Рішення № 109996458, 28.03.2023, Тетіївський районний суд Київської області

28.03.2023 Провадження по справі № 2/940/168/23

Справа № 940/205/23

РІШЕННЯ

Іменем України

28 березня 2023 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Мандзюка С.В.

за участю секретаря судових засідань Студінської Д.В.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в приміщенні суду в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тетіївської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Тетіївського районного суду Київської області з позовом, в якому просить визнати за ним право власності за набувальною давністю на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 залишився житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Із 2011 року і натепер у цьому житловому будинку проживає позивач ОСОБА_1 із сім`єю, який добросовісно заволодів будинком та продовжує відкрито, безперервно користуватися ним, утримувати у належному стані.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 06.03.2023 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання.

У підготовче засідання позивач ОСОБА_1 не прибув, представник позивача адвокат Безугла І.С. подала до суду заяву, в якій просить розгляд справи здійснювати за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача Тетіївської міської ради у підготовче засідання не прибув, через канцелярію суду подав клопотання, у якому зазначив, що Тетіївська міська рада вважає позовні вимоги обґрунтованими та не заперечує проти їх задоволення. Разом з тим, просить розгляд справи здійснювати за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ч. 1ст. 206 ЦПК Українипозивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Враховуючи подані сторонами заяви про розгляд справи за їхньої відсутності, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частин 1, 2, 3ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно доп.1ч.1статті 264ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 12).

Згідно відповіді Денихівського старостинського округу виконавчого комітету Тетіївської міської ради на запит адвоката Безуглої І.С., власником житлового будинку (1953 року забудови) з господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 є покійний ОСОБА_2 , що підтверджується випискою з погосподарської книги №2 Денихівської сільської ради на 2016-2023 року під № 01-58-5 (а. с. 14).

Згідно експертного висновку, виданого 23.02.2023 року № 056-192-а Українським бюро лінгвістичних експертиз, українські записи особового імені Хрисантій (виписка з погосподарської книги, запис ОСОБА_2 ) та ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть (повторно), запис ОСОБА_2 ) у документах, наданих для експертизи, є ідентичними (а. с. 13).

Згідно довідки, виданої 24.01.2023 року № 48 Денихівським старостинським округом виконавчого комітету Тетіївської міської ради, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно фактично проживає разом зі своєю дружиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та дітьми: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_1 . У даному будинку сім`я проживає більше десяти років (а. с. 15).

На цей житловий будинок позивач ОСОБА_1 замовив технічний паспорт, який був виготовлений 02.02.2023 року комунальним підприємством «Тетіївське бюро технічної інвентаризації» виконавчого комітету Тетіївської міської ради (а. с. 16- 21).

Згідно листа, наданого 28.03.2023 року за № 328/01-16 державним нотаріусом Тетіївської державної нотаріальної контори на запит суду, спадкова справа щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 не заводилась, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) за № 71949306 від 28.03.2023 року (а. с. 46-48).

Статтею 328 ЦК Українивизначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом (частина першастатті 344 ЦК України).

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першійстатті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно достатті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнішній строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна, повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014 року (надалі - Постанова), відповідно до частини першоїстатті 344 ЦКособа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановленоЦК.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третястатті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина другастатті 344 ЦК).

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також частини четвертої статті 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади. (п. 13 Постанови).

Так, звертаючись до суду позовом про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, позивач зазначив, що з 2011 року зі своєю сім`єю проживає в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 та вважає, що внаслідок відкритого, безперервного володіння зазначеним будинком, має право на цей житловий будинок в силу положень статті 344 ЦК України.

Ці обставини визнані відповідачем, про що зазначено у клопотанні від 16.03.2023 року № 2.4.3-09/441.

Відповідно до частини 1 статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Беручи до уваги, що позивач ОСОБА_1 добросовісно заволодів житловим будинком, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та продовжуєбільше десятироків відкрито, безперервно та добросовісно користуватися ним, а в позасудовому порядку відсутні підстави для оформлення права власності на цей житловий будинок, жодних спадкоємців, які б претендували на зазначене майно судом не встановлено, відтак ці обставини, на переконання суду, є достатніми підставами для набуття позивачем ОСОБА_1 права власності на зазначений житловий будинок за набувальною давністю.

Отже, з огляду на наведені вище норми права, розглянувши справу в межах заявлених вимог, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 15, 16, 328, 344 Цивільного кодексу України, статтями 3, 10, 12, 81, 200, 206, 247,264-268, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

ПозовОСОБА_1 до Тетіївської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем села Денихівка Тетіївського району Київської області, право власності в порядку набувальної давності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення: 04 квітня 2023 року.

Суддя С.В.МАНДЗЮК