Ухвала суду № 109980454, 04.04.2023, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/1591/22

Провадження № 1-кп/242/187/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2023 року Селидівський міський суд Донецької області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у закритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження №62022050010000756 від 17 вересня 2022 року відносно

ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Темиртау Карагандинської обл. Казахстан, не одруженого, громадянина України, з середньо - спеціальною освітою, раніше не судимого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, радіотелефоніста 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -

за ч. 4 ст. 402 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Селидівського міського суду Донецької області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.

В судовому засіданні прокурором подано клопотання про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з утриманням на гауптвахті в ІНФОРМАЦІЯ_2 , з дислокацією у м. Павлограді до 60 діб. В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання від 5 до 10 років позбавлення волі. Крім того, прокурор посилається на те, що обвинувачений як особа, яка тривалий час знаходилася в районі проведення бойових дій, володіє інформацією щодо місць проходу на непідконтрольну територію. Вказані обставини підтверджують ризик переховування обвинуваченого від суду. Крім того, прокурором зазначено, що ОСОБА_5 може вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки він фактично відмовився виконувати завдання в умовах воєнного стану, що може отримати своє продовження у вигляді злочину, що передбачений ст.. 408 КК України. Крім того, прокурором зазначено про ризик впливу на свідків у даному кримінальному провадженні. Тому на даний час ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу, не зменшилися, внаслідок чого обрати більш м`який запобіжний захід є неможливим. Просив продовжити строк запобіжного заходу на 60 діб без визначення розміру застави.

В судовому засіданні захисник та обвинувачений проти клопотання прокурора заперечували, заявили, що клопотання є необґрунтованим.

Суд, вислухавши думку учасників справи, дослідивши її матеріали, приходить до наступних висновків.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 09 лютого 2023 року ОСОБА_5 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти строком до 07 квітня 2023 року включно.

Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, одним з яких є й такий запобіжний захід, як тримання під вартою.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, в тому числі: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 5) вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов`язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.

Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

В свою чергу в контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Суд приходить до висновку, що обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, слід продовжити, так як це відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, а дані про особу обвинуваченого дають достатні підстави вважати, що дійсно існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які булі враховані при обранні обвинуваченим вказаного запобіжного заходу, та які на даний час не відпали, а саме може переховуватися від суду.

Окрім того, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, визначених у статті 177 КПК України, необхідно врахувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Так, ОСОБА_6 є особою раніше не судимою, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від п`яти до десяти років.

Разом з тим, враховуючи обсяг пред`явленого ОСОБА_5 обвинувачення, є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує останньому, у разі визнання останнього винуватим у кримінальному правопорушенні, ОСОБА_5 , перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, може переховуватися від суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» було зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. Ця обставина у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Крім того, ризик впливу на свідків підтверджується тим, що судом вирішено питання про повторний допит свідків, які проходять службу з ОСОБА_5 в одній військовій частині. Таким чином, у разі зміни запобіжного заходу обвинувачений, який є військовослужбовцем, повернеться до військової частини, де зможе впливати на свідків кримінального правопорушення.

Матеріали справи не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою, та стороною захисту в судовому засіданні не надані.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість клопотання прокурора та неможливості на теперішній час застосувати до обвинуваченого ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу.

Суд вважає, що на даній стадії судового провадження, встановлені ризики на цей час продовжують існувати, є реальними, що виправдовує тримання обвинуваченого під вартою і застосування саме такого запобіжного заходу у цьому випадку буде виправданим.

Суд вважає за необхідне продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, відповідно до ст. 183 КПК України до 01 травня 2023 року включно.

Одночасно, вирішуючи питання щодо визначення розміру застави у провадженні, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Таким чином, в аспекті ч. 4 ст. 183 КПК України суд наділений диспозитивним правом визначати або не визначати розмір застави, зокрема, щодо злочину, передбаченого 402 КК України, і дискреційність повноважень суду вказує на те, що орган досудового розслідування та прокурор мають довести у своєму клопотанні про обрання запобіжного заходу необхідність не визначати розмір застави.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про визначення розміру застави обвинуваченому.

Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених стеттею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Пунктом 2 частини 5 статті 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається у межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи те, що визначення розміру застави в таких випадках належить до судової дискреції, а також тривалість застосування такої міри запобіжного заходу, який було продовжено, й з огляду на наявність ризику, передбаченого п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України, даних про особу обвинуваченого, його майнового стану, з урахуванням рівня матеріального забезпечення військовослужбовців, тяжкість кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується, суд вважає за можливе встановити розмір застави в розмірі 50 мінімальних прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 124 050,00 грн., що буде необхідним і достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_5 , покладених на нього обов`язків та досягненню завдань кримінального провадження.

На підставі викладеного вище та керуючись ст. ст. 182, 183, 194, 331, 372 КПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 - задовольнити.

Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до 01 травня 2023 року включно з утриманням на гауптвахті в ІНФОРМАЦІЯ_2 , з дислокацією у АДРЕСА_2 .

Визначити відносно ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у кримінальному провадженні у розмірі 50 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 124 050,00 (сто двадцять чотири тисячі п`ятдесят) гривень, які необхідно внести на рахунок: UA828201720355259003000011792, Отримувач: ТУ ДСА в Донецькій області, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26288796, Банк отримувача: ДКСУ м. Київ, до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_5 , з-під варти - звільнити.

У випадку внесення ОСОБА_5 встановленої застави у розмірі 124 050,00 гривень, вважати, що до нього застосований запобіжний захід у вигляді застави та зобов`язати ОСОБА_5 виконувати наступні обов`язки на строк до двох місяців:

- прибувати за кожною вимогою прокурора або суду;

- зобов`язати повернутися до виконання покладених обов`язків військовослужбовця ОСОБА_5 до тимчасового розташування військової частини, де він проходить службу;

- не відлучатись із населеного пункту, в якому розташовано або тимчасово розташована військова частина, де проходить військову службу ОСОБА_5 , і залишати місце проходження служби лише за згодою командира військової частини;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця дислокації.

Строк дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, - 01 травня 2023 року, який може бути продовжений.

Роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернена в дохід держави, а також буде вирішено питання про застосування більш суворого запобіжного заходу.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом семи днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст рішення оголошено 04 квітня 2023 року.

Суддя ОСОБА_1