Рішення № 109979222, 23.02.2023, Великомихайлівський районний суд Одеської області

Справа №498/919/22

Провадження по справі №2/498/24/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

23 лютого 2023 року смт. Велика Михайлівка Одеська область

Великомихайлівський районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Ткачук О.Л.

за участю секретаря судового засідання - Поліщук А.С.

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні, в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Великомихайлівського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав, мотивуючи його тим, що він 15 березня 2013 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 , який у 2018 року рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області було розірвано. Під час шлюбу у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що після розірвання шлюбу, малолітня донька ОСОБА_4 залишилась проживати з ним та на сьогоднішній день знаходиться на його утриманні. Батьківські відносини між донькою та відповідачем по справі відсутні, мати дитини не приймає участі у її вихованні, хоч він, як батько дитини перешкод для виконання відповідачкою своїх обов`язків, не чинить. Зокрема, неодноразово пропонував їй спілкуватися з донькою. Тому, оскільки відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, її навчання та взагалі не цікавиться нею, просить позбавити останню батьківських прав по відношенню до малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з ОСОБА_2 аліменти на його користь на утримання доньки - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2000, 00 грн., але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця,починаючи з дня подання заяви до настання повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою судді Великомихайлівського районного суду Одеської області від 03 листопада 2022 року у справі відкрите провадження, призначене підготовче засідання.

Ухвалою Великомихайлівського районного суду Одеської області від 20 січня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився, однак від нього до суду надійшла, в якій він просить розглянути справу у його відсутність. Вказав, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та наполягає на їх задоволенні. Проти заочного розгляду не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце його проведення була повідомлена відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України. Заяв, клопотань та відзив на позов нею подано не було.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області в судове засідання не з`явилася, в матеріалах справи наявна заява від начальника служби у справах дітей Великомихайлівської селищної ради Терлецької О.В., в якій вона вказала, що позовні вимоги позивача підтримують у повному обсязі, надали висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до дитини ОСОБА_3 . Просить проводити судовий розгляд без участі їх представника.

Вирішуючи питання про проведення розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за необхідне зазначити, що інститут заочного провадження призначений впливати на відповідачів, які не вчиняють дій щодо участі у розгляді справи.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» , ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

У зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди представника позивача, суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.

Згідно ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що громадяни ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від 01.02.2018 року було розірвано, що підтверджується копією вказаного рішення наявною у матеріалах справи.

За час шлюбу у подружжя народилася дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою виданою виконавчим комітетом Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області №1151/02-16 від 15.09.2022 року.

Відповідач ОСОБА_2 ніякої матеріальної допомоги на утримання дочки не надає, аліменти в добровільному порядку не сплачує.

Згідно висновку органу опіки та піклування Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, судом встановлено, що , що гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є матір`ю малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після розірвання шлюбу батьків малолітня дитина ОСОБА_3 залишилась проживати разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 та знаходиться на повному його утриманні. Дитина має окрему кімнату, забезпечена усім необхідним для всебічного розвитку, навчання та виховання. Умови проживання добрі, відповідають санітарно-гігієнічним нормам, що підтверджується актом обстеження від 13.12.2022 року. Батько дитини приділяє належну увагу вихованню та навчанню своєї дитини, що підтверджується, зокрема характеристикою ОСОБА_3 . Мати дитини, ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , проте за місцем реєстрації не проживає (лист-відповідь служби у справах дітей Чорноморської міської ради від 29.12.2022 р. №634). У вихованні доньки участі не приймає, її життям не цікавиться, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, матеріально не допомагає. В телефонному режимі ОСОБА_2 було повідомлено про засідання Комісії з питань захисту прав дитини, проте ні письмових, ні усних пояснень від ОСОБА_2 не надходило.

Зазначений вище висновок було затверджено рішенням виконавчого комітету Великомихайлівської селищної ради №18 від 17.01.2023 року.

Згідно характеристики наданої Одеською загальноосвітньою школою №22 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради, ОСОБА_3 навчається у даному закладі з другого класу. Має навчальні досягнення достатнього і середнього рівня. Вміннями володіє на рівні застосування способу діяльності за аналогією. Виявляє логічне та образне мислення. На уроках не завжди уважна, мало активна. Має добрий загальний розвиток. У навчальній діяльності виявляє неповні можливості. Дитина доброзичлива, коректна, ввічлива, чуйна. Підтримує дружні стосунки з багатьма учням. До доручень ставиться відповідально. Батько достатньо уваги приділяє вихованню доньки, цікавиться успіхами та поведінкою дитини, піклується про її фізичне здоров`я та психічний стан. Ліза завжди чиста, охайно одягнена, доглянута. Жодного разу мати дитини до школи не з`являлася.

Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами статей 76-81 ЦПК України, засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частина 8 статті 7 СК України визначає, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Положення статті 150 СК України регламентують, що батьки зобов`язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, тощо.

Статтями 18, 27 «Конвенції про права дитини» (ратифікованої постановою ВР України №789-XII від 27 лютого 1991 року) встановлено, що батьки несуть загальну та однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей, умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частина 1 статті 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Положення частини 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначають, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Крім того, суд зазначає, що позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (справа № 753/2025/19) в постанові від 06 травня 2020 року, зазначив, що тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, № 63566/00Л).

Відповідно до ст. 166 Сімейного кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Дослідивши фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, ознайомившись з матеріалами справи, суд прийшов до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову виходячи з наступного.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок у постанові від 29 липня 2021 року (справа № 686/16892/20), згідно якого позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Під час повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, судом встановлено, що мати неповнолітньої ОСОБА_5 - ОСОБА_2 за час проживання дитини з батьком, самоусунулася від виховання дочки: упродовж значного проміжку часу не піклується про неї, не проявляє заінтересованості до її долі, не цікавиться її навчанням, станом здоров`я, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, підготовку до самостійного життя, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання.

З урахуванням наданих доказів, суд приходить до висновку, що відповідачка тривалий час на ухиляється від виконання своїх обов`язків, не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти.

На підставі встановлених обставин, суд прийшов до висновку, що відповідачка свідомо нехтує своїми обов`язками відносно виховання та утримання дочки, що підтверджується матеріалами справи, та наразі змінити поведінку останньої у кращу сторону неможливо.

З встановленого також треба зробити висновок про те, що відповідач втратила моральне та юридичне право бути матір`ю своєї дитини, нічого, як мати дати їй не може, а позбавлення її батьківських прав повністю відповідає інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Також, положення статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначають, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Крім того, статтею 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, чергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що відповідач ОСОБА_2 нехтує потребами своєї дочки, порушує права дитини на належне батьківське виховання та систематично не виконує батьківські обов`язки, не сплачує добровільно аліменти на забезпечення потреб дитини, що в сукупністю зі мовчазною позицією відповідачки, є підставою для задоволення позову. При цьому суд вважає, що у разі зміни свого ставлення до вказаного вище, відповідачка у встановленому законом порядку може відновити вказаний статус шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Окрім того, відповідно до ч.3 ст.166 СК України суд при задоволенні позову про позбавлення батьківських прав одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

В своїй позовній заяві позивач також просить стягнути з відповідачки аліменти на утримання дитини до досягнення дочкою повноліття. Оскільки судом задоволено позов та позбавлено відповідачку батьківських прав, а відповідно до законодавства батьки зобов`язуються утримувати дитину до досягнення нею повноліття суд, вважає за можливе стягнути з ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 аліменти до досягнення нею повноліття, в твердій грошовій сумі у розмірі 2000,00 грн., які підлягають індексації відповідно до закону, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.

Ст. 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 181 СК України кошти на утримання дитини (аліменти) можуть бути присуджені за рішенням суду у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За вимогами ст. 182 СК України суд при визначенні розміру аліментів враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Проте, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на утримання дитини присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, таким чином, у даному випадку аліменти необхідно стягнути з 03.10.2022 року.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача судові витрати на користь позивача сплачені ним при зверненні до суду з вищезазначеним позовом у розмірі 992,40 грн.

Керуючись статтями 12,81,263 -265,268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (РНОКПП - НОМЕР_1 ), місце проживання, зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_2 ) відносно неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а/з про народження №5636 від 29.06.2013 року, складений відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (РНОКПП - НОМЕР_1 ), місце проживання, зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_2 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), місце проживання, зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі у розмірі 2000,00 грн., які підлягають індексації відповідно до закону, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до повноліття дитини, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_7 , починаючи з дня подачі позову до суду - 03.10.2022 року.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (РНОКПП - НОМЕР_1 ), місце проживання, зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_2 ) судові витрати у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок на користь ОСОБА_1 .

Роз`яснити ОСОБА_2 , що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Копію заочного рішення направити сторонам по справі.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), місце проживання, зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (РНОКПП - НОМЕР_1 ), місце проживання, зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_2 ).

Третя особа: орган опіки та піклування Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, (код ЄДРПОУ - 04379367), місцезнаходження: вул.Центральна, буд. 123 смт.Велика Михайлівка, Роздільнянський район Одеська область, 67100.

Суддя О.Л.Ткачук