Рішення № 109998059, 30.03.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/36641/22-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Остапчук Т.В.

при секретарі судових засідань - Ковалівській В.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» про захист прав споживачів, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2022 року позивач звернувся до суду із позовом до акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») про захист прав споживачів.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що сторони уклали договір за кредитною лінією, згідно з яким ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Разом з тим, позивач не отримував від банку примірник Умов та Правила надання банківських послуг, а підписував лише тільки анкету-заяву, тому які саме Умови та Правила надання банківських послуг мав на увазі відповідач під час підписання позивачем анкети-заяви не відомо. Крім того, відповідач нараховує позивачу неустойку та штрафи за порушення виконання договору, в той час як одночасне нарахування штрафу та пені за невиконання умов договору суперечить вимогам чинного законодавства. В той же час, Банк самостійно змінював та встановлював кредитний ліміт та умови кредитування, які позивач не підписував. На підставі викладеного, позивач просив про задоволення позову.

До позовної заяви позивач додав клопотання про витребування оригіналу кредитного договору та розрахунок заборгованості за кредитним договором на момент звернення.

Ухвалою судді від 20 грудня 2022 року відкрито провадження у вказаній справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін.

10 березня 2023 року від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності. Представник відповідача надав суду письмовий відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про визнання кредитного договору недійсним в частині нарахування відсотків, пені та штрафних санкцій з застосуванням недійсності правочинну та зобов`язати перерахувати заборгованість з урахуванням застосування наслідків недійсності правочинну в частині нарахування відсотків, пені та штрафних санкцій в повному обсязі, оскільки при заповненні анкети - заяви чітко вбачається, що позивач висловив згоду про укладання договору шляхом отримання кредитної картки «Універсальна» а особистим підписом засвідчив, що «Я згоден (на) з тим, що ця заява разом із Памяткою клієнта, Умови та Правила надання банківських послуг.

В судове засіданні сторони не з`явились.

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні,вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини та приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Встановлено, що сторони уклали договір №SAMDN50000052799924 від 10.11.2011, за кредитною лінією, згідно з яким ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідно до положень ст. 61 Основного Закону України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Статтею 55 проголошено право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За положеннями статей 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Умови кредитного договору, на яких укладають двосторонні правочини з відповідачем, є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст.641,644 Цивільного кодексу України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Звертаючись до суду із позовом, позивач зазначав, що не був ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифів кредиту, однак з дати подання анкети-заяви протягом дії вказаного кредитного договору не звертався до банку з пропозицією щодо внесення будь-яких змін до запропонованої до підписання редакції кредитного договору, за роз`ясненням положень, які були йому не зрозумілі, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, тим самим погоджуючись із всіма умовами такого договору.

Крім того, на підтвердження викладених обставин, на яких ґрунтуються вимоги позову, позивач не надав жодного належного та допустимого доказу, який би свідчив про те, що АТ КБ «Приватбанк» нараховує одночасно неустойку та штрафи за порушення виконання договору та самостійно встановлює та змінює розмір відсотків та кредитного ліміту.

Ураховуючи викладене, відсутні підстави визнання недійсним кредитного договору із застосуванням наслідків недійсності правочину.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи предмет та підстави позову, заявлені вимоги, а також те, що в даному випадку позивач не довів обставин та підстав, за яких суд може визнати кредитний договір частково недійсним слід дійти висновку про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк».

Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись ст. ст. 3, 8, 21, 22, 24, 55, 57, 61, 129, 129-1 Конституції України, ст. ст. 1-16, 22, 203, 215, 626-628, 641, 644, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 5-7 Закону України «Про електронній документи та електронний документообіг», ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» про захист прав споживачів - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В.Остапчук