Рішення № 10996979, 30.08.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

30.08.10                                                                                           Справа№ 25/133

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Державного підприємства Суходільський спиртовий завод (с.Суходоли Бродівського району)

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергомаркет і К” (м.Львів)

про:стягнення заборгованості в сумі 65 428,89 грн.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:Ширков В.В.-представник, довіреність від 02.01.2010 року

від відповідача:Браташ Р.П.-директор Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергомаркет і К”

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Державного підприємства Суходільський спиртовий завод (с.Суходоли Бродівського району) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергомаркет і К” (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 65 428,89 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 09.08.2010 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 16.08.2010 року. Ухвалою від 16.08.2010 року розгляд справи відкладено до 25.08.2010 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 25.08.2010 року розгляд справи відкладено до 30.08.2010 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 09.08.2010 року, про відкладення від 16.08.2010 року, від 25.08.2010 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

30.08.2010 року за вх.№16280 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 61 942,57 грн.

Представник позивача позов підтримав, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві та уточненні до позовної заяви.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 09.08.2010 року, про відкладення від 16.08.2010 року, від 25.08.2010 року не виконав повністю, відзив на позов представив, явку повноважного представника забезпечив.

21.08.2010 року за вх.№15974 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 30.08.2010 року відповідач подав відзив на позов, в якому заборгованість в розмірі 61 942,57 грн. визнає повністю.

Позов розглянуто в присутності представників сторін за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 30.08.2010 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

19 серпня 2009 року між Державним підприємством „Суходільський спиртовий завод" (надалі –позивач, споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Енергомаркет і К" (надалі –відповідач, постачальник) укладено Договір №19/08-09 на постачання природного газу.

У відповідності до умов п.1.1. зазначеного Договору №31/03-09, Постачальник зобов'язався поставити та передати, а Споживач - прийняти та оплатити природний газ на умовах Договору.

Відповідно до п. 2.5. Договору № 19/08-09 від 19.08.2009 року, Постачальник поставляє природний газ на умовах, котрі визначаються даним договором, а також додатковими угодами, які є невід"ємною частиною цього Договору.

Згідно п. 4.5. Договору №19/08-09 від 19.08.2009 року, ДП "Суходільський спиртовий завод" було замовлено ТзОВ "Енергомаркет і К" на жовтень, листопад, грудень 2009 року ліміт газу в кількості 600 тис.м.

На виконання замовлення, 30.09.2009 року було укладено Додаток №1 до договору поставки газу №19/08-09 від 19.08.2009 року, в якому визначено ціну газу на 4 квартал 2009 року в сумі 2502,79 гривень за 1 тис. м3 з ПДВ та цільовою надбавкою 2%.

З метою виконання покладених на позивача обов'язків, передбачених п. 3.4. Договору №19/08-09 та п. 1 Додатку №1 від 30.09.2009 року, ДП "Суходільський спиртовий завод" було проведено попередню оплату замовленого газу на суму 450 167,40 гривень. Зазначене підтверджується наступними платіжними дорученнями:

1). Платіжне доручення №81 від 21.10.2009 р на суму 150 167,40 грн; 2). Платіжне доручення №366 від 06.11.2009 р на суму 100 000,00 грн; 3). Платіжне доручення №392 від 17.11.2009 р на суму 200 000,00 грн.

Всього ДП "Суходільський спиртовий завод" протягом жовтня-листопада 2009 року перерахував ТзОВ "Енергомаркет і К" грошових коштів за газ на суму 450 167,40 гривень.

Однак, відповідач виконав свої зобов'язання, передбачені умовами п.2.5, 2.8, 4.1 Договору №19/08-09 та Додатком №1 від 30.09.2009 року по поставці газу позивачу неналежним чином, внаслідок чого у Відповідача утворилася заборгованість. Зазначене підтверджується наступними документами.

1). Згідно Акту приймання - передачі об"ємів природного газу від 30.10.2009 року ТзОВ "Енергомаркет і К" передав, а ДП "Суходільський спиртовий завод" прийняв у жовтні 2010 року газу в об"ємі 60 тис. м3 на суму 150 167,40 гривень.

2).Згідно Акту приймання - передачі об"ємів природного газу від ЗОЛ 1.2009 року ТзОВ "Енергомаркет і К" передав, а ДП "Суходільський спиртовий завод" прийняв у листопаді 2010 року газу в об"ємі 70 тис м на суму 175 195,30 гривень.

ТзОВ ''Енергомаркет і К" поставив ДП "Суходільський спиртовий завод" у жовтні -листопаді 2009 року природний газ в кількості 130 тис.м3 на суму 325 362,70 гривень.

Крім цього, ТзОВ "Енергомаркет і К" повернув ДП "Суходільський спиртовий завод" частково попередню оплату за газ, згідно банківських виписок №214 від 18.12.2009 року на суму 25 000,00 гривень, №227 від 25.12.2009 року на суму 25 000,00 гривень, №232 від 29.12.2009 року на суму 25 000,00 гривень. Всього 75 000,00 гривень.

З наведеного вище вбачається, що за наслідком проведеної господарської діяльності у жовтні-листопаді 2009 року, у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість на суму 49 804,70 гривень, що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків, станом на 01.05.2010 року.

15 липня 2010 року відповідачу було надіслано вимогу №301 у відповідності до ч. 2 ст. 693 та ст. 530 ЦК України повернути позивачу 49 804,70 гривень, яку останній залишив без відповіді та задоволення.

Позивач вважає, що відповідач ухиляється від виконання своїх зобов'язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Господарського кодексу України, суб'єктами державного сектора економіки є суб"єкти, що діють па основі лише державної власності, а також суб"єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків. Відповідно до п. 1.1. Статуту підприємства, ДП „Суходільський спиртовий завод" засновано на основі державної власності, входить до складу Державного концерну „Укрспирт" та сфери управління Міністерства Аграрної політики України і тому належить до державного сектору економіки.

Згідно з ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України (надалі за текстом ГК), у разі якщо порушено господарське зобов"язання, в якому хоча б одна сторона є суб"єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки штрафні санкції нараховуються у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов "язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, крім того за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% (семи відсотків) вказаної вартості".

Враховуючи, що відповідно до п. 8.1. Договору на постачання природного газу №19/08-09 від 19.08.2009 року, цей Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2009 року, то відповідно порушення господарського зобов'язання за Договором №19/08-09 від 19.08.2009 року відповідачем перед позивачем починається з 01.01.2010 року.

З урахуванням норм чинного законодавства України (ч. 2 ст. 231 ГК України), розмір штрафу 7% за прострочення виконання зобов'язання понад 30 календарних днів (з 01.01.2010 року по 15.07.2010 року) складає 3 486,32 гривень, згідно розрахунку №1, а розмір пені 0,1% складає 9 014,65 гривень, згідно розрахунку №2.

Враховуючи норми чинного законодавства України (ч. 2 ст. 625 ЦК України), календарний період прострочення виконання зобов'язання відповідача перед позивачем становить з 01.01.2010          року по 15.07.2010 року всього 196 календарних днів, тому відповідно сума 3% річних, відповідно до розрахунку №3 складає 802,33 гривень, а сума інфляційних нарахувань складає 2 320,89 гривень, згідно розрахунку №4.

Таким чином, загальна сума позовних вимог позивача до відповідача складає 65 428,89 гривень (шістдесят п"ять тисяч чотириста двадцять вісім гривень 89 коп.), яка складається з: суми основного боргу - 49 804,70 гривень; штрафу 7% - 3 486,32 гривень; пені 0,1% - 9 014,65 гривень; 3% річних - 802,33 гривень.

30.08.2010 року за вх.№16280 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 61 942,57 грн.

В судовому засіданні 30.08.2010 року відповідач подав відзив на позов, в якому заборгованість в розмірі 61 942,57 грн. визнає повністю.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Абзац 1 ч.1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, визнав позовні вимоги позивача, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству, не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Оскільки в судовому засіданні судом встановлено, що умови договору відповідачем виконані не повністю, а також відповідач в судовому засіданні 30.08.2010 року визнав факт заборгованості перед позивачем, у суда відсутні підстави вважати, що такі дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані інтереси інших осіб.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позов визнав і не подав докази погашення боргу, а у суду немає підстав вважати, що дії відповідача суперечать законодавству або поршують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийшов до висновку, що позов Державного підприємства Суходільський спиртовий завод (с.Суходоли Бродівського району) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергомаркет і К” (м.Львів) в частині стягнення заборгованості в сумі 61 942,57 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №469 від 03.08.2010 року на суму 654,28 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №470 від 03.08.2010 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Уточненні позовні вимоги - задоволити.

2.          Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергомаркет і К” (79000, м.Львів, вул.Героїв УПА,71; р/р 26006301417241 в ЗБВ філії ПІБ м.Львів, МФО 325633, ЗКПО 00374733) на користь Державного підприємства “Суходільський спиртовий завод” (80641, Львівська область, Бродівський р-н, с.Суходоли, р/р 26000050052001 в ЛРУ АТ “Індекс-Банк”, МФО 325279, ЗКПО 00374752) –борг у сумі 61 942 (шістдесят одну тисячу дев”ятсот сорок дві) грн. 57 коп., 654 (шістсот п”ятдесят чотири) грн. 28 коп. –сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя