Рішення № 110019949, 22.03.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.03.2023Справа № 910/5814/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О. при секретарі судового засідання Одинцові О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до Акціонерного товариства "Аграрний Фонд" про стягнення 9 735 014,89 грн., за участю представників позивача - Бітюкової І.В., відповідача - Деруги Н.О., Каленської М.А.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 7 129 004,15 грн. заборгованості, 2 292 082,72 грн. інфляційних втрат та 313 928,02 грн. 3% річних за договором складського зберігання № 49-05/13 від 01.11.2013 року на підставі ст. 625 ЦК України та ст. ст. 193, 216-217, 231-232 ГК України.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Лиськов М.О.) від 19.05.2021 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 07.06.2022 року рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

14.06.2022 року справа надійшла до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2022 року справу передано на розгляд судді Чебикіній С.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2022 року справу прийнято до свого провадження, вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 22.08.2022 року.

18.07.2022 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити в позові з тих підстав, що на підставі п. 6.5 договору відповідач призупинив оплату послуг за зберігання 11 884,703 тонн зерна починаючи з дати виявлення погіршення якісних показників 3 958,080 тонн зерна пшениці 3 класу 2013 року врожаю (7.07.2014 року). Також зазначив, що позивач в односторонньому порядку нараховує відповідачу суму коштів за послуги зі зберігання, за тарифами, які встановлені внутрішніми актами позивача, а не за тарифами, які визначені умовами договору зберігання. Крім того зазначив, що позивач звернувся із позовною заявою у 2017 році, а спір щодо відшкодування збитків завданих позивачем відповідачу шляхом погіршення якісних показників зерна був вирішений у вересні 2020 року, тому дана позовна заява є передчасною.

22.08.2022 року в судовому засіданні оголошено перерву на 29.08.2022 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.09.2022 року.

05.09.2022 року в судовому засіданні оголошено перерву на 07.11.2022 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 року сторін викликано в судове засідання на 07.12.2022 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2023 року сторін викликано в судове засідання на 15.02.2023 року.

15.02.2023 року в судовому засіданні оголошено перерву на 27.02.2023 року.

27.02.2023 року в судовому засіданні оголошено перерву на 15.03.2023 року.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача 7 129 004,15 грн. заборгованості, 2 292 082,72 грн. інфляційних втрат та 313 928,02 грн. 3% річних за надані послуги зі зберігання зерна у період з червня 2014 року по лютий 2017 року за договором складського зберігання № 49-05/13 від 01.11.2013 року.

При цьому позивач посилається на те, що послуги передбачені умовами договору почали надаватися відповідачу з листопада 2013 року та продовжують надаватися, проте розрахувався відповідач тільки за період з листопада 2013 року по травень 2014 року, а починаючи з червня 2014 року припинив розрахунок незважаючи на те, що зерно продовжувало зберігатися у позивача. Позовні вимоги позивач також обґрунтовує тим, що у зв`язку з внесенням змін до тарифів за послуги по зберіганню позивач звернувся до відповідача стосовно підписання договору з новими тарифами, проте відповідач неодноразово відмовлявся підписувати договір з новими тарифами, тому з метою приведення діяльності позивача в рамки чинного законодавства, останній направив відповідачу акти виконаних робіт та розрахунки з урахуванням тих тарифів, які діють відповідно до наказів позивача та застосовуються у відносинах з іншими поклажодавцями.

Судом встановлено, що 01.11.2013 року між філією Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Бровківське ХПП" (зерновий склад) та Публічним акціонерним товариством "Аграрний фонд" (найменування змінено на Акціонерне товариство "Аграрний фонд") (поклажодавець) укладено договір складського зберігання №49-05/13 (далі - договір), за умовами якого поклажодавець зобов`язується передати, а зерновий склад зобов`язується прийняти на зберігання зернові, зернобобові, круп`яні, олійні культури (далі - зерно) в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку поклажодавця і засвідчується складськими квитанціями та в установлений строк повернути їх поклажодавцю або особі, зазначеній ним як одержувач, відповідно до якісних показників, передбачених діючими ДСТУ.

За умовами п. 4.1.1 договору зерновий склад зобов`язаний прийняти від поклажодавця зерно фактичної якості, яка відповідає вимогам державних стандартів, забезпечити його належне зберігання у повному обсязі.

Пунктом 4.2.1 договору погоджено, що зерновий склад має право вимагати від поклажодавця розрахунок за надані послуги зі зберігання зерна відповідно до наданих згідно з п. 6.3 цього договору документів.

Пунктом 4.3.2 договору передбачено, що поклажодавець зобов`язаний своєчасно розраховуватись за надані послуги зі зберігання зерна.

Згідно з п. 6.2 договору розмір плати (тарифу) за надання послуг по зберіганню зерна становить 16,50 гривень за тонну на місяць з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 6.3 договору поклажодавець сплачує вартість послуг зі зберігання зерна на підставі наданих зерновим складом у термін до 10 числа наступного за звітним місяцем одним пакетом належним чином оформлених документів: акт наданих послуг; розрахунок обсягів коштів за зберігання ОДЦР до акту наданих послуг; форма № 36 (книга кількісно-якісного обліку, що містить інформацію про рух зерна згідно з бухгалтерським обліком зернових складів); форма № 47 (картка аналізу зерна); акт-розрахунок (додаток 7 до Інструкції) та акт форми № 34 - у разі проведення операцій з доробки зерна, або акт зачистки форма № 30 - у разі вибуття всієї партії зерна.

Пунктом 6.5 договору визначено, що у разі невідповідності фактичної кількості зерна поклажодавця на зерновому складі кількості, що обліковується за даними поклажодавця, чи погіршення його якісних показників, що підтверджується актом наявності, оплата послуг за зберігання зерна поклажодавцем не здійснюється до приведення кількості та якості у відповідність до кількості та якості, зазначених у складських квитанціях.

За умовами п. 7.2 договору у разі надання зерновим складом акту наданих послуг, оформленого неналежним чином, поклажодавець не несе відповідальності за несвоєчасну оплату.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 13.1 договору).

28.07.2014 року між Публічним акціонерним товариством "Аграрний фонд" (власник) та філією Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Бровківське ХПП" (зерновий склад) улкладено додатковий договір № 1 до договору складського зберігання №49-05/13 від 01.11.2013 року (далі - додатковий договір), за умовами якого виконавець бере на себе зобов`язання на підставі дозволiв (та/або листів) власника надавати останньому комплекс послуг із навантаження зерна (далі - вантаж) пшениця 2 класу врожаю 2010 року у кількості 30,146 тонн, пшениця 2 класу врожаю 2011 року у кількості 100,606 тонн, пшениця 3 класу врожаю 2011 року у кількості 2242,500 тонн з Філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Бровківське ХПП" (13444, вул. Леніна, 136, с. Бровки Перші, Андрушівського району, Житомирської області), а власник бере на себе зобов`язання оплатити вартість наданих послуг за тарифом у розмірі 60 грн. з урахуванням ПДВ за тонну. Вартість навантаження становить (60х2373,252=142 395,12 грн.).

За умовами п. 4.2 договору вартість наданих послуг, що підлягають оплаті виконавцю, вказується в акті наданих послуг.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2014 року (п. 7.1 договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі (ч. 1 ст. 942 ЦК України).

Відповідно до складських квитанцій на зерно: № 107 від 28.11.2013 року (АУ № 887707) вага залікова - 142 506 кг., № 109 від 28.11.2013 року (АУ № 887709) вага залікова - 730 803 кг., № 111 від 28.11.2013 року (АУ "№ 887711) вага залікова - 5 314 862 кг., № 114 від 23.12.2013 року (АУ № 887714) вага залікова - 57 468 кг., № 117 від 27.12.2013 року (АУ № 887717) вага залікова - 100 606 кг., № 122 від 27.12.2013 року (АУ № 887722) вага залікова - 2 584 630 кг., № 125 від 10.01.2014 року (АУ № 887725) вага залікова - 30 146 кг., № 127 від 10.01.2014 року (АУ № 887727) вага залікова - 1 608 206 кг., № 128 від 10.01.2014 року (АУ № 887728) вага залікова - 447 300 кг., № 129 від 10.01.2014 року (АУ № 887729) вага залікова - 54 261 кг., № 130 від 10.01.2014 року (АУ № 887730) вага залікова - 805 120 кг., № 131 від 29.01.2014 року (АУ № 887731) вага залікова - 172 532 кг., № 113 від 23.12.2013 року (АУ № 887713) вага залікова - 85 197 кг., № 136 від 20.02.2014 року (АУ № 887736) вага залікова - 1 509 493 кг., № 149 від 30.07.2014 року (АУ № 887749) вага залікова - 12 752 кг, № 153 від 30.12.2014 року (АУ № 887753) вага залікова - 160 725 кг., № 161 від 04.08.2015 року (АУ № 887761) вага залікова - 2 314 862 кг. відповідач передав на зберігання позивачу зерна відповідно загальною масою 16 131 469 кг. (16 131,469 т.).

З акту наявності зерна, що належить ПАТ "Аграрний фонд" та відповідності його кількісним та якісним показникам від 07.07.2014 року вбачається, що виявлена зараженість зерна в кількості 7 178 тонн.

ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" було проведено випробування пшениці 3 класу 2013 року врожаю, яка зберігається на філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Бровківське ХПП" та належить на праві власності ПАТ "Аграрний фонд", про що складено протоколи випробувань № 3888, № 3889 від 17.12.2015 року.

Згідно зазначених вище протоколів випробувань пшениця 3 класу 2013 року не відповідала вимогам 6 класу згідно ДСТУ 3768:2010 по показнику "Запах", "Сміттєва домішка" та "Зараженість шкідниками".

20.04.2016 року позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу № 130-2-12/2018 про сплату заборгованості в сумі 2 818 132,70 грн. та акти виконаних робіт з додатками за період з червня 2014 року по лютий 2016 року.

Згідно з актами наданих послуг, які позивач направив разом із листом-вимогою № 130-2-12/2018, останній нарахував відповідачу за спірний період з червня 2014 року по лютий 2017 року вартість послуг із зберігання та навантаження вантажу на складі: за червень 2014 року - 286 298,69 грн. (тариф зберігання 26,40 грн.тонна/місяць), за липень 2014 року - 315 369,38 грн. (тариф зберігання 29,70 грн.тонна/місяць) та 14 394 грн. за навантаження вантажу на складі (акт наданих послуг № 1 від 31.07.2014 року), за серпень 2014 року - 280 482,04 грн. (тариф зберігання 29,70 грн.тонна/місяць) та 94166,40 грн. за навантаження вантажу на складі (акт наданих послуг № 2 від 31.08.2014 року), за вересень 2014 року - 261 277,48 грн. (тариф зберігання 29,70 грн.тонна/місяць) та 2 018,40 грн. за навантаження вантажу на складі (акт наданих послуг № 3 від 30.09.2014 року), за жовтень 2014 року - 261 277,48 грн. (тариф зберігання 29,70 грн.тонна/місяць), за листопад 2014 року - 261 277,48 грн. (тариф зберігання 29,70 грн.тонна/місяць), за грудень 2014 року - 225 576,50 грн. (тариф зберігання 29,70 грн.тонна/місяць), за січень 2015 року - 207 835,61 грн. (тариф зберігання 29,70 грн.тонна/місяць), за лютий 2015 року - 207 835,61 грн. (тариф зберігання 29,70 грн.тонна/місяць), за березень 2015 року - 235 262,59 грн. (тарифи зберігання 29,70 грн.тонна/місяць та 43,20 грн.тонна/місяць), за квітень 2015 року - 302 306,35 грн. (тариф зберігання 43,20 грн.тонна/місяць), за травень 2015 року - 302 306,35 грн. (тариф зберігання 43,20 грн. тонна/місяць), за червень 2015 року - 292 214,54 грн. (тариф зберігання 43,20 грн. тонна/місяць), за липень 2015 року - 222 737,39 грн. (тарифи зберігання 42,00 грн. тонна/місяць та 43,20 грн.тонна/місяць), за серпень 2015 року - 168 273,66 грн. (тариф зберігання 42,00 грн.тонна/місяць), за вересень 2015 року - 167 908,94 грн. (тариф зберігання 42,00 грн.тонна/місяць), за жовтень 2015 року - 167 908,94 грн. (тариф зберігання 42,00 грн.тонна/місяць), за листопад 2015 року - 167 908,94 грн. (тариф зберігання 42,00 грн.тонна/місяць), за грудень 2015 року - 167 98,94 грн. (тариф зберігання 42,00 грн.тонна/місяць), за січень 2016 року - 167 908,94 грн. (тариф зберігання 42,00 грн.тонна/місяць), за лютий 2016 року - 167 908,94 грн. (тариф зберігання 42,00 грн.тонна/місяць), за березень 2016 року - 167 908,94 грн. (тариф зберігання 42,00 грн.тонна/місяць), за квітень 2016 року - 167 767,54 грн. (тариф зберігання 42,00 грн.тонна/місяць), за травень 2016 року - 167 484,74 грн. (тариф зберігання 42,00 грн.тонна/місяць), за червень 2016 року - 167 484,74 грн. (тариф зберігання 42,00 грн.тонна/місяць), за липень 2016 року - 185 429,54 грн. (тариф зберігання 46,50 грн.тонна/місяць), за серпень 2016 року - 185 429,54 грн. (тариф зберігання 46,50 грн.тонна/місяць), за вересень 2016 року - 179 447,94 грн. (тариф зберігання 45,00 грн.тонна/місяць), за жовтень 2016 року - 185 429,54 грн. (тариф зберігання 46,50 грн.тонна/місяць), за листопад 2016 року - 179 447,94 грн. (тариф зберігання 45,00 грн.тонна/місяць), за грудень 2016 року - 185 429,54 грн. (тариф зберігання 46,50 грн.тонна/місяць), за січень 2017 року - 215 098,26 грн. (тариф зберігання 53,94 грн.тонна/місяць), за лютий 2017 року - 194 282,30 грн. (тариф зберігання 48,72 грн.тонна/місяць) на загальну суму 7 129 004,15 грн. (7 018 425,35 грн. вартість послуг із зберігання + 110 578,80 грн. вартість послуг навантаження вантажу на складі).

Відповідач вищевказані акти наданих послуг із зберігання не підписав та листом від 20.05.2016 № 02-01/1180 підтвердив неоплату послуг за договором, посилаючись на погіршення якості зерна та вказав про неправильне оформлення позивачем актів наданих послуг, оскільки останній нараховував плату за зберігання зерна за завищеними тарифами, які не передбачені умовами п. 6.2 договору.

В обґрунтування позовних вимог у даній справі позивач вказує, що у зв`язку з внесенням змін до тарифів за послуги по зберіганню він звертався до відповідача стосовно підписання договору з новими тарифами, проте відповідач неодноразово відмовлявся підписувати такий договір, тому з метою приведення діяльності позивача в рамки чинного законодавства, останній направив відповідачу акти виконаних робіт та розрахунки з урахуванням тих тарифів, які діють відповідно до наказів позивача та застосовуються у відносинах з іншими поклажодавцями.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 року у справі № 910/14503/17, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2018 року та постановою Верховного Суду від 08.05.2018 року позивачу відмовлено в задоволенні позову про внесення змін до договору складського зберігання зерна № 49-05/13 від 01.11.2013 року, в якому позовними вимогами було внесення змін щодо розміру плати (тарифу) за надання послуг по зберіганню зерна, яка визначена умовами п. 6.2 договору складського зберігання від 01.11.2013 року № 49-05/13.

Судом в зазначеній справі встановлено, що положеннями договору складського зберігання від 01.11.2013 № 49-05/13 та нормами чинного законодавства не передбачена можливість зміни умов договору щодо ціни за рішенням суду на вимогу однієї із сторін.

У вищевказаній постанові Верховного Суду від 08.05.2018 року зазначено, що сторони погодили умови договору стосовно ціни, позивачем не було доведено належним та допустимими доказами протиправної поведінки відповідача у вигляді порушення договірного зобов`язання, яка спричинила шкідливий результат, оскільки про накази, на які посилався позивач щодо зміни тарифів, останній знав, з огляду на те, що згадані накази є його внутрішніми актами підприємства, суди дійшли обґрунтованих та законних висновків про те, що положеннями договору складського зберігання від 01.11.2013 року № 49-05/13 та нормами чинного законодавства, у даному випадку, не передбачена можливість зміни умов договору щодо ціни за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

За змістом ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, розмір плати (тарифу) за послуг по зберіганню зерна залишився у розмірі 16,50 гривень за тонну на місяць з урахуванням ПДВ відповідно до умов п. 6.2 договору та зміни до договору в частині збільшення тарифу внесені не були.

При цьому, позивач нараховує заборгованість за надані послуги зі зберігання зерна, яка є предметом даного спору, відповідно до вищезазначених актів наданих послуг, в яких тарифи не 16,50 гривень за тонну на місяць з урахуванням ПДВ відповідно до умов п. 6.2 договору, а є завищеними.

Таким чином, акти наданих послуг за спірний період з червня 2014 року по лютий 2017 року, які були направлені відповідачу, та на підставі яких нарахована заборгованість, яка є предметом позовних вимог, не оформлені належним чином, оскільки тарифи за надані послуги, які в них зазначені перевищують тариф, який передбачений умовами п. 6.2 договору (16,50 гривень за тонну на місяць з урахуванням ПДВ).

А за умовами п. 7.2 договору у разі надання зерновим складом акту наданих послуг, оформленого неналежним чином, поклажодавець не несе відповідальності за несвоєчасну оплату.

Відповідно до вимог ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

За загальним правилом при зустрічному зобов`язанні сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно.

Практичне значення одночасного виконання обов`язків при зустрічному виконанні полягає в тому, що у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконати його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитись від його виконання частково або в повному обсязі.

Таким чином, неналежне виконання зерновим складом (позивачем) своїх обов`язків щодо надання поклажодавцю (відповідачу) для оплати належним чином оформлених актів наданих послуг, в яких відображається вартість, тарифи, обсяг зерна, яке зберігається, у відповідності до умов п. 6.3 договору, надало право відповідачу в розумінні статті 538 Цивільного кодексу України зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Окрім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 року у справі № 910/2530/16, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2020 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" про стягнення 14 252 252,39 грн. за погіршення якості 3 985,08 тон зерна пшениці 3 класу, вартість зберігання якої входить до складу позовних вимог, задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на користь Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" збитки у розмірі 14 087 257,80 грн., в іншій частині позову відмовлено.

Вищевказаним рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 року встановлено погіршення якості зерна пшениці 3 класу, переданого Фондом на зберігання відповідно до трьох складських квитанцій, а саме: № 136 від 20.02.2014 року (АУ № 887736) вага - 1 509,493 т., № 153 від 30.12.2014 року (АУ № 88775) вага - 160,725 т. та № 161 від 04.08.2015 (АУ № 887761) вага - 2 314,862 т. загальною вагою 3 985,08 т. та враховуючи результати проведених випробувань та з огляду на положення ч. 2 ст. 34 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» та ч. 2 ст. 951 Цивільного кодексу України, відповідач, який не забезпечив належну схоронності зерна, зобов`язаний відшкодувати його вартість.

До того ж, окрім неналежним чином оформлених актів виконаних робіт, на момент подачі позовної заяви (07.04.2017 року) строк оплати за цими квитанціями не настав, оскільки оплата збитків за погіршення якості цих 3 985,08 тон зерна пшениці 3 класу проведена Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в повному обсязі на суму 14 087 257,80 грн. лише 25.09.2020 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 2328384 від 25.09.2020 року.

Позовні вимоги в частині стягнення вартості послуг із навантаження вантажу позивач нараховує за актами наданих послуг: № 1 від 31.07.2014 року на суму 14 394 грн., № 2 від 31.08.2014 року на суму 94166,40 грн. та № 3 від 30.09.2014 року на суму 2 018,40 грн. на суму загальну суму 110 578,80 грн., в яких зазначено, що ці акти є підставою для розрахунків, порядок яких визначений у договорі про надання послуг від 01.11.2013 року № 49-05/13.

Проте, позивачем не надано доказів того, що ці послуги з навантаження вантажу надавалися за складськими квитанціями на зерно належної якості, а не на 3 985,08 тон зерна пшениці 3 класу погіршеної якості.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позивачем не доведено тих обставин, які є підставою позовних вимог.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача за захистом яких він звернувся до суду, не порушено відповідачем, а тому в позові про стягнення 7 129 004,15 грн. заборгованості за надані послуги за період з червня 2014 року по лютий 2017 року та похідних вимогах про стягнення 2 292 082,72 грн. інфляційних втрат та 313 928,02 грн. 3% річних слід відмовити.

Судовий збір відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено 03.04.2023р.

Суддя С.О. Чебикіна