Рішення № 109991776, 27.03.2023, Носівський районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 741/110/23

Провадження № 2/741/200/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Носівка 27 березня 2023 року

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Киреєва О.В.,

з участю секретаря судового засідання Герасимчук Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі Банк) до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,

встановив:

Банк звернувся до суду з цим позовом, мотивуючи його тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 2 березня 2011 року ОСОБА_2 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором утворилася заборгованість, яка становить 10 205,63 грн. У силу ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняла ОСОБА_1 . На виконання вимог ч. 2 ст. 1281 ЦК України 15 лютого 2022 року Банк направив претензію кредитора до Носівської районної державної нотаріальної контори. 16 червня 2022 року Банк отримав відповідь Носівської районної державної нотаріальної контори та 22 червня 2022 року направив лист-претензію до ОСОБА_1 , яка в свою чергу не вчинила жодних дій на виконання листа-претензії.

Банк просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором б/н від 2 березня 2011 року в розмірі 10 205,63 грн. та судові витрати по сплаті судового збору.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки до суду не повідомив, не просив розгляд справи відкласти.

У судове засідання відповідач не з`явилася, подала до суду заяву, в якій зазначила, що позовні вимоги визнає у повному обсязі, просила розгляд справи проводити без її участі.

Суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності учасників справи, оскільки в даному випадку відсутні підстави, передбачені ст. 223 ЦПК України, для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою усіх учасників справи, суд розглядає справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши і дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст. 206 ЦПК України встановлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 25 травня 2022 року у справі № 675/2136/19, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову.

Суд вважає за необхідне відмовити у прийнятті визнання відповідачем позову та дослідити всі обставини справи.

У судовому засіданні встановлено, що на підставі заяви від 2 березня 2011 року Банк надав ОСОБА_2 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. На підставі цього кредитного договору ОСОБА_2 були видані кредитні картки, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 36).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Банком надано суду розрахунок заборгованості, складений станом на 18 вересня 2022 року (а.с. 6-21), з якого вбачається, що заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором б/н від 2 березня 2011 року становить 10 205,63 грн., яка складається лише із заборгованості за простроченим тілом кредиту.

Однак, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 69)

Статтею 608 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється зі смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1281 ЦК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Відповідно до ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Таким чином, оскільки боржник помер, то відповідати перед АТ КБ «Приватбанк» на підставі ст.ст. 1281, 1282 ЦК України за борги спадкодавця мають спадкоємці у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 332/2936/16-ц, задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто у разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

У судовому засіданні встановлено, що спадкова справа після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не заводилася, останній за життя заповітів не складав, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 100-102).

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У судовому засіданні встановлено, що на день смерті ОСОБА_2 був зареєстрований в АДРЕСА_1 . Разом із ним були зареєстровані ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , що підтверджується матеріалами справи (а.с. 105).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Принципами цивільного судочинства є, зокрема, змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні, допустимі, достовірні та достатні докази на доведення власної правової позиції.

Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Таким чином, саме позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.ст. 77, 78, 79, 80 ЦПК України докази повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Банком не надано суду:

- розрахунок заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором б/н від 2 березня 2011 року станом на день його смерті;

- доказів того, що ОСОБА_1 відноситься до кола спадкоємців ОСОБА_2 за законом;

- доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 за життя належало будь-яке рухоме чи нерухоме майно, яке після його смерті було успадковане відповідачем.

Ураховуючи вищевикладене, проаналізувавши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов є необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

У задоволенні позову акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , про стягнення боргу кредитором спадкодавця відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В.Киреєв