Рішення № 10996571, 27.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/31027.08.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Агрофармахім»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Всесвіт»

простягнення 340009,01 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: Молчанов Р.Ю. –дов. № б/н від 16.10.2009 року;

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофармахім»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Всесвіт»про стягнення 327240,00 грн. –основної заборгованості, 9218,68 грн. –інфляційних втрат та 3550,33 грн. –3% річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов’язання щодо оплати коштів за поставлений товар відповідно до видаткової накладної наявної в матеріалах справи.

Ухвалою від 24.06.2010 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 12.07.2010 року.

В судовому засіданні 12.07.2010 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 12.07.2010 року не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, проте подав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи.

У зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів ухвалою від 12.07.2010 року розгляд справи було відкладено на 30.07.2010 року.

30.07.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Всесвіт»через канцелярію господарського суду подало заяву про відвід судді.

Ухвалою Заступника Голови Господарського суду м. Києва від 30.07.2010 року по справі № 41/310 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Всесвіт»про відвід судді залишено без задоволення.

Матеріали справи були повернуті судді Спичаку О.М. для подальшого розгляду.

Ухвалою від 30.07.2010 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 27.08.2010 року.

В судове засідання 27.08.2010 року представник позивача не з’явився, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином, проте представник позивача 27.08.2010 року подав через канцелярію суду документи на вимогу ухвали суду.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.08.2010 року підтримав раніше поданий через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що строк виконання обов’язку з оплати товару не настав, так як останній претензію з вимогою сплатити заборгованість не отримав.

Крім того, в позовній заяві позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти у сумі 340009,01 грн., що належать відповідачу.

Проаналізувавши доводи позивача, перевіривши матеріали справи суд дійшов висновку, що подана заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується: накладанням арешту на майно, або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Разом з тим, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що грошові кошти, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення. При цьому в заяві про вжиття заходів забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За таких обставин, проаналізувавши вищезазначену заяву та заслухавши пояснення представника позивача, суд визнав заяву позивача такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не обґрунтовано належним чином те, що невжиття заходів до забезпечення позову ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду, а також не надано суду належних доказів того, що грошові кошти можуть зникнути, зменшитись або передатись іншим особам.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 27.08.2010 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника відповідача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 327240,00 грн., що засвідчується видатковою накладною № АФ-0000585 від 30 квітня 2009 року на суму 327240,00 грн. та довіреністю на отримання товарно –матеріальних цінностей № 74 від 30 квітня 2009 року.

Проте відповідач за поставлений товар не розрахувався, у зв’язку з чим в останнього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 327240,00 грн.

29 грудня 2009 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 1503 з вимогою погасити існуючу заборгованість, яка була вручена відповідачу 21.01.2010 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення, вищезазначена вимога залишена відповідачем без задоволення та належного реагування.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 327240,00 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою(ч.2 ст. 207).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 327240,00 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 3550,33 грн. за період з 29.01.2010 року по 09.06.2010 року та інфляційні втрати в сумі 9218,68 грн. за період з 29.01.2010 року по 31.03.2010 року.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням прострочення по сплаті грошового зобов’язання, дати отримання претензії та семиденного строку відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню повністю в сумі 3550,33 грн., перерахунок яких здійснено за період з 29.01.2010 року по 09.06.2010 року, а позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрати підлягають задоволенню частково в сумі 9162,72 грн., перерахунок яких здійснено за період з 29.01.2010 року по 31.03.2010 року.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.          

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Всесвіт»(місцезнаходження: 01135, м. Київ, Шевченківський р –н, вул. Пестеля, 11, код ЄДРПОУ 33835595) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофармахім»(місцезнаходження: 49029, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, Бабушкінський р –н, вул. Червона, буд. 21 А; фактична адреса: 49098, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, пров. Білостоцького, 12А, код ЄДРПОУ 24984320) 327 240 (триста двадцять сім тисяч двісті сорок) грн. 00 коп. –основного боргу, 9 162 (дев’ять тисяч сто шістдесят дві) грн. 72 коп. –інфляційних втрат, 3550 (три тисячі п’ятсот п’ятдесят) грн. 33 коп. –3% річних, 3 399 (три тисячі триста дев’яносто дев’ять) грн. 53 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 96 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

31.08.2010 року