Рішення № 110019928, 05.04.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.04.2023Справа № 910/13896/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Сервіс»

до Фізичної особи-підприємця Коробчинської Леонтини Валентинівни

про стягнення 63 423,78 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Житло-Сервіс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Коробчинської Леонтини Валентинівни про стягнення 73 365,12 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за спожиті послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у сумі 73 365,12 грн.

Процесуальні дії у справі

Господарський суд міста Києва ухвалою від 16.12.2021 зазначену позовну заяву залишив без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

06.01.2023 через канцелярію суду позивачем подано заяву про усунення недоліків, допущених при поданні до суду позову.

Ухвалою від 25.01.2023 Господарський суд міста Києва прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/13896/22, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

06.01.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог.

У своїй заяві позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованості у розмірі 63 423,78 грн: 52 884,96 грн - основного боргу, 9491,73 грн - інфляційні втрати, 1947,09 грн - 3% річних.

У відповідності до ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог, судом прийнято до розгляду заяву про зменшення позовних вимог, у зв`язку із чим має місце нова ціна позову.

22.03.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою від 28.03.2023 Господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Коробчинської Леонтини Валентинівни про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

22.03.2023 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов.

03.04.2023 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що є виконавцем послуг з постачання централізованого опалення для споживачів будинків, що ним обслуговуються.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що відповідач свої зобов`язання з оплати наданих йому послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та з централізованого опалення не виконав, у зв`язку із чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 52 884,96 грн.

У зв`язку із простроченням оплати наданих позивачем послуг позивачем нараховано інфляційні втрати у розмірі 9491,73 грн та 3% річних у розмірі 1047,09 грн, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Позиція відповідача

Відповідач проти задоволення позову заперечив повністю посилаючись на те, що частину вказаних рахунків відповідач отримував та вони одразу були сплачені, зокрема, рахунки на оплату №79 вiд 13.10.2021, №6044 вiд 28.12.2021, №5427 вiд 26.11.2021. Іншу частину рахунків відповідач не надавав взагалі, окрім рахунку №204 вiд 27.01.2022, який відповідачем на початку червня 2022 року та 10.06.2022 був повністю сплачений, що підтверджується квитанцією про оплату.

Відповідач звертає увагу, що позивачем не надано будь-яких доказів, що ним передавалися або вчинялись дії щодо передачі відповідачем рахунків на оплату №879 від 28.02.2022 №1454 вiд 31.03.2022, № 2186 вiд 29.04.2022, №2386 вiд 31.05.2022, №2788 вiд 29.06.2022, які за твердженням позивача передавались відповідачу та не були оплачені.

Також категорично вiдповiдач не погоджується з твердженнями про надання послуг за обслуговування будинку за період березень-квітень 2022 року, адже за вказаний період послуги не надавались, на підтвердження чого відповідач надав акти вiд 11.03.2022, вiд 25.03.2022, вiд 04.04.2022, вiд 15.04.2022, від 30.04.2022 та листі № 318 від 26.10.2022, № 370 від 04.11.2022, № 447 від 28.12.2022, № 347 від 28.10.2022.

Також відповідач заперечив проти наданого позивачем розрахунку 3% та інфляційних витрат.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Відповідно до акту приймання-передачі житлових будинків вид 01.03.2010 багатоквартирний житловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Гончара Олеся, 26 був прийнятий в обслуговування Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Сервіс» (надалі - позивач).

З 01.03.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю «Житло-Сервіс» є виконавцем послуг з утримання будинків и споруд та прибудинкових територій, а також з централізованого опалення у будинку № 26 по вул. Олеся Гончара у м. Києві.

Відповідно до п. 4.2. статуту ТОВ «Житло-Сервіс», затвердженого Рішенням учасника № 21/12/2021 від 21.12.2021, предметом діяльності ТОВ «Житло-сервіс», в тому числі, є надання житлово-комунальних послуг споживачам.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №206 від 08.04.2016 «Про внесення змін до тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим» (що було чинним в період нарахування плати за послуги) встановлений тариф на послугу для будинку за адресою: м. Київ, вул. Гончара Олеся, 26, а також строк оплати - до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Розпорядженням КМДА № 1320 вiд 25.10.2017 затверджено тарифи для ТОВ «Житло - Сервіс» щодо зазначених вище послуг на теплову енергію та встановлено вартість на послуги з централізованого опалення для всіх категорій споживачів.

Коробчинська Леонтина Валентинівна (надалі - відповідач), є власником нежитлового приміщення № 86, що розташований в житловому будинку в м. Києві по вул. Гончара Олеся, 26, площею 167,40 кв.м., що підтверджується копією свідоцтва про право власності.

За доводами позивача, між позивачем та відповідачем не укладено договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а також з централізованого опалення. Проте, позивачем послуги надавались відповідачу в повному обсязі та належної якості.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 01.11.2021 по 30.10.2022 позивачем надано відповідачу послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на загальну суму 5273,10 грн та послуги з централізованого опалення на загальну суму 47 611,86 грн. Однак, відповідачем послуги не оплачувались у повному розмірі. Претензій з приводу якості отриманих послуг, відмови від отримання послуг від відповідача не надходило, що стало наслідком звернення позивача з позовом до суду про стягнення 52 884,96 грн, а також інфляційних втрат у розмірі 9491,73 грн та 3% річних у розмірі 1047,09 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно ч.1 статті 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить.

Згідно з ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України, власникам квартир та нежитлових приміщень у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території.

Згідно ст. 360 Цивільного кодексу України, співвласник, відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності, зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи, між ТОВ "Житло-сервіс" та відповідачем жодних договорів не укладалось, тобто, між сторонами відсутні договірні правовідносини.

Разом з тим, за змістом Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством;

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків; 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд.

Таким чином, проаналізувавши зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини із надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та з централізованого опалення.

Згідно ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Частиною 1-2 ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.

Відповідно до положень статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Отже, відсутність письмово оформленої двосторонньої угоди про надання житлово-комунальних послуг не позбавляє споживача обов`язку з оплати фактично спожитих послуг, оскільки у п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 року №6-59цс13, постановах Вищого господарського суду України від 21.07.2015 року у справі №910/19804/14, від 19.08.2015 року у справі №911/5613/14.

Розмір плати за житлово-комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії, та індивідуальним і колективним споживачем, який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії, та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати регулюються Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 № 830 (надалі - Правила).

Згідно з п. 32 Правил плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства.

Судом встановлено, що позивач, обґрунтовуючи розмір заборгованості з надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території посилається на Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №206 від 08.04.2016 «Про внесення змін до тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим», яким затверджено тариф на послугу для будинку за адресою: м. Київ, вул. Гончара Олеся, 26, а також строк оплати - до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Також Розпорядженням КМДА № 1320 вiд 25.10.2017 затверджено тарифи для ТОВ «Житло-Сервіс» щодо зазначених вище послуг на теплову енергію та встановлено вартість на послуги з централізованого опалення для всіх категорій споживачів.

Таким чином, на підставі затверджених тарифів, позивач здійснив розрахунок заборгованості відповідача за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з січня 2022 року по червень 2022 року у розмірі 5273,10 грн та розрахунок заборгованості відповідача за надані послуги з постачання опалення за період з листопада 2021 року по травень 2022 року у розмірі 47 611,86 грн.

Водночас, суд зазначає, що факт здійснення господарської операції з надання послуг підтверджується, зокрема, первинними бухгалтерськими документами.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності зі ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

З позовних матеріалів вбачається, що позивачем на підтвердження заборгованості відповідача надано лише розрахунок заборгованості за житлово-комунальні послуги та постачання опалення.

Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Таким чином, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту надання ним житлово-комунальних послуг та послуг з постачання опалення у спірний період по спірному приміщенню, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Гончара Олеся, 26, та яке знаходиться у власності відповідача. Зокрема, матеріали справи не містять актів здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг), які б підтверджували надання позивачем послуг саме відповідачеві або за вищевказаною адресою.

Водночас, відповідачем додано до матеріалів справи копії актів надання послуг: № 204 від 31.01.2022 на суму 31 546,05 грн, № 6044 від 31.12.2021 на суму 22 868,54 грн, № 5427 від 30.11.2021 на суму 1 054,62 грн, №4971 від 31.10.2021 на суму 1054,62 грн та рахунки на оплату послуг: №204 від 27.01.2022, №6044 від 28.12.2021, №5427 від 27.11.2021, № 79 від 13.10.2021, №4971 від 28.10.2021.

Відповідачем здійснено оплату за надані послуги позивача у період з жовтня 2021 року по січень 2022 року на підставі зазначених вище рахунків на оплату (№204 від 27.01.2022, №6044 від 28.12.2021, № 79 від 13.10.2021, №5427 від 27.11.2021, №4971 від 28.10.2021), що підтверджується квитанціями, які наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, оскільки згаданою нормою не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.

Однак, позивачем не надано суду доказів на підтвердження факту виставлення (направлення) ним на адресу відповідача рахунків для оплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території, а також наданих послуг з постачання опалення, зокрема у період з лютого 2022 року по червень 2022 року, з метою проведення відповідних оплат спожитих послуг за відсутності укладеного між сторонами договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1087 Цивільного кодексу України розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22, встановлено, що розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Отже, для проведення розрахунків між юридичними особами необхідним є розрахунковий документ, тобто доручення/вимога особи з зазначенням суми сплати та реквізитів рахунку, на який необхідно перерахувати грошові кошти.

Проте, з огляду на відсутність укладеного між сторонами договору, в якому зазначалися б відповідні дані, а також не направлення відповідачеві рахунків на оплату, останній позбавлений можливості самостійно визначити платіжні реквізити позивача для перерахування коштів.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ВИСНОВКИ СУДУ

Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи та враховуючи, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту надання ним житлово-комунальних послуг по спірному приміщенню, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Гончара Олеся, 26, власником якого є відповідач, та не надано доказів на підтвердження факту виставлення рахунків відповідачу для оплати наданих послуг у період з лютого 2022 року по червень 2022 року, з метою проведення відповідних оплат спожитих послуг за відсутності укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Сервіс» до Фізичної особи-підприємця Коробчинської Леонтини Валентинівни.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 05.04.2023.

Суддя О.В. Гулевець