Рішення № 110019753, 22.03.2023, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/203/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2023 Справа № 908/2561/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсуна В.Л., при секретарі судового засідання Сиротенко В.К., розглянувши матеріали справи №908/2561/22

за позовною заявою акціонерного товариства Укртранснафта, 01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, буд. 32/2

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю МІК, 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 69-А

про стягнення 152 811,08 грн та зобов`язання вчинити заміну товару

У судовому засіданні приймали участь:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

13.12.22 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за вих. від 08.11.22 № 04-03/11/7022-22 з вимогами акціонерного товариства Укртранснафта (далі АТ Укртранснафта) до товариства з обмеженою відповідальністю МІК (надалі ТОВ МІК) про зобов`язання відповідача здійснити заміну товару (спідня білизна (білизна натільна зимова на 2022 рік білизна натільна зимова для працівників нафтопродуктопроводу), поставленого АТ Укртранснафта згідно з видатковими накладними від 16.05.22 № РН-05/16/02 та від 16.05.22 № РН-05/16/01 в кількості 846 одиниць, за договором поставки від 24.12.21 № 23-01/149-21 на ідентичний товар належної якості та стягнення штрафних санкцій згідно договору поставки від 24.12.21 № 23-01/149-21 у розмірі 152 811,08 грн., а саме: 65 901,30 грн. штрафу за поставку товару неналежної якості, 40 778,87 грн. пені та 46 130,91 грн. штрафу.

13.12.22 автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 20.12.22 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2561/22 за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 18.01.23 о 12 год. 00 хв.

11.01.23 на електронну адресу суду надійшла заява за вих. від 09.01.23 № 04-03/11/164-23, в якій представник АТ Укртранснафта просить суд про проведення судового засідання в режимі відеоконференції 18.01.23 о 12 год. 00 хв. поза межами приміщення суду у справі № 908/2561/22.

Ухвалою від 12.01.23 задоволено заяву представника АТ Укртранснафта за вих. від 09.01.23 № 04-03/11/164-23 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції 18.01.23 о 12 год. 00 хв. поза межами приміщення суду у справі № 908/2561/22.

Ухвалою від 18.01.23 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 20.02.23 включно, відкладено підготовче засідання на 14.02.23 о 12 год. 30 хв.

Ухвалою від 01.02.23 задоволено заяву представника АТ Укртранснафта за вих. від 27.01.23 № 04-03/11/619-23 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції 14.02.23 о 12 год. 30 хв. поза межами приміщення суду у справі № 908/2561/22.

Ухвалою від 10.02.23 задоволено заяву представника ТОВ МІК за вих. від 05.02.23 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції 14.02.23 о 12 год. 30 хв. поза межами приміщення суду у справі № 908/2561/22.

02.02.23 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив за вих. №04-03/11/699-23 від 31.01.23.

06.02.23 через систему Електронний суд від представника відповідача надійшли заперечення по суті спору.

13.02.23 через систему Електронний суд від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення неустойки. Крім того, просить провести судове засідання 14.02.23 без участі представника відповідача та відкласти розгляд справи; залишити без розгляду заяву про участь в судовому засіданні 14.02.23 в режимі відеоконференції; надати можливість приймати участь в наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції.

14.02.23 на електронну адресу суду від представника позивача надійшли письмові пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання 14.02.23 не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином у відповідності до законодавства.

В судовому засіданні 14.02.23 прийнято до розгляду відповідь на відзив на вих. №04-03/11/699-23 від 31.01.23, заперечення відповідача та пояснення позивача по суті спору.

Ухвалою від 14.02.23 закрито підготовче провадження у справі № 908/2561/22 та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.03.23 о 12 год. 30 хв.

03.03.23 від позивача через систему Електронний суд надійшли заперечення на клопотання ТОВ МІК про зменшення неустойки.

В судове засідання 06.03.23 представник відповідача не з`явився.

01.03.23 від представника відповідача через систему Електронний суд надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою від 06.03.23 оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 22.03.23 о 12 год. 00 хв.

Ухвалою від 13.03.23 судом залишено без задоволення клопотання представника ТОВ МІК за вих. від 09.03.23 та заяву представника АТ Укртранснафта за вих. від 10.03.23 про проведення судового засідання 22.03.23 о 12 год. 00 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у справі № 908/2561/22 з підстав викладених в тексті ухвали.

21.03.23 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату, яке провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

В судове засідання 22.03.23 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

У засіданні 22.03.23, на підставі ч. 4 ст. 240 ГПК України, судом проголошено рішення у справі по суті спору.

При цьому, судом залишено без задоволення клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання, яке надійшло до суду 21.03.23, з огляду на приписи ч. 2 ст. 195 ГПК України, відповідно до яких суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Ухвалою від 14.02.23 судом закрито підготовче провадження у справі № 908/2561/22 та розпочато розгляд справи по суті з 21.02.23. Тобто, останнім днем розгляду справи №908/2561/22 по суті є саме 22.03.23. При цьому, нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливості продовження строку розгляду справи по суті.

Позивач підтримував позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Відповідач заперечував проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.12.21 між АТ «Укртранснафта» (покупець) та ТОВ «МІК» (постачальник) укладено договір поставки №23-01/149-21 (далі договір), за умовами п. 1.1. якого на умовах цього договору та за результатами проведеної процедури закупівлі (згідно з протоколом щодо прийняття рішення Уповноваженою особою з проведення спрощених закупівель АТ «Укртранснафта» у м. Києві від 16.12.21 №7078/4) постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця у погоджені сторонами строки спідню білизну (код 18310000-5 за ДК 021:2015) (UA-2021-11-24-011359-а) (білизна натільна зимова на 2022 рік білизна натільна зимова для працівників нафтопроводу) (надалі товар), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити такий товар.

Загальна сума Договору становить 659 013,00 грн, у т.ч ПДВ (20%) 109 835,50 грн (п. 3.2. договору).

Умови поставки визначені розділом 5 договору:

5.1. Умови поставки, які встановлюються відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів « 1НКОТЕРМС-2020», місце, умови та строки поставки визначаються в Специфікації до даного Договору.

5.2. Постачальник починає відвантаження Товару Покупцю у строки, передбачені Специфікацією, на підставі отриманої від Покупця письмової Заявки про готовність до виконання Договору (в т.ч. на кожну частину/партію Товару) (далі -«Заявка»/« 3аявках»).

5.3. Постачальник зобов`язаний щоразу за 5 (п`ять) календарних днів до дати поставки Товару (в тому числі кожної частини/партії Товару), письмово сповістити Покупця про дату та час надходження Товару в погоджений пункт призначення, а також надати інформацію про вантажоперевізника, та іншу інформацію, що необхідна Покупцю для прийняття Товару. …

5.5. Приймання Товару Покупцем (в т.ч. кожної частини/партії Товару) підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками Сторін електронного (-их) первинного (-их) документа (-ів) (видаткової (-их) накладної (-их)).

5.6. Складання (створення) та підписання електронного (-их) первинного (-их) документа (-ів) (видаткової (-их) накладної (-их)) здійснюється Сторонами в електронній формі з використанням ресурсів Сервісу iDocHUB та визнається Сторонами істотною умовою цього Договору згідно з ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України. …

5.8. Покупець протягом 3 (трьох) робочих днів з дати надходження Товару (в т.ч. кожної частини/партії Товару) за місцем поставки Товару перевіряє відповідність Товару умовам Договору та перевіряє достовірність даних, наведених в електронному первинному документі (видатковій накладній), та:

5.8.1. За відсутності заперечень щодо відповідності Товару умовам Договору та відомостям, наведеним в електронному первинному документі (видатковій накладній), уповноважений представник Покупця з використанням ресурсів Сервісу iDocHUB накладає на електронний первинний документ (видаткову накладну) електронний підпис;

5.8.2. За наявності заперечень щодо відповідності Товару умовам Договору та/або відомостям, наведеним в електронному первинному документі (видатковій накладній), уповноважений представник Покупця з використанням ресурсів Сервісу iDocHUB відхиляє електронний первинний документ (видаткову накладну), а також протягом 3 (трьох) робочих днів направляє Постачальнику мотивоване заперечення проти такого підписання (далі - Мотивоване заперечення).

5.9. У Мотивованому запереченні Покупець письмово повідомляє Постачальника про недоліки (в т.ч. щодо відхилень від вимог щодо кількості та/або якості та/або комплектності Товару (в т.ч. кожної частини/партії Товару)). У цьому випадку складається акт виявлених недоліків товару, в якому, крім в якому, крім виявлених недоліків, зазначаються строки їх усунення Постачальником. Постачальник зобов`язаний усунути недоліки за власний рахунок у строки, зазначені в акті виявлених недоліків Товару. …

5.21. У випадку передачі Постачальником Товару неналежної якості, Покупець має право, незалежно від можливості використання Товару за призначенням, вимагати від Постачальника за своїм вибором: 1) безоплатного усунення недоліків Товару; 2) відшкодування витрат на усунення недоліків Товару.

5.22. У разі істотного порушення вимог щодо якості Товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявились неодноразово чи з`явились знову після їх усунення) Покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитись від цього договору в порядку, передбаченому Договором, а у разі сплачених Покупцем коштів вимагати повернення сплаченої за Товар грошової суми; 2) вимагати заміни Товару.

Пунктом 7.2. договору визначено, що у випадку поставки некомплектного товару або товару неналежної якості (товар, який має приховані недоліки), Постачальник зобов`язаний у термін не пізніше 20 робочих днів з дати відмови покупця від товару або в інший, обумовлений сторонами, строк замінити Товар на ідентичний належної якості та/або комплектації. При цьому, Постачальник несе витрати з заміни та доставки Товару самостійно.

Відповідно до п. 11.1. договору, цей Договір набирає чинності з моменту його укладання та діє до 31 грудня 2022 р. включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

Пунктом 11.2.1 сторони визначили, що у випадку невиконання або неналежного виконання Постачальником зобов`язань за цим Договором, в т.ч. вимог пункту 5.26, Покупець має право відмовитися від Договору в односторонньому порядку шляхом направлення Постачальнику повідомлення про таку відмову.

Сторонами підписано Специфікацію до договору, відповідно до якої товар на загальну суму 659 013,00 грн має бути поставлений протягом 60 календарних днів з дати отримання постачальником письмової заявки від покупця. Гарантія 12 місяців з дати поставки товару.

На виконання умов договору позивачем було надіслано відповідачеві заявку за вих. №23-00/6/113-22 від 11.01.22 про готовність до виконання договору, за якою надано згоду на поставку товару за договором.

Заявку отримано відповідачем 17.01.22, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до видаткових накладних №РН-05/16/01 від 16.05.22 на суму 191 637,00 грн та №РН-05/16/02 від 16.05.22 на суму 79 929,00 грн, відповідачем поставлено товар на загальну суму 271 566,00 грн. Видаткові накладні підписано позивачем 20.05.22 та 19.05.22 відповідно.

Листом за вих. №002 від 12.05.22 відповідач підтвердив свої гарантійні зобов`язання за договором поставки №23-01/149-21 від 24.12.21.

Платіжними дорученнями №0000118657 від 27.05.22 на суму 79 929,00 грн та №0000118755 від 30.05.22 на суму 191 637,00 грн позивачем оплачено отриманий товар.

Листом за вих. №21-00/10/3065-22 від 23.06.22 позивач запропонував відповідачеві забезпечити участь представників ТОВ «МІК» 24.06.22 у проведенні спільного огляду прийнятої продукції.

Листом за вих. №002 від 23.06.22 відповідач повідомив позивачеві, що у зв`язку з воєнними діями та враховуючи велику відстань між містом Запоріжжя та с. Смільне, Бродівська ТГ, Золочівський район Львівської області, він фізично не встигає направити 24.06.22 свого представника.

Листом за вих. №21-00/10/3113-22 від 28.06.22 позивач звернувся до ДП «Укрметртестстандарт» щодо проведення випробувань, зокрема, білизни натільної зимової, виробник ТОВ «МІК».

Протоколом випробувань №0280/00138-ЛП/22 від 15.007.22 було встановлено невідповідність товару заявленим показникам.

У зв`язку з виявленими недоліками отриманого товару позивач звернувся до відповідача з претензією за вих. №04-03/11/3923-22 від 25.07.22 щодо заміни товару, поставленого за видатковими накладними №РН-05/16/02 на суму 79 929,00 грн та №РН-05/16/02 на суму 191 637,00 грн, протягом 20 днів з дня отримання цієї вимоги.

Листом за вих. №003 від 29.07.22 відповідач повідомив позивача про те, що позивачем зразки продукції для направлення в лабораторію на перевірку були відібрані без додержання вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю №П-7 від 25.04.66. Враховуючи, що зразки продукції були відібрані без присутності представника ТОВ «МІК», претензія щодо заміни товару задоволенню не підлягає.

В подальшому, позивачем було надіслано відповідачеві повідомлення про відмову від договору поставки від 24.12.21 №23-01/149-21, в якому зазначено, що на підставі п. 7.6. договору позивач відмовляється від договору в односторонньому порядку та просить вважати виконаним договір на суму 271 566,00 грн та розірваним з 30.12.22.

Відмова ТОВ «МІК» здійснити заміну товару неналежної якості стала підставою для звернення АТ «Укртранснафта» про зобов`язання відповідача здійснити заміну товару неналежної якості в примусовому порядку.

Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази) суд дійшов висновку про наступне.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на невчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб`єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ч. 1, 3 ст. 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу… У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 ГК України, якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам (у разі наявності), іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Відповідно до ст. 675 ЦК України, товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу (1). Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк) (2). Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором (3).

Судом враховано, що в Додатку 32 до договору №23-01/149-21 сторонами було визначено технічні, якісні та кількісні характеристики товару.

В специфікації до договору строк гарантії визначено - 12 місяців з дати поставки товару. Крім того, листом №002 від 12.05.22 відповідач підтвердив свої гарантійні зобов`язання.

Частиною 2 ст. 678 ЦК України унормовано, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Аналогічні положення закріплені в п. 5.22. договору №23-01/149-21.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 680 ЦК України, покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом (1). Якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку (3).

Відповідно до положень Господарського кодексу України, які регулюють питання гарантії якості товарів та претензій у зв`язку з недоліками поставлених товарів (стаття 269), гарантійний строк експлуатації обчислюється від дня введення виробу в експлуатацію, але не пізніше одного року з дня одержання виробу покупцем (споживачем), а щодо виробів народного споживання, які реалізуються через роздрібну торгівлю, - з дня роздрібного продажу речі, якщо інше не передбачено стандартами, технічними умовами (у разі наявності) або договором.

З викладеного вбачається, що гарантійний строк експлуатації - це період в часі протягом якого постачальник гарантує використання товару за призначенням за умови дотримання споживачем правил експлуатації.

Отже, саме протягом вказаного строку (який обчислюється від дня введення виробу в експлуатацію, але не пізніше одного року з дня його одержання покупцем) постачальник виконує гарантійні зобов`язання, тобто несе відповідальність за дотримання вимог щодо якості поставленого товару, які обумовлено сторонами або установлено положеннями чинного законодавства.

За приписами ст. 678 ЦК України, продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту (1). Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили (2).

Відповідно до частини 6 ст. 269 Господарського кодексу України, постачальник (виробник) зобов`язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. У разі усунення дефектів у виробі, на який встановлено гарантійний строк експлуатації, цей строк продовжується на час, протягом якого він не використовувався через дефект, а при заміні виробу гарантійний строк обчислюється заново від дня заміни.

Отже, за загальним правилом, відповідальність продавця за недоліки товару може наступати у випадках, якщо недоліки виникли до передання товару покупцеві або якщо їх виникнення обумовлене причинами, що виникли до передачі товару. І відповідно, коли недоліки товару виявлені після переходу до покупця ризику випадкової загибелі та випадкового знищення товару, саме на покупця у такому випадку покладається обов`язок доведення того, що недоліки чи їх причини виникли до передачі йому товару.

Водночас, у випадку встановлення недоліків товару, на який надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації), існує презумпція вини постачальника (виробника). У такому випадку для звільнення себе від відповідальності саме постачальник (виробник) повинен довести, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.

Як свідчить протокол випробувань №0280/00138-ЛП/22 проведених ДП «Укрметртестстандарт», товар, який було поставлено відповідачем позивачеві за договором №23-01/149-21 від 24.12.21, не відповідає характеристикам, які визначені сторонами в додатку №2 до зазначеного договору.

Позивачем було надіслано відповідачеві вимогу за вих. №04-03/11/3923-22 від 25.07.22 щодо заміни товару на товар належної якості.

У відповіді на претензію за вих. №003 від 29.07.22 відповідач заперечив проти заміни товару, посилаючись на порушення позивачем Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю №П-7 від 25.04.66 (відібрання зразків без присутності представника постачальника).

В той же час, в п. 14.8. договору сторонами обумовлено, що на правовідносини сторін за договором не розповсюджується дія Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю та якістю, затверджених постановами Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 №П-6 та від 25.04.66 №П-7 відповідно.

Крім того, як свідчать матеріали цієї господарської справи, позивачем було запрошено представника відповідача для проведення відбору зразків товару, які будуть направлені на випробування. У відповіді на запрошення відповідач послався на те, що представник не встигає прибути у призначений час для проведення відібрання зразків, не запропонувавши при цьому перенесення дати проведення відібрання зразків тощо.

Крім того, судом прийнято до уваги те, що умовами договору не визначено порядку проведення відбору зразків для проведення перевірки.

Таким чином, посилання відповідача на недодержання позивачем зазначеної Інструкції, як на підставу для залишення без задоволення позовної вимоги, є необґрунтованими та безпідставними. А тому, як наслідок, відхиляються судом.

Крім того, судом критично сприймається посилання відповідача на недотримання позивачем п. 5.9. договору (позивачем не було складено акт виявлених недоліків товару).

Відповідно до умов п. 5.9. договору, у мотивованому запереченні Покупець письмово повідомляє Постачальника про недоліки (в т.ч. щодо відхилень від вимог щодо кількості та/або якості та/або комплектності Товару (в тому числі кожної частини/партії Товару). У цьому випадку складається акт виявлених недоліків товару, в якому, крім виявлених недоліків, зазначаються строки їх усунення Постачальником. Постачальник зобов`язаний усунути недоліки за власний рахунок у строки, зазначені в акті виявлених недоліків Товару.

Як свідчать матеріали справи, позивачем товар на загальну суму 271 566,00 грн було прийнято, про що свідчить підписання відповідних видаткових накладних. Недоліки товару було виявлено вже після прийняття товару та проведення відповідних випробувань щодо якості поставленого товару.

Умови ж п. 5.9. договору передбачають складання акту виявлених недоліків саме під час відмови у підписанні видаткової накладної (п. 5.8.2. договору) та складанні мотивованого заперечення щодо підписання такої видаткової накладаної.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У своїй вимозі за вих. №04-03/11/3923-22 від 25.07.22 позивачем було запропоновано відповідачеві здійснити заміну товару неналежної якості протягом 20 днів з дня отримання цієї вимоги.

Пунктом 7.2. договору визначено, що у випадку поставки некомплектного товару або товару неналежної якості (товар, який має приховані недоліки), постачальник зобов`язаний у термін не пізніше 20 робочих днів з дати відмови покупця від товару або в інший, обумовлений сторонами строк, замінити товар на ідентичний належної якості та/або комплектації. При цьому, постачальник несе витрати з заміни та доставки товару самостійно.

Відповідачем до моменту прийняття рішення в цій справі по суті спору заміни товару не здійснено (докази зворотнього матеріали справи не містять і суду не надано).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірність, обґрунтованість та доведеність вимоги АТ «Укртранснафта» щодо зобов`язання ТОВ «МІК» здійснити заміну товару (спідня білизна (білизна натільна зимова на 2022 рік білизна натільна зимова для працівників нафтопродуктопроводу), поставленого згідно з видатковими накладними від 16.05.22 №РН-05/16/02 та від 16.05.22 №РН-05/16/01, в кількості 846 одиниць, за договором поставки від 24.12.21 №23-01/149-21 на ідентичний товар належної якості.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 65 901,30 грн на підставі п. 7.3. договору, штраф у розмірі 46 130,91 грн та пеню у розмірі 40 778,87 грн на підставі п. 7.1. договору.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 ГК України, порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1, 2 ст. 230 ГК України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами п. 7.3. договору, якщо постачальник не здійснить заміну товару на ідентичний належної якості та/або комплектації, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від суми, визначеної у п. 3.2. договору.

Пунктом 3.2. договору загальна суму договору визначена у розмірі 659 013,00 грн.

Враховуючи, що станом на час прийняття процесуального рішення по суті спору у цій справі відповідачем не здійснено заміну товару неналежної якості, відповідно вимога позивача про застосування до відповідача відповідальності, передбаченої п. 7.3. договору, у вигляді стягнення штрафу у розмірі 65 901,30 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Пунктом 7.1. договору сторони погодили, що при недотриманні постачальником строків поставки, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого товару, визначеної в заявці покупця, за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення. Якщо прострочення виконання зобов`язань перевищує 30 днів, постачальник додатково сплачуєш траф у розмірі 7,0% від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого товару.

Частиною 2 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: … за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Відповідно до заявки позивача за вих. №23-00/6/113-22 від 11.01.22, позивач повідомив про надання згоди на поставку товару в кількості, визначеній специфікацією до договору. В специфікації (додаток 31 до договору) сторонами визначено кількість товару 2 053 шт. на загальну суму 659 013,00 грн, строк поставки протягом 60 календарних днів з дати отримання постачальником письмової заявки від покупця.

Заявку відповідач отримав 17.01.22, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення. Відповідно, строк поставки розпочався з 18.01.22 та закінчився 18.03.22.

Електронні первинні документи сторонами підписано 19.05.22 та 20.05.22. При цьому, позивачем зазначені документи підписані з дотримання строків, визначених п. 5.8. договору).

Таким чином, матеріалами справи доведено факт порушення відповідачем строку поставки товару. Відповідно, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 46 130,91 грн та пені у розмірі 40 778,87 грн на підставі п. 7.1. договору заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню.

При цьому, судом не приймаються до уваги та відхиляються посилання відповідача на неможливість своєчасного виконання умов договору щодо поставки товару через настання форс-мажорних обставин з огляду на наступне.

Відповідно до п. 9.1. договору, Сторона звільняється від визначеної цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством відповідальності за порушення Договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії обставин непереборної сили, визначених у цьому Договорі, за умови, що настання таких обставин засвідчено у визначеному цим Договором порядку.

Під обставинами непереборної сили у цьому Договорі розуміються будь-які

надзвичайні події зовнішнього щодо Сторін характеру, які виникають без вини Сторін, поза їх волею або всупереч волі чи бажанню Сторін, і які не можна за умови вжиття звичайних для цього заходів передбачити та не можна відвернути (уникнути), включаючи (але не обмежуючись) стихійні явища природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки тощо), лиха біологічного, техногенного та антропогенного походження (вибухи, пожежі, вихід з ладу машин й обладнання, масові епідемії, епізоотії, епіфітотії тощо), обставини суспільного життя (війна, воєнні дії, блокади, громадські хвилювання, прояви тероризму, масові страйки, бойкоти тощо), а також видання заборонних або обмежуючих нормативних актів органів державної влади чи місцевого самоврядування, інші законні або незаконні заборонні чи обмежуючі заходи названих органів, які унеможливлюють виконання Сторонами цього Договору або тимчасове перешкоджають такому виконанню (п. 9.2. договору).

Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 24.02.22 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року … (який триває станом на час прийняття процесуального рішення в цій справі по суті спору).

Рішенням Торгово-промислової палати України від 28.02.22 № 2024/02.0-7.1 на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні від 02.12.97 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України:

- засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року … відповідно до Указу Президента України від 24.02.22 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні;

- підтверджено, що зазначені обставини з 24.02.22 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи ін. зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи ін. нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Листом за вих. №22.03.28_002 від 28.03.22 відповідач повідомив позивача про неможливість виконання зобов`язань за договором через настання форс-мажорних обставин.

В той же час, відповідно до п. 9.4. договору, Сторона, що має намір посилатися на обставини непереборної сили, повинна негайно, із застосуванням технічних засобів миттєвого зв`язку (телеграма, факсограма, електронна пошта), письмово повідомити іншу Сторону про наявність таких обставин та їх вплив на виконання зобов`язань за Договором.

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі Сторін про неможливість

виконання прийнятих за даним Договором зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили, позбавляє Сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань (п. 9.5. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, лист про неможливість виконання договору через форс-мажорні обставини був надісланий відповідачем на адресу позивача через місяць після настання таких форс-мажорних обставин та через 10 днів після закінчення строку виконання зобов`язання (18.03.22). Тобто, відповідачем не дотримано строків повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин, що за умовами п. 9.5. договору позбавляє його права посилатися на таку обставину як на підставу для звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення неустойки суд зазначає наступне.

В обґрунтування такого клопотання відповідач посилається на те, що прострочення поставки за спірним Договором має винятковий характер, адже в період його виконання відповідач ТОВ «МІК» виконував значний обсяг інших замовлень в т.ч. для державних потреб. Список замовників в тому числі із державного сектору вказано у витягу «Аналітика участі ТОВ «МІК» з сайту https://www.smarttender.biz/ParticipationAnalytic/, і цей список є значним, адже було укладено 125 контрактів (див. запис «Підписано контрактів по лотах», правий нижній куток), про що також свідчить список таких договорів. Тобто, ТОВ «МІК» дійсно виконувало значний обсяг інших замовлень в т.ч. для державних потреб, за якими поставка товару була здійснена без прострочень, адже ніхто з замовників не пред`являв до ТОВ «МІК» претензій по виконанню договорів в аналогічний період. Також вважає, що позивач не зазнав ніяких збитків або шкоди у зв`язку із незначним простроченням поставки по Договору. Таким чином, незначні порушення договірних зобов`язань не мали ніяких негативних наслідків для позивача та не порушили його майнові інтереси. Крім того, стягнення неустойки в заявленому розмірі було б достатньо, що виплатити частину заробітної плати працівникам ТОВ «МІК», тому стягнення такої суми неустойки матиме ще більш негативні наслідки для господарської діяльності ТОВ «МІК», направленої на збереження життів людей та зміцнення обороноздатності країни. Також, господарська діяльність ТОВ «МІК» не є прибутковою, про що свідчить рядки 2290, 2350 і 2465 Звіту про фінансові результати за І квартал 2022, адже Сукупний дохід як і результат до оподаткування податком на прибуток у ТОВ «МІК» взагалі є відсутнім. Звіт про фінансові результати за 9 місяців 2022 має теж незадовільні результати, зокрема по рядку 2195 Фінансовий результат від операційної діяльності на кінець звітного періоду - є збиток на 5456тис.грн. (5,456млн.грн.). Водночас, завдяки невеликому прибутку 133тис.грн. (рядок 2350), ТОВ «МІК» було спроможним оплатити 36тис.грн. податку на прибуток підприємства (рядок 2300). Отже, фінансовий стан відповідача наразі так само не є прибутковим і стягнення неустойки в заявленому розмірі матиме ще більш негативні наслідки для господарської діяльності, яка лише трохи стала кращою, ніж на за І квартал 2022.

В обґрунтування заперечень проти клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки позивач посилається на наступне.

Відповідач допустив прострочку поставки товару на 61 календарний день. В подальшому було встановлено, що відповідний товар був неналежної якості. У відзиві на позов відповідач заперечує взагалі факт прострочення поставки товару, посилаючись на форс-мажорні обставини, однак в обґрунтування цих обставин не надає жодних належних доказів, та наразі заявляє клопотання про зменшення їх розміру. Згідно з умовами договору відповідач був зобов`язаний поставити 2053 комплектів спідньої білизни загальною вартістю 659 013,00 грн, натомість поставив тільки 846 комплектів спідньої білизни загальною вартістю 271 566,00 грн, що свідчить про невиконання відповідачем умов договору. АТ «Укртранснафта» звернулось до господарських судів про стягнення пені та штрафу за несвоєчасне виконання ТОВ «МІК» зобов`язань за укладеними між сторонами договорами (справи № 908/2717/22, № 910/7984/22, № 908/2461/22). Відтак, порушення строків поставки по Договору не мало винятковий характер. Відповідач зазначаючи, що здійснює виробництво текстильних виробів для ЗСУ, жодним чином не обґрунтовує яким чином відповідна обставина впливає на можливість зменшення неустойки за порушення строків поставки. Договірні відносини відповідача із ЗСУ мають добровільний характер, а також відплатний. Відтак, господарські правовідносини відповідача із ЗСУ не мають жодного впливу на правовідносини, що склались між сторонами за Договором. Поряд з цим, АТ «Укртранснафта» має стратегічне значення для економіки країни та енергетичної безпеки держави, є монополістом у сфері транспортування нафти, а із набуттям статусу Управителя майном ТОВ «Прикарпатзахідтранс» є фактичним монополістом у сфері транспортування нафтопродуктів трубопровідним транспортом. Позивач внесений до переліку підприємств, що мають стратегічне значення, згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» від 04.03.2015 №83. Також, у зв`язку із збройною агресією РФ, Позивачу наразі завдано збитків понад 50 млн грн.

За приписами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в т.ч. вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду. За відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в т.ч. вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 905/1180/17, від 12.09.2018 у справі № 912/3594/17.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

При вирішенні клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки (пені), суд перевірив всі доводи сторін і врахував всі істотні обставини, а також інтереси сторін, які заслуговують на увагу, у зв`язку з чим дійшов висновку про відсутність обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.

Так, судом прийнято до уваги, що відповідачем не виконано умови договору щодо поставки певного обсягу товару, відповідно позивач не отримав товар, на який розраховував укладаючи договір. До того ж, поставлена партія товару не відповідала умовам договору щодо якості такого товару і відповідачем, в порушення умов договору заміна такого товару не здійснена до теперішнього часу. Крім того, невиконання відповідачем договорів у строк є непоодиноким випадком. Також посилання відповідача на значну кількість укладених договорів, що унеможливило своєчасне виконання зобов`язання перед позивачем є безпідставним.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частини 1, 2 статті 193 ГК України).

Суд також відзначає, що в силу приписів ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права та розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, з огляду на що відсутність в чинному ГПК норми процесуального права, яка б встановлювала спосіб та порядок застосування господарськими судами ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України під час вирішення господарських спорів, не позбавляє суд права застосовувати відповідні норми.

Таким чином, прийнявши до уваги наведені відповідачем доводи та контраргументи зазначені позивачем, враховуючи інтереси сторін і їх баланс, судом не вбачається підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення неустойки.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 24, 126, 129, 130, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «МІК» (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 69-А, код ЄДРПОУ 30105738) здійснити заміну товару (спідня білизна (білизна натільна зимова на 2022 рік білизна натільна зимова для працівників нафтопродуктопроводу), поставленого акціонерному товариству Укртранснафта (01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, буд. 32/2, код ЄДРПОУ 31570412) згідно з видатковими накладними від 16.05.22 №РН-05/16/02 та від 16.05.22 №РН-05/16/01, в кількості 846 одиниць, за договором поставки від 24.12.21 №23-01/149-21 на ідентичний товар належної якості. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 69-А, код ЄДРПОУ 30105738) на користь акціонерного товариства Укртранснафта (01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, буд. 32/2, код ЄДРПОУ 31570412) штраф за поставку товару неналежної якості у розмірі 65 901 (шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот одну) грн 30 коп., пеню у розмірі 40 778 (сорок тисяч сімсот сімдесят вісім) грн 87 коп., штраф у розмірі 46 130 (сорок шість тисяч сто тридцять) грн 91 коп., судовий збір у розмірі 4 962 (чотири тисяч дев`ятсот шістдесят дві) грн 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та п.п. 17.5. п. 1 Розділ ХІ «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України.

У зв`язку із введенням із 05 год. 30 хв. 24.02.22 воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24.02.22 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» через військову агресію Російської Федерації проти України … повний текст рішення складено 04.04.23.

Суддя В.Л. Корсун