Рішення № 109994353, 21.03.2023, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1805/21

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання О.Некрасової, розглянувши матеріали справи

за позовом Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі:

1) Київської міської ради, м. Київ

2) Київської міської державної адміністрації, м. Київ

3) Комунальної організації «Київмедспецтранс», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром», Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Петропавлівська Борщагівка

про стягнення коштів

представники:

від позивача 1, 2 не з`явилися

від позивача 3 Н.М.Шкурай

від відповідача А.О.Поцелов

від прокуратури Д.С. Дергунов

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.10.2021 року у справі №911/1805/21 (суддя Л.В.Сокуренко) в задоволенні позовних вимог Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації та Комунальної організації «Київмедспецтранс» відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2022 року апеляційну скаргу Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації та Комунальної організації «Київмедспецтранс» на рішення Господарського суду Київської області від 27.10.2021 року у справі №911/1805/21 року залишено без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 27.10.2021 року у справі №911/1805/21 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 06.10.2022 року постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2022 року та рішення Господарського суду Київської області від 27.10.2021 року у справі №911/1805/21 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області в іншому складі суду.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями справу №911/1805/21 передано для розгляду судді Д.Г.Зайцю.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.10.2022 року прийнято справу №911/1805/21 до провадження в порядку нового розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.11.2022 року та зобов`язано сторони надати письмові пояснення з приводу постанови Верховного Суду від 06.10.2022 року у справі №911/1805/21.

До суду від позивача 3 надійшли пояснення №857-7 від 07.11.2022 року (вх. №15778/22 від 07.11.2022) на вимогу ухвали суду від 24.10.2022 року, в яких позивач 3 просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

До суду від прокуратури надійшли пояснення №15/2-5821-22 від 07.11.2022 (вх. №16028/22 від 10.11.2022) на вимогу ухвали суду від 24.10.2022 року, в яких прокуратура просить суд задовольнити позов повністю.

До суду від відповідача надійшли письмові пояснення б/н від 09.11.2022 року (вх. №16194/22 від 14.11.2022) на вимогу ухвали суду від 24.10.2022 року, в яких відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Позивач 1 та позивач 2, повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання 15.11.2022 року не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, пояснення з приводу постанови Верховного Суду від 06.10.2022 року у справі №911/1805/21 не надали.

Ухвалою суду від 15.11.2022 року підготовче засідання відкладено на 13.12.2022 року.

До суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення по суті справи б/н від 07.12.2022 року (вх. №18278/22 від 13.12.2022) та клопотання б/н від 07.12.2022 року (вх. №18279/22 від 13.12.2022) про долучення доказів до матеріалів справи.

Позивач 1 та позивач 2, повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання 13.12.2022 року не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, пояснення з приводу постанови Верховного Суду від 06.10.2022 року у справі №911/1805/21 не надали.

У судовому засіданні 13.12.2022 представник позивача 3 (Комунальної організації «Київмедспецтранс») та прокурор просили суд надати їм додатковий час для ознайомлення з поданими відповідачем документами.

Ухвалою суду від 13.12.2022 року продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 31.01.2023 року.

До суду від позивача 3 надійшли заперечення на додаткові письмові пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» по суті справи б/н від 07.12.2022 року.

Позивач 1,2 та відповідач, повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання 31.01.2023 року не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 31.01.2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 28.02.2023 року.

Позивач 1 та 2, повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання 28.02.2023 року не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 28.02.2023 року розгляд справи відкладено на 21.03.2023 року.

До суду від позивача 3 надійшли заперечення на заяву відповідача про застосування строків позовної давності №267-7 від 06.03.2023 року (вх. №4466/23 від 08.03.2023).

До суду від Київської міської прокуратури надійшли письмові пояснення №15/2-5821-22 від 08.03.2023 року (вх. №4660/23 від 10.03.2023).

Прокурор та представник позивача 3 у судовому засіданні 21.03.2023 року позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.03.2023 року проти позову заперечив та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 21.03.2023 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначено в позовній заяві, за результатами аудиту Київською міською прокуратурою ефективності використання коштів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, спрямованих на розвиток системи екстреної медичної допомоги, затвердженого рішенням Рахункової палати від 27.10.2020 року №28-1 складено Звіт та встановлено низку порушень при постачанні автомобілів екстреної медичної допомоги та відсутності належного реагування на такі факти.

Зі звіту вбачається, що в містах Києві, Вінницькій та Тернопільській областях 76 автомобілів екстреної медичної допомоги, поставлених ТОВ «Автоспецпром», не укомплектовані передбаченими договорами редукторами для підключення портативних балонів з киснем до апаратів штучної вентиляції легень марки SIRIO S2/Т, що унеможливлює їх автономне використання для надання екстреної медичної допомоги поза межами санітарних автомобілів.

Київською міською прокуратурою встановлено, що за результатами проведеної публічної закупівлі за бюджетні кошти №UA-2019-08-29-000090-b між Комунальною організацією «Київмедспецтранс» (за договором - покупець) та ТОВ «Автоспецпром» (за договором постачальник) 16.12.2019 укладено Договір поставки №1053К спеціалізованого санітарного транспорту екстреної медичної допомоги типу С із відповідним обладнанням (далі Договір).

Згідно п.п. 1.1, 1.2 Договору, постачальник зобов`язується поставити у власність дорожні (колісні) транспортні засоби, а саме ДК 021:2015 - 34110000-1 Легкові автомобілі (НК 024:2019 - 35988 Автомобільна швидка допомога) (спеціалізований санітарний транспорт екстреної медичної допомоги типу C з обладнанням) далі - товар, а покупець прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим договором. Постачальник гарантує, що товар новий, майнові права на товар належать йому та не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними та/або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України.

Згідно п. 1.3 Договору, найменування товару (кількість та ціна) наведені у додатку №1 до цього договору (специфікація), який є невід`ємною частиною договору.

Пунктами 3.1 та 3.2 Договору сторонами погоджено ціну, яка становить 19950000,00 грн., в тому числі ПДВ 7% - 1305140,19 грн.

Ціна товару згідно Договору включає в себе всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, що сплачуються постачальником згідно вимог чинного законодавства України, вартість доставки товару до місця поставки, вартість страхування, навантаження, розвантаження, транспортування товару, а також всі інші витрати постачальника, пов`язані з виконанням цього договору.

Відповідно до п. 2.12 Договору, за результатами звернення покупця до постачальника щодо наявності недоліків товару або його складових постачальником проводиться діагностика, що оформлюється рекламаційним актом, який є підставою для усунення таких недоліків або несправностей товару або його складових. Строк виконання робіт з усунення недоліку або несправності товару або його складових не може перевищувати 30 (тридцяти) календарних днів, з моменту передачі товару або його складових на ремонт, без письмової згоди покупця на інший термін.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що здійснення попередньої оплати здійснюється на строк не більше 3 (трьох) місяців в порядку та на умовах постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 №117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" у розмірі 100% (сто) відсотків від ціни договору на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 договору.

Відповідно до п.п. 4.2 - 4.6 Договору, форма розрахунків: безготівкова. Вид безготівкового розрахунку: платіжне доручення. Моментом здійснення оплати за поставлений товар вважається факт перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно рахунка-фактури. Розрахунки проводяться з урахуванням та згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 №425.

Пунктом 5.1 Договору сторонами погоджено місце поставки (передачі) товару: поставка (передача) товару здійснюється на склад покупця на умовах DDP згідно з правилами INCOTERMS в редакції 2010 р. за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 16 В.

Відповідно до п.п. 5.2, 5.3 Договору, строк поставки товару: протягом 90 календарних днів з моменту проведення попередньої оплати, відповідно до пункту 4.1. Передача товару здійснюється постачальником на підставі належним чином оформленої довіреності, виданої вповноваженому представникові покупця з обов`язковим складанням і підписанням уповноваженими представниками сторін відповідних документів, передбачених пунктом 5.4 цього договору.

Пунктами 5.4 та 5.7 Договору сторонами погоджено, що датою поставки товару за договором вважається відповідна дата підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної та акту приймання-передачі товару. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця після підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару.

У разі виявлення невідповідності товару, зокрема, окремо кожної його складової вимогам договору, видаткова накладна та акт приймання-передачі товару, уповноваженим представником покупця не підписується, при цьому постачальник зобов`язаний в присутності та за підписом уповноваженого представника покупця скласти акт про невідповідність товару у двох примірниках, який підписується уповноваженими представниками сторін по одному для кожної із сторін. У випадку відмови представника постачальника від підписання відповідного акту про невідповідність покупець складає цей акт самостійно. Сторони домовились, що акт про невідповідність, зокрема, складений покупцем самостійно (одноособово) є підставою для усунення дефектів та недоліків або заміни товару. Постачальник зобов`язаний усунути всі виявлені дефекти та недоліки протягом 10-ти календарних днів з дати підписання (отримання) акту про невідповідність або інший термін письмово погоджений сторонами (п. 5.5 Договору).

Пунктом 10.1 Договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами, скріплений відбитками печаток сторін та діє до 31.03.2020 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором в частині розрахунків та гарантійних зобов`язань.

На виконання умов Договору, відповідачем 16-18 березня 2020 року поставлено позивачу-3 7 автомобілів спеціалізованого санітарного транспорту екстреної медичної допомоги типу С із відповідним обладнанням згідно з Додатком 1 до Договору, в тому числі, з портативним апаратом штучної вентиляції легень марки SIRIO S2/Т для дорослих, дітей та новонароджених з вбудованим позитивним тиском на кінці видиху та спірометром.

Під час здійснення експлуатації зазначених транспортних засобів, КО «Київмедспецтранс» встановлено, що в порушення умов Договору відповідачем поставлені транспортні засоби недоукомплектовані шлангами подачі газу О2 та конекторами для підключення портативних кисневих балонів, що виключає можливість використання апаратів штучної вентиляції легень марки SIRIO S2/Т за межами зазначених транспортних засобів.

КО "Київмедспецтранс" звернувся до відповідача з листом №1127-5 від 07.05.2020 та листом №1816-5 від 11.08.2020 про доукомплектування автономних апаратів штучної вентиляції легень SIRIO S2/Т шлангами подачі газу О2 з відповідними конекторами для підключення до портативних кисневих балонів.

ТОВ "Автоспецпром" 03.09.2020 листом №153 проінформував КО "Київмедспецтранс" про відсутність можливості замінити обладнання, а саме шлангу подачі газу до портативного балону до апарату ШВЛ, виробництва Siare, Італія, у зв`язку із обставинами непереборної сили.

Листами №2128-5 від 29.10.2020 та №202-5 від 03.02.2021 КО "Київмедспецтранс" просив відповідача доукомплектувати автономні апарати штучної вентиляції легень SIRIO S2/Т шлангами подачі газу О2 з відповідними конекторами для підключення до портативних кисневих балонів.

Відповідач 04.02.2021 листом №6 у відповідь на лист КО "Київмедспецтранс" №202-5 від 03.02.2021 повідомляв, що ним було розміщено замовлення в компанії Siare Engіneering International Group s.r.l, Італія, на придбання шлангів подачі газу О2 з конекторами для підключення портативних кисневих балонів та повідомив, що в найближчі терміни надасть інформацію щодо строків постачання даних комплектуючих.

30.03.2021 КО "Київмедспецтранс" листом №421-5 звернувся до відповідача з повторним проханням терміново вжити всіх необхідних заходів для вирішення питань комплектації апаратів ШВЛ. Також, КО "Київмедспецтранс" 14.05.2021 листом №550-3 звернувся до відповідача з претензією терміново, але не пізніше 10 календарних днів з моменту отримання претензії поставити замовнику комплектуючі до апаратів ШВЛ SIRIO S2/Т для використання їх за межами автомобілів ЕМД тип С: шлангів подачі газу О2 та конекторів для підключення портативних кисневих балонів для 7 автомобілів ЕМД тип С.

20.05.2021 КО "Київмедспецтранс" прийнято товари за Договором, а саме: шланги подачі газу О2 та конектори для підключення портативних кисневих балонів, про що складено відповідний акт.

Тобто, лише в травні 2021 року зазначені порушення умов Договору усунуто відповідачем. Умовами договору та вимогами законодавства передбачено відповідальність сторін за неналежне виконання зобов`язань за договором, у тому числі за невчасну поставку товару та поставку неякісного товару.

Враховуючи зазначені порушення, Київською міською прокуратурою на адресу Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації та КО "Київмедспецтранс" скеровано низку листів в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо надання інформації та необхідності вжиття заходів реагування, в тому числі цивільно-правового характеру, спрямованих на захист інтересів держави, у зв`язку із неналежним виконанням ТОВ "Автоспецпром" обов`язків за Договором поставки №1053К.

Зі змісту отриманих відповідей зазначених органів вбачається, що дієвих заходів, спрямованих на захист інтересів держави, в даному випадку (звернення до суду щодо стягнення передбачених договором штрафних санкцій з позовом зобов`язального характеру тощо) упродовж тривалого часу не вживалося та більш того, підстав для таких заходів не вбачалося.

Неналежне виконання відповідачем обов`язків за Договором щодо вчасної поставки товару належної якості, а також, бездіяльність позивачів стали підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі позивачів з позовом про стягнення з відповідача 6552000,00 грн. пені.

Скасовуючи постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2022 року та рішення Господарського суду Київської області від 27.10.2021 року у справі №911/1805/21 Верховним Судом у постанові від 06.10.2022 року зазначено, що зі змісту оскаржуваних рішень не вбачається, що судами обох інстанцій надавалася належна правова оцінка листуванню між учасниками договору, зокрема, щодо повідомлення про недоукомплектування автономних апаратів штучної вентиляції легень SIRIO S2/Т шлангами подачі газу О2 з відповідними конекторами для підключення до портативних кисневих балонів. Крім того, враховуючи, що вимогою у даній справі є стягнення пені за прострочення усунення недоліків товару, в даному випадку складових обладнання, суди попередніх інстанцій залишили без належної уваги встановлення обставин щодо належного/неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки №1053К від 16.12.2019.

Крім того, колегія суддів Верховного Суду вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій, що порушення ТОВ «Автоспецпром» умов договору сталося внаслідок непереборної сили. Настання форс-мажорних обставин у період з 31.01.2020 по 25.03.2021 підтверджується сертифікатом, виданим Торгово-промисловою палатою №3000-21-0823. Так, судами попередніх інстанцій не з`ясовано обставин дотримання відповідачем умов пунктів 8.1, 8.2 Договору стосовно вчасного та належного повідомлення покупця про обставини, на які відповідач посилався як на обставини непереборної сили, що унеможливили належне виконання ним своїх обов`язків за договором поставки; чи містять наведені у сертифікаті обставини непереборної сили ознаки надзвичайності та невідворотності, що об`єктивно унеможливили належне виконання відповідачем умов договору поставки. При цьому, не спростованими залишилися доводи Комунальної організації "Київмедспецтранс" стосовно не підтвердження поданим сертифікатом обставин непереборної сили для відповідача.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що висновки судів, з одного боку, про не виконання умов договору комунальною організацією щодо складання актів, що свідчить про недоведеність порушень з боку відповідача, а з іншого - застосування підстав для звільнення від відповідальності є взаємовиключними.

Так, предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації та КО "Київмедспецтранс" до ТОВ "Автоспецпром" про стягнення 6552000,00 грн. пені за неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки №1053К від 16.12.2019 року в частині вчасної допоставки складових товару належної якості.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівліпродажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Статтею 673 Цивільного кодексу України визначено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу (ст. 673 ЦК України).

Як встановлено судом, згідно п. 1.1 Договору, постачальник зобов`язується поставити у власність дорожні (колісні) транспортні засоби за кодом ДК 021:2015 - 34110000-1 Легкові автомобілі (НК 024:2019 - 35988 Автомобільна швидка допомога) (спеціалізований санітарний транспорт екстреної медичної допомоги типу С з обладнанням) далі - товар, а покупець прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 3.6 Специфікації на обладнання, повне перенесення позицій з ТД - технічні характеристики автомобіля спеціалізованого санітарного транспорту екстреної медичної допомоги на базі РЕUGЕОТ ВОХЕR, Тип С, яка є невід`ємною частиною договору, автомобіль має бути обладнаний транспортним апаратом ШВЛ - портативний апарат штучної вентиляції легень SIRIO S2/Т для дорослих, дітей та новонароджених з вбудованим позитивним тиском на кінці видиху та спірометром Siare Engіneering International Group s.r.l, Італія.

Як зазначено вище, на виконання умов Договору відповідачем 16-18 березня 2020 року поставлено КО "Київмедспецтранс" 7 автомобілів спеціалізованого санітарного транспорту екстреної медичної допомоги типу С із відповідним обладнанням згідно з додатком 1 до договору, в тому числі з портативним апаратом штучної вентиляції легень марки SIRIO S2/Т для дорослих, дітей та новонароджених з вбудованим позитивним тиском на кінці видиху та спірометром. Зазначені дорожні (колісні) транспортні засоби прийнято без зауважень і заперечень, що не заперечується сторонами.

Під час здійснення експлуатації зазначених транспортних засобів фахівцями організації було виявлено, що в порушення умов Договору відповідачем поставлені транспортні засоби, недоукомплектовані шлангами подачі газу О2 та конекторами для підключення портативних кисневих балонів, що виключає можливість використання апаратів штучної вентиляції легень марки SIRIO S2/Т за межами зазначених транспортних засобів.

Судом досліджено листування сторін у справі щодо виконання умов Договору та встановлено наступне.

КО "Київмедспецтранс" листом №1127-5 від 07.05.2020 звертався до відповідача з проханням доукомплектування автономних апаратів штучної вентиляції легень SIRIO S2/Т шлангами подачі газу О2 з відповідними конекторами для підключення до портативних кисневих балонів;

11.08.2020 КО "Київмедспецтранс" листом №1816-5 повторно звернуся до відповідача з проханням доукомплектування автономних апаратів штучної вентиляції легень SIRIO S2/Т шлангами подачі газу О2 з відповідними конекторами для підключення до портативних кисневих балонів;

03.09.2020 відповідач листом №153 проінформував КО "Київмедспецтранс" про відсутність можливості замінити обладнання, а саме шлангу подачі газу до портативного балону до апарату ШВЛ, виробництва Sіаrе, Італія, у зв`язку із обставинами непереборної сили.

КО "Київмедспецтранс" листами №2128-5 від 29.10.2020 та №202-5 від 03.02.2021 просив відповідача доукомплектувати автономні апарати штучної вентиляції легень SIRIO S2/Т шлангами подачі газу О2 з відповідними конекторами для підключення до портативних кисневих балонів.

04.02.2021 відповідач листом №6 у відповідь на лист КО "Київмедспецтранс" №202-5 від 03.02.2021 повідомляв, що ним було розміщено замовлення в компанії Siare Engіneering International Group s.r.l, Італія, на придбання шлангів подачі газу О2 з конекторами для підключення портативних кисневих балонів та повідомив, що в найближчі терміни надасть інформацію щодо строків постачання даних комплектуючих.

30.03.2021 КО "Київмедспецтранс" листом №421-5 звернувся до відповідача з повторним проханням терміново вжити всіх необхідних заходів для вирішення питань комплектації апаратів ШВЛ.

14.05.2021 КО "Київмедспецтранс" листом №550-3 звернувся до відповідача з претензією терміново, але не пізніше 10 календарних днів з моменту отримання претензії, поставити замовнику комплектуючі до апаратів SIRIO S2/Т ШВЛ для використання їх за межами автомобілів ЕМД тип С: шлангів подачі газу 02 та конекторів для підключення портативних кисневих балонів для 7 автомобілів ЕМД тип С.

20.05.2021 КО "Київмедспецтранс" прийнято товари за Договором, а саме: шланги подачі газу О2 та конектори для підключення портативних кисневих балонів, про що складено відповідний акт.

Згідно п. 2.12 Договору, за результатами звернення Покупця до Постачальника щодо наявності недоліків Товару або його складових Постачальником проводиться діагностика, що оформляється рекламаційним актом, який є підставою для усунення таких недоліків або несправностей Товару або його складових. Строк виконання робіт з усунення недоліку або несправності Товару або його складових не може перевищувати 30 (тридцяти) календарних днів, з моменту передачі Товару або його складових на ремонт, без письмової згоди Покупця на інший термін.

Згідно п. 1.1. Договору, Товаром є дорожні (колісні) транспортні засоби за кодом ДК 021:2015 - 34110000-1 Легкові автомобілі (НК 024:2019 - 35988 Автомобільна швидка допомога) (спеціалізований санітарний транспорт екстреної медичної допомоги типу С з обладнанням) у кількості 7 штук.

Проаналізувавши зазначені пункти Договору, суд зазначає, що пунктом 2.12 Договору передбачено дії покупця у разі недоліків товару або його складових, які підлягають діагностиці з подальшим складанням рекламаційного акту та відповідним усуненням таких недоліків або несправностей. Однак, в даному випадку, відповідачем не було поставлено складові товару, а саме, на семи автомобілях швидкої медичної допомоги не встановлені шланги подачі газу О2 та редуктори, що виключає можливість передачі таких складових для діагностики та ремонту, через їх відсутність.

Згідно п. 5.5. Договору, у разі виявлення невідповідності Товару, зокрема, окремо кожної його складової вимогам Договору, видаткова накладна та Акт приймання-передачі Товару, уповноваженим представником Покупця не підписується, при цьому Постачальник зобов`язаний в присутності та за підписом уповноваженого представника Покупця скласти Акт про невідповідність Товару у двох примірниках, який підписується уповноваженими представниками сторін по одному для кожної із Сторін. У випадку відмови представника Постачальника від підписання відповідного Акту про невідповідність Покупець складає цей акт самостійно. Сторони домовились, що Акт про невідповідність, зокрема, складений Покупцем самостійно (одноособово) є підставою для усунення дефектів та недоліків або заміни Товару. Постачальник зобов`язаний усунути всі виявлені дефекти та недоліки протягом 10-ти календарних днів з дати підписання (отримання) Акту про невідповідність або інший термін письмово погоджений сторонами.

Як пояснено позивачем, при передачі товару, а саме, 7 автомобілів швидкої медичної допомоги типу С, не було виявлено відсутність комплекту (шлангу для подачі медичного кисню О2 та редуктора для підключення шлангу до балону з киснем О2) підключення портативного балону до апарату ШВЛ, що надає змогу використовувати цей апарат поза межами автомобіля швидкої медичної допомоги, у зв`язку з тим, що автомобіль ШМД типу С повинен містити два таких комплекти (один для стаціонарного балону, другий для переносного (портативного) балону з киснем), таким чином, апарат штучної вентиляції легень SIRIO S2/Т був підключений до балону з киснем, що на стаціонарній основі знаходиться у салоні автомобіля ШМД, також був у наявності портативний (переносний) балон з киснем, але комплект підключення його до апарату ШВЛ був відсутній. Враховуючи зазначене, представниками покупця були підписані акти приймання-передачі товару та видаткова накладна, Акт про невідповідність Товару при цьому складено не було.

Однак, як зазначено позивачем, під час експлуатації поставлених відповідачем семи автомобілів спеціалізованого санітарного транспорту екстреної медичної допомоги типу С з обладнанням КО «Київмедспецтранс» встановлено, що в порушення умов Договору відповідачем недоукомплектовано поставлені транспортні засоби шлангами подачі газу О2 з конекторами для підключення до портативних кисневих балонів та редукторами, що виключає можливість використання апаратів штучної вентиляції легень марки SIRIO S2/Т за межами зазначених автомобілів.

Оскільки, умовами Договору передбачено, що Акт про невідповідність товару складається під час приймання товару, однак, некомплектність товару виявлено під час експлуатації автомобілів, зазначене позбавило позивача права скласти такий Акт.

Як встановлено судом, позивач неодноразово звертався до відповідача з листами №1127-5 від 07.05.2020, №1816-5 від 11.08.2020, №2128-5 від 29.10.2020, №202-5 від 03.02.2021, №421-5 від 30.03.2021 з вимогою усунути порушення Договору та допоставити шланги для подачі О2 та редуктори.

При цьому, відповідач листом №153 від 03.09.2020 повідомляв позивача про відсутність можливості заміни обладнання, а саме, шлангу подачі кисню від портативного балону до апарату ШВЛ у зв`язку з обставинами непереборної сили, які виникли внаслідок епідеміологічної надзвичайної ситуації, спричиненої COVID-19 в Італійській Республіці, на території якої розміщено виробничі потужності компанії Siare, яка є виробником апаратів ШВЛ SIRIO S2/Т); листом №6 від 04.02.2021 відповідач повідомляв позивача про розміщення замовлення в компанії Siare Engіneering International Group s.r.l, Італія, на придбання шлангів подачі газу О2 з конекторами для підключення портативних кисневих балонів та зобов`язався в найближчі терміни надати інформацію із строками постачання вказаних комплектуючих.

Зазначене, на думку суду, свідчить про вчинення позивачем дій щодо складання документів про повідомлення відповідача про порушення умов Договору, а саме, недоукомплектування товару. Суд зазначає, що відповідач листами №153 від 03.09.2020 та №6 від 04.02.2021 визнав обставину щодо недопоставки товару.

Відповідач, в свою чергу, був належним чином повідомлений та обізнаний про порушення ним умов Договору. Так, відповідачем лише 20.05.2021 було допоставлено та встановлено на 7 автомобілях шланги подачі газу О2 з конекторами для підключення портативних кисневих балонів та редуктори БКО-50ДМ ф9 (006.00.00) - вітчизняного виробництва, про що складено Акт від 20.05.2021 р. здачі-приймання шлангів подачі газу О2 та редукторів БКО-50ДМ ф9 (006.00.00), що, на думку суду, свідчить про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки №1053К від 16.12.2019.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. (ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України).

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.п. 7.1, 7.2 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором. За порушення строків поставки товару, в тому числі прострочення усунення недоліків товару згідно пунктів 2.12, 2.14.3, 5.5 з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1% вартості не поставленого, чи невчасно поставленого, чи неякісного товару, або його складової, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Так, прокурор просить стягнути з відповідача 6552000,00 грн. пені нарахованої у розмірі 0,1% вартості неякісного товару у сумі 19950000,00 грн. за кожен день прострочення за період з 19.06.2020 по 20.05.2021 у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Перевіривши наданий прокурором розрахунок пені судом встановлено, що такий розрахунок є арифметично невірним, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, період, за який стягується пеня, прокурором визначено з 19.06.2020 по 20.05.2021, при цьому, прокурором зазначено, що відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, разом з цим, пунктом 7.2 Договору визначено нарахування пені за кожен день прострочення, тобто, на думку прокурора, до остаточного усунення недоліків, в даному випадку до 20.05.2021 (дати фактичного виконання зобов`язань за договором).

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 ГК України.

Отже, Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №927/1091/17.

Також, подібні за змістом до даних правовідносин є висновки у ряді інших постанов Верховного Суду, зокрема, у постанові від 07.06.2019 по справі №910/23911/16, у постанові від 13.09.2019 по справі №902/669/18, від 12.06.2018 по справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 по справі № 903/962/17, у яких висловлено позицію про те, що "умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції".

Так, судом встановлено, що Договір поставки №1053к від 16.12.2019 року не містить умов нарахування пені більше 6 місяців.

Пункт 7.2 Договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого частиною 6 статті 232 ГК України, який є більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати.

Відповідно до вірного розрахунку, зробленого судом, розмір пені, розрахованої від суми Договору (19950000,00 грн.) з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України, за період з 19.06.2020 по 19.12.2020 складає 3670800,00 грн. є обґрунтованим, арифметично вірним та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 3.

При цьому, судом враховано, що умовами Договору та Специфікації до Договору не визначено ціни окремих складових частин автомобіля швидкої допомоги типу С (реанімобіля) та медичного обладнання, тендерною документацією не вимагалося та постачальниками у тендерних пропозиціях не зазначалося ціни складових частин товару. В свою чергу, Договором передбачено вартість одного спеціалізованого санітарного автомобіля швидкої (екстреної) медичної допомоги типу С з обладнанням, що становить 2850000 грн., а за сім автомобілів швидкої медичної допомоги з державного та місцевого бюджету (м. Києва) на рахунок ТОВ «Автоспецпром» перераховано 19950000,00 грн.

Враховуючи зазначене, прокурором пеня розрахована від суми Договору (ціна за сім одиниць товару), а тому, зазначений розрахунок є обґрунтованим.

Стосовно посилань відповідача на те, що порушення ним умов Договору сталося внаслідок непереборної сили - настання форс-мажорних обставин у період з 31.01.2020 по 25.03.2021, що підтверджується сертифікатом, виданим Торгово-промисловою палатою №3000-21-0823 суд зазначає наступне.

Згідно ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», обставини непереборної сили визначено як форс-мажорні обставини, що є надзвичайними та невідворотними обставинами, які об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Перелік обставин, які можуть вважатися форс-мажорними, визначено частиною 2 ст. 14-1 цього Закону, однак, такий перелік не є вичерпним.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо ( ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово промислові палати в Україні»).

Відповідно до п.п. 8.1, 8.2 Договору, сторони цього Договору звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору, виникли поза волею Сторін (аварія, катастрофа, стихійні природні явища надзвичайної сили, ембарго, блокади, епідемія, війна тощо), якщо ці обставини вплинули на виконання цього Договору. Сторона, яка не може виконувати зобов`язання за цим Договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна повідомити іншій Стороні про їх настання/припинення і досягти домовленості щодо продовження термінів виконання зобов`язань або припинення дії Договору. Зазначене повідомлення повинно бути підтверджено довідкою (сертифікатом) Торгово-промислової палати чи документами інших компетентних органів, що уповноважені посвідчувати обставини непереборної сили відповідно до чинного законодавства України.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. При цьому, доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання, саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17.

Крім того, одних лише сертифікату чи довідки торгово-промислової палати недостатньо для підтвердження особою форс-мажорних обставин. Такі документи не можуть бути єдиним безумовним доказом існування форс-мажорних обставин для особи, а ці обставини повинні доводитись й іншими доказами у кожній справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 11.05.2021 у справі №922/2452/20, від 30.11.2021 у справі №913/785/17, від 01.06.2021 у справі №910/9258/20, від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18.

Так, відповідачем до матеріалів справи додано сертифікат Торгово-промислової палати №3000-21-0823 від 19.10.2021, виданий ТОВ "Автоспецпром", що підтверджує період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 31.01.2020 по 25.03.2021.

Як встановлено судом та підтверджено позивачем, матеріали справи не містять повідомлення відповідачем позивача у відповідності до п.п. 8.1, 8.2 Договору, про настання форс-мажорних обставин за Договором поставки №1053к від 16.12.2019 щодо неможливості виконання зобов`язань за таким договором, у зв`язку з чим суд вважає, що відповідні заперечення відповідача є необґрунтованими та безпідставними. При цьому, вказаний сертифікат отримано відповідачем 19.10.2021 року, тобто, вже після прийняття КО "Київмедспецтранс" 20.05.2021 шлангів подачі газу О2 та конекторів для підключення портативних кисневих балонів та звернення позивача до суду з даним позовом, що є порушенням п. 8.1 Договору.

Так, відповідач листом №153 від 03.09.2020 повідомив позивача про відсутність можливості допоставки обладнання, а саме: шлангу подачі кисню від портативного балону до апарату ШВЛ у зв`язку з обставинами непереборної сили, які виникли внаслідок епідеміологічної надзвичайної ситуації, спричиненої COVID-19 в Італійській Республіці, на території якої розміщено виробничі потужності компанії Siare (виробник апаратів ШВЛ SIRIO S2/Т), при цьому, відповідачем не було надано підтверджуючих документів про настання форс-мажорних обставин, згідно п. 8.2 Договору.

При цьому, згідно вказаного сертифікату Торгово-промислової палати №3000-21-0823 від 19.10.2021 вбачається, що періодом дії форс-мажорних обставин зазначено з 31.01.2020 по 25.03.2021, що дає підстави суду вважати, що відповідач був обізнаний щодо таких обставин і неможливість при постачанні автомобілів екстреної медичної допомоги поставити шланги подачі газу О2 з конекторами для підключення портативних кисневих балонів для подачі кисню до портативного апарату штучної вентиляції легень, а тому, був зобов`язаний повідомити про це позивача в порядку п. 8.2. Договору, чого відповідачем зроблено не було.

Таким чином, суд зазначає, що сертифікат Торгово-промислової палати України №3000-21-0823 від 19.10.2021 не засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за Договором поставки №1053к від 16.12.2019 щодо неможливості виконання відповідачем зобов`язань з доукомплектування поставленого товару, а відтак, вказаний сертифікат не звільняє відповідача від виконання зобов`язань за Договором.

Саме по собі посилання відповідача на наявність сертифіката Торгово-промислової палати України №3000-21-0823 від 19.10.2021, як на наявність обставин непереборної сили без надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин щодо неможливості виконання зобов`язання перед позивачем.

Крім того, як встановлено судом, сертифікат Торгово-промислової палати України №3000-21-0 від

19.10.2021 видано на підставі Договору від 09.12.2015 року, укладеного між ТОВ «Автоспецпром» та ТОВ «Ортоімцекс», заявки ТОВ «Автоспецпром» до ТОВ «Ортоімпекс» «Щодо поставки обладнання» за договором No 07 від 09.12.2015 р.» від 27.01.2020 б/н, сертифікату No3000-21-0811 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Київської торгово-промислової палати від 06.10.2021 №1 703-4/396.

При цьому, суд звертає увагу відповідача, що згідно ч. 1 ст. 617 ЦК України, не вважається випадком, який є безумовною підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, недодержання зобов`язань ТОВ «Ортоімпекс» - контрагентом відповідача, як і відсутність на ринку товарів (шлангів подачі газу О2 з коннекторами для підключення портативних кисневих балонів, відсутність на ринку редукторів виробництва Siare Engіneering International Group s.r.l, Італія, сумісних та узгоджених виробником до використання з портативним апаратом штучної вентиляції легень SIRIO S2/Т для дорослих, дітей та новонароджених з вбудованим позитивним тиском на кінці видиху та спірометром), необхідних для належного виконання відповідачем за Договором не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності.

Крім того, відповідачем зі шлангами подачі газу О2 допоставлено редуктори БКО 50ДМ ф9 (006.000.000) Заводу автогенного обладнання ДОНМЕТ (Україна, Донецька обл., м. Краматорськ), що є вітчизняним виробником. В той же час, за умовами Договору, відповідач зобов`язаний поставити позивачу редуктори італійського виробництва, документи на підтвердження поставки яких, відповідачем було подано до тендерної пропозиції. Таким чином, про настання форс-мажорних обставин для ТОВ «Автоспецпром» при постачанні редукторів не зазначено в сертифікаті Торгово-промислової палати №3000-21-0823 від 19.10.2021.

Щодо клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Європейський суд з прав людини зазначив, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечення юридичної визначеності і остаточності, захист потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігання несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.96 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), перебіг якої, відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, перебіг позовної давності обчислюється з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Частинами 3, 4, 5 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини порушення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

З матеріалів справи вбачається, що в березні 2020 року відповідачем поставлено позивачу 3 транспортні засоби за Договором. Однак, під час здійснення експлуатації транспортних засобів позивачем було виявлено, що в порушення умов Договору відповідачем поставлені транспортні засоби, недоукомплектовані шлангами подачі газу О2 та конекторами для підключення портативних кисневих балонів. Як встановлено судом, позивач неодноразово звертався до відповідача з листами №1127-5 від 07.05.2020, №1816-5 від 11.08.2020, №2128-5 від 29.10.2020, №202-5 від 03.02.2021, №421-5 від 30.03.2021 з вимогою усунути порушення Договору та допоставити шланги для подачі О2 та редуктори. Так, 20.05.2021 року відповідачем усунуто недоліки поставленого товару за Договором.

Згідно ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

У постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі №161/15679/16-ц зазначено, що з тлумачення ч. 1 ст. 264 ЦК України слідує, що вона пов`язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями зобов`язаного суб`єкта (боржника). При цьому, не виключається й випадку, коли переривання перебігу позовної давності буде відбуватися внаслідок визнання боргу, що здійснюється іншими суб`єктами, якщо на це була виражена воля боржника. Тобто, коли боржник виражає свою згоду чи уповноважує на це відповідного іншого суб`єкта.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою (постанова Верховного Суду України від 8 листопада 2017 року у справі №6-2891цс16).

При цьому, судом враховано, що закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09.11.2018 року у справі №911/3685/17 та від 04.06.2020 року у справі №640/18354/14-ц.

Таким чином, у зв`язку із перериванням строку позовної давності 03.09.2020 та 04.02.2021 внаслідок визнання відповідачем обов`язку за Договором усунути недоліки товару, з позовом про стягнення пені прокурор звернувся 18.06.2021 року, тобто, в межах встановленого ст. 258 ЦК України строку.

Досліджуючи наявність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах позивача, судом встановлено наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У відповідності до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі №3-рн/99, інтереси держави є оціночним поняттям, тому прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст.ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації та Комунальної організації "Київмедспецтранс".

Відповідно до п. п. 6, 8 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України ґрунтується на принципах ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів та на принципі цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення

Згідно ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частиною 2 ст. 61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання.

Фінансування за договором здійснено за рахунок коштів місцевого бюджету, власником яких є територіальна громада в особі відповідної ради - Київської міської ради.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують: 1) виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня; 2) законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян; 3) виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку; 4) підготовку та схвалення прогнозів відповідних бюджетів, підготовку та виконання відповідних бюджетів; 5) звіт про виконання відповідних бюджетів та програм; 6) взаємодію з органами місцевого самоврядування; 7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

Уповноваженим суб`єктом владних повноважень щодо захисту інтересів держави, в даному випадку є Київська міська державна адміністрація.

Згідно п. 1.1 Положення КО "Київмедспецтранс", затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 11.01.2014 №17, Комунальна організація "Київмедспецтранс" є бюджетною (неприбутковою) організацією, що заснована на комунальній власності територіальної громади міста Києва, віднесена до сфери управління виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та підпорядковується Апарату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України, за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Відповідно до п. 4 ст. 20 Бюджетного кодексу України, відповідальний виконавець бюджетних програм у процесі їх виконання забезпечує цільове та ефективне використання бюджетних коштів протягом усього строку реалізації відповідних бюджетних програм у межах визначених бюджетних призначень.

Таким чином, у даному випадку інтереси держави порушено внаслідок незастосування до відповідача передбаченої договором неустойки за невчасне постачання товару належної якості, внаслідок чого на користь територіальної громади не стягнуто відповідні кошти, які могли бути використані на задоволення її потреб.

Враховуючи викладене, суб`єктами владних повноважень, до компетенції яких належить вжиття заходів реагування щодо виявлених порушень є Київська міська рада, Київська міська державна адміністрація та Комунальна організація "Київмедспецтранс".

Так, відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України, на органи прокуратури покладено обов`язок представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Виходячи із змісту рішення Конституційного суду України у справі №3-рп/99 від 08.04.1999, прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. При цьому, інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави, визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Крім того, Європейський Суд з прав людини звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, п. 35) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку (неофіційний переклад): сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

Водночас, Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч.2 ст. 129 Конституції України).

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Нездійснення захисту проявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

Отже, звертаючись до суду з позовною заявою, прокурор, по-перше, реалізує конституційну функцію представництва інтересів держави в суді. При цьому прокурор є особливим суб`єктом господарського процесу і його участь у господарському судочинстві викликана необхідністю виконання функції представництва інтересів держави у випадках, передбачених законом (ст. 131-1 Конституції України, ст. 53 ГПК України, ст. ст. 23, 24 Закону України "Про прокуратуру"). По-друге, з викладеного вбачається, що органами, уповноваженим на захист цих інтересів держави у зв`язку з виявленим порушенням, не вжито жодних заходів, спрямованих на усунення наслідків правопорушення та стягнення спричинених збитків із відповідача.

Матеріалами справи підтверджується, що Київська міська прокуратура листом від 21.04.2021 №15/2-300вих-21 звернулася до Київської міської ради та КО "Київмедспецтранс", та листом від 14.05.2021 №15/2-401вих-21 звернулася до Київської міської державної адміністрації з проханням надання інформацію щодо вжиття позивачами самостійних заходів, спрямованих на захист інтересів держави, у зв`язку із неналежним виконанням ТОВ "Автоспецпром" обов`язків за Договором поставки №1053К від 16.12.2019.

З відповідей позивачів 1, 2 та 3 вбачається, що підстави для вжиття прокуратурою заходів представницького характеру в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" відсутні, оскільки, шкода інтересам держави не заподіяна.

Як зазначає прокурор, підставою для звернення до суду з даним позовом стало невжиття заходів позивачами, спрямованих на захист інтересів держави, у зв`язку із неналежним виконанням ТОВ "Автоспецпром" обов`язків за Договором поставки №1053К від 16.12.2019 (в тому числі, щодо необхідності примусового стягнення штрафних санкцій).

Абзацом 2 ч. 5 ст. 53 ГПК України визначено, що у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Враховуючи викладене, при зверненні до суду з даним позовом прокурором дотримано вимоги Закону України "Про прокуратуру" та Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст. 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені факти та вимоги правових норм, за наслідками розгляду спору, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, у зв`язку з доведеністю в сукупності наданих прокурором доказів та встановлених судом фактичних обставин порушення відповідачем умов Договору поставки №1053К від 16.12.2019 року.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

При цьому, судом враховано, що прокурором при подачі даного позову сплачено 100548,00 грн., в той час як сума судового збору, що підлягала сплаті із даного позову (ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову) складає 98280,00 грн. Враховуючи зазначене, судом при розрахунку суми судового збору, що підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам враховано суму 98280,00 грн.

Разом з тим, відповідно до п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Судом під час розподілу судового збору, сплаченого при подачі апеляційної та касаційної скарг, що підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам, враховано судовий збір, у сумі яка підлягала сплаті при подачі позову до суду першої інстанції, а саме - 98280,00 грн.

На підставі викладено, господарський суд здійснює розподіл судового збору, сплаченого при подачі апеляційної та касаційної скарг.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, Комунальної організації «Київмедспецтранс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» про стягнення коштів задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Оксамитова, буд. 9, код ЄДРПОУ 38183310) на користь Комунальної організації «Київмедспецтранс» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 25, код ЄДРПОУ 01993807) 3670800 (три мільйони шістсот сімдесят тисяч вісімсот) грн. 00 коп. пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Оксамитова, буд. 9, код ЄДРПОУ 38183310) на користь Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9, код ЄДРПОУ 02910019), 55062 (п`ятдесят п`ять тисяч шістдесят дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позову, 192717 (сто дев`яносто дві тисячі сімсот сімнадцять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 04.04.2023 року.

Суддя Д.Г. Заєць