Рішення № 109967475, 31.03.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2023 року № 320/7820/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві за правилами спрощеного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з позовом до Відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ЄДРПОУ: 34846021, адреса: б-р Олександрійський, буд. 94, м. Біла Церква, 09100), у якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову в.о. начальника відділу державної виконавчої служи у м. Біла Церква Білоцерківського району Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) про стягнення виконавчого збору від 11.08.2022 №54584929 з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 416778,23 грн..

В обґрунтування позову позивач зазначив, що на виконанні Відділу державної виконавчої служи у м. Біла Церква Білоцерківського району Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) перебувало виконавче провадження ВП №54584929 по примусовому виконанню виконавчого листа №357/15913/15-ц, 2/357/350/16 від 04.10.2016, виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Надра» заборгованість за кредитом в сумі 141 613 доларів 29 центів США (сто сорок одна тисяча шістсот тринадцять доларів двадцять центів США) та пеню в розмірі 565 145 грн. 35 коп. (п`ятсот шістдесят п`ять тисяч сто сорок п`ять гривень тридцять п`ять копійок.

У рамках вказаного виконавчого провадження, 11.08.2022 державним виконавцем було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, якою постановлено стягнути з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі у розмірі 416778,23 гривня (UAH).

На думку позивача, постанова від 11.08.2022 про стягнення виконавчого збору є протиправною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на ту обставину, що під час примусового виконання виконавчого листа №357/15913/15-ц, 2/357/350/16 від 04.10.2016, виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області з нього не було фактично стягнуто жодної суми, відтак у відповідача були відсутні правові підстави для стягнення з нього 10 % від суми стягнення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.09.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання у справі. Крім того, вказаною ухвалою суд також витребував у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 54584929.

Вказаною ухвалою запропоновано відповідачу до 09:00 год. 12.09.2022 подати до суду відзив на позовну заяву.

Про відкриття провадження у справі відповідач був повідомлений шляхом направлення ухвали суду на офіційну електронну пошту.

До суду відповідачем відзив на позов не подавався. Належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП №54584929 також до суду не надходили.

У судове засідання, призначене у справі на 12.09.2022 відповідач не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату час та місце проведення судового засідання.

12.09.2022 позивачем подано заяву про здійснення розгляду справи без участі позивача. Також позивач зазначив про те, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідно до вимог частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду документів.

Приписами ч. 9 ст. 205 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

30.08.2017 Білоцерківським МВДВС відкрито виконавче провадження № 54584929 з виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17.03.2016 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Надра» заборгованість за кредитом в сумі 141 613 доларів 29 центів США та пеню в розмірі 565 145 грн. 35 коп. та судові витрати по справі в розмірі 6090 грн., /по 3045 грн. з кожного/.

19.12.2019 головним державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Бібаєвою Вітою Вікторівною, керуючись п.2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, у виконавчому провадженні № 54584929 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

11.08.2022 відповідачем по справі було прийнято постанову про відновлення виконавчого провадження № 54584929.

Головним державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бібаєвою Вітою Вікторівною було винесено постанову від 30.04.2020 про передачу виконавчого провадження в Білоцерківський міський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у строк до 30.04.2020 року, керуючись вимогами частини 4 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження», згідно доручення Департаменту державної виконавчої служби № 2164/20.4.2/32-19 від 18.12.2019 року, доручення Управління державної виконавчої служби у Київській області № 4407-2-1/02.3 від 19.12.2019, постанови Кабінету Міністрів України № 870 від 09.10.2019 року та наказу Міністерства юстиції України від 16.10.2019 року № 3173/5, згідно якого виконавче провадження необхідно передати до Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

В. о. заступника начальника відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бібаєвою Вітою Вікторівною, 11.08.2022 року було винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження, керуючись абзацом 1 частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», згідно ухвали №357/15913/15-ц 6/357/144/21 виданої 15.06.2021 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про заміну сторони стягувача з ПАТ КБ "Надра" на ОСОБА_3 .

В. о. заступником начальника відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бібаєвою Вітою Вікторівною 12.08.2022 року було винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних, а саме: замість "категорія стягнення: стягнення коштів" зазначити "Категорія стягнення: документ, що не підпадає під згадані категорії", замість "Сума коштів до стягнення за ВД: 565145, 35" зазначити "Сума коштів до стягнення за ВД: 4167787, 44" замість "Сума коштів (еквівалент у гривні): 565145, 35" зазначити "Сума коштів (еквівалент у гривні): 4167787, 44".

Постановою від 30.08.2017 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого документу: виконавчого листа №357/15913/15-ц, 2/357/350/16 від 04.10.2016 року виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, було винесено постанову від 11.08.2022 року про стягнення виконавчого збору, керуючись статтями 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» в розмірі 416778,23 гривня (UAH).

В. о. заступником начальника відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бібаєвою Вітою Вікторівною, при примусовому виконанні: виконавчого документу виконавчого листа №357/15913/15-ц, 2/357/350/16 від 04.10.2016 року виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, 12.08.2022 року було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження .

Позивач зазначає, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми. Водночас, повернення виконавчого документу за заявою стягувана не є заходом примусового виконання рішень, за допомогою якого державним виконавцем здійснюється стягнення або повернення заборгованості, а є способом добровільного врегулювання сторонами виконавчого провадження питань щодо умов фактичного виконання виконавчого документу, що і мало місце в даному випадку.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

За приписами ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII, у редакції, чинній на час відкриття виконавчого провадження про стягнення основного боргу) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року (на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №52436960), виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

За приписами пунктів 1- 6 частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується:

- за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

- у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

- якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;

- за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

- у разі виконання рішення приватним виконавцем;

- за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої, частини п`ятої статті 37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

За правилами частини п`ятої статті 37 Закону № 1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Приписами статей 40, 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина перша статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Отже, з аналізу вищенаведених норм Закону № 1404-VІІІ (у редакції, що діяла до 28 серпня 2018 року) слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

Проте, Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, внесені зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ.

З урахуванням наведених змін, за змістом статті 27 Закону № 1404 - VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

З урахуванням редакцій Закону № 1404-VIII, які були чинними у період існування заборгованості позивача, база обрахунку виконавчого збору змінювалась, а саме: в період до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми, а у період після 28 серпня 2018 року - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

З матеріалів справи убачається, що державний виконавець під час прийняття оскаржуваної постанови від 11.08.2022 про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 416778,23 гривень (UAH) визначив суму виконавчого збору в розмірі 10 % від суми, яка зазначена у виконавчому листі №357/15913/15-ц, 2/357/350/16 від 04.10.2016 року.

Тож державний виконавець визначив суми виконавчого збору у розмірі 10% суми, що підлягає примусовому стягненню за виконавчими документами, застосувавши таким чином фактично Закон № 1404-VIII у редакції Закону № 2475-VIII.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України в рішенні від 9 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 (про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надав офіційне тлумачення частини першої статті 58 Конституції України та вказав, що положення цієї норми про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Отже, положення статті 27 Закону № 1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, зменшували відповідальність позивача як боржника у порівнянні з нормами статті 27 Закону № 1404-VІІІ у редакції, яка була чинна після 28 серпня 2018 року (Закон № 2475-VIII), оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню.

З урахуванням того, що внесені Законом України від 03 липня 2018 року №2475-VIII зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ погіршили становище боржника ОСОБА_1 , а також те, що виконавчою службою фактично не стягнуто з боржника коштів за виконавчим листом, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для стягнення з позивача виконавчого збору саме у розмірі - 416778,23 грн..

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28 січня 2021 року у справі №420/769/19, від 22 січня 2021 року у справі №400/4023/19, від 21 січня 2021 року у справі №640/3430/19, від 12 серпня 2020 року у справі № 1340/5053/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 400/878/20 і Суд не знаходить підстав для відступу від неї під час розгляду цієї справи.

Так у постанові Верховного Суду від 20 травня 2021 року у справі №640/32814/20 Верховний Суд вказав, що підставою задоволення позову в справі має бути необхідність застосування до спірних правовідносин приписів статті 27 Закону № 1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, оскільки у процесі виконання судового рішення становище боржника було погіршеним у зв`язку із прийняттям змін до статті 27 Закону № 1404-VІІІ, що суперечить статті 58 Конституції України. Верховний Суд уважає, що факт повернення виконавчого документа стягувачу є належною та достатньою підставою для стягнення з боржника виконавчого збору, водночас розмір такого виконавчого збору становить 10 відсотків фактично стягнутої суми, а не суми що підлягає примусовому стягненню за виконавчим документом. Відтак у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірній постанові, а отже, така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону № 1404-VIII та підлягає скасуванню.

Враховуючи, що у межах виконавчого провадження №54584929 дії державного виконавця не забезпечили примусове виконання виконавчого документу про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум відповідно до виконавчого листа та не призвели до стягнення у примусовому порядку суми, зазначеної у цьому виконавчому листі, суд дійшов висновку, що підстави для стягнення виконавчого збору в розмірі 416778, 23 гривень не виникли.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування постанови в.о. начальника відділу державної виконавчої служби у м. Біла Церква Білоцерківського району Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) про стягнення виконавчого збору від 11.08.2022 року № 54584929 з ОСОБА_1 .

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. Водночас, відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, законодавець в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, покладає саме на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів та довести його недобросовісність.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, не надав доказів на підтвердження вчинення виконавчих дій по примусовому виконанню виконавчих листів а відтак, не довів правомірності своїх дій та рішень.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Виходячи з викладеного, оцінюючи фактичні дані, матеріали справи, а також встановлені судом факти порушення відповідачем порядку проведення виконавчих дій, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 992,40 грн., що підтверджується квитанцією, оригінал якої знаходиться в матеріалах адміністративної справи.

Відтак, зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 992,40 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статями 9, 14, 71, 77, 90, 143, 243-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову в.о. начальника відділу державної виконавчої служби у м. Біла Церква Білоцерківського району Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору від 11.08.2022 №54584929 .

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державної виконавчої служби у м. Біла Церква Білоцерківського району Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) (ЄДРПОУ: 34846021, місцезнаходження: 09113, Київська область, м. Біла Церква, б-р. Олександрійський, буд. 94) судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп. на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 31.03.2023.

Суддя Панченко Н.Д.