Ухвала суду № 109959844, 03.04.2023, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

____________________________

УХВАЛА

"03" квітня 2023 р. м. Ужгород Справа № 907/197/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову від 28.03.2023 вх. №02.3.1-05/2235/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІТ СТОП», м. Ужгород

до відповідача 1 Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача 2 Публічного акціонерного товариства «Ужгородський завод «Електродвигун», м. Ужгород

про визнання недійсним рішення та договору купівлі-продажу земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Ужгородської міської ради та Публічного акціонерного товариства «Ужгородський завод «Електродвигун», яким просить визнати недійсним рішення Ужгородської міської ради від 13.12.2022 №1053 «Про приватизацію земельної ділянки несільськогосподарського призначення шляхом викупу»; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 16.12.2022, укладений між Ужгородською міською радою та ПАТ «Ужгородський завод «Електродвигун», посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Деяк С.В. за р. №516. Позов заявлено з посиланням на статті 21, 203, 204, 215 Цивільного кодексу України, статті 12, 112, 127, 128, 134, 155 Земельного кодексу України.

На адресу суду 15.03.2023 надійшло клопотання (вх. № 02.3.1-02/1930/23) про приєднання до матеріалів справи 907/197/23 позовної заяви в новій редакції з додатками до неї.

Ухвалою суду від 22.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

28.03.2023 від позивача надійшла заява про забезпечення позову (вх. № 02.3.1-02/2235/23), в якій він просить суд до набрання рішенням у даній справі законної сили накласти арешт на земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:64:001:0115 площею 14,6 га, що розташована за адресою: м. Ужгород, вул. Олександра Блеста 1, та належить на праві власності ПАТ «Ужгородський завод «Електродвигун».

Розглянувши подану заяву суд дійшов наступних висновків.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом наведеної норми, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

З урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Достатньо обґрунтованими для забезпечення позову є підтверджені доказами фактичні обставини, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Ефективність правосуддя залежить і від виконання судового рішення.

Звертаючись із заявою про вжиття заходів забезпечення позову позивач зазначає наступне: 27 березня 2023р. на сайті izi.ua було розміщено оголошення про продаж земельної ділянки площею 14,6 га, що розташована в м. Ужгород, по вул. Блистіва. Існує розумна підозра вважати, що Відповідач 2 на даний час вчиняє дії з пошуку потенційних покупців належної йому земельної ділянки з метою її подальшого відчуження.

Суд звертає увагу, що необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні статті 163 Господарського процесуального кодексу України.

Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред`явлення прозову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.

Заходи забезпечення немайнового характеру спрямовані на покладення на відповідача чи інших осіб обов`язку вчинити активні дії чи утриматись від їх вчинення, не пов`язаних з передачею грошових сум чи майна.

У постанові Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 907/269/22, постанові Верховного Суду від 24.05.2021 у справі № 910/3158/20 міститься висновок, що за змістом пункту 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися коштами або майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, коштів або про стягнення коштів. Сума арештованих коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, належного до предмета спору.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 зазначено, що коли позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, предметом спору у цій справі є визнання недійсним рішення та договору купівлі-продажу земельної ділянки, тобто немайнові вимоги.

З урахуванням того, що предметом спору є немайнові вимоги, згідно з висновками Верховного Суду, які повинні судом враховуватись відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, суди мали дослідити, чи не призведе невжиття заявлених позивачем заходів до істотного ускладнення чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та чи зможе позивач захистити свої права в межах цього одного судового провадження без нових звернень до суду.

Суд робить висновок, що такий захід забезпечення позову, як накладення арешту на земельну ділянку не узгоджується з предметом та підставами позову; позовні вимоги у цій справі не стосуються безпосередньо повернення чи витребування земельної ділянки на користь позивача, тобто не мають майнового характеру, за наявності яких суд міг би забезпечити позов шляхом накладення арешту на відповідну земельну ділянку; накладення арешту на земельну ділянку не є співмірним заходом забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами немайнового характеру.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

З огляду на вище наведене, в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову належить відмовити.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 1 342,00 грн за подання заяви про забезпечення позову покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 136-140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІТ СТОП» від 28.03.2023 вх. №02.3.1-05/2235/23 про забезпечення позову відмовити.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, встановленому розділом IV Господарського процесуального кодексу України до Західного апеляційного господарського суду.

Суддя Л.В. Андрейчук