Рішення № 10996121, 18.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.08.10 р.                     Справа № 9/126                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Арда”, м.Дніпропетровськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Донсервіспродукт”, м.Донецьк

про стягнення 2657грн.80коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: Грачов А.С. – представник (за довіреністю №51 від 23.07.2010р.);

від відповідача: не з’явився;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Арда”, м.Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Донсервіспродукт”, м.Донецьк, про стягнення заборгованості в розмірі 2657грн.80коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 1728грн.24коп., пені в розмірі 542грн.64коп., 3% річних в розмірі 74грн.77коп. та інфляційних витрат в розмірі 312грн.15коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №533/Дн від 08.10.2008р., видаткові накладні №7751410 від 14.10.2008р., №76921118 від 21.11.2008р., №75122128 від 22.12.2008р., платіжні доручення №571918і від 18.11.2008р., №572712і від 12.10.2009р., №109294і від 04.12.2009р.

18.08.2010р. позивачем надані письмові пояснення б/н та дати, відповідно до яких останній підтримує свої позовні вимоги.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду від 22.06.2010р. та 14.07.2010р. заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не з’явився, тому згідно ст.75Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №6371321 Товариство з обмеженою відповідальністю „Донсервіспродукт”, м.Донецьк станом на 06.07.2010р., зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як юридична особа.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

08.10.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Арда”, м.Дніпропетровськ та Товариством з обмеженою відповідальністю „Донсервіспродукт”, м.Донецьк укладений договір поставки №533/Дн, відповідно до п.2.1 якого постачальник (позивач) зобов`язується передати у власність покупця (відповідача), а покупець приймати та оплачувати на умовах і у порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у специфікації, які є невід’ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.8.1 договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2008р., а у частині не виконаних зобов’язань – до їх повного виконання. Якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна сторона письмово не повідомить одна одну про припинення дії договору, договір вважається пролонгованим на один рік і на тих саме умовах.

Оскільки сторонами не представлено доказів направлення повідомлень щодо припинення дії договору, суд вважає, що договір №533/Дн від 08.10.2008р. на даний час є діючим.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо поставки товару за договором поставки №533/Дн від 08.10.2008р.

Згідно п.2.2 договору, поставка товару на склад покупця (адреса місця призначення узгоджується у замовленні) здійснюється транспортом постачальника та за рахунок постачальника на умовах DDP (Інкотермс 2000).

В розпорядженні суду відсутні письмові замовлення відповідача та специфікація згідно договору, наразі суд не вважає це перешкодою для надання належної юридичної оцінки факту передачі продукції.

За твердженням позивача, останнім на адресу відповідача була здійснена поставка продукції на загальну суму 5143грн.28коп., що підтверджується видатковими накладними №7751410 від 14.10.2008р., №76921118 від 21.11.2008р., №75122128 від 22.12.2008р., копії яких наявні у матеріалах справи.

Для всебічного та об`єктивного розгляду справи господарський суд ухвалами від 22.06.2010р. та 14.07.2010р. зобов’язав відповідача надати письмові пояснення стосовно наявності підписів та штампів відповідача на видаткових накладних №7751410 від 14.10.2008р., №76921118 від 21.11.2008р., надати письмові пояснення щодо наявності генеральної довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від 31.03.2009р., надати письмові пояснення щодо отримання товарно-матеріальних цінностей за видатковими накладними №7751410 від 14.10.2008р., №76921118 від 21.11.2008р. на підставі договору №533/Дн від 08.10.2008р., надати належним чином засвідчену копію та оригінал (для огляду) договору №533/Дн від 09.10.2008р. Однак вимоги суду відповідачем не виконані, відповідні пояснення та документи не надані.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає, що фактичне отримання відповідачем товару, зазначеного у видаткових накладних №7751410 від 14.10.2008р., №76921118 від 21.11.2008р., №75122128 від 22.12.2008р. підтверджується підписом представника відповідача та штампом відповідача на вищезазначених накладних, а отже прийнята відповідачем без заперечень.

Наразі у матеріалах справи відсутні довіреності відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей за вищенаведеними накладними, проте суд вважає, що товарно-матеріальні цінності за видатковими накладними №7751410 від 14.10.2008р., №76921118 від 21.11.2008р., №75122128 від 22.12.2008р. отримані відповідачем, оскільки в матеріалах справи містяться платіжні доручення №571918і від 18.11.2008р., №572712і від 12.10.2009р., №109294і від 04.12.2009р., з яких вбачається, що відповідач частково сплачував суму заборгованості позивачу за отримані товарно-матеріальні цінності відповідно до наведених видаткових накладних.

Щодо посилання у наведених видаткових накладних на договір №533/Дн від 09.10.2008р., позивачем надані письмові пояснення б/н та дати, відповідно до яких зазначено, що 08.10.2008р. між позивачем та відповідачем укладений договір №533/Дн, однак, при внесені до бази даних виникла помилка, у зв’язку з чим в накладних щодо постачання продукції наявний запис „Договір поставки (533/Дн від 09.10.2008р.)”. Оскільки заперечень відповідача щодо вказаного факту не надано, суд приймає до уваги наведені пояснення позивача та вважає, що спірна продукція прийнята відповідачем на підставі договору поставки №533/Дн від 08.10.2008р.

Пунктом 4.2 договору сторони передбачили, що покупець зобов’язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару не пізніше 14 календарних днів з дня її поставки, але, у будь-якому випадку, не раніше моменту надання постачальником усіх необхідних документів, що засвідчують момент передачі товару, підтверджують його якість та відповідність установленим стандартам.

За приписом ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, кінцевим строком оплати отриманого товару відповідачем за кожною видатковою накладною є:

За видатковою накладною №7751410 від 14.10.2008р. – 28.10.2008р.;

За видатковою накладною №76921118 від 21.11.2008р. – 05.12.2008р.;

За видатковою накладною №75122128 від 22.12.2008р. – 05.01.2009р.

За твердженням позивача, відповідач всупереч вимогам договору та закону, на момент подання позовної заяви до суду, частково не оплатив вартість отриманого товару, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 1728грн.24коп., що підтверджує платіжними дорученнями №571918і від 18.11.2008р., №572712і від 12.10.2009р., №109294і від 04.12.2009р.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Зобов’язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 1728грн.24коп.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 1728грн.24коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Арда”, м.Дніпропетровськ в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1728грн.24коп. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 542грн.64коп.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов’язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи зі змісту п.6.3 договору сторони передбачили, що у випадку порушення покупцем строків, визначених п.4.2 договору, покупець оплачує постачальникові неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Сторони домовились про те, що неустойка за порушення покупцем строків вказаних в п.4.2 договору нараховується та сплачується за весь період невиконання або неналежного виконання покупцем своїх зобов’язань включаючи день повного розрахунку за поставлений товар.

Договір в цій частині підписаний сторонами без заперечень, в судовому порядку недійсним не визнаний.

На підставі вищезазначеного пункту договору позивачем нарахована пеня за договором поставки №533/Дн від 08.10.2008р. в розмірі 542грн.64коп. за період прострочення сплати заборгованості в розмірі 356грн.55коп. з 06.12.2008р. по 09.06.2010р. (551 день), за період прострочення сплати заборгованості в розмірі 1371грн.69коп. з 06.01.2009р. по 09.06.2010р. (520 днів).

Розглянувши розрахунок позивача, суд вважає за необхідне перерахувати зазначену суму з огляду на те, що при розрахунку суми пені позивачем допущені арифметичні помилки в частині визначення кількості днів прострочення сплати заборгованості відповідачем за поставлені товарно-матеріальні цінності.

Таким чином, належний до стягнення розмір пені становить 541грн.35коп. за період прострочення сплати заборгованості в розмірі 356грн.55коп. з 06.12.2008р. по 09.06.2010р. (550 днів), за період прострочення сплати заборгованості в розмірі 1371грн.69коп. з 06.01.2009р. по 09.06.2010р. (519 днів).

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 542грн.64коп. підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 541грн.35коп.

Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 74грн.77коп. та інфляційних витрат в розмірі 312грн.15коп.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, 3% річних становлять суму в розмірі 74грн.77коп. за період прострочення сплати заборгованості в розмірі 356грн.55коп. з 06.12.2008р. по 09.06.2010р. (551 день), за період прострочення сплати заборгованості в розмірі 1371грн.69коп. з 06.01.2009р. по 09.06.2010р. (520 днів). та інфляційні витрати становлять суму в розмірі 312грн.15коп. за період прострочення сплати заборгованості в розмірі 356грн.55коп. з грудня 2008р. по березень 2010р., за період прострочення сплати заборгованості в розмірі 1371грн.69коп. з січня 2009р. по березень 2010р.

Перевіривши арифметичний розрахунок позивача суми 3% річних, суд встановив, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 74грн.62коп. за період прострочення сплати заборгованості в розмірі 356грн.55коп. з 06.12.2008р. по 09.06.2010р. (550 днів), за період прострочення сплати заборгованості в розмірі 1371грн.69коп. з 06.01.2009р. по 09.06.2010р. (519 днів), оскільки при розрахунку зазначеної суми позивачем допущені арифметичні помилки в частині визначення кількості днів прострочення сплати заборгованості відповідачем.

Одночасно розглянувши представлений розрахунок суми інфляційних витрат, з огляду на наявність заборгованості за договором, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 312грн.15коп. не суперечить вимогам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають пропорційному розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Арда”, м.Дніпропетровськ до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Донсервіспродукт”, м.Донецьк, про стягнення заборгованості в розмірі 2657грн.80коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 1728грн.24коп., пені в розмірі 542грн.64коп., 3% річних в розмірі 74грн.77коп. та інфляційних витрат в розмірі 312грн.15коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донсервіспродукт” (за адресою: пр-т.Ілліча, б.93, оф.405, м.Донецьк, 83003, код ЄДРПОУ 36032138) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Арда” (за адресою: вул.Собінова, 1, м.Дніпропетровськ, 49083, код ЄДРПОУ 32232867) суму основного боргу в розмірі 1728грн.24коп., пеню в розмірі 541грн.35коп., 3% річних в розмірі 74грн.62коп., інфляційні витрати в розмірі 312грн.15коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 100грн.85коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 233грн.34коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 18.08.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                               

Повне рішення складено 25.08.2010р.