Рішення № 109994064, 22.03.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.03.2023Справа № 910/12306/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.

розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Київмедпрепарат"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Фарм"

про стягнення 5 938 139,64 російських рублів,

Представники учасників справи:

від позивача: Задорожна Л.Г. за довіреністю від 17.10.2022 року;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Київмедпрепарат" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Фарм" (далі - відповідач) про стягнення 5 938 139,64 російських рублів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами 17.10.2019 року контракту № ЕХР-523/19 в частині своєчасної оплати поставленого Товариству з обмеженою відповідальністю "Арт-Фарм" товару, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість у вищевказаному розмірі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.11.2022 року відкрито провадження у справі № 910/12306/22, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.12.2022 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.12.2022 року закрито підготовче провадження у справі № 910/12306/22 та призначено її до судового розгляду по суті на 25.01.2023 року.

Разом із тим, підготовче засідання, призначене у даній справі на 25.01.2023 року, не відбулося, у зв`язку з оголошенням у місті Києві повітряної тривоги.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.01.2023 року судове засідання у справі № 910/12306/22 призначено на 15.02.2023 року.

Проте судове засідання, призначене на 15.02.2023 року, також не відбулося.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.02.2023 року судове засідання у справі № 910/12306/22 призначено на 22.03.2023 року.

Представник позивача у судовому засіданні 22.03.2023 року підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач про дату час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте явку свого уповноваженого представника у призначене судове засідання 22.03.2023 року не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

Частиною 1 статті 367 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно, зокрема, вручити документи на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами (частина 2 статті 367 Господарського процесуального кодексу України).

Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території держави відповідача регулюється Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992 року, прийнявши відповідний нормативний акт - постанову Верховної Ради України "Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності" від 19.12.1992 року.

Разом із тим, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан, дія якого неодноразово продовжувалась та триває на час ухвалення рішення суду в даній справі.

Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" обумовлено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

За зверненням Мін`юсту Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресію росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно з листом Міністерства юстиції України "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" від 21.03.2022 року з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами росії на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

У зв`язку з агресією з боку росії та введенням воєнного стану АТ "Укрпошта" з 25.02.2022 року припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з російською федерацією.

За наведених обставин, є неможливим направлення судового доручення про вручення документів, а також направлення ухвал господарського суду міста Києва у справі № 910/12306/22 безпосередньо на адресу відповідача.

Проте, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі, а також відповідача про розгляд справи було повідомлено шляхом офіційного оприлюднення оголошення у справі на офіційному веб-сайті судової влади України.

За таких обставин, суд констатує, що відповідач був повідомлений про розгляд справи № 910/12306/22, проте наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25.01.2006 року № 1-5/45 в цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Усі ці обставини слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.10.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арт-Фарм" (покупець) та Акціонерним товариством "Київмедпрепарат" (продавець) укладено контракт № ЕХР-523/19 (далі - Контракт), за умовами якого позивач зобов`язався передати у власність відповідача для використання у підприємницькій діяльності лікарські засоби у формі in bulk, фармацевтичні субстанції, допоміжні речовини, друковану продукцію, пакувальні матеріали, стандартні зразки і реактиви колонки та інші матеріали (далі - товар) на умовах DAP-Москва митний пост рф (якщо інший пункт призначення не передбачений в разовій специфікації до Контракту)/поставка до місця призначення відповідно до правил Інкотермс-2010, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити даний товар.

Вказаний правочин, а також додаткова угода від 14.02.2020 року № 1 та разова специфікація від 26.10.2021 року № 6 до нього, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками печаток цих суб`єктів господарювання.

Відповідно до пункту 1.2 Контракту найменування, загальна кількість, ціна та термін поставки товару зазначаються в разових специфікаціях, які укладаються для кожної окремої поставки покупцю.

За умовами пунктів 2.1-2.3 Контракту його загальна вартість становить сумарну вартість товару, поставленого протягом усього терміну дії Контракту на підставі разових специфікацій, але не повинна перевищувати 500 000 USD (п`ятсот тисяч доларів США).

Ціна товару, що поставляється за Контрактом, вказана за умови постачання DAP-Москва митний пост рф (якщо в разовій специфікації до Контракту не передбачений інший пункт призначення) та визначається разовими специфікаціями на поставку товару, що є невід`ємною частиною цього Контракту.

Ціна та кількість товару на кожну окрему поставку визначається інвойсом, при цьому ціна повинна відповідати умовам, обумовленим у пункті 2.2 цього Контракту. Інвойси виставляються на підставі разових специфікацій на постачання товару.

Згідно з пунктом 3.1 Контракту, з урахуванням додаткової угоди від 14.02.2020 року № 1 до нього, ціна на товар встановлюється в російських рублях. Ціна є вільною та може змінюватися в зв`язку зі змінами собівартості і/або в зв`язку зі значними змінами курсу національних валют до долара США. Покупець здійснює оплату товару, що поставляється відповідно до цього Контракту, банківським переказом на рахунок продавця в доларах США по курсу центрального банку російської федерації на день здійснення платежу, що підтверджується копією вихідного SWIFT-повідомлення, завіреного штампом банку покупця із зазначенням дати здійснення платежу, з відстрочкою платежу не більше 300 (триста) календарних днів від дати поставки товару.

Пунктом 4.1 Контракту передбачено, що датою поставки товару є дата, що вказана на штампі (печатці), який проставляється на товаросупровідній документації (CMR, airway bill, інвойс та ін.), та підтверджує прибуття товару на митний пост країни покупця.

За змістом пункту 4.4 наведеної угоди право власності на товар, а також ризики випадкової втрати чи випадкового ушкодження переходить до покупця від дати постачання, зазначеної у пункті 4.1 Контракту. Момент переходу права власності на товар визначається за позначкою у митній декларації на товар "Випуск дозволено".

У разовій специфікації № 6 до Контракту сторони погодили поставку позивачем на користь відповідача товару - Уролесан ® екстракт сухий, субстанція - гранульований порошок у кількості 614 кілограмів, а також морфолінієвої солі тіазотної кислоти у кількості 175 кілограмів загальною вартістю 13 787 434,00 російських рублів.

Слід зазначити, що у цій разовій специфікації № 6 вказані умови постачання - DAP-Москва, вартість транспортування входить у вартість товару. Відстрочення платежу - 300 (триста) календарних днів від дати постачання товару на митний пост країни покупця.

З матеріалів справи вбачається, що Акціонерним товариством "Київмедпрепарат" було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Арт-Фарм" рахунок-фактуру від 26.10.2021 року № 6 на оплату наведеного товару в сумі 13 787 434,00 російських рублів.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав взяті на себе за Контрактом та разовою специфікацією № 6 до нього зобов`язання з поставки Товариству з обмеженою відповідальністю "Арт-Фарм" погодженого між ними товару на суму 13 787 434,00 російських рублів, що підтверджується наявною в матеріалах справи міжнародною транспортною накладною (CMR) № 710997 із зазначенням про передачу 19.11.2021 року продавцем (позивачем) перевізнику товару: Уролесан ® екстракт сухий, субстанція - гранульований порошок - 614 кг. Морфолінієва сіль тіазотної кислоти - 175 кг.

Вищенаведений товар пройшов митну процедуру в Україні, про що свідчить електронна декларація № UA100380/2021/046631, прибув на митний пост країни покупця 23.11.2021 року, що підтверджується відповідним штампом, проставленим у CMR № 710997, та у подальшому переданий на склад тимчасового зберігання.

Докази, які свідчать про невідповідність поставленого позивачем товару вимогам Контракту в матеріалах справи відсутні.

Про належне виконання Акціонерним товариством "Київмедпрепарат" своїх зобов`язань з поставки товару свідчить також відсутність з боку покупця претензій та повідомлень про порушення постачальником умов Контракту.

Проте, в порушення вищевказаних положень Контракту відповідач отриманий від позивача товар оплатив частково, перерахувавши Акціонерному товариству "Київмедпрепарат" лише 123 253,79 доларів США (що становило 7 849 294,36 російських рублів) та заборгувавши таким чином останньому 5 938 139,64 російських рублів.

Слід зазначити, що відповідно до статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" учасники правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Згідно з частиною 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати справи з іноземним елементом у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

У пункті 12.1 Контракту сторони погодили, що у разі неможливості вирішення спору шляхом переговорів, спір передається на вирішення до суду країни позивача за місцем його перебування. Зокрема, під час подання позову продавцем суперечка підлягає розгляду у господарському суді міста Києва (або іншого, що замінює його місцевим господарським судом у разі зміни судової системи України) відповідно до законодавства України. Рішення господарського суду міста Києва (або іншого, що замінює його місцевим господарським судом у разі зміни судової системи України) є обов`язковим для сторін - учасників спору; мова розгляду - українська.

Крім того, за умовами пункту 12.2 Контракту останній регулюється, зокрема, матеріальним правом України в частині, що стосується дотримання сторонами своїх зобов`язань під час постачання та оплати товару.

Зважаючи на вказані положення Контракту, а також враховуючи порушення відповідачем його умов в частині повної оплати поставленого позивачем товару, Акціонерне товариство "Київмедпрепарат" звернулося до господарського суду міста Києва з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Київмедпрепарат" підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу Контракту, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Враховуючи, що загальна сума основного боргу відповідача за Контрактом, яка складає 5 938 139,64 російських рублів, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, строк оплати якої настав, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Акціонерного товариства "Київмедпрепарат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Фарм" про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов підлягає задоволенню.

Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження виконання грошових зобов`язань за Контрактом та відсутності боргу перед позивачем.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов`язки щодо оплати вартості поставленого його позивачем товару, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Фарм" (109147, російська федерація, місто москва, вулиця таганська, будинок 17-23, поверх 6; код 1177746885964, ІПН/КПП: 9709008905/770901001) на користь Акціонерного товариства "Київмедпрепарат" (01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 139; код ЄДРПОУ 00480862) 5 938 139 (п`ять мільйонів дев`ятсот тридцять вісім тисяч сто тридцять дев`ять) російських рублів 64 коп. основного боргу, а також 53 018 (п`ятдесят три тисячі вісімнадцять) грн. 38 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 03.04.2023 року.

Суддя В.С. Ломака