Ухвала суду № 110020104, 04.04.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

04.04.2023Справа № 910/2407/23за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІК і К"

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Салтівський м`ясокомбінат"

2) ОСОБА_1 ,

3) Міністерства економіки України,

4) Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій"

про визнання недійсним патенту та зобов`язання вчинити дії

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін: згідно з протоколом судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПІК і К" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Салтівський м`ясокомбінат", ОСОБА_1 , Міністерства економіки України, Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" про визнання недійсним патенту та зобов`язання вчинити дії, в якому просить суд:

- визнати недійсним патент України № 126390 на корисну модель "КОВБАСНИЙ ВИРІБ В УПАКОВЦІ", яка зареєстрована в Державному реєстрі патентів України на корисні моделі 11.06.2018, власником якого є ОСОБА_1 та на підставі ліцензійного договору № 07/09-18 про надання дозволу на використання корисної моделі від 07.09.2018 переданий на використання ТОВ "Салтівський м`ясокомбінат";

- зобов`язати Державну організацію "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (УКРНОІВІ) внести зміни до Державного реєстру патентів України на корисні моделі стосовно визнання недійсним повністю патенту України № 126390 на корисну модель "КОВБАСНИЙ ВИРІБ В УПАКОВЦІ", яка зареєстрована в Державному реєстрі патентів України на корисні моделі 11.06.2018, про що здійснити публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2023 позовну заяву залишено без руху.

23.02.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 04.04.2023.

28.02.2023 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Пік і К» надійшло клопотання про участь у судовому засіданні, призначеному на 04.04.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 910/2407/23.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Пік і К» про участь у підготовчому судовому засіданні, призначеному на 04.04.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 910/2407/23, відмовлено з підстав відсутності у суду технічної можливості.

13.03.2023 через відділ діловодства суду від відповідача 4 надійшов відзив.

13.03.2023 через відділ діловодства суду від відповідача 3 надійшов відзив та клопотання про розгляд справи без участі представника.

20.03.2023 через відділ діловодства суду від відповідача 4 надійшло клопотання про долучення доказів.

24.03.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про поновлення строку на подачу доказів та долучення до матеріалів справи висновку експерта.

30.03.2023 через відділ діловодства суду від відповідача 1 надійшов відзив, до якого долучено клопотання про закриття провадження у справі.

03.04.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача 1 про закриття провадження у справі.

У підготовче засідання 04.04.2023 прибули представники позивача, відповідача 1 та відповідача 4. Представники відповідача 2 та відповідача 3 в підготовче засідання не прибули.

Представник позивача підтримав клопотання про поновлення строку на подачу висновку експерта № 136-01 за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності, підготовлений для використання в господарському судочинстві від 17.03.2023, представники відповідачів 1 та 4 залишили вирішення питання щодо клопотання позивача на розсуд суду.

Так, обґрунтовуючи клопотання позивач зазначає, що висновок № 136-01 був складений 17.03.2023, що свідчить про неможливість подання вказаного доказу раніше (разом з позовом). Більше того, у позовній заяві позивач зазначав, що ним замовлено висновок експерта і такий висновок буде поданий до суду відразу після його отримання позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З огляду на викладене, враховуючи поважність причин пропуску строку на подачу доказу, суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про поновлення строку на подачу висновку експерта № 136-01 від 17.03.2023.

Також, у підготовчому засіданні 04.04.2023 представник відповідача 1 підтримав клопотання про закриття провадження у справі, представник позивача проти задоволення зазначеного клопотання заперечив, представник відповідача 4 залишив вирішення питання щодо клопотання відповідача 1 на розсуд суду.

Розглянувши клопотання відповідача 1 про закриття провадження у справі, суд прийшов до висновку про його задоволення, зважаючи на наступне.

Так, обґрунтовуючи клопотання, відповідач 1 зазначає, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки, одним з відповідачів є фізична особа.

Позивач проти доводів відповідача 1 заперечує та зауважує, що серед складу відповідачів є також юридичні особи, більше того, зважаючи на зміст укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 2 ліцензійного договору, саме ТОВ «Салтівський м`ясокомбінат» наділене майновими правами інтелектуальної власності на спірну корисну модель, а ОСОБА_1 є титульним володільцем патенту на таку корисну модель. Зазначені обставини свідчать про наявність між сторонами господарських відносин, а відтак, і про те, що спір у даній справі відноситься до господарської юрисдикції.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.

Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 № 2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття "обмеження основоположних прав і свобод" від прийнятого у законотворчій практиці поняття "фіксація меж самої сутності прав і свобод" шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визнаючи таку практику допустимою (абзац другий пункту 10 мотивувальної частини).

При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 № 9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.

Так, в силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст. 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Статтею 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності. Найвищим судом у системі судоустрою є Верховний Суд. Систему судоустрою складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) Верховний Суд.

Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів у силу прямої вказівки закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.

В основу визначення підвідомчості покладено два критерії: суб`єктний склад правовідносин і характер діяльності суб`єктів (характер спірного правовідношення).

Відповідно до першого критерію господарський суд вирішує господарські спори, що виникають між підприємствами, організаціями (юридичними особами), а також громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених чинним законодавством, може вирішувати спори і розглядати справи за участю державних та інших органів, а також громадян, які не є суб`єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Вищий суд з питань інтелектуальної власності розглядає справи щодо прав інтелектуальної власності, зокрема:

1) справи у спорах щодо прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, торговельну марку (знак для товарів і послуг), комерційне найменування та інших прав інтелектуальної власності, в тому числі щодо права попереднього користування;

2) справи у спорах щодо реєстрації, обліку прав інтелектуальної власності, визнання недійсними, продовження дії, дострокового припинення патентів, свідоцтв, інших актів, що посвідчують або на підставі яких виникають такі права, або які порушують такі права чи повязані з ними законні інтереси;

3) справи про визнання торговельної марки добре відомою;

4) справи у спорах щодо прав автора та суміжних прав, в тому числі спорах щодо колективного управління майновими правами автора та суміжними правами;

5) справи у спорах щодо укладання, зміни, розірвання і виконання договору щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, комерційної концесії;

6) справи у спорах, які виникають із відносин, повязаних із захистом від недобросовісної конкуренції, щодо: неправомірного використання позначень або товару іншого виробника; копіювання зовнішнього вигляду виробу; збирання, розголошення та використання комерційної таємниці; оскарження рішень Антимонопольного комітету України із визначених цим пунктом питань.

Відповідно п.п. 15, 16 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, Вищий суд з питань інтелектуальної власності починає свою роботу з дня, наступного за днем опублікування Головою Вищого суду з питань інтелектуальної власності в газеті "Голос України" повідомлення про початок роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності; до початку роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності справи щодо прав інтелектуальної власності розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, судами відповідно до правил юрисдикції (підвідомчості, підсудності), які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

З наведених правових норм вбачається, що за загальним правилом господарські суди розглядають справи у спорах за участю юридичних осіб та громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності. Участь фізичних осіб, які не є суб`єктами підприємницької діяльності допускається лише у випадках, передбачених законодавчими актами України. Такий випадок був передбачений, зокрема, ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, яка відносить до підвідомчості господарських судів справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником, у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками господарських товариств, що пов`язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Згідно із ч. 1 ст. 420 ЦК України до об`єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать: літературні та художні твори; комп`ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці.

Відповідно до ч. 1 ст. 424 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Частиною 1 статті 427 ЦК України визначено, що майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі.

Як вбачається з матеріалів справи № 910/2407/23 предметом спору є визнання недійсним патенту України № 126390, власником якого є ОСОБА_1 (відповідач 2) та зобов`язання відповідача 4 внести зміни до Державного реєстру патентів України на корисні моделі стосовно визнання недійсним повністю спірного патенту, про що здійснити публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність".

Тобто, спір у справі № 910/2407/23 стосується приватних інтересів фізичної особи - ОСОБА_1 , який є власником спірного патенту на корисну модель, відтак, вирішення такого спору віднесено до юрисдикції загальних судів.

У свою чергу, вимоги до Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" в даній справі є похідними від основної вимоги, а тому правову природу зазначеного спору не змінюють.

Схожі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 804/629/16.

Щодо посилання позивача на укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2 ліцензійний договір № 07/09-18 від 07.09.2018, суд зазначає, що відносини за вказаним договором не є предметом спору в даній справі.

Більше того, як вбачається з матеріалів справи № 910/2407/23, позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Салтівський м`ясокомбінат" позивачем заявлено не було.

Відтак, визначення позивачем суб`єктного складу відповідачів шляхом включення до нього юридичної особи (ТОВ «Салтівський м`ясокомбінат») через те, що рішення у справі може вплинути на права та обов`язки останньої (як ліцензіата за договором № 07/09-18 від 07.09.2018), без заявлення до такої особи позовних вимог, не змінює характеру спірного правовідношення, а відповідно, і підвідомчості зазначеного спору.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі. У разі надходження до суду справи, що підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, після закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляційної інстанції в порядку цивільного чи адміністративного судочинства, провадження у справі не може бути закрите з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті (ч. 2 ст. 231 ГПК України).

Відтак, з огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України та на виконання ч. 2 ст. 231 ГПК України, суд роз`яснює позивачу, що даний спір віднесено до юрисдикції загальних судів та належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відтак, суд зазначає, що позивач має право повернути сплачену ним суму судового збору у справі № 910/2407/23, подавши до суду відповідне клопотання.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 231, ч. 2 ст. 232, ст.ст. 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України та ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі № 910/2407/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІК і К" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Салтівський м`ясокомбінат", ОСОБА_1 , Міністерства економіки України, Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" про визнання недійсним патенту та зобов`язання вчинити дії.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Ю.В. Картавцева