Рішення № 109984161, 03.04.2023, Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/126/23

№ провадження 2/624/61/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2023 року Кегичівський районний суд Харківської області в складі: головуючого-судді Крапівки Т.В., за участю секретаря Лебідь Л.В., розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в смт. Кегичівка, Харківської області цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Кегичівської селищної ради до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась до суду з позовом про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів в якій, уточнивши позовні вимоги просила позбавити батьківських прав ОСОБА_1 стосовно малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з ОСОБА_1 аліменти на користь матері-виховательки ОСОБА_3 в розмірі не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття, починаючи з моменту надходження позовної заяви до суду.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач має дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 21 жовтня 2021 року дитину відібрано, без позбавлений батьківських прав, у батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Рішенням Виконавчого комітету Кегичівської селищної ради від 26 листопада 2021 року № 504 надано ОСОБА_2 статус дитини, позбавленої батьківського піклування. Рішенням Виконавчого комітету Кегичівської селищної ради від 13 грудня 2021 року № 535 встановлено опіку над дитиною, позбавленою батьківського піклування, ОСОБА_2 та призначено опікуном ОСОБА_5 . Дитина ОСОБА_2 проживав зі своїм опікуном ОСОБА_5 в м. Харкові. Але 18 квітня 2021 року опікун написав заяву, в якій звернувся з проханням зняти обов`язки опікуна над дитиною, в зв`язку з тим, що дитина не має бажання адаптуватися в новій родині. Рішенням Виконавчого комітету Кегичівської селищної ради від 29 квітня 2022 року № 130 знято опіку над дитиною, ОСОБА_2 та звільнено ОСОБА_5 від обов`язків опікуна. Розпорядженням Красноградської районної військової адміністрації Харківської області від 04 травня 2022 року № 39 поповнено дитячий будинок сімейного типу ОСОБА_6 та передано на виховання і спільне проживання дитину ОСОБА_2 . Біологічні батьки дитини ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за час навчання дитини в закладі освіти, жодного разу не звернулися до вчителя з приводу успішності ОСОБА_7 , батьківські збори не відвідували. Згідно доповідної від 18 січня 2023 року матері-виховательки ОСОБА_3 біологічні батьки ОСОБА_7 ніякої участі в його вихованні не приймали, матеріально не допомагали та жодного разу його не відвідували. Працівниками Служби у справах дітей та сім`ї Кегичівської селищної ради протягом року було неодноразово відвідано родину ОСОБА_8 . Майже під час кожного обстеження родини було виявлено ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з ознаками алкогольного сп`яніння, та агресивною поведінкою. В домоволодінні брудно, неприємний запах. На рекомендації працівників Служби не реагували. Бажання повернути дитину не виявляли. Жодних доказів, що батьки виправились та хочуть займатись вихованням, навчанням дитини не було. На даний час ОСОБА_4 проходить службу у лавах Збройних Сил України. 24 січня 2023 року працівниками Служби особисто було запрошено матір дитини на засідання комісії з питань захисту прав дитини при Виконавчому комітеті Кегичівської селищної ради, вона погодилася та пообіцяла, що буде присутня. Але в зазначений час та місце не з`явилася. Працівники поліції відвідали дану родину та з`ясували, що в той час була з ознаками сильного алкогольного сп`яніння, не в змозі підвестися на ноги та адекватно розмовляти. Згідно висновку від 07 лютого 2023 року № 04-30/371 Орган опіки та піклування Кегичівської селищної ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 стосовно її дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 20 лютого 2023 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 13 березня 2023 року прийнято уточнену позовну заяву Органу опіки та піклування Кегичівської селищної ради до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Учасники справи у підготовче засідання не з`явились, про дату час та місце проведення підготовчого засідання повідомлялись належним чином.

Представник позивача Богинська Т.І. подала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 подала заяву про розгляд справи без її участі, позов про позбавлення її батьківських прав підтримує повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.ч. 3,4, ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

В підготовчому засіданні встановлено, що батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_1 , що підтверджується копією повторно виданого свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Кегичівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Красноградському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 14.12.2021.

Рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 21.10.2021 у батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_1 відібрано, без позбавлення батьківських прав, малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитину передано Службі у справах дітей і сім`ї Кегичівської селищної ради Харківської області для подальшого влаштування.

Рішенням Виконавчого комітету Кегичівської селищної ради від 26.11.2021 №504 ОСОБА_2 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

Рішенням Виконавчого комітету Кегичівської селищної ради від 13.12.2021 №535 над дитиною, позбавленою батьківського піклування ОСОБА_2 , встановлено опіку та призначено його опікуном ОСОБА_5 .

Рішенням Виконавчого комітету Кегичівської селищної ради від 29.04.2022 №130 ОСОБА_5 звільнено від обов`язків опікуна дитини ОСОБА_2 .

Розпорядженням Красноградської районної військової адміністрації Харківської області від 04.05.2022 №39 зобов`язано рекомендувати службі у справах дітей та сім`ї Кегичівської селищної ради передати 05.05.2022 дитину, позбавлену батьківського піклування ОСОБА_2 батькам-вихователям на виховання та спільне проживання до дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_10 , ОСОБА_3 покласти персональну відповідальність на батьків-вихователів за життя, здоров`я, фізичний та розумовий розвиток дітей-вихованців.

Згідно актів обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_1 від 10.05.2022, 25.06.2022, 14.07.2022, 22.09.2022, 10.10.2022, 10.11.2022, 22.12.2022 ОСОБА_1 проживає у власному будинку, стан приміщення незадовільний, продукти харчування відсутні, на час відвідування в помешканні дуже брудно, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зловживають алкогольними напоями.

Дитина ОСОБА_2 проживає у батьків-вихователів дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , згідно акту обстеження житлово-побутових умов проживання сім`ї ОСОБА_3 вони проживають у власному будинку, стан приміщення задовільний, продуктами харчування забезпечені, умови навчання створені, стосунки між членами сім`ї теплі та доброзичливі.

Дитина ОСОБА_2 навчається в першому класі Комунального закладу «Кегичівський ліцей» Кегичівської селищної ради, позитивно відноситься до навчання, навчається з цікавістю, систематично відвідує онлайн-уроки, має охайний зовнішній вигляд, батьки вихователі надають великої уваги вихованню сина, постійно цікавляться навчанням дитини, піклуються про його здоров`я та зовнішній вигляд. Батьки дитини ОСОБА_1 та ОСОБА_4 батьківські збори не відвідували, жодного разу до вчителя з приводу успішності дитини не звертались про що суду надані характеристика та довідка з КЗ «Кегичівський ліцей».

За станом здоров`я дитина ОСОБА_2 , згідно медичного висновку від 09.06.2022 здоровий.

Згідно доповідної матері-виховательки ОСОБА_3 від 18.01.2023, протягом усього періоду перебування дитини ОСОБА_2 в її сім`ї біологічні батьки ніякої участі у вихованні сина не приймали, матеріальної допомоги не надавали і не відвідували дитину.

Відповідно довідки Кегичівської селищної ради від 28.11.2022 №10-08/85 ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_1 , комісіями селищної ради не розглядалась, до адміністративної відповідальності не притягувалась.

Згідно висновку органу опіки та піклування Кегичівської селищної ради №04-30/371 від 07.02.2023 позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_1 стосовно її малолітнього сина ОСОБА_2 , є доцільним, оскільки мати дитини після відібрання у неї дитини, відповідних висновків не зробила, бажання повернути дитину не виявила, дитиною, її успіхами у навчанні не цікавилась, у її виховані участі не приймала, матеріальної допомоги не надавала, жодного разу не відвідала. Надалі зловживає алкогольними напоями, умов для належного проживання та навчання дитини у її домоволодінні не облаштовано.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

В даній ситуації суд звертає увагу, що статтею 32 Конституції України передбачено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Сімейне життя - це особисті майнові та немайнові відносини між подружжям, іншими членами сім`ї, яке здійснюється на засадах, визначених у Сімейному кодексі: кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя (частина четверта статті 4); ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України (частина п`ята статті 5); регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя (частина четверта статті 7) та інше.

Неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розвиту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб (див. пункт 3.1 рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року №2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України).

Для суду є безспірним, що в даних правовідносинах при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав відповідача відбувається втручання в його право на сімейне життя, яке не є абсолютним і може бути обмеженим в порядку передбаченому Конституцією України.

З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав неповнолітньої дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини" (статті 1, 9 Конвенції).

Досліджуючи правомірність втручання в право відповідача на сімейне життя, суд розуміючи місце Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року в сфері стандартів прав людини, вважає за необхідне звернутись до принципів викладених в статті 29 Декларації, згідно із якими:

Кожна людина має обов`язки перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи.

При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві. Отже, в даному випадку допускається обмеження прав особи, а процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами Сімейного кодексу України (статті 164-167).

Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Положеннями норм Сімейного кодексу України встановлено, що кожний із батьків зобов`язаний піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, проявляти у відношенні неї батьківське піклування, зобов`язаний виховувати та утримувати дитину до її повноліття. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст.ст. 150, 151, 152, 155 СК України).

Відповідно до ч.ч. 1,4 ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Відповідно до п.п. 15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року та ратифікованої постановою Верховної ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Відповідно до пункту 47 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Савіни проти України" право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пункту 49 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Савіни проти України" хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

Відповідно до пункту 50 рішення Європейського Суду у справі "Хант проти України" втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно здійснене "згідно із законом", відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є "необхідним у демократичному суспільстві" для забезпечення цих цілей.

Згідно з наданими позивачем доказами, суд приходить до висновку, що відповідач дійсно ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, нехтує своїми батьківськими обов`язками і не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не спілкуються з дитиною, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, не піклується про стан її здоров`я, хоча б мала це робити, тобто по своїй вині ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Судом також враховано, що відповідач, після відібрання в неї за рішенням суду дитини, без позбавлення її батьківських прав, відповідних позитивних висновків не зробила, і надалі продовжує ухилятися від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

На підставі викладеного, суд дійшов переконливого висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав стосовно її малолітньої дитини ОСОБА_2 , що повністю відповідає інтересам дитини.

Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до ч. 1 ст. 169 Сімейного кодексу України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

В такому разі, судом буде перевірено, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини (ч.4 ст. 169 Сімейного кодексу України).

Таким чином, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, їх належність, допустимість, достовірність, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки в ході судового розгляду підтверджено факт свідомого ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, покладених на неї ст. 150 СК України, відносно малолітньої дитини. Мати дитини позовні вимоги про позбавлення її батьківських прав підтримала.

Відповідно до ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Позивач просить стягнути з відповідачів аліменти на утримання дитини на користь матері-виховательки ОСОБА_3 в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття, починаючи з моменту надходження позовної заяви до суду.

Згідно з вимогами ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК України) і виплачуються щомісячно.

Відповідно ч.3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку згідно з ч. 2 ст. 182 СК України.

Відповідно до ч.ч.1,5 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Згідно ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти, на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред`явлення позову.

У Принципі 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року зазначено, що дитина для повного та гармонічного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна зростати у піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою ВП № 789-ХІІ від 27.02.1991 року, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно ч. 1 ст. 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.

Враховуючи те, що мати дитини добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, суд задовольняє позовну вимогу та стягує аліменти на утримання неповнолітньої дитини на користь законного представника, матері-виховательки в розмірі заявленому позивачем, а саме 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЦК України, суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Згідно матеріалів справи дитина передана на виховання до дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_6 . На батьків-вихователів ОСОБА_10 та ОСОБА_3 покладено персональну відповідальність за життя, здоров`я, фізичний та розумовий розвиток дитини-вихованця.

Відповідно до ч. 4 ст. 256-6 СК України, батьки-вихователі є законними представниками дітей і діють без спеціальних на те повноважень як опікуни.

Отже питання щодо встановлення над дитиною опіки та призначення опікуна не потребує вирішення.

Згідно ч. 4 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства», суд у разі позбавлення батьків батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав одночасно накладає заборону на відчуження майна та житла дітей, про що повідомляє нотаріуса за місцем знаходження майна та житла.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», за дітьми сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, а також особам з їх числа зберігається право на житло, в якому вони проживали з батьками, рідними до встановлення опіки, піклування, влаштування в прийомні сім`ї, дитячі будинки сімейного типу, заклади для дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Згідно із п. 3 ч. 3 ст. 71 Житлового кодексу України, жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців у випадках: влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, протягом усього часу їх перебування у родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сім`ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

У відповідності до ст. 18 вказаного Закону держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону України «Про охорону дитинства», у разі передачі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, під опіку чи піклування, влаштування в будинки дитини, дитячі будинки, школи-інтернати, дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім`ї жиле приміщення, в якому вони проживали, зберігається за дітьми протягом усього часу перебування їх в цих закладах, у опікунів чи піклувальників, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім`ї незалежно від того, чи проживають у жилому приміщенні, з якого вибули діти, інші члени сім`ї.

Згідно довідок Кегичівської селищної ради мати дитини ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_1 (довідка від 16.02.2023 №10-10/111/4), батько дитини ОСОБА_4 зареєстрований АДРЕСА_2 . Згідно актів обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_1 комісією зазначено, що остання проживає за адресою: АДРЕСА_2 , разом з чоловіком ОСОБА_4 , зазначено, що будинок власний, проте доказів хто власник будинку суду не надано. Згідно рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 21.10.2021, яким дитину ОСОБА_2 відібрано у батьків, зазначено, що на той час батьки проживали по АДРЕСА_2 . Питання, щодо накладення заборони на відчуження житла та нерухомого майна дитини судом при ухваленні рішення не вирішувалось.

Отже, з урахуванням зазначених вище обставин та положень закону, з метою захисту житлових прав дитини, слід накласти заборону на відчуження нерухомого майна, зокрема, будинку в якому проживають батьки дитини та проживала дитина до її відібрання у батьків за адресою: АДРЕСА_2 та будинок в якому зареєстрована ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 .

Щодо наявності решти житла та нерухомого майна дитини суду не повідомлено. За таких обставин ці питання підлягають вирішенню у порядку ст. 246 СК, ч. 4 ст. 17, Закону України «Про охорону дитинства», з покладенням обов`язку повідомлення відповідної державної нотаріальну контору про накладення заборони на відчуження житла та нерухомого майна дитини на орган опіки та піклування.

Відповідно до п. 14 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Приймаючи до уваги вимоги ч. 6 ст. 141 ЦПК України, та враховуючи те, що позивачем заявлені вимоги немайнового (позбавлення батьківських прав) та майнового (стягнення аліментів) характеру, а також положення ст. 142 ЦПК України щодо визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 2684 гривні, а решту суми судового збору залишити за рахунок держави.

У відповідності до ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 142, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Органу опіки та піклування Кегичівської селищної ради до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженку с. Чапаєве, Кегичівського району, Харківської області, громадянку України, батьківських прав стосовно її малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про народження №81, складений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кегичівського районного управління юстиції у Харківській області 05 грудня 2014 року.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , на користь законного представника, матері-виховательки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_3 , на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 14 лютого 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави (розрахунковий рахунок UA908999980313111256000026001, банк отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів: 22030106, ЄДРПОУ: 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні.

Решту суми судового збору у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні залишити за рахунок держави.

Накласти заборону на відчуження житла, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та за адресою: АДРЕСА_1 яким має право користуватися малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Накласти заборону на відчуження решти житла та нерухомого майна малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зобов`язати орган опіки та піклування повідомити про це відповідну державну нотаріальну контору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Позивач: Орган опіки та піклування Кегичівської селищної ради, місцезнаходження за адресою: вул. Волошина, буд. 33, смт. Кегичівка, Красноградський район, Харківська область, 64003, код ЄДРПОУ 04396963.

Представник позивача: Богинська Тетяна Іванівна, довіреність №06/04-46 від 23.03.2023, адреса місцезнаходження: вул. Волошина, буд. 33, смт. Кегичівка, Красноградський район, Харківська область, 64003.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка с. Чапаєве, Кегичівського району, Харківської області, громадянка України, ІПН НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий 02 грудня 2014 року Кегичівським РС ГУДМС України в Харківській області, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 .

Суддя Т.В. Крапівка