Ухвала суду № 110003293, 03.04.2023, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/3696/23

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

03 квітня 2023 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув на стадії підготовчого провадження (в порядку письмового провадження, без виклику сторін) заяви позивача від 28.03.2023 про забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до виконавчого комітету Львівської міської ради, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод», на стороні відповідача - комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління», Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, про визнання незаконним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_2 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до виконавчого комітету Львівської міської ради з вимогою визнати незаконним та скасувати рішення №66 від 26.01.2023 «Про демонтаж тимчасової споруди на пл. Двірцевій».

Позивач на обґрунтування позовних вимог зазначив, що тимчасова споруда (два спарені павільйони) на АДРЕСА_1 встановлені з дозволу землекористувача, а саме ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод». Земельна ділянка, на якій ФОП ОСОБА_2 встановив тимчасову споруду, є частиною земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» та надана цьому підприємству на підставі ухвали Львівської міської ради від 27.04.2000 №603 у постійне користування (Державний акт І-ЛВ № 001294 від 29.09.2000, кадастровий №4610136300:01:004). ФОП ОСОБА_2 01.09.2022 уклав з ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» договір оренди нерухомого державного майна для використання в комерційній діяльності, а саме: майданчика з бетонним покриттям, який розташований на частині зазначеної вище земельної ділянки заводу, що межує із площею Двірцевою за юридичною адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до умов договору оренди від 01.09.2022 бетонний майданчик переданий для використання в комерційній діяльності, орендар має право за згодою орендодавця проводити зміну, реконструкцію, розширення, технічне переозброєння орендованого майна, що зумовлює підвищення його вартості. З метою здійснення комерційної діяльності ФОП ОСОБА_2 встановив тимчасову споруду (спарені павільйони), яка встановлена з дотриманням вимог ескізних проектів, виготовлених ліцензованою проектною організацією ФОП ОСОБА_3 (кваліфікаційний сертифікат Серія АА № 003985); вказує, що встановлення цих тимчасових споруд не пов`язано із здійсненням будь-яких будівельних робіт капітального характеру, а орендодавець ПрАТ Львівський локомотиворемонтний завод погодив проект тимчасової споруди на Залізничній, 1А зі сторони пл. Двірцевої у м. Львові.

Суд 28.02.2023 відкрив провадження в адміністративній справі за цим позовом, а також залучив до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

- на стороні позивача - приватне акціонерне товариство «Львівський локомотиворемонтний завод»;

- на стороні відповідача - комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» та Залізничну районну адміністрацію Львівської міської ради.

Суд ухвалою від 01.03.2023 відмовив у задоволенні заяви ФОП ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення його позову шляхом зупинення дії рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №66 від 26.01.2023 «Про демонтаж тимчасової споруди на пл. Двірцевій» та заборони комунальному підприємству «Адміністративно-технічне управління» та будь-яким іншим організаціям, підпорядкованим Львівській міській раді, здійснювати демонтаж тимчасових споруд заявника.

Позивач двічі (вх.№21015 від 28.03.2023, а.с.51-59; вх.№21638 від 30.03.2023, а.с.65-97) подав суду заяву від 28.03.2023 про забезпечення його адміністративного позову. Обидві заяви є ідентичними за змістом у вступній, мотивувальній та прохальній частинах, до них додано ту ж квитанцію про сплату судового збору, а різняться лише переліком додатків (до пізніше зареєстрованої заяви від 28.03.2023 додано більше документів на підтвердження обставин, якими заявник обґрунтовує необхідність забезпечення його позову). З огляду на ідентичність змісту описаних заяв позивача від 28.03.2023 суд розглядає їх як одну заяву, при цьому при прийнятті судового рішення враховує усі документи, що додані заявником 28.03.2023 та 30.03.2023.

Заявник просить суд зупинити дію рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №66 від 26.01.2023 «Про демонтаж тимчасової споруди на пл. Двірцевій» до закінчення розгляду справи по суті (а.с.52,68). Необхідність застосування заходів забезпечення позову заявник обґрунтовує такими доводами (дослівно): «Позивач змушений невідкладно звернутися до суду з клопотанням про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки оскаржене рішення дії, воно не зупинено, не закінчено, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а саме відповідач та треті особи постійно тиснуть на позивача та погрожують йому демонтажем тимчасової споруди, незважаючи на те, що вона знаходиться на тимчасова споруда заявника пл.68 кв.м. на земельній ділянці державної форми власності кадастровий номер 4610136300:01:004:0081, яка перебуває в постійному користуванні ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод», загальною площею 13,4672 га за адресою: АДРЕСА_2 . до набрання законної сили рішенням суду або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких засобів, оскільки в даний час під час воєнного стану повернути майно та кошти у відповідачів є неможливим або для здійснення цього необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також в зв`язку з тим, що очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.». Також заявник просить суд врахувати при прийнятті судового рішення висновки Верховного Суду, висловлені в постановах від 07.12.2022 у справі 440/4901/21, від 25.11.2022 у справі №240/24146/21, від 16.09.2022 у справі №240/1024/22.

Залізнична районна адміністрація надала суду пояснення на позов ФОП Магеррамова від 30.03.23 №б/н з додатками (вх.22317 від 31.03.2023; а.с.99-118), просить суд відмовити у задоволенні позову. Доводи на обґрунтування цієї процесуальної позиції такі: механізм розміщення тимчасової споруди (малої архітектурної форми) для здійснення підприємницької діяльності регламентується Законом України «Про благоустрій населених пунктів», Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затв. наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України №244 від 21.10.2011, Положенням про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, затв. ухвалою Львівської міської ради №4526 від 23.04.2015. Позивач не звертався до Департаменту містобудування Львівської міської ради та не отримав всіх необхідних дозвільних документів, визначених переліченими нормативно-правовими актами, зокрема паспорта прив`язки тимчасової споруди; встановлена ним тимчасова споруда не внесена до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, яка затверджена ухвалою Львівської міської ради від 26.12.2019 №6107. Вважає помилковим посилання позивача на норми статті 376 Цивільного кодексу України, оскільки в цій ситуації спір стосується правомірності рішення про демонтаж тимчасової споруди, а не про знесення самовільного будівництва.

Суд, вирішуючи питання про обґрунтованість клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, керується такими мотивами:

статтею 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до положень статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Приписами статті 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, заходи забезпечення адміністративного позову мають вживатись виключно у двох випадках:

1) якщо є очевидні ознаки протиправності рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів заявника;

2) якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника (фізичної або юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), яка в майбутньому зробить неможливим їх захист або ускладнить виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову.

При цьому, заходи забезпечення позову повинні визначатись з урахуванням дотримання балансу між правами та інтересами позивача, за захистом яких він звернувся, та наслідками впливу таких заходів на права та свободи заінтересованих осіб.

Повідомлені учасниками обставини та долучені документи свідчать про таке:

01.09.2022 ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» (по договору Орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (по договору - Орендар) уклали договір оренди №ВГМ-018/22 (а.с.6-10). Відповідно до умов договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, майданчик з бетонним покриттям зі сторони АДРЕСА_3 , площею 68 кв.м., інвентарний №20149 ПрАТ «ЛЛРЗ», розміщене за адресою: АДРЕСА_1 ; майданчик передається в оренду з метою використання в комерційній діяльності (п.1.1, 1.2 Договору).

Земельна ділянка, на якій ФОП ОСОБА_2 встановив тимчасову споруду, є майданчиком з бетонним покриттям площею 68 кв.м., розташованим земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» та надана цьому підприємству на підставі ухвали Львівської міської ради від 27.04.2000 №603 у постійне користування, що підтверджується державним актом І-ЛВ № 001294 від 29.09.2000 (а.с.70-74), витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.02.2020 (а.с.75). Цей бетонний майданчик знаходиться на межі земельної ділянки підприємства, що огорожена металевим парканом, за яким знаходиться площа Двірцева (площа перед головним залізничним вокзалом міста Львова; а.с.113).

В наданому суду заявником та третьою особою акті обстеження земельної ділянки на пл Двірцевій у м. Львові (біля триповерхової будівлі ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод») від 18.11.2022 №40 з доданою план-схемою та матеріалами фотофіксації (а.с.84-88; а.с.106-118) зафіксовано таке: «встановлено, що на частині земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 13,4672га (кадастровий номер 4610136300:01:004:0081), яка перебуває в постійному користуванні ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» відповідно до державного акту про право на постійного користування землею від 29.09.2000 №117 Кн.1-3 ОСОБА_1 встановив тимчасову споруду площею 68 кв.м. зі склопакетним заскленням фасадної частини приміщення та сендвіч панелями (МАФ), яка фактично орієнтовною площею 1 кв.м. розміщена на землях комунальної власності, та ще й додатково обгородив металевим парканом земельну ділянку комунальної власності обмеживши доступ її власнику. Таким чином ОСОБА_4 самовільно зайняв та фактично використовує земельну ділянку комунальної власності орієнтовною площею 0,0009 га для обслуговування МАФу на пл. Двірцевій у м. Львові. Також під час обстеження виявлено, що металевий паркан ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» встановлений по межах, що відрізняються із зовнішніми межами, які відображені в державному акті на право постійного користування землею від 29.09..2000 №117 Кн.1-3.».

26.01.2023 виконавчий комітет Львівської міської ради прийняв рішення №66 від 26.01.2023 (а.с.14), відповідно до якого вирішив демонтувати самовільно встановлену тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності на пл. Двірцевій. ФОП ОСОБА_2 рекомендовано протягом 30 календарних днів здійснити демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди у добровільному порядку, а у випадку нездійснення демонтажу в добровільному порядку, визначені КП «Адміністративно-технічне управління» спільно з Залізничною районною адміністрацією на здійснення демонтажу протягом 60 календарних днів.

Оцінюючи доводи заявника суд керується такими міркуваннями:

ця судова справа перебуває на стадії підготовчого провадження. При відкритті провадження у справі, а також розглядаючи заяву про забезпечення позову суд вивчив доводи позовної заяви та не встановив ознак очевидної протиправності оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень відповідача. ФОП ОСОБА_2 стверджує, що він правомірно встановив тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності, погодивши її проект із орендодавцем ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод». Разом з тим, до позовної заяви та до заяви про забезпечення позову не додано жодного документа, що підтверджував би отримання заявником дозволу від місцевої влади для встановлення тимчасової споруди з метою здійснення підприємницької діяльності в порядку, передбаченому Законом України «Про благоустрій населених пунктів», Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затв. наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України №244 від 21.10.2011, Положенням про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, затв. ухвалою Львівської міської ради №4526 від 23.04.2015. Крім того, в оскарженому рішенні мова йде про демонтаж тимчасової споруди, а не про знесення самочинного будівництва (об`єкта нерухомого майна), тому покликання позивача на статтю 376 Цивільного кодексу України не свідчить про очевидну протиправність оскарженого рішення. Для правової оцінки рішення №66 від 26.01.2023 слід провести розгляд справи по суті, встановити фактичні обставини справи та дати їм оцінку через призму застосовних норм права. Тому суд не встановив підстав для забезпечення позову з мотивів очевидної протиправності рішення суб`єкта владних повноважень.

На підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди своїм правам та інтересам позивач посилається на те, що у разі демонтажу тимчасової споруди йому буде завдано значних матеріальних збитків, оскільки така буде зруйнована. Разом з тим, попри сплив встановлених оскарженим рішенням строків (26.02.2023, 27.03.2023) та ухвалу суду про відмову застосувати заходи до забезпечення позову від 01.03.2023 оскаржене рішення примусово не виконано, тимчасова споруда не демонтована. Більше того, долучені до справи план-схема та матеріали фотофіксації ілюструють те, що встановлена заявником тимчасова споруда відгороджена від пл. Двірцевої глухим металевим парканом та знаходиться на території ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод», тому для реалізації оскарженого рішення третій особі доведеться розбирати паркан суб`єкта господарювання третьої особи, що є, на думку суду, малоймовірним. Окрім того, у випадку заподіяння заявнику майнової шкоди діями відповідача та/або третіх осіб, ФОП ОСОБА_2 має цілком реальну можливість відшкодувати завдану йому шкоду у встановленому законом порядку, а посилання заявника в заяві від 28.03.2023 на те, що «під час воєнного стану повернути майно та кошти у відповідачів є неможливим» є голослівними та не підтверджуються будь-якими доводами та доказами.

Для суду є цілком очевидно, що метою встановлення підприємцем тимчасової споруди у вказаному на схемі та матеріалах фотофіксації місці (по межі ділянки ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» за його парканом, фасадом до громадського місця площі Двірцевої, де розташовані залізничний та автобусний вокзали, а також кінцева зупинка (розворот) трамваю) є бажання здійснювати підприємницьку діяльність з обслуговування громадян, що знаходяться на площі Двірцевій, а не працівників заводу на закритій обгородженій території підприємства. Отже, у випадку вжиття судом заходів забезпечення позову заявник демонтує огорожу (глухий металевий паркан по межі ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» з площею Двірцевою), котра наразі перешкоджає відповідачу та/або третім особам здійснити демонтаж встановленої ФОП ОСОБА_2 тимчасової споруди та розпочне здійснювати підприємницьку діяльність з обслуговування громадян, котрі перебувають на площі ОСОБА_5 . Суд також враховує, що у випадку демонтажу згаданої огорожі тимчасова споруда буде межувати (знаходиться у безпосередній близькості) із трамвайною колією, не відмежованою від місця розташування та входу до тимчасової споруди ані огорожею, ані бордюром. Суд вважає таке сусідство потенційно небезпечним для життя та здоров`я громадян, а отже таким, що потребує узгодження у встановленому законодавством порядку. Суд уже відмітив у цій ухвалі, що заявник не долучив до справи будь-яких доказів на підтвердження того, що він погодив місце розташування встановленої ним тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності у встановленому законодавством порядку. За таких обставин суд дійшов висновку, що невжиття заходів до забезпечення позову дозволить забезпечити дотримання балансу інтересів учасників цього спору до набрання рішенням суду у цій справі законної сили, а також фактично забезпечить збереження існуючого станом на дату звернення до суду становища - позивач не демонтуватиме огорожу, що відділяє орендовану ним в ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» земельну ділянку від площі Двірцевої, а відповідач та комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» не матимуть можливості демонтувати тимчасову споруду, що розташована за огорожею на території третьої особи.

З огляду на це суд вважає, що твердження заявника щодо очевидної небезпеки заподіяння шкоди його майновим правам та інтересам є голослівними, а наведені ним аргументи не доводять, що невжиття заходів забезпечення позову в майбутньому унеможливить захист його прав або ускладнить виконання рішення суду.

Щодо посилання заявника на правові висновки Верховного Суду, то такі не доводять обгрунтованості його заяв від 28.03.2023, оскільки касаційний суд сформував їх при розгляді справ за відмінних фактичних обставин справи та у суттєво відмінних правовідносинах.

З урахуванням наведених мотивів суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

З огляду на висновок суду по суті заяви витрати ФОП ОСОБА_2 по сплаті судового збору за її подання слід покласти на заявника.

Керуючись ст.ст. 132, 143, 150, 151, 154, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяв фізичної особи підприємця ОСОБА_1 від 28.03.2023 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №66 від 26.01.2023 «Про демонтаж тимчасової споруди на пл. Двірцевій».

Витрати фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на сплату судового збору у сумі 805,21 грн. слід покласти на заявника.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду у п`ятнадцятиденний строк з дати підписання ухвали.

Суддя Москаль Р.М.