Рішення № 10995896, 30.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.08.10 р. Справа № 34/158

Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В.

при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Комунального комерційного підприємства „Маріупольтепломережа”, м.Маріуполь

до відповідача: Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Маріуполь

про стягнення 7804,44грн.

За участю представників сторін:

від позивача Новикова Л.О. (за довіреністю)

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Комунальним комерційним підприємством „Маріупольтепломережа”, м.Маріуполь до Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Маріуполь про стягнення суми боргу в розмірі 3902,22грн. та пені в розмірі 3902,22грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору відповідач взяв на себе зобовязання щодо оплати послуг за постачання теплової енергії, однак у встановлений строк їх не виконав у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 3902,22грн.

Відповідач у судове засідання не зявився, відзив на позовну заяву не надав.

Як вбачається із Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с. 9) місце проживання відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 зазначене наступне: АДРЕСА_1. Крім того дану адресу відповідач зазначив в договорі №124-02 від 01.09.2008р. на відпуск теплової енергії у пятому розділі „Юридичні адреси”. Саме за цією адресою судом були надіслані ухвала про порушення провадження у справі від 01.07.2010р. та ухвала про відкладення розгляду справи від 27.07.2010р.

Відтак відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, свого представника у судове засідання не направив.

Відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За клопотанням позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, встановив :

01 вересня 2008року між Комунальним комерційним підприємством Маріупольської міської ради „Маріупольтепломережа” (Постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Споживач) укладено договір №124-02, за умовами якого Постачальник подає теплову енергію дo обєктів Споживача, у необхідній йому кількості, а Споживач відповідно до умов укладеного договору зобовязується прийняти та оплатити теплову енергію за тарифами (цінами), в строки, передбачені даним договором.

Відповідно до п. 3.1. Договору Постачальник зобовязується забезпечувати безперебійне постачання теплової енергії обєктів Споживача відповідно до умов договору.

Споживач зобовязується щомісячно оплачувати послуги теплопостачання відповідно до обсягів теплоспоживання. (п.3.2. Договору).

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що Споживач за отриману теплову енергію здійснює оплату по фіксованим тарифам, які затверджені Маріупольським виконкомом міської ради, які встановлені із розрахунку споживання теплової енергії протягом всього опалювального періоду. Оплата здійснюється відповідно до виставлених рахунків в строк, який не перевищує 5 банківських днів з моменту отримання рахунку. Рахунок вручається Постачальником під підпис уповноваженій особі або працівникам організації Споживача. У разі неотримання рахунку до 10-го числа місяця наступного за розрахунковим, Споживач зобовязаний самостійно отримати рахунок у Постачальника.

Вартість послуг в місяця разом із ПДВ складає 384,85грн.

Відповідно до п. 4.4. Договору у разі несплати рахунків у встановлений строк Споживачу субєкту підприємницької діяльності нараховується пеня відповідно до закону України «Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги.» №686-ХІV від 20.05.1999р. у розмірі 1% за кожний день прострочення.

Постачальник зобовязаний здійснювати перерахунок оплати з урахуванням реально виконаних зобовязань по теплопостачанню обєктa на підставі двостороннього акту. (п.4.5. Договору).

Згідно п. 4.6. Споживач зобовязаний один раз на місяць направити свого представника для складання акту звірки за теплопостачання. У звязку із неявкою представника для звірки до оплати виставляються рахунки відповідно розрахункам Постачальника.

З пункту 5.1. вбачається, що договір укладено строком на 2 роки. Договір підписано обома сторонами.

Між тими ж сторонами було підписано дислокацію до договору, у якій зазначено обєкт Споживача до якого Постачальник зобовязується постачати теплову енергію, а саме приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2

Факт подачі опалення до обєкту Споживача, який знаходиться за адресою пр-т Перемоги, 70 (кв. 3) підтверджується актом на включення центрального опалення від 15.10.2009р.

За надані послуги теплопостачання позивачем були виставлені до сплати акти-рахунки, а саме: акт-рахунок №10-431220/01 від 28.10.2009р. на суму 12,39грн., №12-431220/01 від 24.12.2009р. на суму 1595,12грн., №01-431220/01 від 25.01.2010р. на суму 625,93грн., №02-431220/01 від 23.02.2010р. на суму 625,93грн., №03-431220/01 від 24.03.2010р. на суму 625,93грн., №04-431220/01 від 26.04.2010р. на суму 393,76грн., №05-431220/01 від 25.05.2010р. на суму 22,62грн. Зазначені акти-рахунки були отримані відповідачем, що підтверджується реєстрами вручення рахунків.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків є зокрема договори та інші правочини.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визначається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку .

Як визначено положеннями 526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

Положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

У частині сьомій вказаної статті визначено, що одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Аналогічні положення містить ст.525 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач свої зобовязання стосовно оплати послуг теплопостачання належним чином не виконав, представлені йому послуги відповідно до договору №124-02 не оплатив, у звязку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 3902,22грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 3902,22грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Також позивача просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 3902,22грн. на підставі п. 4.4 договору.

Суд вважає за необхідне зменшити розмір пені заявлену позивачем до стягнення на 50%, що складає 1951,11грн., виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься у ст. 611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Судом встановлено що, згідно з п. 4.4 Договору за весь час несвоєчасної оплати теплової енергії Споживачу нараховується пеня у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

За висновком суду позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України "Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги".

Однак згідно з положеннями Закону України "Про тимчасову заборону стягнення пені з громадян України за несвоєчасне внесення оплати за житлово-комунальні послуги" заборонено нараховувати та стягувати пеню з громадян України за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг.

Пунктом п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частина 1 статті 233 Господарського кодексу встановлює, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Враховуючи, що відповідач є одночасно фізичною особою та субєктом підприємницької діяльності, господарський суд користуючись правом, передбаченим ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України та п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку щодо можливості зменшити розмір пені на 50% що складає 1951,11грн.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального комерційного підприємства „Маріупольтепломережа”, м.Маріуполь до Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Маріуполь про стягнення суми боргу в розмірі 3902,22грн. та пені в розмірі 3902,22грн., задовольнити частково.

Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) на користь Комунального комерційного підприємства „Маріупольтепломережа” (87518, м. Маріуполь, вул. Гризодубової, 1 р/р №26033480234100 в ПАО «Донгорбанк», МФО 334970, код ЄДРПОУ 33760279) суму боргу у розмірі 3902,22грн., пеню в сумі 1951,11грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) на користь Комунального комерційного підприємства „Маріупольтепломережа” (87518, м. Маріуполь, вул. Гризодубової, 1 р/р №26033480234100 в ПАО «Донгорбанк», МФО 334970, код ЄДРПОУ 33760279) витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя