Рішення № 109967630, 31.03.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2023 року справа №320/6824/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області про визнання протиправними дій та бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору:до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області щодо ненадання ОСОБА_1 відповіді на звернення від 27.04.2021 вх. №545/02/02-15, від 01.07.2021 вх. №970/02/02-15 в строки, встановлені ст.20 Закону України «Про звернення громадян»;

- визнати протиправною бездіяльність Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області щодо ненадання всебічної, повної та об`єктивної відповіді на звернення ОСОБА_1 від 27.04.2021 вх. №6545/02/02-15, від 01.07.2021 вх. №970/02/02-15 та від 23.07.2021, вх.№1203/02/02-15;

- зобов`язати Фурсівську сільську раду Білоцерківського району Київської області всебічно, повно та об`єктивно розглянути звернення ОСОБА_1 від 27.04.2021 вх №6545/02/02-15, від 01.07.2021 вх. №970/02/02-15 та від 23.07.2021, вх. №1203/02/02-15 та надати належним чином обґрунтовану, мотивовану та вичерпну письмову відповідь на звернення з кожного окремого питання, поставленого у зверненні по суті заявлених вимог, в термін, передбачений ст.20 Закону України «Про звернення громадян»;

- зобов`язати Фурсівську сільську раду Білоцерківського району Київської області, надати належним чином завірений витяг з протоколу засідання постійної комісіїз питань агропромислового комплексу, земельних, водних, лісових ресурсів, екології, використання надр та здійснення благоустрою з розгляду звернення та відпрацювання проекту рішень відповідно з кожного окремого питання, поставленого у зверненні по суті заявлених вимог від 27.04.2021 вх. №545/02/02-15, в термін, передбачений ст.20 Закону України «Про звернення громадян»;

- стягнути з Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області моральну шкоду в розмірі 2000 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що він звернувся до відповідача із заявою від 27.04.2021 вх. №545/02/02-1, в якій просив останнього надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, прийняти рішення щодо зміни підстав власника земельної ділянки та розглянути дану заяву на засіданні комісії з питань агропромислового комплексу, земельних, водних, лісових ресурсів, екології, використання надр та здійснення благоустрою та запросити заявника на засідання комісії.

Враховуючи те, що заява не була розглянута по суті, позивач звернувся до відповідача зі скаргою від 01.07.2021вх. № 970/02/02-15, в якій просив повідомити причини не розгляду первісного звернення, за результатом розгляду якої відповідачем 16.07.2021 надано примірник прийнятого радою 24.06.2021 рішення про надання дозволу на розробку землевпорядної документації, однак це рішення, на думку позивача, не відповідає суті його звернення.

У зв`язку з цим, позивач звернувся до відповідача з черговою заявою від 23.07.2021 про надання належним чином завірених витягів з протоколу засідання постійної комісії ради з розгляду звернення позивача та протоколу засідання сесії ради від 24.06.2021, а також вказати відповідальну особу, якій було доручено розгляд заяви та підготовка проекту рішень. Натомість, листом від 05.08.2021 відповідачем було надано лише витяг з протоколу засідання сесії ради від 24.06.2021, що свідчить про неповноту розгляду його заяви та порушення відповідачем прав позивача на інформацію, оскільки його заяви від 27.04.2021 та від 23.07.2021 не розглянуті по суті, а також не виконані у повному обсязі.

У зв`язку з цим, позивач стверджує про порушення відповідачем положень Закону України «Про звернення громадян», що стало підставою для звернення до суду з позовом про оскарження дій та бездіяльності відповідача по неналежному розгляду звернення позивача, зобов`язання відповідача належним чином розглянути звернення, а також відшкодувати моральну шкоду у розмірі 2000,00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.09.2022 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що клопотання позивача від 27.04.2021 стосувалося надання дозволу на виготовлення проектної документації щодо відведення земельних ділянок, а тому було розглянуто у порядку, визначеному спеціальним законодавством Земельним кодексом України, а не за Законом України «Про звернення громадян», при цьому за результатом такого розгляду відповідачем було прийнято рішення від 24.06.2021№253/10-VIII, внаслідок чого твердження позивача про неналежний розгляд клопотання від 27.04.2021 відповідач вважає непереконливими.

При цьому позивач зазначає, що інформація про оголошення скликання 10-ї сесії від 24.06.2021 та порядок денний були оприлюднені на офіційному сайті Фурсівської сільської ради та відкриті для публічного доступу, а тому позивач мав можливість дізнатись про засідання сесії. Відповідач стверджує, що позивач не був запрошений на засідання комісії та сесії у зв`язку із запровадженим карантином, з метою зменшення ризику поширення коронавірусної інфекції Covid-19, відповідно до обмежень, введених постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». До того ж інформація щодо заяви позивача була надана в обсязі, достатньому для розгляду заяви без участі позивача.

Відповідач повідомив, що заява позивача була розглянута постійною комісією з питань агропромислового комплексу, земельних, водних, лісових ресурсів, екології, використання надр та здійснення благоустрою, що підтверджується витягом з протоколу. Кінцевим результатом розгляду сільською радою звернення позивача є вищевказане рішення про надання позивачеві дозволу на виготовлення документації із землеустрою, внаслідок чого відповідач вважає, що скарга позивача від 01.07.2021 втратила свою актуальність у зв`язку з наданням відповіді на звернення від 27.04.2021.

Крім того, відповідач заперечує проти позовних вимог про стягнення моральної шкоди, оскільки вважає, що позивач не довів заподіяння йому відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що прийняте відповідачем рішення від 24.06.2021№253/10-VIII не стосувалося суті вимог, викладених у зверненні від 27.04.2021. Також позивач стверджує, що відповідачем у відзиві не вказані підстави ненадання відповіді на скаргу позивача від 01.07.2021 вх №970/02/02-15, а також зазначає про порушення відповідачем строку розгляду звернень позивача.

Крім того, позивач вважає, що відзив на позовну заяву був підписаний особою, повноваження якої не підтверджені, а додатки до відзиву, зокрема, Регламент Фурсівської сільської ради, не засвідчений належним чином.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Білоцерківським РВ ГУ МВС України в Київській області 10.04.1998.

З матеріалів справи вбачається, що 27.04.2021 позивач звернувся до Фурсівської сільської ради із заявою, в якій просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність на підставі рішення Матюшівської сільської ради №24 від 08.04.1997, площею 0,41 га за адресою АДРЕСА_1 за схемою, вказаною в державному акті серії ЯЛ № 015804 від 15.06.2011, а також прийняти рішення щодо зміни підстави власника земельної ділянки у межах, згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 015804 від 15.06.2011 для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3220483501:02:017:0010.

Вказана заява була зареєстрована відповідачем 27.04.2021 за №545/02/02-15.

Не отримавши відповіді на цю заяву, 01.07.2021 ОСОБА_1 звернувся зі скаргою (вх. №970/02/02-15 від 01.07.2021), в якій просив повідомити підстави не розгляду його заяви від 27.04.2021.

У позовній заяві позивач стверджує, що 16.07.2021 він отримав від депутата Фурсівської сільської ради Вагущенка Т. Д. результат розгляду його звернення від 27.04.2021 копію рішення Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області №253/10-VIII від 24.06.2021 «Про надання дозволу на розробку документації із землеустрою», пунктами 3 та 4 якого:

-надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), орієнтовною площею 0,12 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за рахунок земель житлової та громадської забудови комунальної власності с. Матюші (п.3);

- надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,1387 га, яка розташована по АДРЕСА_2 , для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу комунальної власності с. Матюші (п.4).

23.07.2021 ОСОБА_1 звернувся до Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області із заявою (вх. 1203/02/02-15), в якій просив надати:

- належним чином засвідчений витяг з протоколу засідання постійної комісії з питань агропромислового комплексу, земельних, водних, лісових ресурсів, екології, використання надр та здійснення благоустрою з розгляду його звернення та відпрацювання проекту рішень;

- належним чином засвідчений витяг з протоколу 10 сесії VIІI скликання від 24.06.2021 щодо прийняття рішення від 24.06.2021 №253/10-VIII.

Також позивач просив надати інформацію про відповідальну особу, якій було доручено розгляд заяви та підготовку проекту рішення.

Листом від 05.08.2021№1171/02-14 Фурсівська сільська рада Білоцерківського району Київської області повідомила позивачу, що розгляд заяв у сфері земельних відносин відбувається на засіданні постійної депутатської комісії Фурсівської сільської ради з питань аргопромислового комплексу, земельних, водних, лісових ресурсів, екології, використання надр та здійснення благоустрою. Також відповідачем було надано завірену належним чином копію витягу з протоколу 10 сесії VIІI скликання Фурсівської сільської ради від 24.06.2021 щодо прийняття рішення від 24.06.2021 №253/10-VIII.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо розгляду його звернень, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Спір у цій справі зводиться до надання оцінки правомірності тверджень позивача про порушення відповідачем положень Закону України «Про звернення громадян» під час розгляду звернень позивача від 27.04.2021, від 01.07.2021 та від 23.07.2021.

Згідно з преамбулою Закону України «Про звернення громадян» (далі Закон №393/96) цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Статтею 1 цього Закону визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно зі статтею 3 Закону №393/96 під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Суд зазначає, що заява позивача від 27.04.2021 стосувалася надання йому дозволу на виготовлення землевпорядної документації, тобто пов`язана з вирішенням земельних питань, порядок розгляду яких врегульовано спеціальним законодавством, а саме: Земельним кодексом України.

Так, відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 4 ЗК України земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Отже, саме Земельний кодекс України є основним кодифікованим нормативно-правовим актом, який регулює земельні відносини та встановлює порядок відведення земельних ділянок.

Відповідно до пункту а частини першої статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.

Згідно з пунктом б частини першої статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Згідно з частинами першою-третьою статті 116 Земельного кодексу України громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною першою статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Разом з тим, набуття у власність земельної ділянки відбувається за встановленою процедурою шляхом її відведення. Тобто, спочатку земельну ділянку слід сформувати (виокремити межі об`єкта передачі) із загального масиву земель, а тоді в кінцевому результаті надати (передати) у власність.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у ст. 118 ЗК України.

Так, частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 118 Земельного кодексу України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів ст. 1861 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення.

Як було вказано вище, за результатом розгляду заяви позивача від 27.04.2021 відповідачем було прийнято рішення №253/10-VIII від 24.06.2021 «Про надання дозволу на розробку документації із землеустрою», пунктами 3 та 4 якого ОСОБА_2 дозвіл на розробку землевпорядної документації з відведення двох земельних ділянок.

У зв`язку з цим, суд визнає непереконливими твердження позивача про порушення відповідачем норм Закону №393/96 при розгляді його звернення від 27.04.2021, оскільки вказане звернення підлягало розгляду не у порядку цього Закону, а за процедурою, визначеною Земельним кодексом України, що і було зроблено відповідачем.

У разі незгоди з правомірністю прийнятого відповідачем рішення №253/10-VIII від 24.06.2021, позивач мав право оскаржити його у судовому порядку, проте такі вимоги в рамках цієї справи заявлені не були.

Отже, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову в частині оскарження поведінки відповідача, пов`язаної з неналежним, на думку позивача, розглядом його звернення від 27.04.2021.

Щодо тверджень позивача про неналежний розгляд відповідачем скарги від 01.07.2021 суд зазначає, що згідно зі статтею18 Закону №393/96громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, серед іншого, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Відповідно до положень статті 19 Закону №393/96 органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, серед іншого: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Статтею 20 цього ж Закону визначено, що Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень відповідача, скарга від 01.07.2021 вх. №970/02/02-15 не була розглянута останнім, оскільки, на думку відповідача, втратила свою актуальність у зв`язку з наданням відповіді на звернення позивача від 27.04.2021.

Суд зазначає, що за результатами розгляду скарги відповідач, як уповноважений суб`єкт розгляду скарги, був зобов`язаний ухвалити мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законом.

Враховуючи те, що відповідачем за результатами розгляду скаргу не було прийнято жодного рішення, а надання відповіді на первісне звернення позивача в даному випадку не може вважатися правовою підставою для не розгляду скарги від 01.07.2021 вх. №970/02/02-15, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині, у зв`язку з чим вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача у вигляді не розгляду у встановленому порядку скарги позивача від 01.07.2021 (вх. №970/02/02-15від 01.07.2021), внаслідок чого позов у зазначеній частині слід задовольнити.

Крім того, підлягає задоволенню, як похідна, позовна вимога про зобов`язання Фурсівську сільську раду Білоцерківського району Київської області розглянути по суті скаргу ОСОБА_1 від 01.07.2021 (вх. №970/02/02-15від 01.07.2021) та надати відповідь на неї.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області у вигляді ненадання всебічної, повної та об`єктивної відповіді на звернення ОСОБА_1 від 23.07.2021 вх.№1203/02/02-15, суд зазначає таке.

Як було вказано вище, 23.07.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою (вх. №1203/02/02-15), в якій просив надати: належним чином засвідчений витяг з протоколу засідання постійної комісії з питань агропромислового комплексу, земельних, водних, лісових ресурсів, екології, використання надр та здійснення благоустрою з розгляду його звернення та відпрацювання проекту рішень; належним чином засвідчений витяг з протоколу 10 сесії VIІI скликання від 24.06.2021 щодо прийняття рішення від 24.06.2021 №253/10-VIII.

Отже, запит позивача фактично зводився до прохання надати інформацію, якою вже володіє відповідач як розпорядник, однак листом від 05.08.2021 відповідачем було надано лише витяг з протоколу 10 сесії VIІI скликання Фурсівської сільської ради від 24.06.2021 щодо прийняття рішення від 24.06.2021 №253/10-VIII, що свідчить про неповноту розгляду заяви позивача.

Витяг з протоколу засідання постійної комісії з питань агропромислового комплексу, земельних, водних, лісових ресурсів, екології, використання надр та здійснення благоустрою від 11.06.2021 з розгляду заяви позивача від 27.04.2021наявний в матеріалах справи (а.с.136-137).

У свою чергу, відповідачем не було надано суду нормативно обґрунтованих пояснень щодо підстави ненадання позивачу копії цього витягу, що свідчить про вчинення ним протиправної бездіяльності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Згідно вимог статті 10-1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов`язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Суд зазначає, що засідання постійних комісій є відкритими та гласними, згідно вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», а відповідно рішення, ухвалені за результатами засідань, є відкритими для публічного доступу, окрім тих, які приймались на закритих засіданнях, що кореспондує із правом заявників на доступ до такої інформації та обов`язком розпорядника надати публічну інформацію.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем неповно розглянуто заяву позивача від 23.07.2021 (вх. №1203/02/02-15), у зв`язку з чим, позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди у сумі 2000,00 грн., суд зазначає таке.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

За приписами пункту 5 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З викладеного випливає, що сам факт визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень не є безумовною і достатньою підставою для стягнення з нього моральної шкоди. У кожному випадку позивач повинен обґрунтувати заподіяння йому такої шкоди, зокрема пояснити в чому конкретно проявилося порушення його нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, що саме спричинило йому моральні страждання і в чому проявляється їхній взаємозв`язок з протиправними діями відповідача.

Тобто моральна шкода, як і будь-яка інша позовна вимога, є предметом доказування, а тому обов`язок доказування моральної шкоди покладається саме на ту сторону, яка просить про її стягнення.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 16.07.2020 у справі № 822/3180/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 90425178) та від 04.03.2020 у справі № 815/2215/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 88027776).

При цьому Верховний Суд у постанові від 04.03.2020 у справі № 815/2215/15 зазначив, що доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди, позивач стверджує, що внаслідок протиправної бездіяльності Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області він зазнав емоційних та душевних хвилювань, які негативно відобразились на його психоемоційному стані.

Водночас, суд зауважує, що позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували виникнення у нього розладів здоров`я, стресового стану тощо після вчинення відповідачем оскаржуваної бездіяльності, зокрема, доказів звернення до медичних установ та довідок з них з відповідними діагнозами, виписки з історії хвороби тощо.

Фактично, доводи позивача зводяться виключно до тверджень про заподіяння йому відповідачем моральних страждань, однак жодного доказу в обґрунтування цих тверджень позивач не надає.

На переконання суду не є достатнім лише тверджень позивача про завдання йому моральної шкоди для задоволення відповідної вимоги. Позивач обов`язково має надати суду докази наявності заподіяної йому відповідачем моральної шкоди, а також обґрунтувати її розмір, оскільки у протилежному випадку існує загроза зловживань процесуальними правами у вигляді заявлення позивачами безпідставних та необґрунтованих вимог про стягнення моральної шкоди лише з посиланням на допущення відповідачем протиправної бездіяльності, та без надання доказів завдання такою бездіяльністю втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань.

Наведене, у свою чергу, суперечитиме положенням частини першої статті 77 КАС України, якою визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому суд зауважує, що згідно з частиною другою цієї ж статті на відповідача лише покладено обов`язок по доведенню правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, а тому саме позивач має довести суду факт заподіяння йому моральної шкоди поведінкою відповідача.

Суд також звертає увагу позивача на положення частини першої статті 9 КАС України, якою визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Засади змагальності покладають на позивача обов`язок довести суду правомірність вимог, викладених у позовній заяві, зокрема, у даному випадку, щодо заподіяння моральної шкоди.

Зважаючи на те, що позивачем не надано доказів, що прямо чи опосередковано підтверджують заподіяння йому сильних душевних страждань, шкоди здоров`ю, чи інших втрат немайнового характеру, з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань і матеріальні витрати, понесені позивачем, підстави для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди відсутні.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства Українипри частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 992,40 грн., що підтверджується квитанцією від 01.08.2022 PM-3776.

Враховуючи часткове задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 992,40 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246,250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області у вигляді не розгляду та ненадання ОСОБА_1 відповіді на його скаргу від 01.07.2021 (вх. №970/02/02-15від 01.07.2021).

3.Зобов`язати Фурсівську сільську раду Білоцерківського району Київської області розглянути скаргу ОСОБА_1 від 01.07.2021 (вх. №970/02/02-15від 01.07.2021)та надати відповідь на неї.

4. Визнати протиправною бездіяльність Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області у вигляді ненадання на звернення ОСОБА_1 від 23.07.2021 (вх. №1203/02/02-15) належним чином засвідченої копії витягу з протоколу засідання постійної комісії з питань агропромислового комплексу, земельних, водних, лісових ресурсів, екології, використання надр та здійснення благоустрою Фурсівської сільської ради від 11.06.2021 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.04.2021.

5. Зобов`язати Фурсівську сільську раду Білоцерківського району Київської області надати ОСОБА_1 на його заяву від 23.07.2021 (вх. №1203/02/02-15) належним чином засвідчену копію витягу з протоколу засідання постійної комісії з питань агропромислового комплексу, земельних, водних, лісових ресурсів, екології, використання надр та здійснення благоустрою Фурсівської сільської ради від 11.06.2021 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.04.2021.

6. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

7. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (ідентифікаційний код 04363225, місцезнаходження: Київська обл., с. Фурси, вул. Я. Мудрого, 48).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.