що наступив 13.09.2021, № 17 в сумі 8276,27 грн, що наступив 13.10.2021, № 18 в сумі 96950,60 грн, що наступив 13.11.2021, № 19 в сумі 7093,95 грн, що наступив 13.12.2021, № 20 в сумі 5263,25 грн, що наступив 05.01.2022 (через кожен місяць з дати підписання Акта приймання-передачі).

Суд зазначає, що відповідачем-1 за час розгляду справи не надано доказів відсутності боргу або контррозрахунку заявленої до стягнення суми, отже відповідач-1 не спростував вимоги позивача, не надав суду належні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов`язаннями.

Отже, за висновками суду в спірних правовідносинах лізингоодержувачем дійсно порушено умови Договору фінансового лізингу в частині повноти та своєчасності здійснення передбачених договором платежів, в зв`язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Так, позивачем доведено, а відповідачем-1 не спростовано, що станом на момент звернення позивача до суду з позовною заявою, лізингоодержувач не здійснив у повному обсязі оплату лізингових платежів, передбачених Договором фінансового лізингу, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Судом перевірено розрахунок сум основного боргу зі сплати лізингових платежів та встановлено, що позивачем суму заборгованості в розмірі 233451,87 грн зазначено правильно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.

Крім того, суд зауважує, що за змістом ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

З урахуванням наведеного суд відмічає, що у Договорі поруки сторони погодили, що поручитель (відповідач-2) поручився перед кредитором (позивач) у повному обсязі, солідарно, за виконання ТОВ "УКРАГРО ТРАСТ" (відповідач-1) зобов`язань, що виникають із договору фінансового лізингу від 12.05.2020 № 14-20-68ств-фл/185 з урахуванням додаткових договорів та додатків до нього, укладеним між лізингодавцем та лізингоодержувачем, в тому числі, але не виключно, зобов`язань щодо строків/термінів та розмірів сплати лізингових платежів, сплати визначеної неустойки, індексу інфляції, відсотків річних, збитків та будь-яких інших умов відповідно до умов основного договору.

За такого, суд дійшов висновку, що у відповідачів виник солідарний обов`язок щодо погашення перед лізингодавцем/кредитором (позивач) відповідної заборгованості.

Також, у зв`язку з простроченням лізингоодержувачем грошового зобов`язання за Договором фінансового лізингу, позивач нарахував та просить суд солідарно стягнути з відповідачів:

- пеню на загальну суму 10622,87 грн за сукупний період з 14.07.2021 по 05.01.2022 (до дати розірвання договору);

- штраф на суму 31922,76 грн;

- інфляційні втрати на загальну суму 4683,77 грн за серпень - грудень 2021 року;

- 25% річних на загальну суму 15507,07 грн за сукупний період з 14.07.2021 по 05.01.2022.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення сум пені та штрафу, суд зазначає таке.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до п. 8.1. Договору фінансового лізингу, за будь-яке порушення умов договору (у тому числі строків розрахунків та сум платежів), що не передбачене п. 8.4. договору, лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь лізингодавця штраф у розмірі 0,1% від невідшкодованої вартості предмета лізингу. У разі порушення умов договору вдруге лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь лізингодавця штраф у розмірі 3% від невідшкодованої вартості предмета лізингу. У разі порушення умов договору втретє лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь лізингодавця штраф у розмірі 5% від невідшкодованої вартості предмета лізингу. За кожне наступне порушення умов договору лізингоодержувач пбов`язаний сплатити на користь лізингодавця штраф у розмірі 10% від невідшкодованої вартості предмета лізингу. Для розрахунку штрафу, визначеного цим пунктом, сума невідшкодованої вартості предмета лізингу становить різницю між первинною вартістю предмета лізингу та сумою попереднього лізингового платежу в частині відшкодування вартості предмета лізингу.

У п. 8.3 наведеного Договору фінансового лізингу сторони домовилися і встановили, що за кожен день прострочення сплати лізингових платежів (встановлюється графіком) нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, та відсотки (проценти) у розмірі 25% (двадцять п`ять) річних. Сплата лізингоодержувачем на користь лізингодавця пені та процентів за договором, не звільняє лізингоодержувача від сплати штрафу, встановленого п. 8.1 цього договору.

Таким чином, на підставі ст. 549 ЦК України, ст. 230 ГК України та відповідних положень договору, позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідачів пеню та штраф.

Суд перевірив розрахунок пені та штрафу наданий позивачем, та дійшов висновку про те, що відповідне нарахування заявником проведено вірно.

Отже, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Щодо заявлених до стягнення сум 25% річних та інфляційних витрат суд зазначає таке.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п. 8.3 Договору фінансового лізингу сторони погодили, що розмір процентів річних за кожен день прострочення сплати лізингових платежів складає 25%.

Суд відмічає, що інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 ЦК України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідачів інфляційні втрати та 25% річних.

За перевіркою суду, позивач нарахування інфляційних втрат та процентів річних виконав правильно, а отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, судовий збір у сумі 4442,83 грн. підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача у відповідності до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАГРО ТРАСТ" (54002, м.Миколаїв, вул. Мала Морська, буд. 108/7, ідентифікаційний код 42484588) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 16-А; ідентифікаційний код 30401456) заборгованість в сумі 296188,34грн, з яких: 233451,87 грн - сума основного боргу, 10622,87 грн - сума пені, 4683,77 грн - інфляційних втрат, 15507,07 грн - 25% річних, 31922,76 грн - штрафу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАГРО ТРАСТ" (54002, м.Миколаїв, вул. Мала Морська, буд. 108/7, ідентифікаційний код 42484588) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 16-А; ідентифікаційний код 30401456) 2221,42 грн судового збору.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 16-А; ідентифікаційний код 30401456) 2221,42 грн судового збору.

5. Накази видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.С. Адаховська