Рішення № 110010939, 03.04.2023, Благовіщенський районний суд Кіровоградської області (до 25.04.2025 - Ульяновський районний суд Кіровоградської області)

Справа №402/146/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2023 р. Ульяновський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого - судді: Ясінського Л.Ю.

секретаря судового засідання Льошенко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Благовіщенське Кіровоградської області, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Благовіщенської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

В С Т А Н О В И В :

У березня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Благовіщенської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Позов мотивовано зі слідуючих підстав:

ОСОБА_2 з 2011 року проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про свідчать паспортні дані останньої. Зазначений житловий будинок за вказаною адресою у відповідності до договору купівлі-продажу від 16.06.2017 року належав за життя ОСОБА_3 .

Після смерті ОСОБА_3 , в спадкову масу спадкодавця ОСОБА_3 ввійшов житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який на даний час ніким не успадкований та перебуває у володінні та користуванні позивача ОСОБА_2 .

Спадкодавець ОСОБА_3 ще за життя в 2011 році передала у користування позивача ОСОБА_2 вище зазначений спадковий будинок без нотаріального оформлення.

Позивач з першого дня отримання в користування будинком, добросовісно заволодівши ним, продовжує відкрито, безперервно володіти зазначеним нерухомим майном протягом більше десяти років, проводить ремонтні роботи в будинку по АДРЕСА_1 . Станом на сьогодні ніякої заборгованості з будинкових витрат ОСОБА_1 не має.

В зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок, позивач не має змоги оформити на нього право власності, тому був вимушений звернутись до суду з позовом.

Позивач, представник позивача - адвокат Гончарук О.О. в судове засідання не з`явилися, однак надіслала на адресу суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити.

Представник відповідача у засідання не з`явився, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи за у відсутності, щодо винесеного рішення покладається на розсуд суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились то фіксація судового засідання не здійснювалась.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, розглянувши надані докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у сукупності, виходячи з принципів законності, об`єктивності, справедливості та розумності, вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу житлового будинку з господарсько - побутовими будівлями від 16.06.2017 року ОСОБА_4 продав житловий будинок розташований за адресою : АДРЕСА_1 , а покупець ОСОБА_3 придбала його, який був посвідчений приватним нотаріусом Веліховською Т.С. та зареєстровано в реєстрі за №953 ( а.с.11-14).

Згідно технічного паспорту на житловий будинок за адресою : АДРЕСА_1 вбачається, що співвласниками даного нерухомого майна значаться: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ( а.с.15 -17).

За запитом адвоката Гончарук О.О., який представляє інтереси позивача ОСОБА_1 до комунального підприємства "Благовіщенське міжміське бюро технічної інвентаризації" встановлено, що право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровано ( інформація відсутня) ( а.с.18).

В позовній заяві позивач ОСОБА_1 посилається на те що, з 2011 року почала проживати в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 з усного дозволу ОСОБА_3 , однак факт підтвердження такого проживання тривалий період часу не підтверджено будь-якими доказами, які також і відсутні в матеріалах справи.

Крім того, ОСОБА_3 стала власником житлового будинку за адресою : АДРЕСА_1 лише у 2017 року у відповідності до договору купівлі продажу житлового будинку погосподарсько - побутовими будівлями від 16.06.2017 року ( а.с.11-14) і лише з цього часу мала право розпоряджатися даним домоволодінням.

Позивач стверджує, що власник спірного житлового будинку ОСОБА_3 померла, при цьому не довівши даного факту належними доказами.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За змістом статті 328 ЦК України набуття права власності - певний юридичний склад, із яким закон пов`язує виникнення в особи права власності. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, потрібно враховувати, зокрема, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна у її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалося протягом всього строку набувальної давності.

Набуття права власності на чужі речі за набувальною давністю можливе лише за наявності у сукупності таких умов: законний об`єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та безперервність строку володіння ним.

При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна, тобто на початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом.

Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Зазначений правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від27 вересня 2018 року у справі №571/1099/16-ц, від31 жовтня 2018 року у справі №683/2047/16-ц.

У справі №571/1099/16-ц (постанова Верховного Суду від27вересня 2018 року), суди установивши, що позивач проживає у будинку з дозволу сина, який є спадкоємцем цього майна після смерті матері і який неодноразово пропонував позивачу сплатити грошові кошти за будинок, суди відмовили в задоволенні позову.

Верховний Суд погодився з висновками судів, зазначивши, що сам по собі факт користування позивачем будинком та проведення ремонтних робіт у ньому не є підставою для виникнення права власності за набувальною давністю.

У справі № 683/2047/16-ц (постанова Верховного Суду від 31жовтня 2018 року) судами встановлено, що позивач на підставі договору купівлі-продажу від 15 жовтня 2005 року, укладеного у простій письмовій формі, придбав будівлю млина, якою він з того часу продовжує відкрито, безперервно володіти та користуватися.

Верховний Суд погодився з висновками судів про відсутність передбачених законом підстав для визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю за відсутності такої ознаки набувальної давності, як добросовісне володіння, що виключає можливість набуття права власності за набувальною давністю, оскільки за обставинами справи позивач знав і не міг не знати про відсутність у попереднього володільця будівлі млина правовстановлюючих документів на зазначену будівлю, що не позбавляє позивача можливості набути право власності на таке майно у позасудовому порядку.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Отже умовами набуття права власності за набувальною давністю є:

1) добросовісність користування майном, яке полягає у не вчиненні особою перешкод власнику цього майна у реалізації ним свого права власності на це майно протягом 10 років;

2) відкритість користування, яке має бути очевидним для усіх інших осіб;

3) безперервність користування протягом 10 років;

4) відсутність документів, які б свідчили про наявність у громадянина прав на це майно.

Відсутність будь-якого з перерахованих елементів виключає можливість набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю.

Суд встановив, що спірний житловий будинок спочатку належав ОСОБА_4 , а з 16 червня 2017 року власником даного домоволодіння у відповідності до договору купівлі-продажу будинку стала ОСОБА_3 і про цей факт знала позивач ОСОБА_1 .

Позивач ОСОБА_1 проживає в спірному будинку , який їй не належить, що виключає добросовісне заволодіння позивачем майном, та можливість його набуття нею за набувальною давністю.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що має місце добросовісне заволодіння спірним житловим будинком та наявність підстав для визнання права саме за набувальною давністю.

Тривалий час проживання, відкритість володіння, догляд та утримання нерухомого майна не є безумовною підставою для задоволення позовних вимог з підстав, передбачених статтею 344 ЦК України.

Таким чином підстав для задоволення позову не має.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 141, 223, 280-281, 284 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Благовіщенської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Л.Ю. Ясінський