Рішення № 109981819, 03.04.2023, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

03.04.2023

ЄУН 337/788/23

Провадження № 2/337/450/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2023 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді - Сидорової М.В.,

за участю секретаря - Коваленко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023р. позивач ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Біліченко О.О., звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що він з 1998р. по 2022р. працював у шкідливих умовах на підприємстві Публічне акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (далі - ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь», відповідач). 28.02.2022р. він звільнився з ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, наразі не працює. Під час роботи в шкідливих умовах на підприємстві відповідача він отримав ряд професійних захворювань: хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями м`язово-тонічним та больовим синдромами; хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість легкого ступеню (ІІ ст. за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ); хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст., що підтверджується медичним висновком лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» Клініка професійних захворювань №24/603 від 13.07.2022р вих. №1702. Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 12.08.2022р. (Форма П-4) визнано, що виявлені у нього хронічні професійні захворювання виникли внаслідок тривалого стажу роботи позивача (23 роки 06 місяців) в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь», перелік яких наведено в п.18 Акту. Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ №633828 від 10.10.2022р. йому встановлено третю групу інвалідності за професійним захворюванням. Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №097393 від 10.10.2022р., ступінь втрати професійної працездатності позивача складає 60%. Вважає, що внаслідок професійного захворювання йому була заподіяна моральна шкода, яка полягає в фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з ушкодженням свого здоров`я, що призводить до хвилювань, депресивного стану. Він не має змоги вести звичайне життя, тому що змушений постійно перебувати на обліку в ЛПЗ, приймати ліки, бо без них його стан погіршується. На даний час він визнаний інвалідом, ступень втрати його працездатності становить 60% і є значною, він є особою 43 років, половину життя (23 роки 06 місяців) працював за робітничим професійним напрямком, інших спеціальностей не має, працювати за фахом за станом здоров`я фізично ніколи не зможе, через що у позивача змінився стан та якість життя, що завдає йому постійних моральних страждань. Просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 60 000,00 грн. та судові витрати на правову допомогу в зв`язку з розглядом справи.

Ухвалою суду від 14.02.2023р. відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено судове засідання з викликом сторін.

06.03.2023р. до суду від представника відповідача ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» - адвоката Єгорової О.Ю. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона позовні вимоги не визнала повністю та зазначила, що відповідно до Колективного договору, укладеного між працівниками та адміністрацією підприємства відповідача було погоджено, що відповідач не несе відповідальності за стійке погіршення стану здоров`я працівників, що призвело до втрати працездатності, в результаті роботи в шкідливих і особливо шкідливих умовах праці, на посадах і професіях, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення в шкідливих умовах праці понад період передбачений Списком №1,2, про що також було зазначено в акті розслідування. Оформляючи трудові відносини з позивачем, згідно ст. 29 КЗпП України, ст. 5 ЗУ «Про охорону праці», позивачу були роз`яснені його права і обов`язки, проінформовано під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих чинників та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Тож відповідач не приховував тяжкість і шкідливість технологічного процесу. При цьому, позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров`я. За роботу в шкідливих та небезпечних умовах праці позивач, відповідно до ст. 7 Закону України «Про охорону праці» користувався скороченням тривалості робочого часу, додатковою оплачуваною відпусткою, оплатою праці в підвищеному розмірі та іншими пільгами та компенсаціями що надаються в порядку, визначеному законодавством. Таким чином, під час працевлаштування позивач усвідомлював, що під час роботи на підприємстві відповідача буде піддаватися впливу шкідливих факторів. Однак, усвідомлюючи ризик виникнення професійного захворювання, умисно не повідомляв адміністрацію ПАТ «Запоріжсталь» про необхідність переведення його на іншу менш шкідливу або менш важку працю у зв`язку з погіршенням стану свого здоров`я. За час роботи на ПАТ «Запоріжсталь» позивач жодного разу не заявляв про порушення зі сторони відповідача умов його праці. Праця, яку він виконував відповідала його функціональним можливостям організму, відповідала загальній і спеціальній підготовці, навичкам та віку позивача. Відповідно до заключних актів по результатам періодичних медичних оглядів, що здійснювались в порядку медичного обслуговування позивач протипоказань до роботи не мав. Позивачем умисно приховувався факт хронічної хвороби під час щорічних обов`язкових медичних оглядів. За весь період роботи на підприємстві відповідача позивач жодних скарг не заявляв, обов`язкові медичні огляди проходив та за результатами яких його було визнано здоровим та придатним для роботи. Позивач, в якості факту спричинення моральних страждань помилково посилається на інформаційну довідку, яка не може нести правових наслідків виникнення моральної шкоди, акт розслідування хронічного професійного захворювання від 12.08.2022р. та висновок МСЕК від 10.10.2022 р. про встановлення йому ступеня втрати професійної працездатності в розмірі 60 % по профзахворюванню. Висновок МСЕК про відсоток втрати професійної працездатності не є підтвердженням факту спричинення моральної шкоди. Висновком медичних органів як підставою для відшкодування моральної шкоди маже бути висновок лікаря-психіатра лікувально-профілактичної установи, або медично-консультаційної або медично-соціально експертної комісії про стрес, що зазнав потерпілий в результаті трудового каліцтва чи професійного захворювання, або їх наслідків, про депресію чи інші негативні стани постраждалого. В матеріалах справи відсутні розрахункові документи (касові чеки, квитанції) чи інші документи, які б свідчили про витрати пов`язані з відновленням психологічного стану, стану здоров`я, який був до виникнення ситуації. Відповідно до наданого позивачем медичного висновку інституту медицини праці імені Ю.І Кундієва хворіти позивач почав ще з 2006 року. Ті обставини, що позивач тривалий час перебував під наглядом лікарів, підтверджують, що позивач знав про погіршення стану свого здоров`я, однак при цьому продовжував працювати в умовах впливу шкідливих факторів тобто навмисно сприяв розвиненню свого професійного захворювання та збільшенню шкоди для свого здоров я, у зв`язку з чим допустив порушення ст. 14 Закону України «Про охорону праці».

Крім того, представник відповідача зазначає, що позивач в позовній заяві не обґрунтував наявність моральних страждань, описав їх загальними фразами, не додав доказів, які б підтверджували наявність моральної шкоди.

На підставі вищевикладеного, вважає вимоги позивача необґрунтованими та безпідставними. Просить в задоволені позову відмовити повністю.

Також, представник відповідача просить суд відмовити позивачу у задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу, посилаючись на те, що зазначена у позові сума витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді. Вважає, що дана справа не представляє собою високу складність оскільки, слухається в спрощеному провадженні, докази адвокату збирати не потрібно, всі документи знаходяться у позивача, про що зазначено у позовній заяві, а судові витрати позивача необґрунтовано завищені та фактично не понесені.

06.03.2023р. до суду від представника позивача - адвоката Біліченко О.О. надійшла відповідь на відзив представника ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь», в якій він зазначив, що доводи відповідача є безпідставними та необґрунтованими. Зокрема зазначив, що створення безпечних умов праці є беззаперечним обов`язком роботодавця. Позивач законодавства щодо безпеки праці не порушував. Позивач був обізнаний про наявність шкідливих умов праці, але до його відома не доводилось про перевищення норм ГДК шкідливих факторів на його робочому місці та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Те, що позивач, працюючи у відповідача, проходив періодичні медичні огляди, згідно яких медичними працівниками відповідача визнавався придатним для роботи за відповідною професією, не впливає на чинність та вагомість висновків, встановлених у Медичному висновку лікарсько-експертної комісії від 13.07.2022р. та у Акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 12.08.2022р. (Форма П-4), які мають вищу значимість та юридичну силу. Також вказує, що колективний договір, на який посилається відповідач, не може суперечити чинному законодавству, зокрема, ст.43 Конституції України, ст.13 Закону України «Про охорону праці», ст.158, 237-1 КЗпП України. Щодо доводів відповідача про недоведеність факту наявності моральних страждань позивача внаслідок отримання пошкодження здоров`я, зазначає, що будь-яке фізичне захворювання вже змінює його душевний стан та призводить до моральних страждань. При оцінці розміру моральної шкоди просить прийняти також до уваги актуальну наразі обставину - пандемію у світі небезпечної хвороби COVID-19, зараження якою людини із супутнім захворюванням легенів, яким хворіє позивач, несе безпосередній ризик саме для життя, що є загальновідомою обставиною. Усвідомлення цього завдає позивачу дуже глибоких душевних страждань. Заявлена ціна позову 60000,00 грн. співвідноситься із ступенем втрати позивачем професійної працездатності, який складає 60%.

03.04.2023р. до суду від представника позивача - адвоката Біліченко О.О. надійшли додаткові пояснення у справі та заява про залучення доказів витрат на правову допомогу, в яких зазначив, що загальний розмір витрат на правову допомогу, які поніс позивач у зв`язку з розглядом даної справи складає 12000,00грн.

Сторони в судове засідання не прибули.

Від представника позивача - адвоката Біліченко О.О. надійшла заява про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Від представника відповідача - адвоката Єгорової О.Ю. надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача, проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечує, просить у задоволенні його позовних вимог відмовити, судові витрати на відповідача не покладати.

Суд вважає можливим провести судовий розгляд у відсутність сторін на підставі наданих доказів.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.

Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 07.08.1998р. по 28.02.2022р. перебував з відповідачем в трудових правовідносинах, працював на посаді розливника сталі 5 розряду в мартенівському цеху та підручним сталевара мартенівської печі 6 розряду мартенівського цеху ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь», звільнився за власним бажанням в зв`язку з виходом на пенсію. З 28.02.2022р. по теперішній час позивач не працює.

Згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 №522 від 20.07.2022р., він перебував на стаціонарному лікуванні в Клініці професійних захворювань ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І.Кундієва Національної академії медичних наук України» з 06.07.2022р. по 20.07.2022р. з діагнозом: хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями м`язово-тонічним та больовим синдромами; хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість легкого ступеню (ІІ ст. за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ); хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст.

Згідно з Медичним висновком лікарсько-експертної комісії (ЛЕК) про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва національної академії медичних наук України» Клініка професійних захворювань №24/603 від 13.07.2022р вих. №1702, на підставі протоколу засідання лікарсько-експертної комісії №24/603 від 13.07.2022р., ОСОБА_1 встановлені хронічні професійні захворювання за діагнозами: хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями м`язово-тонічним та больовим синдромами; хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість легкого ступеню (ІІ ст. за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ); хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст.

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 12.08.2022р. (Форма П-4), професійне захворювання у ОСОБА_1 виникло внаслідок тривалого стажу роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на ПАТ «ЗМК» Запоріжсталь» (23 роки 06 міс.) та відсутності правових підстав для переведення на іншу роботу у зв`язку з відсутністю скарг на стан здоров`я під час проходження періодичних медичних оглядів (п.17), причина виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) наявність на робочому місці підручного сталевара мартенівської печі мартенівського цеху ПАТ «Запоріжсталь» ОСОБА_1 шкідливих виробничих факторів: запиленості повітря робочої зони: кремнію діоксину кристалічного при вмісті у пилу від 2% до 10% - 56,2-102,2 мг/м3 при ГДК - 4,0 мг/м3; фізичного перенавантаження: статистичне перенавантаження при утриманні вантажу за допомогою м`язів тулуба і ніг - 138600-187392 кг х с при нормі 61001-130000 кг х с; 189000 кг х с при нормі 430001-100000 кг х с; статистичне навантаження при утриманні вантажу двома руками 193104-262068 кг х с при нормі 43001-97000 кг х с та 184524 кг х с при нормі 36001 - 70000 кг х с; нахили 164-497 при нормі 51-100; виробничого шуму - 93,1 - 97,0 дБА при ГДР 80 дБА.

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №633828 від 10.10.2022р. на підставі акту огляду МСЕК №902 від 10.10.2022р. позивачу ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності за професійним захворюванням безстроково, протипоказана тяжка фізична праця, стато-динамічні навантаження, рекомендовано «Д» нагляд пульманолога, профпатолога, невролога, лора, стаціональне лікування.

Згідно з довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №097393 від 10.10.2022р. на підставі акту огляду МСЕК №902 від 10.10.2022р. позивачу ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності безстроково, ступінь втрати професійної працездатності - 60 %, потреба у медичній та соціальній допомозі: амбулаторне та стаціонарне лікування, профпатолога, пульманолога сімейного лікаря, невролога, лора, санаторно-курортне лікування.

Відповідно до ст.12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.43 Конституції України, ст.2 КЗпП України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Згідно зі ст.153 КЗпП України, ст.13 Закону України «Про охорону праці» на всіх підприємствах, установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на роботодавця, крім випадків укладення між працівником та роботодавецем трудового договору про дистанційну роботу. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Згідно з ст.173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно з ч.8 ст.30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст.23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з роз`ясненнями, наданими у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004р. № 1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

З`ясувавши усі обставини справи та оцінивши надані сторонами докази, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд вважає встановленим та доведеним, що позивач ОСОБА_1 під час перебування з відповідачем в трудових правовідносинах, під час тривалого виконання роботи підручного сталевара мартенівської печі 6 розряду мартенівського цеху у ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь», через перевищення впливу шкідливих виробничих факторів, отримав ряд професійних захворювань, в результаті чого йому 10.10.2022р. встановлена третя група інвалідності безстроково зі стійкою втратою професійної працездатності 60%.

Також суд вважає встановленим та доведеним спричинення позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з ушкодженням свого здоров`я під час виконання трудових обов`язків, відповідальність за що покладається на відповідача ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь».

Відповідачем ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» факт встановлення професійних захворювань позивачу ОСОБА_1 внаслідок тривалої роботи в шкідливих умовах праці на його підприємстві не спростовано. Медичний висновок щодо встановлення професійних захворювань позивачу та Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання підприємства не оскаржувався та недійним не визнавався.

Твердження представника відповідача про те, що позивач був обізнаний із шкідливими умовами праці, добровільно погодився на них, під час роботи на підприємстві на стан здоров`я не скаржився, за результатами періодичних медичних оглядів визнавався придатним для роботи за професією, фактично приховував погіршення стану свого здоров`я, чим сприяв настанню більш тяжких наслідків, суд відхиляє через те, що добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці та його обов`язок дбати про своє здоров`я жодним чином не знімає з відповідача обов`язку виконувати вимоги ст.153 КЗпП України та ст.13 Закону України «Про охорону праці» щодо забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці та не звільняє від відповідальності за їх невиконання.

Водночас суд враховує, що причиною професійного захворювання позивача є не сама по собі робота в шкідливих умовах, а робота в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого процесу.

При цьому суд враховує, що здійснення підприємством компенсаційних заходів у вигляді безоплатного лікувально-профілактичного харчування, забезпечення спеціальним одягом, взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, не спростовують факту впливу негативних факторів на позивача. Також такі заходи не впливають на право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої у випадку ушкодження здоров`я під час виконання трудових обов`язків.

При ухвалення рішення у даній справі суд також враховує, що визначення позивача придатним для роботи за професією за результатами періодичних медичних оглядів не виключає наявність у нього хронічних професійних захворювань і відповідно відповідальність підприємства за шкоду, спричинену ушкодженням здоров`я.

Як встановлено судом, позивач під час роботи на підприємстві відповідача, проходив лікування з приводу виявлених у нього захворювань. Вказані обставини підтверджуються даними, які містяться у виписці з медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_1 №522 від 20.07.2022р., в якій, зокрема вказано, що згідно наданої медичної документації у позивача з 2006 року реєструється хронічний бронхіт, з 2019 року - хронічна попереково-крижова радикулопатія, з 2017 року - хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість.

Те, що в подальшому захворювання позивача визнані професійними, було встановлено за висновком спеціалізованого медичного закладу у липні 2022р., після звільнення позивача з підприємства відповідача. Інвалідом третьої групи із встановленням 60% стійкої втрати працездатності позивач визнаний 10.10.2022р. Саме з цього моменту у нього виникло право на відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я.

При цьому суд враховує висновки Конституційного Суду України, викладені в п.4.1 рішення від 27.01.2004р. справа №1-рп/2004, та вважає, що вже сам по собі факт ушкодження здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків і встановлення стійкої втрати працездатності, незалежно від його ступеня, свідчить про заподіяння позивачу моральної шкоди.

Крім того, обставини справи свідчать про те, що позивач ОСОБА_1 має ряд хронічних захворювань, через що відчуває фізичний біль, обмеженість рухів, потребує постійного медикаментозного та іншого лікування, не може виконувати тяжкий фізичний труд, визнаний інвалідом, у зв`язку з чим не може повноцінно утримувати себе. Вищевказане однозначно викликає у позивача відповідні фізичні та душевні страждання і вимагає від нього докладання додаткових зусиль для організації свого життя.

Доводи представника відповідача про відсутність доказів спричинення позивачу моральної шкоди суд вважає безпідставними, оскільки вони об`єктивно спростовуються встановленими вище обставинами.

При визначенні розміру моральної шкоди, відповідно до ст.23 ЦК України, суд враховує характер порушення прав позивача ушкодження здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків, глибину фізичних і моральних страждань позивача, погіршення його здібностей або позбавлення можливості їх реалізації, зокрема, бере до уваги характер отриманих ним захворювань, внаслідок яких він, будучи до цього працездатним чоловіком у віці 43 років визнаний інвалідом третьої групи з втратою 60% професійної працездатності, йому протипоказана важка фізична праця та стато-дінамічні навантаження, тобто він втратив можливість працювати за обраною професією та мати джерело доходу у вигляді заробітної плати, він періодично вимушений проходити лікування в лікарняних установах, потребує медикаментозного лікування, на що вимушений витрачати як фізичні, так і матеріальні ресурси.

Вказані обставини, на думку суду, свідчать про істотність вимушених змін у життєвих стосунках позивача та необхідність докладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд також виходить з того, що не може бути точних критеріїв майнового виразу фізичного і душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз і його визначення не піддається математичним формулам. Крім того, розмір моральної шкоди не залежить від розміру майнової шкоди.

Тому, виходячи з вищевказаних обставин, принципу розумності, виваженості і справедливості, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 60 000,00 грн.

Такий розмір відшкодування заподіяної моральної шкоди суд вважає співмірним з моральними стражданнями, які заподіяні позивачу.

На підставі викладеного, позов ОСОБА_1 слід задовольнити повністю.

Відповідно до ст.141 ЦПК України та враховуючи, що позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду з даним позовом, суд вважає необхідним стягнути з відповідача ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

Крім того, відповідно до ст.137, 141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» на користь позивача ОСОБА_1 понесені ним витрати на правничу допомогу через наступне.

Так, згідно з ч.1, 2, 4, 5 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним витрат на правничу допомогу, суд виходить з того, що в межах цієї справи позивач ОСОБА_1 отримував правову допомогу адвоката Біліченко О.О. та сплатив за це в загальній сумі 12000,00 грн.

Вказані обставини підтверджуються Договором про надання правової допомоги б/н від 11.02.2023р., ордером АР №1109763 від 11.02.2023р., актом приймання виконаних робіт/послуг №1 від 06.03.2023р. на суму 10000,00грн., квитанцією до прибуткового касового ордеру №1 від 06.03.2023р. на суму 10000,00 грн., актом приймання виконаних робіт/послуг №2 від 01.04.2023р. на суму 2000,00грн., квитанцією до прибуткового касового ордеру №2 від 01.04.2023р. на суму 2000,00 грн.

Разом з тим, вказані докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у визначеному розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Як вже зазначалось, представником відповідача ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» - адвокатом Єгоровою О.Ю. у відзиві на позовну заяву подані заперечення щодо розміру витрат на правову допомогу з посиланням на те, що вони не є співмірними із складністю справи, фактично витраченим адвокатом часом та обсягом відповідних послуг.

В даному випадку суд приходить до висновку про те, що визначений адвокатом Біліченко О.О. розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним та неспівмірним із складністю справи, складністю та обсягом наданих адвокатом послуг, витраченим ним часом.

Так, згідно з актом приймання виконаних робіт/послуг №2 від 01.04.2023р. на суму 2000,00 грн., квитанцією до прибуткового касового ордеру №2 від 01.04.2023р. на суму 2000,00 грн., адвокатом Біліченко О.О. надано позивачу послугу - представництво інтересів клієнта в Хортицькому районному суді м.Запоріжжя в судовому засіданні 03.04.2023р.

При цьому, суд вважає необхідним виключити з розрахунку витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, таку послугу як участь адвоката у судовому засіданні 03.04.2023р. на суму 2000,00 грн., оскільки адвокат участь в даному судовому засіданні не приймав, отже такі послуги є необґрунтованими та не відповідають критерію реальності.

Інші витрати, понесені на правничу допомогу на суму 10000,00 грн., які складаються з послуг по вивченню первісних матеріалів та юридичної консультації з приводу предмету спору на суму 2000,00 грн., складання позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на суму 3000,00грн., вивчення відзиву на позовну заяву на суму 1000,00грн., складання відповіді на відзив на позов на суму 2000,00грн., представництво інтересів клієнта в судовому засіданні 13.03.2023р. на суму 2000,00грн., не відповідають критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи.

Оцінивши повідомлені представником відповідача обґрунтування, які суд знаходить частково доречними, виходячи з предмету спору, ціни позову, значення справи для сторін, критеріїв реальності адвокатських послуг та розумності їх розміру, суд керуючись принципами верховенства права, справедливості та пропорційності, відповідно до вимог ст.137 ЦПК України вважає необхідним зменшити розмір витрат на правничу допомогу, понесених позивачем ОСОБА_1 у зв`язку з розглядом цієї справи та стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правову допомогу в загальному розмірі 6000,00 грн.

Керуючись ст.43 Конституції України, ст.2, 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.23 ЦК України, Законом України «Про охорону праці», ст.2,4,5,12,13,76-82,89,137,141,259,263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (ЄДРПОУ 00191230, місце знаходження: м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд.72) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров`я, в розмірі 60 000,00 грн. (шістдесят тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (ЄДРПОУ 00191230, місце знаходження: м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд.72) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. (шість тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (ЄДРПОУ 00191230, місце знаходження: м.Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд.72) на користь держави (Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Отримувач: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; Код ЕДРПОУ отримувача: 37993783; Номер рахунку отримувача: UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в сумі 1073,60 грн. (одну тисячу сімдесят три гривні 60 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.В. Сидорова