Ухвала суду № 110020716, 04.04.2023, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

04.04.2023 Справа № 914/1083/23

Господарський суд Львівської області у складі

Судді Фартушка Т.Б., розглянувши матеріали заяви: Фізичної особи-підприємця Жаровської Ольги Любомирівни від 31.03.2023р. б/н (вх.№1166 від 04.04.2023р.)

про: скасування судового наказу від 15.07.2023р. у справі №914/3130/21

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Позика, 01133, м.Київ, вул.Генерала Алмазова, буд.13, офіс 524 (ідентифікаційний код 41084239)

до боржника: Фізичної особи-підприємця Жаровської Ольги Любомирівни, АДРЕСА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1 )

про: видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Жаровської Ольги Любомирівни, АДРЕСА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) згідно договору №133129-КС-001 про надання кредиту від 08.04.2021 року 67914,65грн неповернутого кредиту, 64861,60грн процентів за користування кредитом.

Представники Учасників справи не викликались.

ВСТАНОВИВ:

20.10.2021р. до Господарського суду Львівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Позика від 18.10.2021р. вих. 669 (вх. №3413) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Жаровської Ольги Любомирівни, АДРЕСА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) згідно договору №133129-КС-001 про надання кредиту від 08.04.2021 року 67914,65грн неповернутого кредиту, 64861,60грн процентів за користування кредитом.

25.10.2021р. Господарським судом Львівської області видано судовий наказ №914/3130/21 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Жаровської Ольги Любомирівни, АДРЕСА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», 01133, м.Київ, вул.Генерала Алмазова, буд. 13, офіс 524 (ідентифікаційний код 41084239) згідно договору №133129-КС-001 про надання кредиту від 08.04.2021 року 67914,65грн неповернутого кредиту, 64 861,60грн процентів за користування кредитом; стягнення з Фізичної особи-підприємця Жаровської Ольги Любомирівни, АДРЕСА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», 01133, м.Львів, вул.Генерала Алмазова, буд.13, офіс 524 (ідентифікаційний код 41084239) судовий збір у розмірі 227грн.

У резолютивній частині вказаного судового наказу також зазначено, що відповідно до ч.1 та 2 ст.157 ГПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до нього документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Заява про скасування судового наказу подається в суд у письмовій формі.

Судовий наказ Господарського суду Львівської області від 25.10.2021р. у справі №914/3130/21 26.10.2021р. із заявою стягувана про його видачу надіслано судом на адресу Боржника: 79016, Львівська область, м.Львів, вул.Перова, буд.9, кв.1, що підтверджується відповідним Списком розсилки поштової кореспонденції від 26.10.2021р., проте, повернуто відділенням поштового зв`язку із довідкою ф.20 «адресат відсутній за вказаною адресою».

01.12.2021р. поштовий конверт за ідентифікатором 7901414201094 повернувся на адресу Господарського суду Львівської області та був зареєстрований в системі електронного документообігу суду (КП «ДСС») за вх. №28797/21.

Разом з тим, як вбачається із наявної в матеріалах справи №914/3130/21 роздруківки безкоштовного запиту з ЄДРЮОФОП та ГФ, розміщеного на веб-порталі Міністерства юстиції України (https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search) та заяви від 31.03.2023р. б/н (вх.№1166 від 04.04.2023р.) про скасування судового наказу від 15.07.2023р. у справі №914/3130/21, місцезнаходженням Фізичної особи-підприємця Жаровської Ольги Любомирівни є адреса: АДРЕСА_1 .

04.04.2023р. Боржником подано до Господарського суду Львівської області заяву від 31.03.2023р. б/н (вх.№1166) про скасування судового наказу від 15.07.2023р. у справі №914/3130/21, в якій зазначає, що 15.07.2021р. суддею Господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б. видано судовий наказ за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» про стягнення з мене, ОСОБА_1 , на користь стягувана коштів за договором №133129-КС-001 від 08.04.2021р. в сумі 67914,65грн. неповернутого кредиту, 64861,60грн. процентів за користування кредитом та 227грн судового збору.

Разом з тим, згідно доводів Боржника, вона не була проінформована щодо даного судового наказу, виходячи з цього не могла подати заяву про скасування судового наказу у належний строк. З судовим наказом Боржник ознайомилася 23.03.2023р., тому на даний момент, 31.03.2023р. пропущення строку не має. З даним судовим наказом Боржник не згідна і вважає вимоги заявника необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно доводів Боржника, наказ підлягає скасуванню, оскільки у заяві про видачу судового наказу заявником не було надано інформації про направлення претензії щодо добровільного погашення вказаної заборгованості. Дана обставина свідчить про те, що Заявник не звертався до Боржника з досудовою вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором №133129-КС-001 від 08.04.2021р. Крім, того Заявником не було надіслано Боржнику розрахунок заборгованості по договору №133129-КС-001 від 08.04.2021р.

В доповнення до викладеного Боржник зазначає, що періодично вносила платежі, що зазначені в розрахунку заборгованості за кредитом у гривні. Загально за всі платежі погашено 55949,08грн.

Підсумовуючи наведене Боржник зазначає, що, виходячи з того, що наказне провадження є безспірним, тобто в його порядку задовольняються тільки ті вимоги заявника, що мають безспірний характер, заперечення боржника проти вимог стягувача означає наявність спору про право та при цьому закон не зобов`язує перевіряти наявні матеріали справи, то відповідна заява боржника є єдиною підставою для скасування судового наказу і просить суд скасувати судовий наказ по справі №914/3130/21 від 15.07.2021р. виданого Господарським судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 , на користь стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» коштів за договором №133129-КС-001 від 08.04.2021р. в сумі 67914,65грн. неповернутого кредиту, 64861,60грн. процентів за користування кредитом та 227,00грн судового збору.

З приводу доводів Боржника про невручення їй копії судового наказу із заявою стягувана про його видачу суд зазначає, що відповідно до положень ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Приписами ч.ч.1, 4, 7 ст.116 ГПК України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок; якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день; строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Згідно ч.ч.1-3 ст.156 ГПК України після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові на його офіційну електронну адресу, або рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного, якщо офіційної електронної адреси боржник не має; одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами; копія (текст) судового наказу, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, разом з додатками надсилаються боржнику за адресою місцезнаходження (місця проживання), зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч.1 ст.157 ГПК України божник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав.

Згідно ч.2 ст.158 ГПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 157 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

Приписами ч.4 ст.13 ГПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З приводу наведених Боржником доводів суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2021р. у справі №800/234/17, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Окрім того, суд звертає увагу, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018р. у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), а також постановах Верховного Суду від 27.11.2019р. у справі №913/879/17, від 21.05.2020р. у справі№10/249-10/19, від 15.06.2020р. у справі №24/260-23/52-б та від 18.03.2021р. у справі №911/3142/19, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019р. у справі №755/10947/17, що, незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Разом з тим, як вбачається із електронного облікового запису справи №914/3130/21, 12.01.2023р. за вх. №741/23 від Боржника до суду засобами поштового зв`язку надійшло клопотання від 09.01.2023р. б/н про ознайомлення, у якому просила суд надіслати для ознайомлення матеріали справи №914/3130/21 та направити судовий наказ №914/3130/21 від 25.10.2021р. на поштову адресу Боржника.

Також, 17.01.2023р. за вх.№1252/23 Боржником надіслано на електронну адресу суду клопотання від 16.01.2023р. б/н про ознайомлення, у якому просить суд надати для ознайомлення матеріали справи №914/3130/21.

Крім того, 23.01.2023р. за вх. №1494/23 Боржником надіслано на електронну адресу суду клопотання від 16.01.2023р. б/н про ознайомлення, у якому просить суд надати для ознайомлення матеріали справи №914/3130/21.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Приписами ч.1 ст.3 вказаного Закону передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Чіжов проти України» зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Рішенням Європейського суду з прав людини «Горнсбі проти Греції» суд наголошує, що, відповідно до усталеного прецедентного права, п.1 ст.6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду «Філіс проти Греції». Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у ст.6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (995_690) (див. mutatis mutandis, рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства». Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

Ураховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, ЄСПЛ у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

У рішенні «Белле проти Франції» (Bellet v. France) ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Основною складовою права на суд є право доступу до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу І Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак суд повинен прийняти в останній інстанції рішення про дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 розділу І Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами й поставленою метою («Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс ІІ проти Німеччини»).

Разом із тим право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу («Пелевін проти України»).

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішеннях ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу («Богонос проти Росії»).

Також суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України», згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

ЄСПЛ у рішенні від 06.09.2005р. у справі «Салов проти України» зауважує, що однією з вимог, яка постає з вислову «передбачений законом», є передбачуваність відповідних заходів. Та чи інша норма не може вважатись «законом», якщо її не сформульовано з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку: він повинен мати можливість (за необхідності й за належної правової допомоги) передбачити наслідки, до яких може призвести певна дія. Крім того, ЄСПЛ підкреслює, що рівень передбачуваності значною мірою залежить від змісту заходу, сфери, яку він має охопити, а також кількості й статусу тих, до кого він застосовується.

З врахуванням встановлених судом в мотивувальній частині цієї ухвали обставин справи, в тому числі надіслання судом копії судового наказу Господарського суду Львівської області від 25.10.2021р. у справі №914/3130/21 Боржнику та повернення відділенням поштового зв`язку рекомендованого поштового відправлення за ідентифікатором 7901414201094 із довідкою ф.20 «адресат відсутній за вказаною адресою» суд зазначає про необґрунтованість доводів Боржника про невручення Боржникові копії судового наказу із заявою стягувана про його видачу, оскільки надіслання судом копії судового наказу із заявою стягувача про його видачу за належною адресою місцезнаходження Боржника, знаходження надісланого судом Боржникові судового наказу господарського суду із заявою стягувана про його видачу у точці видачі та його повернення на адресу суду з вказівкою причини - «адресат відсутній за вказаною адресою» є доказом належного отримання стороною процесуального документа суду та обізнаності з його змістом, а повернуте на адресу господарського суду Львівської області відповідне поштове відправлення, в якому знаходяться копія судового наказу із заявою стягувана про його видачу з причин «адресат відсутній за вказаною адресою» підтверджує достатність підстав суду вважати, що Боржник належним чином повідомлений про обставину постановлення Господарським судом Львівської області судового наказу від 25.10.2021р. у справі №914/3130/21, його зміст, а також зміст заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Позика від 18.10.2021р. вих.669 (вх.№3413 від 20.10.2021р.) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Жаровської Ольги Любомирівни, АДРЕСА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) згідно договору №133129-КС-001 про надання кредиту від 08.04.2021 року 67914,65грн неповернутого кредиту, 64861,60грн процентів за користування кредитом, оскільки направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Крім того, суд звертає увагу на подані Боржником 12.01.2023р. за вх.№741/23, 17.01.2023р. за вх.№1252/23 та 23.01.2023р. за вх.№1494/23 клопотання від 09.01.2023р. б/н про ознайомлення, від 16.01.2023р. б/н про ознайомлення та від 16.01.2023р. б/н про ознайомлення і зазначає, що, із врахуванням встановлених судом обставин, Боржником не доведено належними засобами доказування обставини ознайомлення із матеріалами справи №914/3130/21 саме 17.03.2023р.

Також, суд зазначає, що судовий наказ Господарського суду Львівської області від 25.10.2021р. у справі №914/3130/21 оприлюднено 26.10.2021р. на вебсайті «Єдиний державний реєстр судових рішень», який розміщено на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за наступною вебадресою: https://www.reestr.court.gov.ua/Review/100543866, а Боржником не доведено належними засобами доказування неможливості ознайомлення із змістом вказаного судового наказу Господарського суду Львівської області від 25.10.2021р. у справі №914/3130/21 раніше, аніж 17.03.2023р.

Таким чином, судом встановлено, що Фізичною особою-підприємцем Жаровською Ольгою Любомирівною подано заяву від 31.03.2023р. б/н (вх.№1166 від 04.04.2023р.) про скасування судового наказу від 15.07.2023р. у справі №914/3130/21 після закінчення строку, встановленого приписами ч.1 ст.157 ГПК України, а відтак, в силу приписів ч.2 ст.158 ГПК України, заяву Фізичної особи-підприємця Жаровської Ольги Любомирівни від 31.03.2023р. б/н (вх.№1166 від 04.04.2023р.) про скасування судового наказу від 15.07.2023р. у справі №914/3130/21 слід повернути.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 116, 118, 119, 157, 158, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Заяву Фізичної особи-підприємця Жаровської Ольги Любомирівни від 31.03.2023р. б/н (вх.№1166 від 04.04.2023р.) про скасування судового наказу від 15.07.2023р. у справі №914/3130/21 повернути.

2.Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України.

3.Строк та порядок оскарження ухвали визначено главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.

Суддя Фартушок Т.Б.