Ухвала суду № 110020776, 05.04.2023, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/5039/23

Провадження № 1-кс/204/1293/23

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 березня 2023 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

слідчого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

за участю захисника ОСОБА_4

за участю підозрюваного ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

-24листопада 2021Красноармійським міськрайоннимсудом Донецькоїобласті зач.3ст.185КК Українидо 3років позбавленняволі,на підставіст.ст.75,76КК Українизвільнено зіспитовим строкомна 2роки,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

5 квітня 2023 року до суду надійшло клопотання слідчого СВ ВП № 6 ДРУП ГУНП в Дніпропетровська області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Західної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .

В обґрунтування клопотання зазначає, що ОСОБА_5 , будучи особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 185 КК України, 31.01.2023 року близько о 06 години 00 хвилини, більш точний час у ході досудового розслідування встановити не вдалося можливим, з метою викрадення чужого майна, повторно, в умовах воєнного стану, запровадженого з 05.30 год. 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», строк дії якого в послідуючому продовжений, переліз через паркан, тим самим проник на територію домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 . Перебуваючи на території домоволодіння ОСОБА_5 , побачив на вікні горища будинку, який розташований на території домоволодіння, камеру відео спостереження марки «Imou» моделі «IPC-F42P» S/N: 7L03CF1PAZDD9F4, що належить потерпілому ОСОБА_7 , яку ОСОБА_5 визначив як об`єкт свого злочинного посягання. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 , знаходячись у вказаний час та вказаному місці, діючи умисно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, в умовах воєнного стану, повторно, впевнившись, що ані потерпілий, ані інші особи за його злочинними діями не спостерігають і вони є таємними для оточуючих, шляхом ривку руками за дріт, зірвав камеру відео спостереження марки «Imou» моделі «IPC-F42P» S/N: 7L03CF1PAZDD9F4, яка знаходилася на вікні горища вказаного будинку. Після чого, ОСОБА_5 , тримаючи при собі вищевказане майно та отримавши реальну змогу розпоряджатися ним, покинув територію домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , спричинивши майнову шкоду потерпілому ОСОБА_7 на суму 2912,64 (дві тисячі дев`ятсот дванадцять гривень 64 коп). З урахуванням викладеного, ОСОБА_5 , підозрюється у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), повторно, поєднаному з проникненням у сховище, в умовах воєнного стану, тобто у злочині, передбаченому ч. 4 ст. 185 КК України. У вчиненні вказаного кримінального правопорушення підозрюється: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Дніпропетровська, громадянин України, має середньотехнічну освіту, не працюючий, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не маючий, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимому: 24.11.2021 Красноармійським міськрайонним судом Донецької області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено з іспитовим строком на 2 роки. Вина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 4. ст. 185 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ; протоколом пред`явлення особи для впізнання свідку ОСОБА_9 від 11.02.2023; протоколом огляду місця події від 07.03.2023 року, за адресою: м. Дніпро, вул. Олексія Тищика буд. 65; протокол огляд предмету ( коробки з під відеокамери )від 07.03.2023 року; висновком судово-трасологічної експертизи; іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності. 21.03.2023 у зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_5 , в порядку ст.ст. 276-278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023041680000114 від 04.02.2023 року виникла необхідність у застосуванні до підозрюваного ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки існують ризики того, що він може вчинити дії передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, виходячи з наступного. Так вважати, що ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду дають змогу наступні факти: Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, санкція якого передбачає виключне покарання у вигляді позбавлення волі строком від п`яти до восьми років. Таким чином, є достатні підстави вважати, що, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, підозрюваний ОСОБА_5 , усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, а тому з метою уникнення відповідальності, може переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду. Слід зазначити, що ОСОБА_5 постійного місця проживання та офіційного місця роботи не має, міцних соціальних зв`язків не має, тобто відсутні соціальні важелі впливу, що зможуть утримати підозрюваного за місцем мешкання, що вказує на можливість переховування останнього від органу досудового розслідування та суду. Вважати, що ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні дають наступні факти: Так, ОСОБА_5 , усвідомлюючи міру покарання за вчинення даного злочину, знаючи дані свідка по кримінальному провадженню, може здійснювати тиск, погрожувати або ж іншим чином впливати на свідка, щодо зміни ним показань. Вважати, що ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення дають змогу наступні факти. Так, ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий за злочини, судимість за які не знята та не погашена. Крім цього, в провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська на розгляді перебуває обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 ( кримінальне провадження № 12022041680000671за 4ст.185КК України).Втім,не дивлячисьна вищезазначене, ОСОБА_5 ,на шляхвиправлення нестав таповторно вчинивзлочин противласності,що свідчитьпро те,що підозрюванийсхильний довчинення кримінальнихправопорушень.Слід такожзауважити,що підозрюванийне маєофіційних джерелдоходів,а злочин,в якомувін підозрюється,вчинявся нимз корисливихмотивів,тобто вчиненийзлочин єспособом забезпеченняпідозрюваним свогопобуту тажиттєвих потреб.З урахуваннямвикладеного,є підставивважає,що меншсуворі запобіжнізаходи нездатні забезпечитизапобігання вищевказанимризикам,оскільки:запобіжний західу виглядіособистого зобов`язанняне відповідаєтяжкості інкримінованогокримінального правопорушення;застосування запобіжногозаходу увигляді особистоїпоруки єнедоцільним зурахуванням того,що підозрюванийне працевлаштований,не залученийдо будь-якоїіншої суспільно-корисноїсправи вколективі,члени якогозаслуговували бна довіру;застосування заставияк запобіжногозаходу надумку органудосудового розслідуванняє недоцільним,оскільки підозрюванийне працює,не навчається,тобто заробітнуплату,стипендію,соціальні виплатиабо виплатиза цивільно-правовимидоговорами неотримує;запобіжний західу вигляддомашнього арештуне здатнийзабезпечити вчиненнязлочинів,оскільки ОСОБА_5 ,будучи ранішесудимий тавідносно якогона розглядісуду перебуваєобвинувальний акт,на шляхвиправлення нестав іповторно вчинивумисний злочин.На підставівикладеного,вважаю,що зурахуванням реальноїнаявності вказанихризиків,з метоюзабезпечення виконанняпідозрюваним покладенихна ньогопроцесуальних обов`язків,можливо лишепри застосуваннідо ньогозапобіжного заходуу виглядітримання підвартою.Тому, слідчий звертається до суду з даним клопотанням.

У судовому засіданні прокурор підтримала дане клопотання та просила його задовольнити.

Підозрюваний у судовому засіданні заперечував проти застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив обрати йому домашній арешт, оскільки він має перелом ноги та не збирається переховуватись.

Захисник підозрюваного у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання, просила застосувати до підозрюваного домашній арешт, оскільки він за станом здоров`я не зможе перебувати в СІЗО.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані матеріали, якими слідчий, прокурор обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує положення ст. 178 КПК України, зокрема вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, репутацію підозрюваного, його вік, стан здоров`я, наявність постійного місця проживання, роботи.

У ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст. ст. 183, 184 КПК України.

Відповідно до приписів ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.

Так, слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні зазначено, що існують ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_5 з метою уникнення відповідальності за скоєне може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, а також вчинити нове кримінальне правопорушення.

Проте, у судовому засіданні було встановлено наявність двох ризиків, що підозрюваний ОСОБА_5 дійсно з метою уникнення відповідальності за скоєне може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а також враховуючи наявність судимості за раніше вчинений аналогічний злочин, може вчинити нове кримінальне правопорушення.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України,зазначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Виключною (єдиною)метою застосуваннязапобіжних заходіву кримінальномупровадженні єзабезпечення виконанняпідозрюваним,обвинуваченим покладенихна ньогопроцесуальних обов`язків.Застосування такихзаходів завждипов`язаноіз необхідністюзапобігання ризикам,передбаченим ст.177КПК.Слідчий суддя,суд маєзважати,що слідчий,прокурор немають праваініціювати застосуваннязапобіжного заходуза відсутностідля цьогопідстав,передбачених ст.177КПК.Тому,в разірозгляду відповідногоклопотання,не підкріпленоговизначеними уКПК метоюта підставами,останнє маєбути відхилено.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мамедов проти Росії» від 01 червня 2006 року, зазначено, що «суди, перевіряючи законність та обґрунтованість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявник переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

Відповідно до конвенції та практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії» та «Ігнатов проти України», обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув`язнення.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, враховую вимоги п. 3, 4, 5Конвенції про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Оцінюючи вищевказані обставини, суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Однак, в обґрунтування того, що застосування до підозрюваного більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, підтвердженим у судовому засіданні, прокурором не наведено переконливих мотивів та не надано суду жодних належних доказів.

Відповідно до ст. 181 КК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт застосовується до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , вагомість наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, враховуючи його вік, стан здоров`я, наявність постійного місця проживання та реєстрації, а також враховуючи, що існують ризики, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, а також вчинити нове кримінальне правопорушення, та враховуючи недоведеність прокурором, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти вказаним вище ризикам, слідчий суддя дійшов до висновку про необхідність застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, що буде достатнім для запобігання ризику, передбаченому п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, встановленому у судовому засіданні.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 182-186, 193-197, 205 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України залишити без задоволення.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю, в межах строку досудового розслідування, тобто до 21 травня 2023 року.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов`язки:

-цілодобово не залишати без дозволу слідчого, прокурора або суду місце постійного проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , за винятком випадків переміщення до найближчого укриття на час дії сигналу «Повітряна тривога», надання невідкладної медичної допомоги підозрюваному та подальшого невідкладного повернення до житла;

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Контроль за виконанням ухвали покласти на працівників ГУНП в Дніпропетровській області за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_5 .

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту оголошення.

Суддя ОСОБА_1