Рішення № 110020222, 24.03.2023, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2023 р. Справа № 911/1885/22

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

розглянувши матеріали справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроавтозапчастини», (49000, вул. Набережна Перемоги, буд. 98, кв. 195, м. Дніпро, Дніпропетровська область)

до Публічного акціонерного товариства «Центренерго», (08711, вул. Рудиківська, буд. 49, смт Козин, Обухівський район, Київська область)

про стягнення 82 274, 40 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпроавтозапчастини» звернулось в Господарський суд Київської області із позовом до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» про стягнення 59 200, 00 грн основної заборгованості, 12 499, 20 грн інфляційних збитків, 1 838, 99 грн 3 % річних, 8 736, 21 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо своєчасної оплати у повному обсязі за товар згідно з договором про закупівлю (поставку) товарів № 13/16 від 12.07.2021 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.10.2022 р. відкрито провадження у справі № 911/1885/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроавтозапчастини» до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» про стягнення 82 274, 40 грн і визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи), встановлено сторонам строки для подачі відповідних заяв по суті спору.

01.12.2022 р. на електронну пошту суду від відповідача надійшов відзив № 02-11/89 від 01.12.2022 р. на позовну заяву, у якому він просить суд, зокрема, зупинити провадження у справі № 911/1885/22 до припинення або скасування воєнного стану та деокупації Вуглегірської ТЕС.

За наслідками розгляду вищевказаного клопотання відповідача, викладеного у відзиві на позовну заяву, про зупинення провадження у справі суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні за безпідставністю, оскільки положення ст. ст. 227, 228 Господарського процесуального кодексу містять вичерпний перелік підстав для зупинення провадження у справі, серед яких відсутні підстави/обставини, зазначені відповідачем у відзиві.

07.02.2023 р. на електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання № 02-11/15 від 02.02.2023 р. про зменшення розміру пені, індексу інфляції, трьох процентів річних та витрат на правову допомогу, у якому він просить суд не нараховувати та не здійснювати стягнення неустойки, інфляційних збитків, 3 % річних у зв`язку з скрутним матеріальним становищем, іншими обставинами, викладеними у зазначеному клопотанні. Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

12.07.2021 р. між позивачем (надалі Постачальник) та відповідачем в особі відокремленого підрозділу Вуглегірська ТЕС ПАТ «Центренерго» (надалі Покупець) було укладено договір про закупівлю (поставку) товарів № 13/16, згідно п. п. 1.1., 1.2. якого Постачальник зобов`язується поставити Покупцю Товари (Продукцію) згідно умов Договору, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Продукцію, що поставляється відповідно до умов Договору.

Відповідно до п. 1.3. Договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість, строки поставки та інші характеристики Продукції зазначені в Додатку № 1 до Договору.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що ціною Договору є загальна сума цін на Продукцію (вартість) з ПДВ, що поставляється за даним Договором.

Згідно з п. 2.2. Договору ціни на Продукцію визначаються в Додатку № 1 до Договору.

Пунктом 2.5. Договору встановлено, що розрахунки за продукцію здійснюються Покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника на підставі рахунку Постачальника в порядку, передбаченому Додатком № 1 до Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору Постачальник здійснює поставку Продукції за умовами згідно Додатку № 1 до Договору.

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками Сторін Акту приймання-передачі продукції.

Згідно з п. 5.5. Договору право власності на Продукцію переходить від Постачальника до Покупця в момент, передбачений в п. 5.3. Договору.

Відповідно до п. 10.1. Договору Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували від час укладання Договору та виникли поза волею Сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Пунктом 10.2. Договору передбачено, що Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дій обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовому вигляді.

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом (п. 10.3. Договору).

Згідно з п. 12.1. Договору даний Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками Сторін і діє протягом строку, зазначеного в Додатку № 1 до Договору.

Також, між позивачем та відповідачем було підписано та узгоджено Додаток № 1 до договору про закупівлю (поставку) товарів № 13/16 від 12.07.2021 р.

Відповідно до п. 2 Додатку № 1 загальна вартість Продукції складає 289 995, 84 грн.

Пунктом 3 Додатку № 1 встановлено наступні умови розрахунків: розрахунки за Продукцію здійснюються Покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 30 календарних днів з дати підписання Покупцем Акту приймання-передачі продукції.

Згідно з п. 4 Додатку № 1 Постачальник здійснює поставку товару (продукції) автомобільним транспортом на умовах поставки DDP (84792, Донецька обл., Бахмутський р-н, м. Світлодарськ, склад № 1 Вуглегірської ТЕС), відповідно до Правил «Інкотермс 2010».

Пунктом 5 Додатку № 1 визначено, що строк поставки складає 10 календарних днів з дати отримання заявки Покупця, з можливістю дострокової поставки.

Відповідно до п. 9 Додатку № 1 строк дії договору обчислюється з моменту його підписання обома Сторонами та скріплення печатками Сторін і діє до 31.12.2021 року включно, а в частині щодо розрахунків до повного виконання зобов`язань Сторонами.

На виконання умов договору про закупівлю (поставку) товарів № 13/16 від 12.07.2021 р.позивачем протягом жовтня 2021 р. було передано у власність (продано) відповідачу товар на загальну суму 289 995, 84 грн, що підтверджується видатковою накладною № ТОВ-000813 від 06.10.2021 р. на суму 259 200, 00 грн, видатковою накладною № ТОВ-000839 від 12.10.2021 р. на суму 30 795, 84 грн, довіреністю № 344 від 06.10.2021 р. відповідача, виданою на свого представника гр. Гринько О. Д., довіреністю № 353 від 12.10.2021 р.відповідача, виданою на свого представника гр. Гринько О. Д., товарно-транспортною накладною № 610 від 06.10.2021 р., товарно-транспортною накладною № 1210 від 12.10.2021 р., актом приймання-передачі продукції від 25.10.2021 р. на суму 259 200, 00 грн, актом приймання-передачі продукції від 20.10.2021 р. на суму 30 795, 84 грн,наявними у матеріалах справи.

За період діїдоговору про закупівлю (поставку) товарів № 13/16 від 12.07.2021 р.відповідачем було лише частково виконано свій обов`язок по оплаті товару та перераховано позивачу грошові кошти у загальному розмірі 230 795, 84 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2993 від 16.11.2021 р. на суму 30 795, 84 грн, платіжним дорученням № 2992 від 24.11.2021 р. на суму 100 000, 00 грн, платіжним дорученням № 3952 від 06.01.2022 р. на суму 100 000, 00 грн, наявними в матеріалах справи.

Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов`язок щодо оплати товару у повному обсязі не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 59 200, 00 грн, що підтверджуєтьсядоговором про закупівлю (поставку) товарів № 13/16 від 12.07.2021 р. та Додатком № 1 до нього, видатковою накладною № ТОВ-000813 від 06.10.2021 р. на суму 259 200, 00 грн, видатковою накладною № ТОВ-000839 від 12.10.2021 р. на суму 30 795, 84 грн, довіреністю № 344 від 06.10.2021 р. відповідача, виданою на свого представника гр. Гринько О. Д., довіреністю № 353 від 12.10.2021 р. відповідача, виданою на свого представника гр. ОСОБА_1 , товарно-транспортною накладною № 610 від 06.10.2021 р., товарно-транспортною накладною № 1210 від 12.10.2021 р., актом приймання-передачі продукції від 25.10.2021 р. на суму 259 200, 00 грн, актом приймання-передачі продукції від 20.10.2021 р. на суму 30 795, 84 грн, рахунком-фактурою № ТОВ-000741 від 06.10.2021 р. на суму 259 200, 00 грн, рахунком-фактурою № ТОВ-000762 від 12.10.2021 р. на суму 30 795, 84 грн, платіжним дорученням № 2993 від 16.11.2021 р. на суму 30 795, 84 грн, платіжним дорученням № 2992 від 24.11.2021 р. на суму 100 000, 00 грн, платіжним дорученням № 3952 від 06.01.2022 р. на суму 100 000, 00 грн,наявними в матеріалах справи.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У процесі розгляду справи, відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували належне виконання ним свого обов`язку по оплаті у повному обсязі товаруза договором про закупівлю (поставку) товарів № 13/16 від 12.07.2021 р.

Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача основної заборгованості у розмірі 59 200, 00 грнза договором про закупівлю (поставку) товарів № 13/16 від 12.07.2021 р. є законною і обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача 12 499, 20 грн інфляційних збитків та 1 838, 99 грн 3 % річних за періоди прострочення відповідачем виконання обов`язку по оплаті товару з 25.11.2021 р. по 27.09.2022 р. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 1 838, 99 грн.

Розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

Правильний розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості за договором наступний:

Основна сума заборгованості за договором:Сума боргуз 25/11/2021 до 05/01/2022 159 200,00 грн. Всього:159 200,00 грн.Основна сума заборгованості за договором:Сума боргуз 06/01/2022 до 31/08/202259 200,00 грн.Всього:59 200,00 грн.

Останній період (25/11/2021 - 05/01/2022)Індекс інфляціїгрудень 2021100,60

Останній період (06/01/2022 - 31/08/2022)Індекс інфляціїсічень 2022101,30лютий 2022101,60березень 2022104,50квітень 2022103,10травень 2022102,70червень 2022103,10липень 2022100,70серпень 2022101,10

Розрахунок здійснюється за формулою

ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )

ІІ1 - індексінфляції за перший місяцьпрострочення,

......ІІZ - індексінфляції за останніймісяцьпрострочення.

Останній період

IIc (100,60 : 100) x = 1.00600000

Інфляційнезбільшення:

159 200,00 x 1.00600000 - 159 200,00 = 955,20 грн.

Останній період

IIc (101,30 : 100) (101,60 : 100) (104,50 : 100) (103,10 : 100) (102,70 : 100) (103,10 : 100) (100,70 : 100) (101,10 : 100) = 1.19533007

Інфляційнезбільшення:

59 200,00 x 1.19533007 - 59 200,00 = 11 563,54 грн.

Отже, загальний розмір інфляційних збитків від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди становить 12 518, 74 грн.

Оскільки, розмір інфляційних збитків від суми основної заборгованості, на які претендує позивач, є меншим ніж сума, на яку він має право, то суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 12 499, 20 грн.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену договором про закупівлю (поставку) товарів № 13/16 від 12.07.2021 р., за періоди прострочення відповідачем виконання обов`язку по оплаті товару з 25.11.2021 р. по 27.09.2022 р. всього на загальну суму 8 736, 21 грн у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 9.6. Договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати Продукції Покупець сплачує Постачальникові неустойку у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України від ціни неоплаченої Продукції.

Розрахунок пені від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірним та не відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Правильний розрахунок пені від суми основної заборгованості за договором наступний :

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 25/11/2021 до 09/12/2021 159 200,00 x 8.5 % x 15 : 365 : 10015556,11 грн.Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 10/12/2021 до 05/01/2022 159 200,00 x 9 % x 27 : 365 : 100271 059,88 грн.Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 06/01/2022 до 20/01/2022 59 200,00 x 9 % x 15 : 365 : 10015218,96 грн.Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 21/01/2022 до 25/05/2022 59 200,00 x 10 % x 125 : 365 : 1001252 027,40 грн.

Отже, загальний розмір пені від суми основної заборгованості згідно договору у вищевказані періоди становить3 862, 35 грн.

Також, як було зазначено вище, відповідач у своєму клопотанні № 02-11/15 від 02.02.2023 р. про зменшення розміру пені, індексу інфляції, трьох відсотків річних та витрат на правову допомогу, зокрема, просить суд не нараховувати заявлені до стягнення позивачем неустойку, інфляційні збитки та 3 % річних.

В обґрунтування свого клопотання відповідач зазначає, що введення з 24.02.2022 р. в Україні воєнного стану є обставинами непереборної сили і внаслідок військової агресії Росії та окупації міста Світлодарськ Донецької області було зупинено функціонування Вуглегірської ТЕС, втрачено доступ до договірної документації, а відповідач зазнав майнових втрат (збитків) у вигляді знищення та пошкодження майна, в тому числі у зв`язку з ракетними обстрілами. При цьому, відповідач виконує критично важливі функції в інтересах держав, а саме забезпечує енергетичну безпеку України, спрямовує кошти на відновлення критичної інфраструктури, зокрема блоків та трансформаторів на електростанціях, виплачує заробітну плату працівникам і наразі перебуває в тяжкому майновому стані.

Частина третя статті 551 Цивільного кодексу України дозволяє зменшити розмір неустойки за рішенням суду за наявності кількох умов: якщо розмір неустойки значно перевищує розмір заподіяних невиконанням зобов`язання збитків; за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

При чому законодавцем не визначено переліку таких обставин. Це питання вирішується на підставі аналізу конкретної ситуації. Зокрема, істотне значення можуть мати обставини, які стосуються ступеня виконання зобов`язання, причин невиконання або неналежного виконання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, тощо.

У свою чергу норми статті 233 Господарського кодексу України визначають як обставини, що беруться до уваги у випадку зменшення неустойки, ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть учать у зобов`язанні, не лише майнові, але і інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

Водночас зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Отже, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

При цьому ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.09.2022 р. у справі № 916/2302/21.

Приписами частин 1, 2 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов1язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст. 617 цього ж кодексу особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У процесі розгляду справи відповідачем у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду належних, допустимих та достатніх доказів, що б підтверджували наявність обставин, що є підставою у відповідності до положень ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України для реалізації судом права на зменшення розміру штрафних санкцій.

Судом враховано, що ПАТ «Центренерго» має стратегічне значення для економіки і безпеки держави та вирішення соціальних питань відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» від 04.03.2015 р. №83 та є однією з найбільших енергогенеруючих компаній України, яка відіграє вагому роль у життєдіяльності таких промислово розвинених областей України як Київська, Харківська та Донецька, а також те, що внаслідок російської військової агресії ПАТ «Центренерго» та його відокремлені підрозділи зазнали матеріальної шкоди та продовжують здійснювати свою господарську діяльність в умовах дії військового стану, введеного 24.02.2022 р. на території України, у відповідності до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 р. «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з подальшим продовженням строку його дії.

Водночас, судом встановлено та прийнято до уваги, що строк настанняу відповідача обов`язку з оплати поставленого позивачем товару за договором про закупівлю (поставку) товарів № 13/16 від 12.07.2021 р. та подальше прострочення виконання такого обов`язку виниклизначно раніше обставин, викладених відповідачем у своєму відзиві на позовну заяву та відповідному клопотанні, як на підставу зменшення розміру неустойки та інших нарахувань, заявлених до стягнення.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази вжиття відповідачембудь-яких заходів для недопущення порушення зі свого боку господарського зобов`язання щодо вчасної оплати поставленої продукції у строк, встановлений договором про закупівлю (поставку) товарів № 13/16 від 12.07.2021 р. та Додатком № 1 до нього, та/або доказів звернення до позивача з проханням/пропозицією щодо зміни порядку оплати.

У зв`язку із тим, що відповідачне зазначив достатніх обставин та доказів їх підтвердження, передбачених положеннями ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, то у суду відсутні правові підстави для реалізації його права на зменшення розміру пені, заявленої позивачем, а тому суд дійшов висновку про залишення клопотання відповідачапро зменшення розміру заявлених до стягнення сум штрафних санкцій без задоволення.

Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені за договором від суми основної заборгованості у вищевказані періоди у розмірі 3 862, 35 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000, 00 грн.

Згідно з ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

2. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

3. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 124 цього ж кодексу разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

2. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

3. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

4. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Статтею 126 цього ж кодексу передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

2. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

6. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частинами 1-8 ст. 129 цього ж кодексу передбачено, що судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

2. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

3. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

4. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

5. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

6. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

7. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

8. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 12 000, 00 грн підтверджуються договором про надання послуг правової допомоги № 140 від 12.01.2021 р., укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпроавтозапчастини» та Фізичною-особою підприємцем/адвокатом Романенком П. В., Додатковою угодою № 14 від 30.12.2021 р. до договору № 140 від 12.01.2021 р., Додатковою угодою № 16 від 22.09.2022 р. до договору № 140 від 12.01.2021 р., актом здавання-приймання наданих послуг від 26.09.2022 р. на суму 12 000, 00 грн, рахунком № 644 від 23.09.2022 р. на суму 6 000, 00 грн, платіжним дорученням № 13996 від 27.09.2022 р. на суму 6 000, 00 грн, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 1652 від 20.11.2006 р., виданим Дніпропетровською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури, довіреністю б/н від 05.05.2022 р., наявними у матеріалах справи.

Судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (08711, вул. Рудиківська, буд. 49, смт Козин, Обухівський район, Київська область; ідентифікаційний код 22927045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроавтозапчастини» (49000, вул. Набережна Перемоги, буд. 98, кв. 195, м. Дніпро, Дніпропетровська область; ідентифікаційний код 36641388) 59 200 (п`ятдесят дев`ять тисяч двісті) грн 00 (нуль) коп. основної заборгованості, 3 862 (три тисячі вісімсот шістдесят дві) грн 35 (тридцять п`ять) коп. пені, 12 499 (дванадцять тисяч чотириста дев`яносто дев`ять) грн 20 (двадцять) коп. інфляційних збитків, 1 838 (одна тисяча вісімсот тридцять вісім) грн 99 (дев`яносто дев`ять) коп. 3 % річних та судові витрати 2 334 (дві тисячі триста тридцять чотири) грн 03 (три) коп. судового збору, 11 289 (одинадцять тисяч двісті вісімдесят дев`ять) грн 13 (тринадцять) коп.витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

3.Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

4.Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя В.М.Бацуца