Рішення № 109967593, 30.03.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2023 року м.Київ№ 320/14094/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області та просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 17.09.2021 № 1435976-2411-1014 на суму 19 810,03 грн;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 17.09.2021 № 1435975-2411-1014 на суму 70 337,87 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що спірним податковим повідомленням - рішенням від 17.09.2021 № 1435975-2411-1014 було визначено позивачу суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, однак на думку позивача вказане рішення є протиправним, у зв`язку з тим, що контролюючим органом невірно визначено суму податкового зобов`язання. Також зазначає, що податкове повідомлення рішення від 17.09.2021 № 1435976-2411-1014 прийнято щодо будівлі, яка станом на 2018 рік була зруйнована та потребувала повного відновлення для подальшого користування та на даний час проведено державну реєстрацію припинення права власності позивача на об`єкт нерухомого майна, що позбавило права контролюючого органу приймати спірне рішення та визначати податкове зобов`язання.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач вказав, що приймаючи оскаржувані рішення Головне управління ДПС в Київській області діяло у межах та у спосіб визначений законом, а саме до положень ст. 266 Податкового кодексу України (далі ПК України).

Крім того вказує, що під час формування спірних податкових повідомлень рішень за 2020 рік було використано дані ІТС «Податковий блок»/Облік платежів/Плата за нерухомість таз урахуванням п. 52-5 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачу на праві спільної часткової власності (розмір частки спільній частковій власності частина) був власником об`єкту нерухомого майна, а саме комплекс будівель № 2, загальною площею 2013,3 кв. м., що знаходиться на території Морозівської сільської ради Милинського району Житомирської області (право власності посвідчується договором купівлі продажу комплексу від 18.04.2008 № 1817 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 23.04.2008 № 18617651).

09.07.2020, у зв`язку зі знищенням зазначеного об`єкту нерухомості, право власності позивача було припинено, що підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11.07.2020 № 215915673 та довідкою асоціації «АВІСТОР - БУД» від 17.01.2018 № 39/18.

Також позивачу на праві спільної часткової власності (розмір частки у спільній частковій власності частина) належить право власності на об`єкт нерухомого майна комплекс, загальна площа 3249,3 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (право власності посвідчується договором купівлі продажу комплексу: двох телятників, капусто сховища, кормоцеху від 24.05.2008 № 2076 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 04.06.2008 № 19075782).

У відповідно до ст. 266 ПК України, відповідачем було визначено позивачу грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як власнику зазначених вище об`єктів нерухомості за 2020 рік у вигляді податкових повідомлень - рішень від 17.09.2021 № 1435976-2411-1014 на суму 19 810,03 грн та № 1435975-2411-1014 на суму 70 337,87 грн.

Вважаючи протиправними податкові повідомлення - рішення, якими позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України, встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Відповідно до п.п. 265.1.1 п. 265.1 ст. 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно з п.п. 14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України до об`єктів нежитлової нерухомості відносяться будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють:

будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

будівлі промислові та склади;

будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

інші будівлі.

Зокрема, п.п. "ґ" зазначеної норми ПК України, до таких об`єктів належить, житлова нерухомість непридатна для проживання, у тому числі у зв`язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Відповідно до п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Згідно п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Положеннями п.п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України визначено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України, обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів а або б п.п. 266.4.1 п. 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпунктів а або б п.п. 266.4.1 п. 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до п.п. в п.п. 266.4.1 п. 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; г) сума податку, обчислена з урахуванням п.п. б і в цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості.

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Із матеріалів справи вбачається, що 17.09.2021 Головне управління ДПС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення № 1435976-2411-1014, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік на суму 19 810,03 грн, а саме за шість місяців.

Підставою для нарахування суми податку за період січень червень 2020 року слугувало те, що 09.07.2020 право власності позивача на об`єкт нерухомості, а саме комплекс будівель № 2 було припинено, у звязку з його знищенням. Вказана обставина підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 215915673.

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно підставою для припинення права власності вказано довідку № 39/18, видану 17.01.2018 Асоціацією «Авістор - буд».

На думу позивача зазначена довідка є належним доказом того, що комплекс будівель № 2, який належив позивачу на праві приватної власності з 2018 року був зруйнований та потребував повного відновлення для подальшого використання, у звязку з чим контролюючий орган протиправно нарахував податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік на суму 19 810,03 грн.

Підпунктом 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України визначено, що не є об`єктом оподаткування:

об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також організацій, створених ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими (їх спільній власності);

об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, визначені законом, в тому числі їх частки;

будівлі дитячих будинків сімейного типу;

гуртожитки;

житлова нерухомість непридатна для проживання, у тому числі у зв`язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради;

об`єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям з інвалідністю, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об`єкта на дитину;

об`єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб`єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність у тимчасових спорудах для здійснення підприємницької діяльності та/або в малих архітектурних формах та на ринках;

будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку;

будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку;

об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності громадських об`єднань осіб з інвалідністю та їх підприємств;

об`єкти нерухомості, що перебувають у власності релігійних організацій, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, та використовуються виключно для забезпечення їхньої статутної діяльності, включаючи ті, в яких здійснюють діяльність засновані такими релігійними організаціями добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні тощо), крім об`єктів нерухомості, в яких здійснюється виробнича та/або господарська діяльність;

будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від форми власності та джерел фінансування, що використовуються для надання освітніх послуг;

об`єкти нежитлової нерухомості державних та комунальних дитячих санаторно-курортних закладів та закладів оздоровлення та відпочинку дітей, а також дитячих санаторно-курортних закладів та закладів оздоровлення і відпочинку дітей, які знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій, які є неприбутковими і внесені контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій. У разі виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларація подається платником податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій;

об`єкти нежитлової нерухомості державних та комунальних центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, центрів фізичного здоров`я населення, центрів з розвитку фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю, дитячо-юнацьких спортивних шкіл, а також центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, дитячо-юнацьких спортивних шкіл і спортивних споруд всеукраїнських фізкультурно-спортивних товариств, їх місцевих осередків та відокремлених підрозділів, що є неприбутковими та включені до Реєстру неприбуткових установ та організацій. У разі виключення таких установ та організацій з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларація подається платником податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій;

об`єкти нежитлової нерухомості баз олімпійської та паралімпійської підготовки. Перелік таких баз затверджується Кабінетом Міністрів України;

об`єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним або прийомним сім`ям, у яких виховується п`ять та більше дітей.

Cуд зауважує, що об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, житлова нерухомість непридатна для проживання, у тому числі у зв`язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням селищної ради.

Пунктом 52-5 підрозділу Х розділу ХХ Перехідних положень ПК України визначено, що об`єкти нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до статті 266 цього Кодексу в період з 1 березня по 31 березня 2020 року.

Однак, в даному випадку нерухомість, яка перебувала у власності позивача є нежитловою, а саме комплекс будівель № 2: телятник літ. «Е» площею 916,1 кв. м., пожежне депо літ. «Ж» площею 87,0 кв. м., льоносушарка літ. «З» площею 219 кв. м., газовий склад літ. «Ш» площею 31,8 кв. м., свинарник літ. «Д» площею 758,9 кв. м.

Частиною 1 ст. 346 Цивільного кодексу України (далі ЦК України ) визначено, що право власності припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам`яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника; визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 349 ЦК Українип право власності на майно припиняється в разі його знищення.

Згідно ч. 1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі Державний реєстр).

Порядок проведення державної реєстрації припинення права власності на об`єкт нерухомого майна, у тому числі у зв`язку з його знищенням, визначено постановою Кабміну від 25.12.2015 № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Постанова № 1127).

Частиною 1 ст. 12 Закону України від 01.07.2004 № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав.

Суд наголошує, що у разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

Таким чином, враховуючи, що запис про припинення права власності позивача внесено у липні 2020 року, нарахування контролюючим органом податкового зобов`язання зі сплавти податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період з січня по червень 2020 року на суму 19 810,03 грн є правомірним.

Суд не бере до уваги посилання позивача на довідку № 39/18, видану 17.01.2018 Асоціацією «Авістор - буд» щодо зруйнових об`єктів оподаткування, які належили позивачу на праві приватної власності, оскільки нормами чиного на момент виникнення даних правовідносин податкового законодавства не віднесено такі об`єкти, які не можуть бути оподатковані.

Враховуючи, що спірне податкове повідомлення рішення від 17.09.2021 № 1435976-2411-1014 прийнято за період січень червень 2020 року, тобто до припинення права власності позивача комплекс будівель № 2: телятник літ. «Е» площею 916,1 кв. м., пожежне депо літ. «Ж» площею 87,0 кв. м., льоносушарка літ. «З» площею 219 кв. м., газовий склад літ. «Ш» площею 31,8 кв. м., свинарник літ. «Д» площею 758,9 кв. м, що розташоване за адресо: житомирська область, Малинський район, с. Морозівка, комплекс будівель № 2, будинок 2, суд вважає вказане рішення правомірним.

Щодо податкового повідомлення рішення від 17.09.2021 № 1435975-2411-1014 на суму 70 337,87 грн, суд зазначає наступне.

Зазначене податкове повідомлення рішення визначено контролюючим органом зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік в сумі 70 337,87 щодо нерухомості, яка належить позивачу на праві спільної часткової власності (розмір частки у спільній частковій власності частина), а саме комплекс, загальна площа 3249,3 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (право власності посвідчується договором купівлі продажу комплексу: двох телятників, капусто сховища, кормоцеху від 24.05.2008 № 2076 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 04.06.2008 № 19075782).

Заначене зобов`язання було розраховано податковим оганом виходячи з частини площі об`єкту, у що власності позивача, а саме 1624,65 кв.м., ставки податку за рішенням сільської ради, що становить 1 % розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня звітного року за 1 квадратний метр, яка становила 4 723,00 грн шляхом множення на кількість місяців, які підпадають під оподаткування.

Пунктом 58.1.1 п. 58.1 ст. 58 ПК України визначає, що податкове повідомлення-рішення містить:

суму та підставу для визначення (нарахування/зменшення) грошового зобов`язання та/або податкового зобов`язання, що повинен сплатити платник податків, та/або суму та підставу для зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або збільшення/зменшення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, та посилання на норми цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до яких здійснено їх розрахунок;

попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної (у випадках, передбачених цим Кодексом);

граничні строки сплати грошового зобов`язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності та/або реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної;

попередження про наслідки невиконання податкового повідомлення-рішення в установлений строк;

граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

У податковому повідомленні-рішенні зазначається або додається до нього детальний розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних фінансових санкцій.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України з місцевих податків та/або зборів, за якими передбачено подання річної податкової декларації, контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 цієї статті, має право за результатами перевірки самостійно визначити суму грошових зобов`язань, у разі виявлення ним за результатами перевірки заниження суми визначеного платником податків податкового зобов`язання з цих податків, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати цих податків, визначених відповідними розділами цього Кодексу.

Підпунктом 12.3.3 п. 12.3 ст. 12 ПК України встановлено, що сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених ПК України.

Згідно рішення Морозівської сіслької ради Малинського району Житомирської області ради від 27.06.2019 № 255 ставки податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки становить 1 % розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня звітного року за 1 квадратний метр.

Проаналізувавши вищезазначені положення чинного законодавства суд зазначає, що позивачем невірно обчисли суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що розташоване за адресою: Житомирська область, Малинський район, с. Новобратське, вул. Тараскіна, 69-А (право власності посвідчується договором купівлі продажу комплексу: двох телятників, капусто сховища, кормоцеху від 24.05.2008 № 2076 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 04.06.2008 № 19075782).

Так, враховуючи розмір частки позивача у спільній частковій власності = 1624,65 кв.м. та ставку визначену органом місцевого самоврядування - 47,23 грн з розрахунку кількості місяців, які підпадають під оподаткування, сума податкового повідомлення рішення має бути 76 732,21 грн, однак контролючим органом було невірно визначено розмір податкового повідомлення рішення від 17.09.2021 № 1435975-2411-1014 на суму 70 337,87 грн

З урахуванням того, що контролюючим органом не вірно визначено суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, суд вважає за можливе вказане рішення скасувати.

Суд наголошує, що рішенням від 22.11.2007 у справі Україна-Тюмень проти України у п. 49 Європейський суд з прав людини вказав, що найважливіша вимога статті 1 Протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише на умовах, передбачених законом, а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію законів. У п. 55 зазначеного рішення надано тлумачення пропорційності втручання в право на мирне володіння майном та зазначив, що таке втручання повинно бути здійснено з дотриманням справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та захисту основоположних прав особи.

Суд враховує роз`яснення, що викладені у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Цей же принцип знайшов свій вираз у низці рішень Європейського суду з прав людини, у яких ЄСПЛ неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain); рішення у справі "Серявін та інші проти України").

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, з урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1 816,00 грн, що підтверджується квитанцією від 29.10.2021 № 0.0.2321329578.1.

Відтак, враховуючи. що позов задоволено частково на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 17.09.2021 № 1435975-2411-1014 на суму 70 337,87 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797) судові витрати у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.