Вирок № 110016082, 04.04.2023, Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа №195/411/23

1-кп/195/56/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.04.2023 року смт.Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області в складі: судді - ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Томаківка кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 19.01.2023 року за № 12023041590000017 відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вищетарасівка, Томаківського району, Дніпропетровської області, громадянка України,не заміжня, не працює, зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України, вважається такою, що не має судимостей,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185, ч., 2 ст. 190 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_3 ,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до обвинувального акту, 17.01.2023 приблизно о 17 годині 00 хвилин, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходилась в будинку АДРЕСА_2 , де перебувала з дозволу власника ОСОБА_5 , де в ході спілкування останні вирішили випити спиртних напоїв, так як довгий час не бачились та знаходячись в будинку за столом почали розпивати спиртні напої, при цьому власник показав телефон ОСОБА_3 .

Після чого, у ОСОБА_3 , яка усвідомлювала, що в Україні введений воєнний стан Указом Президента України від 24.02.2022 року за № 64/2022 зі змінами, дію якого продовжено на момент вчинення злочину, в порядку передбаченим ст.6 Законом України «Про правовий режим воєнного стану», який є особливим правовим режимом, виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення мобільного телефону, належного ОСОБА_5 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3 в цей же день, 17.01.2023 року, приблизно об 19 годині 00 хвилин, перебуваючи в умовах правового режиму воєнного стану, знаходилась в будинку АДРЕСА_2 , а саме згадала, що ОСОБА_5 залишив свій мобільний телефон марки TECHNO моделі BB2 POP 3 в кишені куртки, яка знаходилась на дверях кімнати, та скориставшись моментом, що потерпілий відлучився, будучи впевненою, що за її діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, таємно, незаконно, протиправно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, переслідуючи мету наживи,

усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, виявила та взяла до своїх рук, мобільний телефон TECHNO моделі BB2 POP 3, ОСОБА_3 , який знаходився в кишені куртки, що висіла на дверях, та утримуючи телефон в руках, усвідомлюючи свої дії з місця вчинення злочину зникла, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Своїми злочинними діями ОСОБА_3 , згідно висновку експерта № 408/23 від 24.01.2023 спричинила потерпілому ОСОБА_5 майнову шкоду на суму 2099,25 грн.

Умисні дії ОСОБА_3 судом кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Крім того, під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на шлях виправлення не стала, належних висновків для себе не зробила та повторно скоїла умисний корисливий злочин за наступних обставин.

19.01.2023 року о 19:00 годин, ОСОБА_3 знаходилася в якості гостя за місцем проживання раніше їй знайомого ОСОБА_6 , а саме - у житловому будинку АДРЕСА_3 .

Під час перебування в гостях, ОСОБА_3 побачила в кімнаті вищевказаного домоволодіння тепловентилятор марки «UP» моделі FH-0405, який належить ОСОБА_6 , після чого у неї виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння вказаним чужим майном шляхом зловживання довірою, повторно.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, ОСОБА_3 в цей же день, тобто 19.01.2023 року, приблизно об 19:05 годин, знаходячись за місцем проживання раніше знайомого ОСОБА_6 , розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , використовуючи довірчі, дружні стосунки, які склалися між нею та ОСОБА_6 , діючи повторно, умисно, незаконно, з корисливих мотивів, шляхом зловживання довірою, запропонувала ОСОБА_6 передати їй для тимчасового використання тепловентилятор марки «UP» моделі FH-0405, на що останній погодився, будучи помилково впевнений у сумлінності дій ОСОБА_3 , та довіряючи їй, дав свою згоду і добровільно передав належне йому вищезазначене майно.

Діючи в подальшому на досягнення єдиного злочинного результату, ОСОБА_3 , продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою та звернення його на свою користь, отримавши в руки від потерпілого тепловентилятор марки «UP» моделі FH-0405,та утримуючи його при собі, висловила неправдиве зобов`язалася повернути його, після чого з місця скоєння злочину зникла разом із вказаним чужим майном.

В подальшому ОСОБА_3 розпорядилась чужим майном, яким заволоділа внаслідок вчинення шахрайських дій, а саме: продала тепловентилятор марки «UP» моделі FH-0405 за грошові кошти, які витратила на власні потреби.

Згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 591/23 від 04.02.2023 року, ринкова вартість тепловентилятора марки «UP» моделі FH-0405, на момент вчинення злочину становить 349,70 грн., внаслідок чого ОСОБА_3 своїми злочинними діями спричинила потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду на вказану суму.

Таким чином, дії ОСОБА_3 судом кваліфіковано ч. 2 ст. 190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.

В судовому засіданні обвинувачена погоджуючись з вищенаведеними обставинами, вину визнала, пояснює свою протиправну поведінку своє легковажністю та не розуміє навіщо вона це скоїла. пояснила, що викрадені речі повернула. Просить суворо іі не карати.

Потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилися, проте надіслали до суду клопотання про розгляд справи без їх участі. Просять суд призначити покарання обвинуваченій не пов`язане з позбавленням волі.

Заслухавши думку учасників судового провадження, які визнали фактичні обставини злочину, пересвідчившись в правильності розуміння учасниками судового провадження змісту фактичних обставин злочину, в добровільності їх позиції, роз`яснивши обмеження, щодо оскарження таких обставин, суд визнав у відповідності до ч. 3 ст.349 КПК України, недоцільним дослідження доказів на підтвердження фактичних обставин справи та обмежитись лише допитом обвинуваченої, дослідженням відомостей, що характеризують особу обвинуваченої . Окрім того це повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації № 6 К. (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Відповідно до характерезуючих матеріалів обвинувачений позитивно характеризується по місцю проживання, скарги відносно нього не надходило, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Суд, оцінивши показання обвинуваченої ОСОБА_3 в сукупності з відомостями про предмет злочину, прийшов до переконання в істинності встановлених вище обставин, визнаних обвинуваченим добровільно, значення змісту якого він правильно розуміє, що згідно зі ст. 18, ч. 2 ст. 95 КПК України виключає будь-які сумніви у свободі його самовикриття.

Відповідно до вимог ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку і прийшов до висновку про повну доведеність вини ОСОБА_3 у пред`явленому обвинуваченні.

До обставин, пом`якшуючих покарання ОСОБА_3 суд відносить його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_3 судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд враховує ступінь тяжкості вчинення кримінального правопорушення, який згідно ст. 12 КК України є нетяжким та тяжким злочином, особу обвинуваченої ОСОБА_3 яка на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Позитивно характеризується за місцем проживання. Обвинувачений є суб`єктом інкримінованого їй кримінального правопорушення, оскільки є осудною та повнолітньою особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.

Суд, вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_3 реалізуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи також що обвинувачена не працевлаштована, вину визнала, розкаялася в скоєному. позицію потерпілих, з метою її перевиховання та упередження скоєння кримінальних правопорушень в подальшому, суд, вважає, що виправлення обвинуваченої в даному випадку можливе без її ізоляції від суспільства із застосуванням ст.75 КК України.

Цивільний позов у справі не заявлений.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ч.9 ст. 100 КПК України, а саме: мобільний телефон TECNO POP 3 BB2 16+1 E, який переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_5 - залишити в останнього; тепловентилятор марки "UP" моделі FH-0405, який переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_6 - залишити в останнього; CD-R диск з записом слідчого експерименту з підозрюваною ОСОБА_3 - залишити в матеріалах справи.

Питання щодо процесуальних витрат, понесених на залученні експертів при проведенні судово-товарознавчої екпертизи - загальною вартістю 440,00 грн. - відповідно до вимог ст.124 КПК України необхідно стягнути з обвинуваченої на користь держави.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винною у скоєні кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст. 185 та ч.2 ст. 190 КК України та призначити їй покарання:

за ч.4 ст. 185 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі:

за ч.2 ст. 190 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі;

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_3 , остаточну міру покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити від відбуття покарання ОСОБА_3 з іспитовим строком на 2 (два) роки, поклавши на неї обов`язки відповідно до п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України, та зобов`язати засуджену ОСОБА_3 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, а також не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави процесуальні витрати , понесені при проведенні судово-товарознавчої екпертизи - загальною вартістю 440,00 грн

Речові докази по справі, а саме: мобільний телефон TECNO POP 3 BB2 16+1 E, який переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_5 - залишити в останнього; тепловентилятор марки "UP" моделі FH-0405, який переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_6 - залишити в останнього; CD-R диск з записом слідчого експерименту з підозрюваною ОСОБА_3 - залишити в матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Томаківський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченій.

Суддя: ОСОБА_1