Ухвала суду № 109978942, 31.03.2023, Олександрівський районний суд Донецької області

Справа № 933/83/23

Провадження № 1-кп/933/19/23

У Х В А Л А

Іменем України

31 березня 2023 року смт Олександрівка

Олександрівський районний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участі:

прокурора - ОСОБА_2 в режимі ВКЗ

обвинуваченого - ОСОБА_3 в режимі ВКЗ

захисника - ОСОБА_4 в режимі ВКЗ

секретаря

судового засідання - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду смт Олександрівка клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 62023050010000362 від 07.02.2023 року відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

21.03.2023 року на електрону адресу суду надійшло клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , строком на 60 днів, без визначення розміру застави у кримінальному провадженні в якому обвинувачений був затриманий та ухвалою слідчого судді йому був обраний запобіжний захід.

31.03.2023 року на електрону адресу суду надійшло клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , строком на 60 днів, без визначення розміру застави.

Свої клопотання прокурори обґрунтували тим, що 31.01.2023 року ОСОБА_3 , затримано в порядку ст. 208 КПК України та йому вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.

01.02.2023 року ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, відносно ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 31.03.2023 року, з визначення розміру застави у сумі 214 720,00 гривень.

Обґрунтованість повідомленого ОСОБА_3 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: допитами свідків, протоколами слідчих експериментів зі свідками та іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності.

Для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , яка обумовлена наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

В обґрунтування зазначених ризиків прокурори зазначили, що ризики:

- переховуватися від суду, підтверджується тим, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за яке, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв`язку із чим, розуміючи тяжкість покарання у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від суду з метою уникнення суду та понесення покарання;

- незаконно впливати на свідків, підтверджується тим, що свідки у даному кримінальному провадженні на даний час не допитані, обвинувачений може вплинути на них оскільки вони разом проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить передумови для можливого залякування шляхом підкупу, погроз, тиску, вмовляння та здійснення стосовно останніх насильницьких дій та можливістю погрози застосування насильства до начальника;

- перешкоджати кримінальному провадженню, підтверджується тим, що перебуваючи на волі з метою ухилитися від суду і кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому обвинувачується, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового розгляду справи;

- вчиняти інші кримінальні правопорушення, підтверджується тим, що обвинувачений, вчиняючи непокору, в умовах воєнного стану, фактично відмовився виконувати бойові завдання та наказ командира підрозділу щодо виконання своїх службових обов`язків на бойових позиціях в умовах воєнного стану, тим самим може самовільно залишити місце несення служби, що само по собі утворює склад іншого злочину за ч. 4 ст. 408 КК України.

Неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів відносно обвинуваченого пов`язана з тим, що вказані запобіжні заходи будуть недостатніми для запобігання вищевказаним ризикам та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

З урахуванням того, що під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177, 178 КПК України, має право не визначати розмір застави щодо злочину, передбаченого зокрема: ст. 402 КК України, прокурор просить не визначати розмір застави. Проте, у разі обрання судом альтернативного виду запобіжного заходу обвинуваченому у виді застави, визначити розмір застави - 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Клопотання подано до суду прокурорами, які на час їх подання мали повноваження процесуального керівника у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 492 КК України.

До клопотань додані розписки обвинуваченого в отримані клопотань від 20.03.2023 року та без дати.

В судовому засіданні прокурор, яка має повноваження процесуального керівника, підтримала клопотання про продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою. Додала, що на теперішній час ризики передбачені п.п.1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились, перебуваючи на волі обвинувачений може переховуватись від суду, впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення. Обвинувачений не має протипоказань до утримання під вартою.

Захисник вважає, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки обвинувачений має міцні соціальні зв`язки. Має цивільну дружину та малолітню дитину. Просив обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту за місцем проживання, а з урахуванням перебування обвинуваченого на військовій службі - за місцем проходження служби. Проти розгляду клопотання не заперечував.

Обвинувачений підтримав захисника. На запитання головуючого відповів, що отримував клопотання про обрання запобіжного заходу двічі, останнє клопотання отримав 30.03.2023 року. Проти розгляду клопотання не заперечував.

Суд, заслухавши прокурора, захисника та обвинуваченого, дослідивши клопотання та матеріали справи, приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01.02.2023 року, відносно ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 31.03.2023 року, з утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_1 , розташованого у м. Павлоград Дніпропетровської області та визначено розмір застави в сумі 214 720,00 грн.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 , було обрано за наявності ризиків, передбачених п.п. 1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- переховуватися від суду;

- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

- вчинити інше кримінальне правопорушення.

На теперішній час ризики передбачені п.п. 1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились, перебуваючи на волі обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Наявність вказаних ризиків було обґрунтовано тим, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, вчиняючи непокору фактично відмовився виконувати бойові завдання та наказ командира підрозділу щодо виконання своїх службових обов`язків на бойових позиціях в умовах воєнного стану, що підтверджує можливість самовільного залишення місця несення служби.

Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

За вимогами ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

За ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

За вимогами п. 5 ч. 1, ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ст. 402 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, тримання під вартою.

В судовому засіданні встановлено, що на даний час ризики та обставини, передбачені п.п. 1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого не змінилися та продовжують існувати, будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, враховуючи напружену ситуацію пов`язану з введенням воєнного стану в країні, є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, що підтверджується тим, що обвинуваченому, який є військовослужбовцем, інкримінується вчинення тяжкого злочину, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом обрання більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, тому клопотання у цій частині підлягає задоволенню.

Судом враховано, що обвинувачений має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, не судимий, однак лише такі обставини, на переконання суду, не можуть нівелювати зазначені ризики неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, а відтак не можуть свідчити на користь застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

При цьому суд відхиляє доводи захисника про можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту з огляду на вимоги ч. 8 ст. 176 КПК України.

Відповідно до ч. 3-4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 року, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи положення ст. 182 КПК України та практику Європейського суду з прав людини, суд вважає, що достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого у даному кримінальному провадженні є застава в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Такий розмір застави, на думку суду, є справедливим в даному кримінальному провадженні, та не порушує права обвинуваченого.

Відповідно до ст. 194 КПК України на обвинуваченого повинні бути покладені обов`язки, передбачені п.п. 2-4, 8 ч. 5 цієї статті.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 196, 197, 315, 395 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР за № 62023050010000362 від 07.02.2023 року відносно ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,- задовольнити частково.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - до 30 травня 2023 року, включно, відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_1 , розташованого у м. Павлоград Дніпропетровської області.

Одночасно визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить грошову суму у розмірі 134 200 (сто тридцять чотири тисячі двісті) грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області в будь-який момент протягом дії ухвали - до 30 травня 2023року, включно.

Покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у разі внесення застави наступні обов`язки:

1) прибувати за кожною вимогою прокурора або суду;

2) не відлучатися із місця дислокації військової частини НОМЕР_1 , в якій він проходить службу, без дозволу прокурора або суду;

3) повідомляти прокурора та суд про зміну місця дислокації військової частини НОМЕР_1 , в якій він проходить службу;

4) утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні, крім проведення слідчих та процесуальних дій;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави - до 30 травня2023 року, включно.

В іншій частині клопотання, - відмовити.

Копію ухвали направити для виконання начальнику ІНФОРМАЦІЯ_1 , розташованого у м. Павлоград Дніпропетровської області, та для врученняобвинуваченому.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя Олександрівського

районного суду ОСОБА_1