Рішення № 10999774, 03.08.2010, Старобешівський районний суд Донецької області

№ 2-400/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 серпня 2010 року. Старобешівський районний суд Донецької області у складі: головуючого-судді Дмитрієва О.Ф. при секретарі Гавриленко Л.В., за участю позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Старобешеве цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих злочином -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 29 січня 2010 року звернувся до Старобешівського районного суду Донецької області з позовом до відповідача в своїх інтересах та в інтересах доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої вчиненням злочину , посилаючись на те, що постановою Старобешівського районного суду Донецької області від 09 червня 2009 року кримінальна справа за звинуваченням ОСОБА_2 за епізодом спричинення 07.11.2004 року ОСОБА_3 легких тілесних пошкоджень закрита на підставі ст. 49 КК України. Постановою Старобешівського районного суду Донецької області від 09 червня 2009 року кримінальна справа за звинуваченням ОСОБА_2 за епізодом спричинення 08.07.2007 року ОСОБА_1 легких тілесних пошкоджень закрита на підставі п. «г» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року. Спричинена позивачу шкода добровільно відповідачем не відшкодована. Діями ОСОБА_2 спричинено ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не тільки фізичні, але і моральні страждання. Просить стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду в розмірі 524 гривень, моральну шкоду в розмірі 4000 грн. та витрати на послуги адвоката, всього 5024 грн.

Відповідач 01 липня 2010 року подала заперечення проти позову вказуючи не те, що ОСОБА_1 неодноразово бив ОСОБА_2, її чоловіка. У 2002 році позивач побив ОСОБА_4 та вироком Старобешівського районного суду Донецької області від 05.09.2003 року за ст. 122 ч. 1 КК України ОСОБА_1 засуджений до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік. Оскільки позивач обмовляє відповідача з метою помсти, просить у задоволенні позову відмовити та притягнути ОСОБА_1 до відповідальності за неправдиві свідчення.

Відповідач 15 липня 2010 року подала заперечення проти позову вказуючи не те, що вимоги про стягнення матеріальної шкоди та моральної шкоди не обґрунтовані, оскільки не підтверджені належними доказами.

В судовому засіданні позивач на позовних вимогах наполягав, просив задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позові.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити, посилаючись на обставини викладені в запереченнях проти позову від 15 липня 2010 року.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглядаючи справу виключно в межах заявлених вимог, суд вважає, що підлягає частковому задоволенню та керується наступним.

Судом встановлено, що постановою Старобешівського районного суду Донецької області від 09 червня 2009 року кримінальна справа за звинуваченням ОСОБА_2 за епізодом спричинення 07.11.2004 року ОСОБА_3 легких тілесних пошкоджень закрита на підставі ст. 49 КК України. Постановою Старобешівського районного суду Донецької області від 09 червня 2009 року кримінальна справа за звинуваченням ОСОБА_2 за епізодом спричинення 08.07.2007 року ОСОБА_1 легких тілесних пошкоджень закрита на підставі п. «г» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року. По вказаних кримінальних справах позивач був визнаний потерпілим. Позовна заява ОСОБА_1 в суді не була розглянута в звязку з тим, що при закритті кримінальної справи цивільний позов не розглядається. Внаслідок скоєних злочинів відповідач завдала ОСОБА_1 та ОСОБА_3 легкі тілесні ушкодження.

Відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобовязана відшкодувати витрати закладові охорони здоровя на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Згідно ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя фізичній особі, зобовязана відшкодувати потерпілому … витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення з відповідача матеріальної шкоди у розмірі 524 грн., суд приймає до уваги те, що злочини скоєні відповідачем 07.11.2004 року та 08.07.2007 року. Відповідачем надані фіскальні чеки, що підтверджують оплату витрат на лікування за 2008 рік. Тому суд відмовляє ОСОБА_1 у стягненні з відповідача матеріальної шкоди, оскільки позивачем не обґрунтований та належним чином не доведений причинний зв'язок між завданим злочином ОСОБА_2 та наслідками, а саме - витратами на лікування за 2008 рік.

Позов в частині стягнення моральної шкоди, суд вважає за необхідне задовольнити частково з наступних підстав. На твердження позивача своїми протиправними діями відповідач заподіяла ОСОБА_1 та ОСОБА_3 моральну шкоду, яку позивач оцінює в розмірі 4000 грн., і яка полягає в наступному: сильна фізична біль, перешкода в пересуванні, страждання.

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

В постанові ПВСУ від 31.03.1995 року № 4 « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначається, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Судом встановлено, що своїми неправомірними діями відповідач заподіяв ОСОБА_1 та ОСОБА_3 моральні страждання. Тому суд, враховуючи характер моральних страждань, яких зазнали ОСОБА_1, ОСОБА_3 внаслідок неправомірних дій відповідача, характер їх майнових втрат, дослідивши доводи позивача на обґрунтування розміру відшкодування моральної шкоди, вважає за необхідне задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування моральної шкоди в розмірі 200 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд стягує його з відповідача, керується ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Позивачем сплачений судовий збір в сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 15 гривень.

Згідно Декрету КМУ «Про державне мито» № 7-93 із позовів майнового характеру судовий збір складає 51 гривню, про стягнення моральної шкоди 8,5 гривень. Позивач сплатив судові витрати, хоча не мав цього робити, тому суд повертає йому зайво сплачені кошти, а пропорційно задоволеній частині вимог стягує кошти із відповідача на його користь.

Позов про стягнення моральної шкоди заявлений на суму 4000 грн., задоволений на суму 200 грн., що складає 5 %. Тому з відповідача на користь позивача стягується (8,5*5%= 0,42) 0,42 грн., решта сплаченої суми підлягає поверненню ОСОБА_3 з бюджету. Позов про стягнення матеріальних збитків заявлений на суму 524 грн., в його задоволенні відмовлено, а позивач від сплати судових витрат звільнений в силу закону, тому ці кошти за відрахуванням 0,42 грн. підлягають поверненню ОСОБА_1

Сплачені позивачем витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 15 гривень підлягають поверненню ОСОБА_1

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, повязаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

Витрати позивача на правову допомогу документально не підтверджені належними доказами, тому клопотання ОСОБА_1 про стягнення з відповідача даних витрат задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 23, 1195, 1167, 1206 ЦК України, ст.ст 10, 11, 88, 212-217 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 200 гривень, судові витрати в сумі 0,42 гривень, а всього 200 гривень 42 копійки.

У задоволенні решти вимог ОСОБА_1 відмовити.

Зобовязати Відділення Державного Казначейства України в Старобешівському районі, код банку 834016, код ЄДРПОУ 34687368, повернути ОСОБА_1 сплачений ним на р\р №31413537700358 судовий збір в сумі 50 гривень 58 копійок у Старобешівській філії Ощадбанку України № 3314/500, згідно квитанції № 210 від 15.03.2010 року.

Зобовязати Головне управління Державного Казначейства України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 34687368, МФО 834016 Банк ГУ ДКУ у Донецькій області повернути ОСОБА_1, сплачений ним на р\р 31219259700001 суму коштів на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 15 гривень, у Старобешівській філії Ощадбанку України № 3314/500, згідно квитанції № 211 від 15.03.2010 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 цього Кодексу, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: