Рішення № 10996948, 30.08.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.10                                                                                 Справа № 8/139

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор», м. Дніпропетровськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полі-Пак Принт», м. Луганськ, -

про зменшення ціни отриманого товару на 100 000 грн. 00 коп.

          Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Скоковій К.Л.,

в присутності представників сторін:

від позивача – Чумак О.В. –представник, - довіреність №45 від 21.06.09 року; Константінова Н.С. - представник, довіреність № 60 від 21.01.10 року;

від відповідача –Соловйов О.О. –представник, - довіреність №б/н від 21.06.10 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимоги про зменшення на 100.000,00 грн. ціни товару, поставленого на його користь відповідачем на підставі договору постачання №174 від 12.12.07 року, оскільки позивач виявив, що цей товар є неналежної якості.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Луганської області Рябцевої О.В. від 23.06.10 року розгляд справи доручено судді Середі А.П.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 24.06.10 року до 12.07.10 року та з 12.07.10 року до 29.07.10 року –з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

29.07.10 року позивач подав заяву про уточнення та збільшення позовних вимог (вих. №53 від 28.07.10 року), відповідно до якої просить суд:

зменшити ціну отриманого позивачем товару на 98224,32 грн.;

стягнути з відповідача штрафні санкції у сумі 6349,51 грн. та збитки у розмірі 16644,73 грн. (том 1, а.с.110-166).

З урахуванням того, що ця заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, судом її прийнято.

Ухвалою заступника голови господарського суду Луганської області Воронька В.Д. від 29.07.10 року термін розгляду спору на підставі ч.3 ст. 69 ГПК України продовжено на 1 місяць –до 31.08.10 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 29.07.10 року до 16.08.10 року –з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

13.08.10 року, через канцелярію суду, від позивача надійшло клопотання про здійснення фіксації судового процесу технічними засобами (вих. №б/н від 13.08.10 року), яке задоволено судом, починаючи з судового засідання, яке відбулося 16.08.10 року.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі (з урахуванням внесених до нього змін).

Відповідач позов не визнав, пославшись на те, що позивач безпідставно стверджує, що мало місце 8 рекламаційна на поставлені відповідачем продукцію, на які відповідач, наче б то, не надав, відповідей, хоча фактично мали місце 3 рекламації (№314 від 14.09.09 року; №145 від 20.11.09 року та №150 від 07.12.09 року), на кожну з яких відповідач надано відзив, а самі рекламації –відхилив (том 1, а.с.99-105); на думку відповідача, позивач припустився порушення вимог пунктів 6,9,13 та 16 №П-7 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості», оскільки згідно п.6 договору №174, укладеного між сторонами, вони повинні прийняти продукцію по якості та комплектності впродовж 20 днів та далі діяти відповідно до вимог названої Інструкції (відзив на позов за вих. №1391 від 12.07.10 року) (том 1, а.с.97-98).

Відповідач подав до суду заяву про застосування при вирішенні цього спору терміну позовної давності, пославшись на те, що відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України термін позовної давності щодо поставки продукції неналежної якості становить 6 місяців, а продукцію позивач отримав згідно видатковим накладним у період з 14.09.09 року по 20.11.09 року, претензії на адресу постачальника (відповідача) спрямував факсимільним зв'язком 02.02.10 року (вих. №9318 від 28.07.10 року) (том 2, а.с.15).

20.08.10 року, поштою, відповідач подав до справи клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору (без визначення, на чиїй стороні), наступних юридичних осіб:

ТОВ «Хаск», місто Харків;

ТОВ «Наргус», місто Харків;

ТОВ «Делтана», місто Хароків;

ТОВ «Новый мир», місто Донецьк;

ТОВ «Україна-Юнь Чень», місто Харків, - кожна з яких, як стверджує відповідач, мала з позивачем правовідносини щодо постачання продукції, аналогічної продукції відповідача, а тому, на думку відповідача, могла мати місце помилка щодо того, чия продукція (названих юридичних осіб чи відповідача) виявилася неякісною.

Позивач заперечив проти задоволення цього клопотання, пославшись на те, що будь-яка помилка не могла мати місце, оскільки продукція кожного постачальника маркується відповідно до затверджених та зареєстрованих у встановленому порядку технічних умов.

Розглянувши клопотання, враховуючи наявні у справі докази та думку позивача з цього приводу, виходячи з того, що відповідач не надав жодного доказу на користь висунутого ним припущення, суд відхилив його.

          І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

          12.12.07 року між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено договір постачання №174, відповідно до якого постачальник зобов’язується передати у власність покупця товар. а покупець - прийняти його та сплатити його вартість на умовах, визначених цим договором (п.1.1). Найменування товару, його кількість, якість, асортимент (сортамент, номенклатура), комплектність та інші технічні вимоги до товару та його вартість вказуються у відповідних специфікаціях та/або додатках, які є невід’ємною частиною цього договору (п.1.2).

          Поставка вважається завершеною з моменту отримання товару покупцем (п.2.5).

          Постачальник зобов’язується в момент поставки надати наступні документи на оставлений товар: податкову накладну; видаткову товарну накладну; сертифікат якості (або інший документ, який підтверджує якість); ліцензії; сертифікати відповідності, ТТН та ін. (п.2.7).

          Сторони домовилися, що незалежно від результатів перевірки якості товару, здійсненої під час його прийняття, у разі виявлення невідповідності (недоліків) якості товару вимогам, встановленим державними стандартами та технічними умовами, умовами цього договору, покупець має право пред’являти постачальнику претензії у зв’язку з поставкою товару неналежної якості, а також вимагати відшкодування спричинених у результаті цього збитків, якщо така невідповідність (недоліки) якості поставленого товару будуть виявлені під час підготовки товару для використання або при його використанні у виробничому процесі, або під час підготовки товару до роздрібного продажу, або у процесі роздрібного продажу товару. Акт про недоліки (неналежну якість) товару складається за участю представника постачальника впродовж 10-ти днів з моменту виявлення неякісного товару. А у випадку неявки представника постачальника впродовж 3-х днів з моменту спрямування на його адресу повідомлення, акт складається за участю представника іншого підприємства, при цьому сторони визнають, що цей акт буде являтися доказом поставки товару неналежної якості (п.2.8).

          Форма розрахунку за договором –безготівкова (п.3.1), на умовах відстрочки сплати впродовж 50-ти календарних днів від дати поставки партії товару на підставі виставлених постачальником рахунків (п.3.2).

          Згідно п. 4.1 договору якість товару повинна відповідати вимогам, встановленим державними стандартами, технічними умовами (ГОСТами, ТУ) та іншим вимогам, які діють для цього виду товару.

          Кольоропередача упаковки, що постачається згідно цьому договору та специфікаціям, повинна суворо відповідати затвердженому кромаліну, підписаному обома сторонами (п.4.2).

Приймання товару по кількості та якості здійснюється відповідно до інструкцій Держарбітражу СРСР від 15.06.65 року №П-6 та від 25.04.66 року №П-7 відповідно (п.6.1).

          Згідно п.7.1.4 договору у разі поставки неякісного товару постачальник зобов’язується замінити неякісний товар впродовж 21 календарного дня на товар належної якості власними силами та за власний кошт. У випадку невиконання цього обов’язку постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 20% вартості неякісного товару.

          Збитки, спричинені одній стороні у результаті невиконання або неналежного виконання своїх зобов’язань за цим договором, підлягають відшкодуванню іншою стороною у повному обсязі понад сплату штрафних санкцій (п.7.2).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.08 року, а у разі, якщо хоча б одна із сторін не виконала будь-яке зобов’язання за цим договором, термін його дії продовжується до моменту належного виконання такого зобов’язання (п.10.1) ) (том 1, а.с.12-15;16-17).

Позивач стверджує, що на виконання умов договору відповідач поставив на його користь плівку пакувальну для сухариків різних торгових марок ППП20/ППМ20, що підтверджується:

видатковими накладними:

№717 від 22.08.08 року на поставку плівки 3-х найменувань на суму 130813,99 грн.;

№721 від 26.08.08 року на поставку плівки 3-х найменувань на суму 57609,82 грн.;

№776 від 10.09.08 року на поставку плівки 3-х найменувань на суму 25078,49 грн.;

№957 від 11.11.08 року на поставку плівки 3-х найменувань на суму 219091,75 грн.;

№185 від 02.06.09 року на поставку плівки 2-х найменувань на суму 11780,68 грн.;

№239 від 30.07.09 року на поставку плівки 6-ти найменувань на суму 6912,52 грн.; (том 1, а.с.20;22;24;26;28;30; та ін.);

сертифікатами якості на матеріал пакувальний етикетковий згідно Висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи №05.03.02-04/43611 від 14.09.06 року, з посиланням на технічні умови ТУ У 25.2-30231178-003.2006:

від 22.08.06 року; від 26.08.08 року; від 10.09.08 року; від 11.11.08 року; від 02.06.09 року; від 30.07.09 року (том 1, а.с.21;23;25;27;29;31; та ін.).

Відповідач не заперечив фактів вищезгаданих поставок.

Згідно наданим позивачем доказам 20.11.09 року ним виявлено факт постачання неякісної продукції - вищезгаданої плівки –загальною вагою 891,16 кг, у т.ч.:

плівка ППП20/ППМ20 Торгової марки (далі –ТМ) «Флінт», Бекон, 40 г, загальною вагою 48,95 кг, отримана 30.07.09 року, має наступні недоліки: наявність смуг на малюнку, роздвоєння тексту, розмитість малюнка, неякісна ламінація;

плівка ППП20/ППМ20 ТМ «Флінт», Сьомга, 40 г, загальною вагою 50,21 кг, отримана 13.06.09 року, має наступні недоліки: наявність смуг на малюнку, роздвоєння тексту, розмитість малюнка, неякісна ламінація;

та

плівка ППП20/ППМ20 ТМ «Пірат», Червона ікра, 100 г, загальною вагою 54,00 кг, отримана 27.08.08 року; Червона ікра 40 г, загальною вагою 139,00 кг, отримана 12.09.08 року; Сметана із зеленню, 40 г, загальною вагою 175,00 кг, отримана 23.08.08 року; Хрін з холодцем, 40 г, загальною вагою 424,0 кг, отримана 23.08.08 року, - кожна з яких має наступні недоліки: несумісність елементів дизайну, роздвоєння тексту, невідповідність кольорової гами.

У зв’язку з цією обставиною 20.11.09 року за вих. №145 він спрямував на адресу відповідача рекламацію та запропонував у термін до 01.12.09 року забезпечити явку представника постачальника для здійснення прийняття товару за якістю за місцезнаходженням покупця та попросив про явку представника письмово інформувати до 27.11.09 року (том 1, а.с.43); відповідач цю рекламацію отримав (том 1, а.с.44).

З огляду на те, що представник постачальника не прибув для здійснення приймання продукції за якістю, покупець 01.12.09 року, керуючись п.2.8 укладеного між сторонами договору постачання №174 від 12.12.07 року, за участю представника незацікавленої юридичної особи –Торговому дому ТОВ «Нова компанія-2006» склали акти про приховані недоліки за №№ 586, 587,588,589,590 та 591 у кожному з 5-ти вищеперелічених випадків поставки плівки (том 1, а.с.51-56).

На підтвердження того, що отриманий товар у позивача зберігався у належних умовах, він надав до справи Акт перевірки дотримання санітарного законодавства, складений 28.10.09 року Синельниківською міжрайсанепідстанцією, згідно якому вимоги чинного санітарного законодавства при зберіганні спірної плівки позивачем не було порушено (том 1. а.с.57-60).

Оскільки постачальник всупереч умовам п.2.8 договору постачання не здійснив заміну неякісної плівки на якісну, 07.12.09 року за вих. №150 покупець (позивач) спрямував на його адресу вимогу про повернення неякісного товару, у якій поставив вимогу –вивезти неякісну плівку у термін до 14.12.09 року або зменшити заборгованість за отриманий товар на суму 31747,58 грн. та компенсувати вартість заходів по утилізації неякісного товару (том 1, а.с.45-46).

З матеріалів справи вбачається, що постачальник не вжив заходів до врегулювання вищезгаданого питання, що стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Відповідач позов не визнав з підстав, про які йдеться у відзиві на нього (вих. №1391 від 12.07.10 року) (том 1, а.с.97-98)).

Заперечуючи проти позову, відповідач послався на Технічні умови ТУ У 25.2-30231178-003.2006 «Матеріал пакувальний етикетковий», та стверджує, що поставлена продукція цілком їм відповідає (том 2, а.с.51-67).

Позивач, спростовуючи доводи відповідача, надав до справи документальні докази того, згадані Технічні умови до цього часу не зареєстровані у встановленому порядку та не діють, що підтверджується листом Державного підприємства «Луганськстандартметрологія»від 06.04.10 року за вих. №493/23 (том 1, а.с.61) та від 16.06.10 року за вих. №893/23 (том 2, а.с.146).

Крім того, дослідження судом цих Умов показало, що дані про їх реєстрацію у встановленому законом порядку –відсутні.

Надані відповідачем до справи аналогічні Технічні умови ТУ У 25.2-30231178-003 2002 - НЕ регулюють виробництво плівки пакувальної ППП20/ППМ20 (том 2, а.с.68-85), - що знайшло своє підтвердження за наслідками їх дослідження судом.

З урахуванням вищевикладеного у суду є підстави дійти висновку, що відповідач як постачальник відпустив на користь покупця (позивача) спірний товар з наданням сертифікатів якості, які містять посилання на нечинний нормативний акт - Технічні умови ТУ У 25.2-30231178-003.2006 «Матеріал пакувальний етикетковий», - тобто юридично –без надання сертифікатів якості.

На підтвердження своїх позовних вимог (з у рахуванням внесених до них змін) позивач надав розрахунок суми вартості:

отриманого неякісного товару, який не відповідає ані вимогам якості, встановленим укладеним між сторонами договором, ані ГОСТ-745-2003, 12302-83, ані Технічним умовам ТУ У 25.2-30231178-003.2006 «Матеріал пакувальний етикетковий» (останні є нечинними), - загальною вагою 955,61 кг вартістю 33165,54 грн., неналежна якість якої підтверджена експертними висновками №ГО-134/1 від 10.02.10 року (том 1, а.с.117-134) та №ГО-134/2 від 16.04.10 року (том 1, а.с.135-140), складеними Дніпропетровською торгово-промисловою палатою (том 1, а.с.117-134), при цьому встановлено, що поставка на користь позивача вказаної продукції не була передбачена укладеним між ними договором №174 від 12.12.07 року;

неякісного товару загальною вагою 731 кг на суму 24296,53 грн., яка на час вирішення спору по суті мається на складі позивача та не може бути ним використана за призначенням у виробничому технологічному процесі (том 1, а.с. (том 1, а.с.51-56; 110-115);

знищеного неякісного товару загальною вагою 1133,86 кг на суму 40762,25 грн., та документальні докази факту її знищення, у зв’язку з чим позивач сплатив 1020,48 грн. (том 1, а.с.149-156);

штрафу за порушення умов пункту 7.1.4 договору, а саме: позивач (покупець) спрямував на адресу постачальника (відповідача) вимога про повернення неякісного товару (вих. №150 від 07.12.09 року) загальною вартістю 31747,58 грн. Відповідно до названого пункту договору сторони домовилися, що у разі поставки неякісного товару постачальник зобов’язується замінити неякісний товар впродовж 21 календарного дня на товар належної якості власними силами та за власний кошт. У випадку невиконання цього обов’язку постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 20% вартості неякісного товару (у даному випадку розмір штрафу становить 6349,61 грн. (31747,58 грн. х 0,2 (20%));

          збитків, понесених позивачем у зв’язку з:

          проведенням експертиз –у сумі 3312,00 грн.;

          вимушеним зберіганням неякісної продукції відповідача у період з 01.02.10 року по 29.07.10 року, які він не забрав на вимогу покупця, хоча був зобов’язаний це зробити згідно умовам договору постачання, –у сумі 12312,25 грн.

          Таким чином, позивач просить:

зменшити ціну отриманого ним від відповідача товару на 98224,32 грн. (33165,54 грн. + 24296,53 грн. + 40762,25 грн.);

стягнути з відповідача:

          штрафні санкції у сумі 6349,51 грн.;

збитки у загальній сумі 16644,73 грн. (1020,48 грн. + 3312,00 грн. + 12312,25 грн.).

          Відповідач позов не спростував.

ІІ. Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.           Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).           Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ), який є обов’язковим до виконання його сторонами (ст. 629 ЦКУ).

          Уклавши вищезгаданий договір постачання, сторони набули низку прав та обов’язків.

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до постачання як різновиду договору купівлі-продажу.

          Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Частинами 1-2 ст.712 Кодексу за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          За приписами частини 2 ст. 662 ЦКУ продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до умов договору або вимог цивільного законодавства.

          Господарський кодекс України у ч.1 ст.268 містить імперативну вимогу: якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості.

          Частина 4 тієї ж статті покладає на постачальника обов’язок засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено у договорі.

          Аналогічні норми містить чинний Цивільний кодекс України.

Статтею 673 ЦКУ встановлено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.

Статтею 674 ЦКУ встановлено, що відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

          Суд дійшов висновку, що відповідач у цій частині порушив усі вищецитовані вимоги чинного законодавства та умови пунктів 4.1-4.2 договору постачання.

          Сторони домовилися (п.6.1 договору) приймати товар за якістю відповідно до вимог Інструкції Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.66 року №П-7 «Про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю», відповідно до п.6 якої прийомка продукції за якістю у разі іногородньої поставки повинна бути здійснена покупцем не пізніше 20 днів; акт про приховані недоліки товару (продукції) повинен бути складений впродовж 5-ти днів після їх виявлення (п.9); для здійснення прийомки повинна бути створена комісія відповідно до вимиог п.13 Інструкції №П-7; для участі у роботі такої комісії за викликом покупця не пізніше наступного дня повинен прибути представник постачальника (п.19); у разі неприбуття такого представника у визначений теромін прийомка продукції (товару) здійснюється за участю осіб, вказаних у підпунктах «а»-«в»п.20 Інструкції №П-7.

          За результатами прийомки складається акт відповідно до вимог п. 29 Інструкції.

          Як сказано вище у цьому рішенні, сторони згідно п.2.8 договору постачання домовилися, що незалежно від результатів перевірки якості товару, здійсненої під час його прийняття, у разі виявлення невідповідності (недоліків) якості товару вимогам, встановленим державними стандартами та технічними умовами, умовами цього договору, покупець має право пред’являти постачальнику претензії у зв’язку з поставкою товару неналежної якості, а також вимагати відшкодування спричинених у результаті цього збитків, якщо така невідповідність (недоліки) якості поставленого товару будуть виявлені під час підготовки товару для використання або при його використанні у виробничому процесі, або під час підготовки товару до роздрібного продажу, або у процесі роздрібного продажу товару.

          З наявних у справі доказів вбачається, що позивач дотримався цих вимог Інструкції, а також умов договору постачання.

Як сказано у ст. 675 Цивільного кодексу України, товар, який продавець передає або зобов’язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк). Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.

Законом (ч.1 ст. 678 ЦКУ) передбачено правові наслідки передання товару неналежної якості, а саме: покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Це право покупцем може бути реалізовано у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов’язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з’явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред’явлені до продавця або виготовлювача товару. Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом (частини 2-4 ст.678 ЦКУ).

Позивач документально довів наявність обставин, про які йдеться у частині 2 ст. 678 Цивільного кодексу України, а також факт порушення відповідачем своїх зобов’язань за договором.

Згідно ч.5 ст. 268 Господарського кодексу України у разі поставки товарів більше низької якості, ніж вимагається стнадртом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені ним, - вимагати повернення сплаченої суми.

З наявних у справі доказів вбачається, що відповідач поставив на користь позивача товар, термін придатності, вимоги щордо відповідності та інші якісні характеристики якого не визначені, оскільки його поставлено з посиланням на вищезгадані недіючі Технічні умови.

За приписами ст. 680 Кодексу покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені у строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо на товар не встановлений гарантійний строк або строк придатності, вимога у зв'язку з його недоліками може бути пред'явлена покупцем за умови, що недоліки були виявлені протягом розумного строку, але в межах двох років, а щодо нерухомого майна - в межах трьох років від дня передання товару покупцеві, якщо договором або законом не встановлений більший строк.

Строк для виявлення недоліків товару, що перевозився або був відправлений поштою, обчислюється від дня одержання товару в місці призначення.

Якщо недоліки товару виявлені покупцем після спливу гарантійного строку або строку придатності, продавець несе відповідальність, якщо покупець доведе, що недоліки товару виникли до передання йому товару або з причин, які існували до цього моменту.

          Як уже сказано вище, щодо періоду часу виявлення недоліків поставленого товару сторони досягли спеціальної домовленості, закріпленої у п.2.8 договору постачання.

          Суд вважає, що факт порушення відповідачем зобов'язань за договором постачання №174 від 12.12.07 року є належним чином доведеним.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Як вбачається з договору постачання, сторони, виходячи з засад свободи договору, встановлених ст. 627 ЦКУ, у п.7.1.4 передбачили право покупця вимагати сплати постачальником штрафу у розмірі 20% вартості поставленої неякісної продукції.

          Ця норма договору кореспондується зі ст. 230 Господарського кодексу України (далі – ГКУ), відповідно до якої штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

          Розмір штрафу, встановленого сторонами договору, відповідає нормі, викладеній у абз. 2 частини 2 ст. 231 ГКУ.

          Як встановлено частинами 1-2 ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

          Статтею 22 ЦКУ встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

          Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі –ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

          Пунктом 1 ч.2 ст. 258 ЦКУ для стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено річний термін.

          Суд вважає, що позивач дотримався усіх перелічених вимог закону щодо визначення та стягнення суми штрафу, передбаченого умовами пункту 7.1.4 договору.

Вимога позивача про покладення на відповідача обов’язку замінити товар неналежної якості базується на нормі ст.708 ЦКУ.

          Крім того, як встановлено частинами 1-2 ст. 709 Цивільного кодексу, продавець або виготовлювач (чи уповноважені ними представники) зобов’язані прийняти товар неналежної якості від покупця і задовольнити його вимоги про заміну товару або усунення недоліків. Доставка товару продавцеві та його повернення покупцеві здійснюються продавцем або виготовлювачем, а в разі невиконання ними цього обов’язку або відсутності продавця чи виготовлювача в місцезнаходженні покупця повернення товару може бути здійснене покупцем за їхній рахунок.

Вимога покупця про заміну товару підлягає негайному задоволенню, а в разі необхідності перевірки якості товару—протягом чотирнадцяти днів або, за домовленістю сторін, в інший строк.

Що стосується заяви відповідача про застосування при вирішенні цього спору строку позовної давності, то суд не погоджується з ним, оскільки звернення позивача з цим позовом мало місце 19.05.10 року, - тобто до закінчення 6-місячного строку з дня виявлення прихованих недоліків поставленого товару та до закянічення дворічного терміну з дня отримання першої із спірних партій товару (22.08.08 року).

Спосіб захисту порушеного права позивачем обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ та ст. 20 ГКУ.

За таких обставин позов є законниим та обгрунтованим і підлягає задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Керуючись ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України суд покладає судові витрати на відповідача.

На підставі викладеного,ст.ст.11,16,203,509,623,624,626,629,673-675,678,680,708,709 Цивільного кодексу України; ст.ст.230-232,268 Господарського кодексу України, керуючись ст.4-3, 32-34,36,43,44,47-1,49 та 82,84 і 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                  в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Ціну товару - плівки пакувальної ППП20/ППМ20, отриманої покупцем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фактор», ідентифікаційний код 31959328, яке знаходиться за адресою: місто Дніпропетровськ, вул. Радистів, 2, - на підставі видаткових накладних: №717 від 22.08.08 року, №721 від 26.08.08 року, №776 від 10.09.08 року, №957 від 11.11.08 року, №185 від 02.06.09 року та №239 від 30.07.09 року - від Товариства з обмеженою відповідальністю «Полі-Пак Принт», ідентифікаційний код 34579549, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Звейнека, 145-ф, - зменшити на 98224,32 грн.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полі-Пак Принт», ідентифікаційний код 34579549, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Звейнека, 145-ф, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор», ідентифікаційний код 31959328, яке знаходиться за адресою: місто Дніпропетровськ, вул. Радистів, 2, - штраф за поставку неякісної продукції у сумі 6349 (шість тисяч триста сорок дев’ять) грн. 51 коп., збитки у сумі 16644 (шістнадцять тисяч шістсот сорок чотири) грн. 73 коп., а також витрати зі сплати державного мита у сумі 1212 (одна тисяча двісті дванадцять) грн. 19 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 30.08.10 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

          Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня його підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 02 вересня 2010 року.

          Суддя                                                                                                    А.П.Середа