Рішення № 109960331, 27.03.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.03.2023Справа № 907/1066/21За позовом Приватного акціонерного товариства "Роменський завод "Тракторозапчастина"

до 1) Закарпатської митниці Державної митної служби України

2) Державної казначейської служби України

про стягнення збитків у сумі 42252,00 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання П`янковська Т.В.

Представники сторін:

Від позивача: Брайок Ю.В.

Від відповідача-1: Пензов С.В.

Від відповідача-2: не з`явились

У судовому засіданні 27.03.2023, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватним акціонерним товариством "Роменський завод "Тракторозапчастина", заявлено позов до відповідача Закарпатської митниці Державної митної служби України, про стягнення збитків у сумі 42252,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 25.01.2022 відкрито провадження у даній справі.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16.08.2022 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Державну казначейську службу України, присвоївши йому процесуальний статус відповідача 2. Передано матеріали справи № 907/1066/21 за позовом Приватного акціонерного товариства "Роменський завод "Тракторзапчастина" до відповідача 1 Закарпатської митниці Державної митної служби України, та до відповідача 2 Державної казначейської служби України про стягнення збитків у сумі 42252,00 грн. до Господарського суду міста Києва за виключною підсудністю.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 907/1066/21 розподілено до розгляду судді Усатенко І.В.

Ухвалою суду від 16.09.2022 прийнято справу до розгляду. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Залишено позовну заяву без руху після відкриття провадження у справі.

03.10.2022 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду від 16.09.2022.

12.10.2022 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи з викликом сторін та призначення засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EasyCon". Клопотання про призначення засідання мотивовано надзвичайним значенням справи для відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2022 продовжено розгляд справи № 907/1066/21, призначено судове засідання у справі на 17.11.2022, задоволено заяву відповідача-1 про участь його представника у судовому засіданні 17.11.2022 в режимі відеоконференції.

11.11.2022 від відповідача-2 надійшло клопотання про зобов`язання позивача направити копію позовної заяви та доданих до неї документів на електронну або поштову адресу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2022 відкладено судове засідання на 08.12.2022, визнано явку представників обов`язковою. Зобов`язано позивача протягом 5 днів з дати проголошення даної ухвали, надіслати на адресу відповідачу-2 позовну заяву з доданими до неї додатками та докази відправки надати суду. Встановлено відповідачу-2 строк 10 днів з дня вручення даної ухвали, на подання до суду відзиву на позов відповідно до вимог статті 165 ГПК України, з доказами надсилання на адресу позивача та відповідача-1.

У зв`язку з сигналом "Повітряна тривога", судове засідання, призначене на 08.12.2022 року не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 повідомлено сторін про призначення судового засідання на 19.01.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2023 призначено судове засідання на 02.02.2023.

Ухвалою суду від 27.02.2023 призначено судове засідання на 09.03.2023.

09.03.2023 від позивача надійшло клопотання про перенесення засідання у зв`язку з отриманням ухвали суду про призначене на 09.03.2023 судове засідання в день судового засідання.

У судовому засіданні 09.03.2023 судом задоволено клопотання позивача про перенесення судового засідання та зобов`язано позивача надати докази отримання ухвали/повідомлення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 в день судового засідання.

В судовому засіданні 09.03.2023 оголошено перерву до 27.03.2023.

В судове засідання 27.03.2023 представник відповідача-2 не з`явився, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому 27.03.2023 засіданні просила залишити без розгляду клопотання про зупинення провадження у справі.

Представник позивача в судовому засіданні заявила усне клопотання про зобов`язання відповідача-1 надати відповідь на питання, поставлені в судовому засіданні, з долученням відповідних доказів в підтвердження відповідей.

Представник відповідача-1 заперечує проти задоволення клопотання позивача.

Відповідно до ст. 207 ГПК України головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Відповідно до ст. 90 ГПК України учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи або у додатку до неї не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи.

Суд, протокольною ухвалою відмовляє позивачу у задоволенні його клопотання, в зв`язку з його не обгрунтованістю.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила позов задовольнити.

Представник відповідача-1 проти позову заперечував, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

17.01.2018 між Приватним акціонерним товариством Роменський завод "Тракоторозапчастина" (покупець) та фірмою Csepeli Szerszamgepgyar Kft укладено контракт № 18-58.

Як встановлено в постанові Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.01.2020 № 308/7892/19, яка набрала законної сили: "06.05.2019 року о 23 год. 15 хв. в зону митного контролю митного посту "Тиса» Закарпатської митниці ДФС в напрямку "в`їзд в Україну" прибув вантажний автомобіль марки «MAN» р.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом марки «SCHMITZ» р.н.з. НОМЕР_2 під керуванням громадянина України ОСОБА_1 , що працює водієм у ТОВ «ВЕЛТ» (м.Ужгород, Закарпатська область).

Згідно поданих до митного контролю водієм товаросупровідних документів, а саме CMR №717951 від 06.05.19, інвойсів № 3015/2019/196 і №3014/2019/196 від 06.05.19 та пакувальних листів №CSZG2880/2019/196 і №CSZG2879/2019 від 06.05.19 через митний кордон України в митному режимі «імпорт» переміщується товар «верстати з обробки металів бувші у використанні» в загальній кількості 9 вантажних місць, вагою брутто 18500,00 кг, загальною вартістю 49650,00 Євро, що станом на 06.05.2019 згідно курсу НБУ складає 1466609,07 грн.

Продавцем та відправником товару є іноземне підприємство «Csepeli Szerszamgepgyar Kft» (H-1211, Budapest, Epitouzem u.3, Угорщина), а покупцем і одержувачем ПрАТ «Роменський завод "Тракторозапчастина"» (Сумська область, м.Ромни, вул.Гетьмана Мазепи, б.2В).

Зазначений вантаж слідує по МД типу ЕЕ № UA805000/2019/901945.

В процесі проведення митного контролю було здійснення зважування транспортного засобу та товару, в результаті якого встановлено, що загальна вага товару, який переміщується у транспортному засобі р.н.з. AO8782BA/ НОМЕР_2 перевищує більше ніж на 3000 кг. В подальшому при митному огляді транспортного засобу та товару було попередньо встановлено невідповідність року випуску, типу та серійного номеру фактично наявного товару відомостям зазначених в товаросупровідних документах.

З огляду на вищезазначене, митницею на підставі ст.327 МК України до митного контролю та митного огляду був залучений експерт оцінювач.

Під час здійснення митного контролю та митного огляду вантажу із залученням експерта - оцінювача встановлено часткову невідповідність товару, а саме: заявлено горизонтальний обробний центр, бувший у використані, тип HMH400T24 з пристроєм для відведення стружки Fanus 21iM, серійний номер: HMH4-0859, рік випуску 2004, (4 вантажних місця), фактично наявний горизонтальний обробний центр, бувший у використані, тип HMH400T24 HS з пристроєм для відведення стружки Fanus 21iM, сер.номер: H4-0859, рік випуску 2005, (4 вантажних місця). Також виявлений незаявлений в товаросупровідних документах товар - «ріжучі інструменти та пристосування для металообробних верстатів - свердла, різці до свердел, цанги, системи закріплення тощо, які знаходяться в одній окремі картонній коробці.

Згідно експертного висновку №304/05/19 від 14.05.19 загальна вартість незаявленого товару «ріжучі інструменти та пристосування для металообробних верстатів» в кількості 40 одиниць за межами митної території України становить 2598,39 Євро, що станом на 06.05.19 згідно курсу НБУ складає 76753,72 грн.

Враховуючи вищенаведене з метою надання роз`яснень щодо невідповідності переміщуваного товару відомостям заявленим в товаросупровідних документах митницею направлений лист від 15.05.19 № 07-70-20-21/6777 на адресу угорського підприємства «Csepeli Szerszamgepgyar Kft».

16.05.19 від угорського підприємства «Csepeli Szerszamgepgyar Kft» отримана офіційна відповідь (вх. № 502/07-70-20/11-21) за підписом начальника відділу з продажу ОСОБА_2 згідно якої їхнім підприємством неправильно заповнені офіційні документи, видані на поставку верстатів. Так загальна вага верстатів та їх частин складає 15500 кг., а належне найменування верстатів: бувший у використанні токарний верстат CNC SLT 400/1000 D WP.L (номер машини SLT4-0044); бувший у використанні горизонтальний обробний центр HMH400 T24HS (номер машини Н4-0859).".

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, на вказані вище обставини посилається позивач у позовній заяві та вони не заперечуються відповідачами.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.01.2020 № 308/7892/19 ОСОБА_2 визнано винним у порушенні митних правил за ч. 1 ст. 483 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 76753,72 грн. Вилучений у ОСОБА_2 товар, а саме: свердла із вставними різцями (chamring) IH4055-DX145/197-C25, у кількості 2 шт., вартістю 13186,19 грн.; свердла із вставними різцями (chamring) IH4056-DR297-45-09.W32, у кількості 2 шт., вартістю 13186,19 грн.; цанги пружинні ER40SPR 24-25, у кількості 2 шт., вартістю 3317,81 грн.; різці для свердел (у 3-х коробках): SOMT 09T306-DT-IC908- 6 шт.; SOMX 050204-DT IC908- 7шт.; AOMT 040204-90DT IC908-8шт, у кількості 21 шт., вартістю 8771,30 грн.; свердла (bohrer) R-RT1 U 5514 16,5 K/P 62960 Guehring SL, у кількості 5 шт., вартістю 4622,85 грн.; метчики (gewindebohrer) Golding C M16x1.50 ISO 2/6H PM HSS-E 00 18135929, у кількості 3 шт., вартістю 2279,252 грн.; цанги (системи закріплення, spannfutter ER40) E4-50X3/26 ER40, у кількості 2 шт., вартістю 6626,18 грн.; цанги (системи закріплення) BT50ER40X150, у кількості 2 шт., вартістю 16509,32 грн.; цанги (системи закріплення) BT50EM32X115E, у кількості 1 шт., вартістю 8254,66 грн., - конфісковано у дохід держави. Вилучений у ОСОБА_2 товар, а саме: універсальний токарний верстат, бувший у використанні, тип SLT400/1000 D WP.L, з пристроєм для відведення стружки Fanus 18i-TB, сер. номер: SLT4-0044, рік випуску 2005, у кількості 1 шт., вартістю 1023524,76 грн.; горизонтальний обробний центр, бувший у використані, тип HMH400T24 HS з пристроєм для відведення стружки Fanus 21iM, сер. номер: H4-0859, рік випуску 2005, у кількості 1 шт., вартістю 443084,31 грн., - повернуто ОСОБА_2 або іншій особі за її дорученням.

В протоколі про порушення митних правил № 2675/30500/19 від 16.05.2019 зафіксовано вищезазначені обставини та вказано про вилучення товарів, на підставі ст. 511 МК України. До протоколу долучено опис предметів від 16.05.2019 затриманих за ознаками ч. 1 ст. 483 МК України як безпосередні предмети ПМП по справі порушення митних правил № 2675/30500/19 від 16.05.2019.

Відповідачем до матеріалів справи було долучено лист адвоката Суботи М.І., адресований відповідачу-1 з проханням передати вантаж, вилучений за протоколом про порушення митних правил № 2675/30500/19 від 16.05.2019 на зберігання до митного органу за місцем доставки вантажу. Як вбачається з накладної № 164 від 05.06.2019 вилучений за протоколом про порушення митних правил № 2675/30500/19 від 16.05.2019 товар був переданий позивачу на відповідальне зберігання на підставі договору № 190 від 05.06.2019.

У відповідь на адвокатський запит ТОВ "Велт" зазначило, що транспортний засіб «MAN» р.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом марки «SCHMITZ» р.н.з. НОМЕР_2 був затриманий разом з вантажем 06.05.2019 і лише після укладення договору відповідального зберігання 05.06.2019 товар був доставлений тим же транспортним засобом до місця зберігання. До відповіді долучено адвокатські запити щодо вчинених митним органами порушень та з проханням передати товар на відповідальне зберігання вантажоодержувачу: від 10.05.2019 № 153, від 16.05.019, від 29.05.2019, від 30.05.2019. До відповіді також долучено листи митниці, в яких зазначено про правомірність дій митних органів: від 06.06.2019 № 07.70-20-20/7862, від 18.06.2019 № 795/34/07-70-20-03-99/07-70/АДВ, від 24.05.2019 № 663/34/07-70-20-03/91/07-70/АДВ, від 11.05.2019 № 621/34/07-70-20-03/83/07-70/АДВ.

Перевезення вантажу здійснювалось на підставі договору надання транспортних послуг № 14/08/2018 від 14.08.2018, укладеного між Фізичною особою-підприємцем Свічкар О.О. та ПрАТ "Роменський завод "Тракторозапчастина".

Згідно заявки від 03.05.2019 на перевезення вантажу автомобільним транспортом позивачем було замовлено перевезення ватажу (станки та комплектуючі) за маршрутом Будапешт (Угорщина) - м. Ромни (Україна), завантаження 06.05.2019, вивантаження 10-13.05.2019, вантажовідправник: фірма Csepeli.

Вказаним договором передбачено, що за простій транспортного засобу під завантаження-розвантаження з вини замовника понад 24 години, замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 1509,00 грн за кожен понаднормовий день простою на території України, та 50 євро - за межами України (п. 7.5 договору).

На підставі договору № 14/08/18 від 14.08.2018 та заявки від 03.05.2019 позивачу перевізником було виставлено рахунок № 153 від 07.06.2019 на загальну суму 78476,00 грн, в тому числі за простій транспортного засобу через затримку митним органом, згідно протоколу про порушення митних правил № 2675/30500/19 протягом 28 днів на суму 42252,00 грн. Позивачем також долучено акт № 136 виконаних робіт (послуг) від 07.06.2019 на загальну суму 78476,00 грн, в тому числі за простій на суму 42252,00 грн. Платіжним дорученням від 08.07.2019 № 11234 на суму 150096,00 грн позивач підтверджує оплату, в тому числі згідно рахунку № 153 від 07.06.2019.

Позивач звернувся до Державної фіскальної служби України Закарпатська митниця ДФС з вимогою від 14.01.2020 № 14/01, в якій зазначено про вилучення митницею товару (станки та комплектуючі) на підставі протоколу про порушення митних правил від 16.05.2019 та прийняття його 05.06.2019 позивачем на відповідальне зберігання. Оскільки, позивачем було понесено додаткові витрати за простій транспортного засобу через вилучення товару, позивач просить відшкодувати йому збитки у сумі 42252,00 грн (простій) та упущену вигоду у сумі 300000,00 грн (докази направлення вимоги суду не надані).

Позивач звернувся до Державної фіскальної служби України Закарпатська митниця ДФС з вимогою від 27.01.2020 № 42/01 про відшкодування збитків на суму 142252,00 грн.

Митницею 04.03.2020 за № 37/28/07-70-10 надано відповідь на вимогу № 42/01 від 27.01.2020, вказано, що вимога розглянута, проте відсутні правові підстави для її задоволення.

Позивач звернувся до Державної фіскальної служби України Закарпатська митниця ДФС з вимогою від 29.07.2021 № 548/01 про відшкодування збитків на суму 142252,00 грн (докази направлення не додані).

Позивач звернувся до Закарпатської митниці Держмитслужби з вимогою від 22.10.2021 № 824/01 про стягнення 3327416,00 грн упущеної вигоди та 42252,00 грн вартості наднормового простою транспортного засобу (в підтвердження направлення вимоги долучено фіскальний чек від 22.10.2021).

Позивач звернувся з даним позовом про стягнення збитків у вигляді вартості простою транспортного засобу протягом 28 діб на суму 42252,00 грн з вини митниці.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтями 1166, 1167, 1173 Цивільного кодексу України наведено загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової та немайнової (моральної) шкоди.

Згідно з частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.

Згідно зі статтею 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1173 Цивільного кодексу України необхідно довести такі факти:

- неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;

- наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті 1173 Цивільного кодексу України завдана шкода відшкодовується в повному обсязі;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

За правовими приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Виходячи з наведених вимог законодавства, позивач у даному випадку мав довести суду належними доказами факт вчинення відповідачем неправомірних дій, які мали прямим наслідком простій транспортного засобу за договором та нанесення майнової шкоди у вигляді стягнення вартості простою протягом 28 діб.

Згідно ст. 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Митний контроль товарів, транспортних засобів у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюється відповідно до типових технологічних схем митного контролю, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 320 МК України форми та обсяги митного контролю обираються: 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками. Не допускається визначення форм та обсягів митного контролю іншими органами державної влади, а також участь їх посадових осіб у здійсненні митного контролю.

Відповідно до ч. 1 ст. 483 МК України переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил з конфіскацією цих товарів, а також товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Відповідно до ст. 511 МК України товари - безпосередні предмети порушення митних правил та відповідні документи, необхідні як докази у справі про порушення митних правил, можуть тимчасово вилучатися. Документи, які перебувають в електронному вигляді, вилучаються разом з відповідними носіями. У разі виявлення порушень митних правил, передбачених частиною шостою статті 470, частиною третьою статті 471, статтями 472, 473, 476, частиною шостою статті 481, статтями 482-484 цього Кодексу, тимчасове вилучення товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування, транспортних засобів комерційного призначення, які підлягають конфіскації відповідно до цих статей, а також відповідних документів є обов`язковим. Тимчасово вилучені товари, у тому числі транспортні засоби особистого користування, транспортні засоби комерційного призначення та документи повинні бути перелічені у протоколі, що складається в передбачених цим Кодексом випадках, або в доданому до нього описі з точним зазначенням кількості, міри, ваги та особливих ознак цих товарів, транспортних засобів та документів, а також вартості товарів, транспортних засобів.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи доказів під час здійснення митного контролю та митного огляду вантажу із залученням експерта - оцінювача встановлено часткову невідповідність наявного товару, тому товару, що заявлений у товаросупровідних документах; також виявлений незаявлений в товаросупровідних документах товар.

В зв`язку з зазначеним відповідачем-1 обгрунтовано було складено протокол про порушення митних правил № 2675/30500/19 від 16.05.2019 та на підставі ст. 511 МК України вилучено вантаж, згідно переліку наявному у протоколі та описі предметів від 16.05.2019. Суд відзначає, що до переліку не входить транспортний засіб «MAN» р.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом марки «SCHMITZ» р.н.з. НОМЕР_2 .

Крім того, суду не було надано належних та допустимих доказів в підтвердження перебування транспортного засобу «MAN» р.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом марки «SCHMITZ» р.н.з. НОМЕР_2 під митним контролем протягом 28 діб. Лише у відповіді на адвокатський запит, наданій ТОВ "Велт" міститься відповідна інформація, однак вона не підтверджена жодними доказами.

Також, суд наголошує, що листи, долучені до матеріалів справи містять виключено вимоги про передачу вилученого товару на відповідальне зберігання вантажоодержувачу і не містять вимог про передачу транспортного засобу «MAN» р.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом марки «SCHMITZ» р.н.з. НОМЕР_2 .

Сама обставина виставлення позивачу рахунку перевізнику за простій транспортного засобу «MAN» р.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом марки «SCHMITZ» р.н.з. НОМЕР_2 не свідчить про його перебування під митним контролем та використання його у якості складу для вилученого товару.

Крім того, згідно ст. 199 МК України граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у пунктах пропуску через державний кордон України не може перевищувати 30 днів, а для автомобільного транспорту - п`ять днів з моменту прибуття у пункт пропуску через державний кордон України для здійснення митних процедур.

Відповідно до п. 59 ст. 4 МК України транспортні засоби комерційного призначення - будь-яке судно (у тому числі самохідні та несамохідні ліхтери та баржі, а також судна на підводних крилах), судно на повітряній подушці, повітряне судно, автотранспортний засіб (моторні транспортні засоби, причепи, напівпричепи) чи рухомий склад залізниці, що використовуються в міжнародних перевезеннях для платного транспортування осіб або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів разом з їхніми звичайними запасними частинами, приладдям та устаткуванням, а також мастилами та паливом, що містяться в їхніх звичайних баках упродовж їхнього транспортування разом із транспортними засобами комерційного призначення.

Отже, тримання транспортного засобу комерційного призначення протягом 30 днів у пунктах пропуску через митний кордон України не суперечить законодавству. Посилання позивача на право митного органу тримати автомобільний транспорт у пункті пропуску через митний кордон протягом 5 днів не застосовується до даних правовідносин, оскільки не стосується транспортних засобів комерційного призначення, яким є автомобіль «MAN» р.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом марки «SCHMITZ» р.н.з. НОМЕР_2 .

Суд також відзначає, що відповідно до п. 3.2.1 договору № 14/08/2018 від 14.08.2018 виконавець (перевізник) має право в присутності вантажовідправника або вантажоодержувача відкрити упакований вантаж та впевнитись у відповідності інформації про вантаж, зазначеної у товарно-транспортній накладній, фактичним даним. При відмові вантажовідправника від перевірки вантажу, виконавець має право відмовитись від перевезення такого вантажу. Згідно п. 3.1.2 договору виконавець зобов`язаний забезпечити збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до моменту видачі його в пункті призначення належному вантажоодержувачу.

Отже, перевізник мав право перевірити вантаж та, встановивши його не відповідність товаросупровідним документам (яка в подальшому була встановлена в тому числі рішенням суду), відмовитись від перевезення. А в разі прийняття вантажу до перевезення, зобов`язаний був забезпечити його збереження до видачі вантажоодержувачу.

Пункт 7.5 договору передбачає, що за простій транспортного засобу під завантаження-розвантаження з вини замовника понад 24 години, замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 1509,00 грн за кожен понаднормовий день простою на території України, та 50 євро - за межами України.

Отже, для сплати простою згідно п. 7.5 договору має бути в наявності вина замовника (позивача). Так, як позивач в добровільному порядку сплатив вартість простою, без з`ясування наявності його вини, в даному випадку він не може перекладати відповідальність за свої добровільні дії на відповідача-1.

З усього вищезазначеного, суд дійшов висновку, що позивачем не надано суду належних, допустимих та вірогідних доказів в підтвердження завдання збитків, протиправної поведінки відповідача-1 та причинно-наслідкового зв`язку між збитками та діями відповідача-1.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позову повністю.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїм вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів учасників справи суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, в зв`язку з їх необгрунтованістю.

На підставі ст. 129 ГПК України, судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У позові Приватного акціонерного товариства "Роменський завод "Тракторозапчастина" (42000, Сумська область, м. Ромни, вулиця Гетьмана Мазепи, будинок 2В, код ЄДРПОУ 00235890) до Закарпатської митниці Державної митної служби України (88000, м. Ужгород, вулиця Собранецька, будинок 20, код ЄДРПОУ 43985560); Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вулиця Бастіонна, будинок 6, код ЄДРПОУ 37567646) про стягнення збитків у розмірі 42252,00 грн - відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 03.04.2023

Суддя І.В.Усатенко