Ухвала суду № 109972336, 28.03.2023, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/15325/14-ц

Провадження № 4-с/357/6/23

У Х В А Л А

іменем України

28 березня 2023 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Орєхова О.І.,

за участю секретаря Сокур О.В.,

скаржника ОСОБА_1 ,

представника скаржника ОСОБА_2 ,

представника стягувача ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» Савчук О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду № 5 в м. Біла Церква цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», приватний виконавець виконавчого округу Київської області Канцедал Олександр Олександрович на дії ( бездіяльність ) приватного виконавця,-

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2023 року адвокат Глеваський В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, заінтересовані особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», приватний виконавець виконавчого округу Київської області Канцедал Олександр Олександрович на дії ( бездіяльність ) приватного виконавця, мотивуючи тим, що 17.03.2021 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64859230 (приватний виконавець - О.О. Канцедал) про стягнення із ОСОБА_1 , ОСОБА_3 солідарно на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» борг за кредитним договором № 06/МК13/2008-840 від 30 січня 2008 року в сумі 18 252,80 доларів США та 28 592,39 грн, 2 627,02 грн. судових витрат. Постановою Київського апеляційного суду від 22.11.2022 року у справі № 357/15325/14-ц, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 грудня 2014 року змінено у частині розміру стягнутої заборгованості та судового збору.

Відповідно до пункту 5) частини першої ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

З огляду на те, що рішення суду, на підставі якого видано виконавчий документ, змінено, підлягає зміні безпосередньо виконавчий документ шляхом видачі виконавчого листа, де буде враховано рішення суду апеляційної інстанції. Це відповідає природі матеріального права. У свою чергу, приватний виконавець формально підійшов до реагування на клопотання представника боржника, вважаючи, що виконавчий документ є чинним і підлягає виконанню в редакції на підставі рішення суду, якому надано оцінку суду апеляційної інстанції шляхом зміни резолютивної частини.

Фактично, наразі перебуває на виконанні виконавчий документ, у якому зазначається некоректна сума, що підлягає стягненню, відповідно виконавчий лист не відповідає резолютивній частині рішення, яке набрало законної сили (постанова Київського апеляційного суду від 22.11.2022 р.); чинне законодавство не передбачає внесення змін (виправлення) у виконавчому документі, відповідно, стягнення заборгованості підлягає виконанню на підставі виконавчого документа (в редакції), у якому буде зазначено сума заборгованості, згідно рішення суду апеляційної інстанції; виконавчий лист не відповідає вимогам, які висуваються до виконавчого документа Законом України «Про виконавче провадження», зокрема, пункт 5) частини першої ст. 4 - резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень (наразі сума, що підлягає стягненню змінено (зменшено) відповідно до рішення суду апеляційної інстанції); така невідповідність має наслідком повернення виконавчого документа (пункт 6 частини першої ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження»).

Просив суд визнати бездіяльність приватного виконавця незаконною, скасувати постанову приватного виконавця від 16.01.2023 про зміну (доповнення реєстраційних даних) (ВП № 64859230) та зобов`язати приватного виконавця розглянути клопотання представника боржника про закінчення виконавчого провадження, винести постанову про завершення ВП ( а. с. 1-6 ).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2023 року ( а. с. 17 ) головуючим суддею визначено Орєхова О.І. та матеріали передані для розгляду.

Ухвалою судді від 06 лютого 2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», приватний виконавець виконавчого округу Київської області Канцедал Олександр Олександрович на дії ( бездіяльність ) приватного виконавця. Розгляд справи було призначено на 16.02.2023 року ( а. с. 21 ).

16 лютого 2023 року розгляд справи було відкладено на 07.03.2023 року ( а. с. 39 ) у зв`язку з неявкою учасників судового розгляду та надходженням на адресу суду клопотань про відкладення розгляду справи від приватного виконавця та стягувача ( а. с. 23, 24, 25, 26-27, 32-33 ).

Ухвалою суду від 02.03.2023 року судове засідання за клопотанням представника стягувача вирішено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів ( а. с. 56-58 ).

06 березня 2023 року за вх. № 9602 судом отримано від приватного виконавця заперечення проти скарги на дії приватного виконавця по виконавчому провадженню № 64859230 ( а. с. 60-61 ).

07 березня 2023 року за клопотанням представника скаржника, відкладено розгляд справи до 28.03.2023 року ( а. с. 74-78 ).

Ухвалою суду від 09.03.2023 року судове засідання за клопотанням представника стягувача вирішено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів ( а. с. 84-85 ).

17 березня 2023 року за вх. № 11282 судом отримано від товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» заперечення проти скарги на дії приватного виконавця щодо виконавчого провадження № 64859230 ( а. с. 86-90 ) разом із додатками ( а. с. 91-100 ).

В судовому засіданні 28.03.2023 року скаржник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 , кожний окремо, підтримали скаргу, надали пояснення аналогічні викладеним в ній, просили її задовольнити.

Представник стягувача товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» Савчук О.Г. просив скаргу залишити без задоволення, оскільки є безпідставною.

Приватний виконавець Канцедал О.О. в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

З матеріалів справи вбачається, що приватний виконавець виконавчого округу Київської області Канцедал О.О. обізнаний про наявність в провадженні суду вказаної скарги ОСОБА_1 , про що останній звертаючись з заявою про перенесення засідання на інший час та дату, посилався що йому стало відомо з Державного реєстру судових рішень ( а. с. 24 ).

До того ж, отримував судові повістки на попередні засідання ( а. с. 42, 46 ), а також отримав ухвалу судді про відкриття провадження у справі та скаргу з додатками ( а. с. 46 ).

Окрім цього, приватним виконавцем було надано заперечення проти скарги ( а. с. 60-61 ), в якій останнім було викладено свою позицію.

Інших заяв та клопотань з боку учасників судового розгляду на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Частина 2 статті 450 ЦПК України передбачає, що неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутністю учасника судового розгляду ( приватного виконавця ), оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.

В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Крім того, Верховний Суд неодноразово зазначав, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду ( близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б ).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 43 ЦПК України встановлений обов`язок добросовісно користування учасниками судового процесу процесуальними правами. Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами ( рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» ).

Суд, вислухавши пояснення скаржника та його представника, представника стягувача, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржується.

Відповідно до ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Статтею 449 ЦПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Встановлено, що скаржником звертаючись до суду із вказаною скаргою не пропущено строк для оскарження, так як оскаржувану постанову скаржник отримав 26.01.2023 року ( а. с. 7-12 ), а звернувся до суду зі скаргою 03.02.2023 року, документ сформовано в системі «Електронний суд» ( а. с. 1 ).

З боку приватного виконавця не надано суду належного доказу в зворотному.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Встановлено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Київської області Канцедал Олександра Олександровича перебуває виконавче провадження № 64859230 з примусового виконання виконавчого листа № 357/15325/14-ц, виданого 14.01.2021 року на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ КБ «Надра» боргу за кредитним договором від 30 січня 2008 року у розмірі 18 252 доларів США 80 центів, 28 592 грн 39 коп., а також 2 627,02 грн. судових витрат, де стягувачем є товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп».

Постановою Київського апеляційного суду від 22.11.2022 року у справі № 357/15325/14-ц, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 грудня 2014 року змінено у частині розміру стягнутої заборгованості та судового збору.

Так, вказаним судовим рішенням стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 солідарно на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» борг за кредитним договором у розмірі 17 565,27 доларів США та 19 238,58 грн. Стягнуто ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» судовий збір у розмірі 1 250 грн. з кожного.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що правонаступником ПАТ КБ «Надра» є товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп».

Звертаючись зі скаргою скаржник вважає, що з боку приватного виконавця є бездіяльність, оскільки, є рішення суду, на підставі якого видано виконавчий документ, змінено, підлягає зміні безпосередньо виконавчий документ шляхом видачі виконавчого листа, де буде враховано рішення суду апеляційної інстанції, в свою чергу, приватний виконавець формально підійшов до реагування на клопотання представника боржника, вважаючи, що виконавчий документ є чинним і підлягає виконанню в редакції на підставі рішення суду, якому надано оцінку суду апеляційної інстанції шляхом зміни резолютивної частини. Вважає, що є всі підстави для скасування постанови приватного виконавця про зміну ( доповнення до реєстраційних даних ) та зобов`язання останнього вчинити певні дії.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст. ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність організації і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", скарги на, рішення, дії (бездіяльність) державного виконавця або начальника відділу державної виконавчої служби, державних виконавців і посадових осіб Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласного, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, що стосуються виконання судових рішень, подаються до суду, який видав виконавчий документ.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що виконавче провадження № 64859230 знаходиться на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Київської області Канцедал Олександра Олександровича.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів ( посадових осіб ) ( далі рішення ) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною другою статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Частина перша статті 5 зазначеного закону передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною першою статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно із положеннями статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виходячи зі змісту статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 26 Закону, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження; повернення виконавчого документа стягувачу; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу ( посадовій особі ), який його видав.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна ( коштів ) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно ( кошти ) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна ( коштів ) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна ( коштів ) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги ( частина третя статті 451 ЦПК України ).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Так, під час розгляду справи встановлено, що з метою виконання рішення суду, стягувач ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» звернулось до приватного виконавчого округу Київської області Канцедала Олександра Олександровича з заявами про примусове виконання рішення суду на підставі виконавчих листів по справі № 357/Ї15325/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ КБ «Надра» боргу за кредитним договором від 30 січня 2008 року у розмірі 18 252, 80 доларів США, 28 592,39 грн., де приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64859230.

Згідно постанови Київського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року, яким рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 грудня 2014 року по справі № 357/15325/14-ц в частині розміру стягнутої заборгованості та судового збору змінено, приватним виконавцем постановою від 17 січня 2023 року по виконавчому провадженні внесено зміни ( доповнення ) в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме: замість Сума коштів до стягнення за виконавчим документом 18 252,80 доларів США, зазначено Сума коштів до стягнення за виконавчим документом 17 565,27 доларів США та 20 488,58 грн.

Постановою від 24.02.2023 року про зміну ( доповнення ) реєстраційних даних, приватним виконавцем Канцедал О.О. скасовано постанову від 17.01.2023 року та внесено зміни ( доповнення ) в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме: замість Сума коштів до стягнення за ВД: 18 252,80 доларів США та 31 219,41 гривень зазначити Сума коштів до стягнення за ВД: 17 565,27 доларів США та 20 488,58 гривень. Одночасно, внесено зміни щодо стягуваної суми з боржника до постанови про відкриття виконавчого провадження, до постанови про арешт майна боржника, постанови про арешт коштів боржника та постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, змінивши суму з урахуванням постанови Київського апеляційного суду від 22.11.2022 року № 357/15325/14-ц.

Так, звертаючись до суду зі скаргою в частині визнання бездіяльність приватного виконавця незаконною, скаржником не було надано належних та допустимих доказів такої бездіяльності з боку приватного виконавця.

Посилання скаржника, що приватним виконавцем не було розглянуто його клопотання, таким чином з боку приватного виконавця має місце бездіяльність, однак з боку скаржника не було надано суду належних та допустимих доказів тому, що останній дійсно звертався з відповідним клопотанням, яке не було розглянуто виконавцем.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стосовно вимог скаржника в частині скасування постанови приватного виконавця від 16.01.2023 року про зміну ( доповнення ) реєстраційних даних ( ВП № 64859230 ), однак вказана постанова не була додана скаржником до матеріалів справи.

В свою чергу, скаржником до скарги було додано постанову приватного виконавця від 17.01.2023 року, але з боку скаржника не було надано суду жодних клопотань або заяв ( уточнень ) стосовно вимог його скарги.

Так, в матеріалах справи міститься постанова приватного виконавця від 17.01.2023 року про внесення зміни ( доповнення ) в автоматизованій системі виконавчого провадження, яка постановою від 24.02.2023 року про зміну ( доповнення ) реєстраційних даних, приватним виконавцем Канцедал О.О. скасована та вказаною постановою внесено зміни ( доповнення ) в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме: замість Сума коштів до стягнення за ВД: 18 252,80 доларів США та 31 219,41 гривень, зазначивши Сума коштів до стягнення за ВД: 17 565,27 доларів США та 20 488,58 гривень.

Тобто, приватним виконавцем внесено зміни щодо стягуваної суми з боржника у ВП № 64859230, змінивши суму з урахуванням постанови Київського апеляційного суду від 22.11.2022 року № 357/15325/14-ц.

Відповідно до пункту 10-2 розділу ХІІІ Закону України «Про виконавче провадження» у період дії воєнного стану приватний виконавець за заявою сторони виконавчого провадження або з власної ініціативи, за умови наявності об`єктивних підстав, має право своєю постановою скасувати постанову чи інший процесуальний документ ( або їх частину ), винесені ним у виконавчому провадженні.

Згідно частини 2 пункту 14 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, якою передбачено, якщо під час проведення виконавчих дій встановлено дані, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, або виявлено технічну помилку, описку в реєстраційних даних вхідної та вихідної кореспонденції, виконавець своєю постановою змінює або доповнює реєстраційні дані в автоматизованій системі.

Стосовно скасування інших постанов, які на думку скаржника порушують його права, матеріали справи таких вимог не місять.

Оскільки з боку скаржника не доведено, що останній звертався до приватного виконавця з будь-якими клопотаннями, не підлягають задоволенню і вимоги скаржника в частині зобов`язання останнього розглянути клопотання про закінчення виконавчого провадження.

Крім того, не підлягають задоволенню і вимоги скаржника щодо зобов`язання приватного виконавця винести постанову про завершення виконавчого провадження, оскільки такі вимоги не гуртуються на вимогах закону.

До того ж, не заслуговують на увагу доводи скаржника, що приватний виконавець після отримання постанови Київського апеляційного суду від 22.11.2022 року повинен був закрити виконавче провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виходячи з наступного.

Вимогами статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» визначено перелік підстав для закінчення виконавчого провадження.

Так, п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

В свою чергу, постановою Київського апеляційного суду від 22.11.2022 року, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.12.2014 року не було скасовано, лише змінено суму до стягнення.

Не заслуговують на увагу і доводи скаржника, що наразі перебуває на виконанні виконавчий документ, у якому зазнається некоректна сума, що підлягає стягненню, оскільки приватним виконавцем постановою від 24.02.2023 року було внесено зміни щодо стягуваної суми з боржника до постанови про відкриття виконавчого провадження, до постанови про арешт майна боржника, постанови про арешт коштів боржника та постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, змінивши суму з урахуванням постанови Київського апеляційного суду від 22.11.2022 року № 357/15325/14-ц.

Вказане свідчить про те, що права боржника ( скаржника ) жодним чином не порушуються, оскільки сума, яка підлягає стягненню з останнього узгоджується з постановою Київського апеляційного суду від 22.11.2022 року, про що свідчить відповідна постанова приватного виконавця від 24.02.2023 року, якою було внесено відповідні зміни у документах виконавчого провадження № 64859230.

Отже, під час розгляду вищевказаної скарги, судом не було встановлено порушень норм Закону України «Про виконавче провадження» з боку приватного виконавця та відповідно порушень з боку останнього прав скаржника.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, про необґрунтованість скарги ОСОБА_1 .

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення ( поновити порушене право заявника ). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 5, 6, 26, 30, 39, 56 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 10, 12, 13, 18, 81, 128, 263, 450, 447-451 ЦПК України, п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність організації і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", ст. 129-1 Конституції України, ст. ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», приватний виконавець виконавчого округу Київської області Канцедал Олександр Олександрович на дії ( бездіяльність ) приватного виконавця, - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційної інстанції безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст ухвали виготовлено 31 березня 2023 року.

Ухвала надрукована в нарадчій кімнаті одному примірнику.

Суддя О. І. Орєхов